Відомості про візуальне програмування

Вступ. Завдання та мета дисципліни

Предметом вивчення навчальної дисципліни «Інструментальні засоби візуального програмування» є вивченням студентами концепція візуального програмування, принципів та методів візуальної розробки, методикою створення прикладних додатків для найпоширеніших операційних систем.

Міждисциплінарні зв’язки: Вивчення предмету ґрунтується на знаннях, які отримали студенти при вивчені навчальних дисциплін: Основи інформатики, Основи програмування та алгоритмічних мов, Об’єктно-орієнтоване програмування, Основи програмної інженерії, Алгоритми та структури даних.

Навчальна дисципліна забезпечує подальше вивчення таких предметів: Основи штучного інтелекту та інтелектуальних систем прийняття рішень, Людино – машинний інтерфейс, Проектний практикум, курсове та дипломне проектування.

Метою викладання навчальної дисципліни ”Інструментальні засоби візуального програмування” є оволодіння студентами основних методів та технологій візуального програмування.

Основними завданнями вивчення дисципліни ”Інструментальні засоби візуального програмування” є формування знань, вмінь і навичок для створення нових програмних продуктів засобами середовищ візуального програмування.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

- знати: основні принципи об’єктно-орієнтованого, подійно-орієнтованого та візуального програмування; основні принципи роботи в середовищах швидкої розробки прикладних програм; основні прийоми роботи з візуальними компонентами систем розробки програмних додатків, основні прийоми створення та роботи з базами даних в середовищах візуального програмування;

- вміти: створювати та програмувати візуальні компоненти, їх події та методи; створювати програмне забезпечення, використовуючи принципи візуального програмування; створювати програмні додатки для обробки баз даних.

Відомості про візуальне програмування

Скільки існує програмування, стільки існують у ньому й тупиків, у які воно постійно потрапляє й з яких, зрештою, доблесно виходить. Один з таких тупиків або криз був не так давно пов'язаний з розробкою графічного інтерфейсу користувача. Програмування вручну вікон, кнопок, меню, обробка подій миші й клавіатури, включення в програми зображень і звуку вимагало усе більше й більше часу програміста. У ряді випадків увесь цей сервіс починав займати до 80-90% об'єму програмних кодів. Причому вся ця праця нерідко пропадала майже впусту, оскільки через деякий час мінявся загальноприйнятий стиль графічного інтерфейсу, і все доводилося починати заново.

Вихід із цієї ситуації був знайдений завдяки двом підходам. Перший з них - стандартизація багатьох функцій інтерфейсу, завдяки чому з'явилася можливість використовувати бібліотеки, наявні, наприклад, в Windows. Зокрема, з'явився API Windows - інтерфейс, у якому описана безліч функцій, причому від версії до версії набір функцій розширюється, внутрішній опис функцій удосконалюється, але форми виклику функцій не змінюються. У підсумку, при зміні стилю графічного інтерфейсу (наприклад, при переході від Windows 3.x до Windows 95, а потім до Windows 2000) додатки змогли автоматично пристосовуватися до нової системи без якого-небудь перепрограмування. У результаті з’явилися прекрасні умови для розв'язання однієї з найважливіших задач удосконалювання техніки програмування – повторного використання кодів. Одного разу розроблені вами форми, компоненти, функції могли бути згодом неодноразово використані вами або іншими програмістами для рішення інших задач. Кожний програміст одержав доступ до наробітків інших програмістів і до величезних бібліотек, створених різними фірмами. Причому була забезпечена сумісність програмного забезпечення, розробленого на різних алгоритмічних мовах.

Другим революційним кроком, що кардинально полегшили життя програмістів, виявилася поява візуального програмування, що виникло в Visual Basic і знайшло блискуче втілення в Delphi і C++Builder фірми Borland.

Візуальне програмування дозволило звести проектування користувацького інтерфейсу до простих і наочних процедур, які дають можливість за хвилини або годинни зробити те, на що раніше йшли місяці роботи. У сучасному вигляді в Delphi це виглядає так.

Ви працюєте в Інтегрованому Середовищі Розробки (ІСР або Integrated development environment - IDE) Delphi. Середовище надає вам форми (у додатку їх може бути декілька), на яких розміщаються компоненти. Звичайно це віконна форма, хоча можуть бути й невидимі форми. На форму за допомогою миші переносяться й розміщаються піктограми компонентів, наявні у бібліотеках Delphi. За допомогою простих маніпуляцій ви можете змінювати розміри й розташування цих компонентів. При цьому ви увесь час у процесі проектування бачите результат - зображення форми й розташовані на ній компонентів. Вам не треба мучитися, багаторазово запускаючи додаток і вибираючи найбільш удалі розміри вікна й компонентів. Результати проектування ви бачите, навіть не компілюючи програму, негайно після виконання якоїсь операції за допомогою миші.

Але достоїнства візуального програмування не зводяться тільки до цього. Найголовніше полягає в тому, що під час проектування форми й розміщення на ній компонентів Delphi автоматично формує коди програми, включаючи в неї відповідні фрагменти, що описують даний компонент. А потім у відповідних діалогових вікнах користувач може змінити задані за замовчуванням значення якихось властивостей цих компонентів і, при необхідності, написати оброблювачі якихось подій. Тобто проектування зводиться, фактично, до розміщення компонентів на формі, завданню деяких їх властивостей і написанню, при необхідності, оброблювачів подій.

Компоненти можуть бути візуальні, видимі при роботі додатка, і невізуальні, що виконують ті або інші службові функції. Візуальні компоненти відразу відображаються на екрані в процесі проектування в такому ж вигляді, у якому їх побачить користувач під час виконання додатка. Це дозволяє дуже легко вибрати місце їх розташування і їх дизайн - форму, розмір, оформлення, текст, колір і т.д. Невізуальні компоненти відображаються на формі в процесі проектування у вигляді піктограм, але користувачеві під час виконання вони не не доступні, хоча й виконують для нього за кадром досить корисну роботу.

У бібліотеки візуальних компонентів Delphi включено багато типів компонентів, і їх номенклатура дуже швидко розширюється від версії до версії. Наявного вже зараз цілком достатньо, щоб побудувати практично будь-який складний додаток, не удаючись до створення нових компонентів. При цьому навіть недосвідчений програміст, що робить свої перші кроки на цьому поприщі, може створювати додатки, які виглядають цілком професійно.

Окремо треба сказати про одну з головних задач Delphi – розробку додатків для роботи з базами даних. У цій області Delphi займає самі передові позиції, працюючи з будь-якими системами керування базами даних.

У цілому Delphi – чудовий інструмент, як для починаючих програмістів, так і для асів програмування.