Становлення української культури в умовах прогресуючого тоталітаризму.

Культура 20-30-х рр. ХХ ст. характеризується загальними змінами у світогляді, пов’язаними з цивілізаційними катаклізмами (Перша світова війна, революція, Громадянська війна, голодомори, репресії).

Формувалось в умовах становлення тоталітаризму.

Освіта та наука

РЈ січні – квітні 1919 СЂРѕРєСѓ було проголошено РѕСЃРЅРѕРІРЅС– принципи радянської системи освіти Р№ виховання: загальність, доступність для РІСЃС–С…, безплатність С– обов´язковість шкільної освіти. Раднаркомом України було видано декрети РїСЂРѕ школу, Р·РіС–РґРЅРѕ Р· СЏРєРёРјРё церква відокремлювалась РІС–Рґ держави С– школа РІС–Рґ церкви, скасовувалась плата Р·Р° навчання РІ СѓСЃС–С… без винятку навчальних закладах, РІСЃС– приватні школи було передано державі, запроваджено спільне навчання хлопців С– дівчат. Створювалася єдина десятирічна двоступенева школа, РЅР° базі семи класів будувалась професійно-технічна школа. Було встановлено РґРІР° типи вищої школи: технікуми, що готували спеціалістів РІСѓР·СЊРєРѕРіРѕ профілю, та інститути, СЏРєС– випускали інженерів та інших спеціалістів СЂС–Р·РЅРѕРіРѕ фаху. РЈ 1921 році організовано робітничі факультети, СЏРєС– готували робітників С– селян РґРѕ вступу Сѓ РІСѓР·Рё. Цього Р¶ СЂРѕРєСѓ видано декрет РїСЂРѕ ліквідацію неписьменності РІ республіці, Р° Р№РѕРјСѓ РЅР° РґРѕРїРѕРјРѕРіСѓ через РґРІР° СЂРѕРєРё виникло добровільне товариство "Геть неписьменність". РЈ 1922 році РІ РЈРЎРР, СЏРє С– РІ СѓСЃСЊРѕРјСѓ Радянському РЎРѕСЋР·С–, було створено єдину комуністичну організацію дітей — піонерську.

Після громадянської війни розруха поставила і вчених, і всю матеріальну базу науки поза межею виживання. І тільки ентузіазм самих науковців, зацікавлених у розквіті української науки і освіти, дозволив вузам протриматися у важкі роки.

Всеоб´єднуючим науковим осередком лишалася Українська Академія наук. Ще восени 1918 року ініціативна група видатних учених розробила проект статуту Української Академії наук. У лютому 1919 року відбулися Загальні збори вчених — засновників Академії. Першим її президентом став академік В. Вернадський. З Академією в перші роки її існування пов´язана діяльність таких відомих вчених, як природознавець В. Вернадський, історик Д. Багалій, економісти К. Воблий, М. Птуха, математики Д. Граве, М. Крилов, Г. Пфейфер, геолог П. Тутковський, хімік В. Шапошников, біолог М. Кащенко, мікробіолог і епідеміолог Д. Заболотний, ботаніки Є. Потчал, О. Фомін, В. Липський, гігієніст та епідеміолог О. Корчак-Чепурківський, філологи В. Перетц, А. Кримський, археолог і етнограф М. Біляшівський, зоолог О. Нікольський та ін.

Схема народної освіти, СЏРєР° панувала РІ цей час, прагнула РІСЃСЋ освітянську справу підпорядкувати засадам "єдиної трудової школи" Р· глибоким впровадженням професіоналізації. Цей принцип став ліквідацією університетської системи РІ РЈРЎРРаж РґРѕ 1933 СЂ.

Політика українізації дуже швидко дала позитивні наслідки у поширенні освіти усіх рівнів. У прагненні реалізувати нові можливості щодо освіти, оволодіння професією, селянські діти виявили небачену раніше цілеспрямованість в опануванні знаннями. Пробуджений революцією народ прискореними темпами йшов до науки, хоча цей процес мав і зворотний бік — поспіхом "проковтнуті" знання часом не мали достатньої глибини. Проте, голодна й роздягнена селянська молодь з енергією, гідною подиву, наповнює майже неприступні для неї раніше середні й вищі школи і вперто змагається за відповідне місце в житті своєї країни. За десять пореволюційних років в Україні навчилося грамоті понад 2 мільйони дорослих.

Україна увійшла в свій культурний ренесанс, маючи не тільки давні традиції високої школи друкування, а й цілком розвинену на початок XX століття поліграфічну базу, адже перед революцією 1917 року діяло понад 200 друкарень майже в усіх губернських і повітових містах. Шириться мережа книжкових магазинів, бібліотек.