Мистецтво українського бароко

ВАрхітектура

 

Українське бароко відрізняється від західноєвропейського, нові форми української архітектури позначені укоріненістю в традиції народної дерев’яної та давньоруської архітектури.

Естетичні особливості українського бароко:

· багатобарвність;

· контрастність;

· мальовничість;

· декоративність;

· динамізм;

· небачена вигадливість форм.

 

Українське бароко ще називають козацьким:

· козаки були носіями естетичних і художніх уподобань;

· козаки часто виступали замовниками;

· козаки самі були творцями культурних та художніх цінностей.

Козацтво вдягло дерев’яну церкву у камінь і прикрасило орнаментальним і рослинним декором (Еллінська церква в Суботові, Миколаївська церква в Ніжині (1668)).

У козацьких соборах відсутні чітко виражені фасади (вони однакові з усіх чотирьох боків, повернуті одночасно до всіх сторін світу, до всіх людей на площі);

вони втілюють ірраціональний образ світу;

передають ідею неподільності конечного і безконечного;

зелений та блакитний колір бань СЃРѕР±РѕСЂС–РІ втілюють РјСЂС–СЋ РїСЂРѕ небо РЅР° землі.В

 

Стиль бароко в архітектурі представлений:

В· хрещатими дерев’яними храмами (РџРѕРєСЂРѕРІСЃСЊРєРёР№ СЃРѕР±РѕСЂ Сѓ Харкові (1680), РґРІС– церкви Києво-Печерської лаври, СЃРѕР±РѕСЂ Сѓ Ромнах С– Сумах);

· п’ятибанні храми (собор св. Георгія Видубицького монастиря (1672-1674), Преображенська церква в Прилуках (1716), церква Усіх Святих (1696-1698) і Хрестовоздвиженська церква Києво-Печерської лаври тощо);

· світські житлові та адміністративні будинки (будинок полкової канцелярії в Чернігові (будинок Я.Лизогуба), Переяславський колегіум, митрополичий будинок Софії Київської, будинок Малоросійської колегії в Глухові).

 

Центри барокового дерев’яного та мурованого зодчества:

· перша половина XVII ст.: Київ і Чигирин (Троїцька церква в Чернігові (1679), собор Мгарського монастиря біля Лубен (1682));

· друга половина XVII ст.: з’являються місцеві й регіональні школи – волинська, подільська, галицька, гуцульська, бойківська, буковинська, наддніпрянська, полтавська тощо (Миколаївський собор Медведівського монастиря, 65-метрова запорізька дерев’яна церква в Новоселиці);

· у XVIII ст. оформлюється національна школа українського бароко (І.Григорович-Барський, С.Ковнір, Й.Шедель, І.Батіст, І.Зарудний, Ф.Старченко).

 

Найбільшого розквіту українське бароко набуло за часів гетьмана Івана Степановича Мазепи, так зване мазепинське бароко – з’являється новий тип церкви, архітектура якої виражає новий тип державності;

Провідні риси притаманні йому:

· монументальність;

· велич;

· краса.

Це вже не народно-козачий, а гетьманський храм, просякнутий пафосом утвердження нової державності, духом сильної авторитарної влади.

Завдяки Р†.Мазепі було закінчено будівництво Спаської церкви Мгарського монастиря РЅР° Полтавщині, п’ятибанної церкви Р’СЃС–С… Святих Сѓ Києво-Печерській лаврі, барокового оформлення набули РєРёС—РІСЃСЊРєРёР№ Софійський СЃРѕР±РѕСЂ, Успенська церква Києво-Печерської лаври, Михайлівська церква Видубицького монастиря, Чернігівський колегіум, будується Микільський СЃРѕР±РѕСЂ, відбудовується лаврська друкарня, споруджується Вознесенська церква, загалом РЅРёРј було споруджено 14 С– оновлено 20 церковних храмів. Р—Р° гетьманування Р†.Мазепи будують С– займаються меценатством С– Р№РѕРіРѕ полковники: Рњ.Миклашевський, РРѕР·СѓРјРѕРІСЃСЊРєС–, Лизогуби. Резиденцією гетьманів стає Батурин.

 

Середина XVIII СЃС‚. – РІ архітектурі відбуваються стильові Р·РјС–РЅРё, пов’язані Р· діяльністю закордонних архітекторів – Р™.Шеделя, Р¤.Р‘.Растреллі, Р†.Мічуріна. Українське бароко збагачується елементами монументальності, СЂРѕРєРѕРєРѕ, перехідними формами класицизму (РђРЅРґСЂС–С—РІСЃСЊРєР° церква та Маріїнський палац Сѓ Києві архітектора Р¤.Р‘.Растреллі).

 

У західноукраїнських землях найвідомішим зодчим був Б.Меретин. Найбільший пам’ятник його зодчества – Львівський собор св. Юра та ратуша в Бучачі.

