Резерви збільшення прибутку суб’єктів господарювання
ВСТУП
Прибуток є спонукальним мотивом і джерелом діяльності. Вона приводить в рух всі виробничі фактори – капітал, працю, природні ресурси, підприємницькі здібності – для створення продукту, його наступної реалізації і отримання прибутку.
Починаючи свою діяльність, кожен підприємець сподівається на комерційний успіх, тобто гадає,що зможе продавати свою продукцію за такими цінами, які б не тільки окупили витрати на виробництво товару, а й принесли прибуток.
Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що головною задачею кожного підприємця є опанування ефективними методами організації виробництва та реалізації продукції, за допомогою яких можна отримати найбільший прибуток. Тобто дослідження питань підвищення прибутковості підприємств стає дуже нагальним, що зумовлює доцільність розгляду цього питання.
Прибуток підприємства в загальному розумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства здають замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток.
Метою роботи є дослідити теоретичні основи прибутку, розглянути його види та методи розрахунку, визначити основні функції прибутку, дослідити процес формування та розподілу прибутку, а також розглянути діючі шляхи підвищення прибутковості.
Таким чином, прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.
Об’єктом дослідження є прибуток підприємства.
Предметом дослідження є шляхи збільшення прибутку підприємства.
В процесі написання роботи були використані спеціальна наукова та навчальна література з економіки.
РОЗДІЛ 1
1.1. Сутність прибутку та його характеристика
Прибуток- це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.
Прибуток є основною і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним мотивом діяльності підприємств в цій економіці.
Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.
Можна виділити такі характерні риси прибутку:
1) Прибуток являє собою дохід підприємця, здійснюючого певний вид діяльності. Ця найбільш проста форма вираження прибутку є разом з тим недостатньою для його повної характеристики, тому що як у ряді випадків активна діяльність в будь – якій галузі може бути і не пов'язана з отриманням прибутку (наприклад, діяльність політична, благодійна і т.д.) [3. С. 205].
2) Прибуток є доходом підприємця, який вклав всій капітал з метою отримання певного успіху.
3) Прибуток не гарантує дохід підприємця, що вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тільки вправного та успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій чи об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки залишитися без очікуваного прибутку, але й повністю або частково втратити вкладений капітал.
Прибуток характеризує не весь дохід, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка є “ очищеною ” від затрат, понесених на здійснення цієї діяльності. Іншими словами, прибуток є показником, що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами у процесі здійснення підприємницької діяльності.
4) Прибуток є вартісним показником,вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку усіх пов'язаних з ним основних показників – вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених затрат, а також з діючим порядком його податкового регулювання [4, С. 444].
Прибуток являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал,що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності,що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами в процесі здійснення цієї діяльності [15, С. 7].
Значення прибутку полягає в тому що він є [14, С. 200]:
1) Основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування;
2) Об'єктом оподаткування та джерелом сплати податків.
Основні функції прибутку:
1. Слугує мірилом, яке дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;
2. Є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);
3. В умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування [20, С. 300];
4. Прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язані з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;
5. Прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання [13, С. 162].
Таким чином,прибуток є однією з головних економічних категорій. Тому на його формування впливають процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Тоді як на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства;установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Отже, прибуток – це головна мета діяльності кожного підприємства в ринковій економіці. Він є результатом тільки вправного та успішного здійснення цього бізнесу, вираженим у грошовій формі. Прибуток – найпростіша і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки, яка виконує багато важливих функцій та завдань.
1.2.Види і методи обчислення прибутку.
Отримання прибутку пов'язане з такими напрямками діяльності підприємства:
1. Основна діяльність.
Її результатом є прибуток від реалізації продукції. Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).
2. Діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг.
Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації. Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв.
3. Діяльність пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій.
В результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.
4. Діяльність пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств.
До них належать [17, С. 252-253]:
· прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;
· збитки що були не відшкодовані від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
· надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
· штрафи, пені, неустойки, які надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням санкцій; штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
· кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;
· прибуток від завищення цін і тарифів;
· курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
· прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;
· вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;
Види прибутку:
1. Валовий (балансовий) прибуток- розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції:
де ВП – валовий прибуток
ЧД – чистий дохід;
Срп– собівартість реалізованої продукції.
