Модернізм як світоглядно-естетична система.

Модернізм (від французького – «новий», «сучасний») – провідний комплексний світовий мистецький напрям кінця ХІХ - першої полови ХХ ст., який проголошував відмову від міметичного (наслідувального, реалістичного) мистецтва.

 

Особливого розквіту набув між двома світовими війнами.

 

Передумовами виникнення модернізму були:

1. Криза раціоналізму і позитивізму.

2. Розвиток інтуїтивізму.

3. Песимістична філософія А. Шопенгауера.

4. Криза моралі.

5. Теорія несвідомого З. Фройда.

6. Філософія життя Ф.Ніцше

7. Розвиток комерціалізованої масової культури.

8. Розвиток засобів масової інформації.

9. Масштабний поступ науки.

10. Політизація світогляду.

11. Поширення соціальнихВВВ СЂСѓС…С–РІ.

12. Винайдення технічнихВВ засобів С– РЅРѕСЃС–С—РІ мистецтва (фотографія, РєС–РЅРѕ, аудіоносії)

 

РРёСЃРё модернізму:

1. Відхід від реалістичних традицій.

2. Підкреслення індивідуальності «Я» митця, суб’єктивізм.

3. Пошук нових форм і засобів вираження.

4. Песимістична емоційна тональність творчості (сецесія, декаданс).

5. Алогічність, ірраціональність, інтуїтивність.

6. Інтелектуалізація мистецтва, антидемократизм.

7. Заперечення масової культури.

8. Проголошення незалежності мистецтва від дійсності.

9. Естетичне бунтарство.

10. Епатаж і пошук «нової моралі».

11. Перевага форми над змістом.

 

Особливості українського модернізму:

- сильна реалістична традиція;

- вплив народництва;

- поєднання декількох стильових течій;

- ідеологізація естетики;

- традиції народного мистецтва.

 

Український модернізм розвивався в 2 етапи:

1. Модернізм межі віків (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).

2. “Розстріляне відродження” (20-30-ті СЂСЂ. РҐРҐ СЃС‚.).

 

Перша хвиля українського модернізму

Поряд с продовженням класичної реалістичної традиції в українській культурі починають з’являтися ознаки нового мистецтва – модернізму.

Представлений був багатьма напрямками.

 

Неоромантизм

Художній напрям, який розвиває традиції романтизму (увага до внутрішнього світу, емоційність, стихійність, контрастність тощо), проте з нових світоглядних позицій модернізму. На противагу об´єктивізмові народницько-просвітительського світогляду, який тяжів до ілюстрування життєвими "фактами" та ситуаціями певних етичних і політичних ідей, у неоромантичній концепції стверджується значимість суб´єктивного як певної цінності.

Представники: теоретики – Леся Українка (критичні праці “Утопія в белетристиці”, “Сучасна європейська соціальна драма”, “Винниченко”, художні твори “Лісова пісня”), М.Вороний (“Євшан-зілля”).

Неоромантизм РІ українській музиці позначений тематичним заглибленням Сѓ сферу переживань особистості, спогадів РїСЂРѕ минуле, таємних РјСЂС–Р№, що окреслюють межі самотнього існування (цикл "РџС–СЃРЅС– настрою" Р›. Степового та С–РЅ.), яскраво вираженим індивідуалізмом (РґРѕ вільного композиторського прочитання народної РїС–СЃРЅС–), зануренням РІ історичну (сюїта "Елевзінські містерії" Р†. Рачинського), СЃС…С–РґРЅСѓ ("РЎС…С–РґРЅРёР№ марш" Р’. Сокальського), астральну (симфонічні фантазії "Любування РІ Р·РѕСЂСЏС…" та "Уранія" Р’. Якименка), казково-фантастичну (поема-ноктюрн "Ангел" Р¤. Якименка, симфонічна поема "Р’С–Р№" Р‘. РЇРЅРѕРІСЃСЊРєРѕРіРѕ) тематику.

Тогочасний живопис про свою переорієнтацію у рамках неоромантичної концепції заявив відомим "Портретом дівчини у червоному капелюсі" О. Мурашка, який звертає свій погляд на те, що є безумовно позитивним завдяки своїй красі.

 

Неокласицизм

Художній напрям, який ґрунтується на засадах мистецтва класицизму (античні традиції, класичні жанри, традиційні образи, простота і логічність), однак збагачених ідеологією модернізму.

Був більш поширений у художній літературі.

Представники: Леся Українка (“Оргія”, “Камінний господар”), І. Франко (сонети).

 

 

Символізм

Стильова течія модернізму, що базується на інтуїтивному, ірраціональному освоєнні людської душі, яка протиставляється зовнішній дійсності. Основним засобом зображення стає символ.

 

Був більш поширений у художній літературі та музиці.

Представники: композитор Р›. Ревуцький; Рћ. Олесь та літературні угрупування “Молода муза” та “Українська хата”.

 

Модерн

Стильова течія в архітектурі та живописі, яка базується на складних, невимушених, асиметричних формах, насамперед рослинних, що використовувались в оздобленні.

Представники: О.Новаківський, М.Жук, Г.Нарбут у живописі, В.Городецький в архітектурі.

 

Експресіонізм

Течія модернізму, що полягає у відображенні загостреного суб’єктивного світобачення, гіпертрофованого “Я” митця, бурхливих переживань та емоцій, протесту проти дегуманізації.

Був більш поширений у художній літературі та живописі.

Представники: В. Стефаник (“Камінний хрест”), Т. Осьмачка в літературі; О. Довгаль, М. Котляревська, В. Єрмилов, М. Фрадкін у живописі.

 

Імпресіонізм

Художня течія, яка полягає у відтворенні особистісних вражень та спостережень мінливих миттєвих переживань і відчуттів.

Був більш поширений у художній літературі та живописі.

Представники: К. Костанді, О. Мурашко, І. Труш, І. Їжакевич у живописі;

М.Коцюбинський (“Цвіт яблуні”, “Intermezzo”).

 

Натуралізм

Літературний напрям модернізму, що характеризується фактографічним зображенням дійсності і виводить людську особистість зі спадковості та соціально-матеріального становища.

Представники: І. Франко (“Борислав сміється”)