 

Важлива роль у мистецтві бароко належить скульптурі, найбільший розвиток якої відбувається на західноукраїнських землях. Найвидатніший представник – Йоанн Пінзель. У його доробку – витвори з дерева, у яких втілено дух бароко: динаміку, експресію, мінливість.

ВСтатуї Пінзеля прикрашають СЃРѕР±РѕСЂ Святого Юра Сѓ Львові та ратушу РІ Бучачі.

 

Із середини XVIII ст. барокове будівництво послаблюється, поступаючись класицизмові із його простотою, раціональністю, розсудливістю.

 

Малярство

 

Українське барокове малярство позначене:

· національною індивідуальністю (українське відтворення образів, доборі технічних прийомів);

· традиціями візантійського, давньоруського, давньоукраїнського, ренесансного живопису.

В

Тематично представлений:

· релігійною тематикою;

· монументальним настінним розписом;

· станковим іконописом;

· портретом.

 

Монументальний живопис поділявся на дві групи:

· розписи в дерев’яних церквах, поєднують у собі як професійне малярство, так і народний примітивізм. Представлений пам’ятками Західної України (розписи церкви св. Юра у Дрогобичі, розписи нефа Миколаївської церкви в с. Колодному на Закарпатті).

· монументальні розписи в мурованих храмах Лівобережжя та Києва, а також Правобережжя та Західної України.

 

У XVIII ст. монументальний живопис поширився і на декорування католицьких храмів, у яких розписували переважно плафони. На їх стилістику мали значний вплив традиції європейського пізньобарокового монументального живопису (наприклад, плафонний розпис Львівського кармелітського костелу (1732), автор італієць Педретті).

 

Портретний живописВВВВВ найяскравіше представлений Сѓ жанрі парсуни – жанр портретного живопису РєС–РЅ. XVI-XVIII СЃС‚., що використовував РїСЂРёР№РѕРјРё С–РєРѕРЅРѕРїРёСЃСѓ. Найвідомішими зразками С” портрети Р‘.Хмельницького, полковника Р†.Сулими, Рџ.Могили, козацької старшини, Р° РІ Західній Україні – львівських братчиків Р· СЂС–Р·РЅРёРјРё атрибутами. Найвидатніші художники –портретисти – Р”.Левицький, Р’.Боровиковський.

 

В основі козацького портрета лежали:

· підкреслення гідності людини;

· вказівка на станову приналежність;

· проникнення у психологічний світ людини;

· вживання епітафій.

Зображення СЂРѕРґРѕРІС–РґРЅРёС… дерев (Сѓ вигляді трояндового куща, виноградної лози, РґСѓР±Р° тощо) для давніх С– поважних СЂРѕРґС–РІ (РРѕР·СѓРјРѕРІСЃСЊРєРёС…, Полубинських).

Використанням геральдичних знаків, символів, які вказували на рід занять (митри, руків’я посохів, чаші для причастя, бунчуки, булави, печатки, порохівниці).

 

Особливий жанр барокового образотворчого мистецтва – іконопис.

У ньому поєдналися традиційні середньовічні та ренесансні риси, спостерігається українська типізація образу Христа, Богородиці, святих.

Найвизначніші майстри С–РєРѕРЅРѕРїРёСЃСѓ: Р¤.Селькович, Рњ.Петрахнович, Р†.Руткович, Р™.Кодзелевич, Р†.Бродлакович.

Яскравим втіленням барокового іконопису є іконостаси Євецького собору, Троїцької церкви в Чернігові та Преображенської церкви в Сорочинцах.

 

Центром малярства в ті часи стало м. Жовква на Львівщині, у ньому працювали видатні майстри Ю.Шимонович, І.Туткович, М.Альтомонте.

Відомою була художня школа Київської академії, де працювали художники І.Щирський, Д.Галятовський, Г.Левицький, Л.Тарасевич. Школа Г.Левицького справила великий вплив на розвиток граверного мистецтва. Основоположником українського граверства був О.Тарасевич, котрий здобувши спочатку освіту в Україні, продовжив навчання в майстерні відомих баварських граверів Кіліанів. На межі XVII-XVIII ст. найбільшого розквіту досягає гравюра (різновид графіки, пов'язаний із друкарською справою, у ньому зображення є друкованим відбитком малюнка). Центром граверства стає Почаїв, де працювали відомі брати Богемські та Т.Стеблицький.

 

Барокова музика

Ознаки українського професійного музичного мистецтва другої половини XVII -XVIII ст.:

1. Відсутність умов для сприйняття західноєвропейських музичних інновацій (опери, інструментальної музики, світської пісні).

2. Орієнтація на традиції попередніх музичних шкіл.

3. Подальший розвиток традицій церковного мелодичного співу та хорової музики без інструментального супроводу – а капела.