Валовий прибуток може бути зменшений на величину супутніх платежів:
а) податок на майно;
б) податок з власників транспортних засобів;
в) плата за землю;
г) утримання дошкільних закладів тощо.
2. Операційний прибуток- це балансовий прибуток, скоригований на різницю інших операційних доходів та операційних витрат.
Визначається за формулою:
де Под – прибуток від операційної діяльності;
ВП – валовий прибуток;
ОДі – інші операційні доходи;
ОВі – інші операційні витрати.
Інші операційні доходивідображають суми від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції, а саме:
а) дохід від оренди майна;
б) дохід від операційних курсових різниць;
в) доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій);
г) відшкодування раніше списаних активів тощо.
Операційні витрати включають:
а) адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства);
б) витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, на рекламу, доставку продукції споживачам тощо);
в) інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, економічні санкції, відрахування на забезпечення таких операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції).
3. Прибуток від звичайної діяльності- це операційний прибуток, скоригований на величину фінансових та інших доходів і фінансових та інших витрат.
де П зд – прибуток від звичайної діяльності;
П од – прибуток від операційної діяльності;
П фд – прибуток від фінансової діяльності;
П ізд – прибуток від іншої звичайної діяльності.
До фінансових та інших доходів належать:
а) дохід від інвестицій в інші підприємства;
б) дивіденди;
в) відсотки та інші доходи від фінансових інвестицій;
г) дохід від не операційних курсових різниць та ін.
До фінансових та інших витрат належать:
а) сплата відсотків на позиковий капітал;
б) втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів;
в) інші втрати і витрати, не пов'язані з операційною діяльністю.
Саме цей прибуток і є прибутком до оподаткування (оподатковуваним прибутком).
В особливих випадках прибуток отриманий від звичайної діяльності після оподаткування коригується на суму оподаткованого надзвичайного прибутку,який потім може мати місце в наслідок надзвичайної події (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо або такі події, які не повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді).
4. Чистий прибуток- це прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток.
де ЧП – чистий прибуток;
Пзд – прибуток від звичайної діяльності;
ПНП – податок на прибуток .
Чистий прибуток підприємства використовується у двох напрямах:
· Фонд нагромадження- створення резервного фонду, фонду розвитку виробництва, інвестиційної потреби.
· Фонд споживання- виплати власникам, акціонерам, матеріальні заохочення персоналу за результатами роботи, вирішення соціальних проблем.
2. Маргінальний прибуток ( Пм ) – це різниця між чистим доходом підприємства та змінним витратами, пов’язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства.
Обчислюється за формулою:
де ЧД - чистий дохід підприємства, грн.;
См - сума змінних витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.
Резерви збільшення прибутку суб’єктів господарювання
Глибокі перетворення, що відбуваються в економіці, сприяють максимальній мобілізації внутрішніх резервів. Для ефективного функціонування суб’єктів господарювання в умовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів збільшення об’єму продукції, зниження собівартості, росту прибутку.
Одним із резервів росту прибутку підприємства є збільшення об’єму реалізації товарної продукції. Між прибутком та об’ємом реалізації існує пряма залежність, тобто чим більше продукції реалізується, при інших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, і навпаки, невиконання плану по реалізації зменшує прибуток. Таким чином, різноманітність продукції, що реалізовується має значний вплив на збільшення реалізованої продукції фірми.
Збільшення прибутку в результаті виробничої діяльності дає можливість підприємству заробити засоби на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення, до того ж це стає функцією самого підприємства. В той же час ріст прибутку на підприємстві означає й збільшення відрахувань в державний бюджет.[20,302-307].
Багато підприємств проводять розробку та реалізацію науково - технічних нововведень і отримують на них ліцензії. В умовах розвитку ринкових відносин, а разом з ними і конкуренції, підприємства намагаються не займатися їх продажем. Однак відмова від надання ліцензій на виробництво продукції іншим підприємствам не завжди є правильним кроком. Вона позбавляє підприємства, що здійснили нововведення крупних доходів від продажі ліцензій. В умовах жорстокої конкуренції виробники можуть проводити власні дослідження і розробки в такому обсязі , який є необхідним для здійснення покращення властивостей продукції, і зробити її більш конкурентоспроможною. В результаті обсяг реалізації продукції підприємства-власника ліцензії може знизитись чи підвищитись в залежності від попиту на продукцію і відповідно зменшиться або збільшиться прибуток.
Певну роль в процесі реалізації продукції відіграє правильна організація оплати праці робітників відділів збуту промислових підприємств.
Важливу роль в організації збутової програми відведена маркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу. Велике значення при здійсненні торгівельної діяльності надається розташуванню фірми, від якого залежить отримання фірмою прибутку.
Для збільшення обсягу отримуваного прибутку велике значення має збереження наявних довготривалих господарських зв’язків. Їх зруйнування погано позначається на виробництві, матеріально-технічному постачанні.
Для росту обсягу прибутку від реалізації необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.
Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства.
Зниження собівартості продукції – необхідна умова стабілізації цін, економічного процвітання будь-якого підприємства, джерело накопичень для прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення добробуту населення.
Ефективне використання матеріальних ресурсів в значній мірі залежить від роботи відділу постачання. Однією з важливих задач органів постачання промислових підприємств (об’єднань) є контроль за станом запасів і за управлінням ними.
Робота служби постачання повинна сприяти економічному і раціональному використанню матеріальних ресурсів при плануванні матеріально-технічного постачання, в процесі операційної роботи по виконанню розроблених планів постачання, а також при прямому використанні матеріальних ресурсів.
Потребують вдосконалення й нормативи. Так, нормативи використання матеріальних ресурсів та виробітку продукції не всюди достатньо технічно обгрунтовані, тому вони не завжди можуть служити достовірною базою для встановлення дійсно прогресивних норм витрат. Технічно обгрунтовані норми й нормативи, їх своєчасний перегляд, з одного боку, впливають на оплату праці, а, з іншої - на формування ціни, тому що виявлення резервів призводить до зниження суспільно-необхідних витрат робітників.
Одним з резервів збільшення прибутку промислових підприємств є більш повне використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі матеріальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значно зростає.
Резервом збільшення прибутку суб єктів господарювання є ліквідація невиробничих виплат по заробітній платі , по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрішньо змінного простою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат і втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління
Значний вплив на збільшення прибутку має оновлення основних фондів. Технічне переозброєння виробництва покращує економічні показники роботи підприємств. Однак введення нових підприємств і об’єктів у багатьох випадках викликає підвищення собівартості продукції. Однією з причин такого стану є подорожчання одиниці потужностей, що вводяться. Вартість основних фондів, а відповідно й вартість амортизації залежить від залучених коштів на проектування будівельних об’єктів, від його якості, тривалості і вартості будівництва, а також вартості обладнання і строків опанування проектних потужностей.
Збільшення прибутку є одним з напрямків підвищення продуктивності праці, економії трудових витрат на виробництво. Значний вплив на підвищення продуктивності праці і, відповідно ріст прибутку, має скорочення застосування ручної праці, подальше впровадження механізації і автоматизації виробничих процесів. Розрахунки спеціалістів показують, що при механізації робіт продуктивність праці збільшується у 1,5-2 рази.
Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес та його ресурсозберігаючий характер забезпечують різкий поворот до інтенсифікації.
Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення якості виготовленої продукції і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції в ряді галузей промисловості пов’язана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів. Багато підприємств випускають продукцію з гарантією. Практика показує, що деякі підприємства забезпечують гарантований строк служби виробів за рахунок оплати витрат по передчасному ремонту бракованої продукції, реалізованої споживачу в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить до зниження якості продукції і збільшенню її собівартості, так як в плановій собівартості вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, що наносить як моральний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.
Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення цін.
Ціни відображають кон’юнктуру ринку, протиставляючи виробника споживачу товару, і навпаки.
Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни.
У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит.
Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність і платоспроможність підприємства, його фінансовий стан.
Промислові підприємства можуть підвищити прибуток, використавши послуги банків по факторинговому обслуговуванню. Факторингове обслуговування спрямоване на ліквідацію несвоєчасних платежів клієнтів.
Правильний розрахунок резервів росту прибутку є необхідним для його планування на майбутній період. Знаючи перспективну суму прибутку підприємства можна правильно спрогнозувати інвестиційну політику, а також витрати на соціально-культурні заходи та матеріальні заохочення працівників.
Досвід роботи промислових підприємств в сучасних умовах господарювання підтверджує велике значення повного виявлення в ході фінансового планування внутрігосподарських резервів росту грошових накопичень. Виявлення резервів росту впливає на вдосконалення комерційного розрахунку, розвиток ринкових відносин, сприяє ліквідації кризових явищ в економіці. [7, 85-119].