Що саме розраховують за формулою ?
А. Потенційну місткість ринку.
Б. Реальну місткість ринку.
В. Ринок проникнення.
58. Вихідним моментом прийняття рішення про купівлю є:
а) розуміння проблеми;
б) пошук інформації;
в) оцінка альтернатив.
59. Рутинний процес прийняття рішень про купівлю має місце в разі придбання:
а) товарів високої якості;
б) товарів середньої якості;
в) дешевих товарів.
60. Метод інтроспекції полягає в:
а) опитуванні споживачів про те, як вони уявляють собі ідеальний процес купівлі;
б) спробі поставити себе на місце покупця;
в) опитуванні споживачів про те, що сприяло прийняттю ними рішення придбати товар у минулому.
61. Сукупність людей, які можуть впливати на позицію індивіда, особистості, яких розглядають як основу для самооцінки, — це:
а) соціальні пласти;
б) референті групи;
в) субкультурні підгрупи.
62. Згідно з теорією М. Портера конкурентне середовище формується взаємодією:
а) чотирьох сил;
б) п’яти сил;
в) шести сил.
63. Конкуренція між різними товарами, які задовольняють ту саму потребу, називається:
а) функціональною;
б) предметною;
в) видовою.
64. Конкуренція між ідентичними товарами має назву:
а) функціональна;
б) предметна;
в) видова.
65. Маркетингова товарна політика включає:
а) планування нових товарів, модифікування та обслуговування товарів;
б) розроблення, модифікування та елімінування товарів;
в) розроблення, обслуговування та елімінування товарів.
66. Концепція товару за Ф. Котлером включає:
а) три рівні;
б) чотири рівні;
в) п’ять рівнів.
67. Згідно з концепцією життєвого циклу товару прибуток від його реалізації можливий на етапі:
а) дослідження та розроблення товару;
б) запровадження товару на ринок;
в) розширення ринку збуту.
68. Концепцію конкурентоспроможності товару (К) у найзагальнішому вигляді можна виразити так:
а) К = ціна споживання/споживчий ефект min;
б) К = ціна споживання/споживчий ефект max;
в) К = споживчий ефект/споживання min.
69. Згідно з маркетинговою концепцією товару головним його атрибутом є:
а) якість;
б) функціональні характеристики;
в) корисність.
70. Визначення того, наскільки корисним буде товар для споживача, його основної ідеї та мети використання, — це планування товару:
а) в узагальненому вигляді;
б) у конкретному вигляді;
в) у розширеному вигляді.
71. Вихідним моментом процесу планування нових товарів є:
а) розроблення ідей;
б) визначення мети розроблення нової продукції;
в) розроблення стратегії маркетингу.
72. Ідея нового товару відкидається, якщо місткість майбутнього ринку для нього:
а) є значною, але постійно зменшується;
б) є незначною, але постійно збільшується;
в) перевищує значення точки прибутковості.
73. Ідею нового товару треба виражати зрозумілими та значущими для споживача поняттями на етапі:
а) розроблення стратегії маркетингу;
б) розроблення продукції;
в) розроблення та перевірки задуму товару.
74. Схвальне ставлення споживачів до концепції нового товару з’ясовується на етапі:
а) оцінки та відбору ідей;
б) розроблення і перевірки задуму;
в) розроблення стратегії маркетингу.
75. Позиціювання товарів — це:
а) сегментування ринку;
б) знаходження оригінальної позиції для товару на ринку;
в) визначення міри сприйняття товару споживачами.
76. Криві графіка життєвого циклу продукції вказують на зміни:
а) доходів і обсягів збуту;
б) прибутку та доходів;
в) прибутку та витрат.
77. Логічно відповідною концепції життєвого циклу товару буде така послідовність зміни характеру реклами:
а) інформувальна, переконувальна, нагадувальна, мінімальна;
б) інформувальна, нагадувальна, переконувальна, мінімальна;
в) інформувальна, мінімальна, переконувальна, нагадувальна.
78. «Візитною карткою» будь-якого товару є:
а) товарна марка;
б) упаковка;
в) етикетка.
79. Головною причиною несприйняття нових товарів ринком уважається:
а) несуттєвість їх відмін від товарів уже наявних на ринку;
б) висока ціна;
в) помилки в позиціюванні.
80. Сукупність усіх товарних одиниць, яку пропонує ринку конкретний продавець, — це:
а) продуктова лінія;
б) товарна номенклатура;
в) товарний асортимент.
81. Доповнення існуючих продуктових ліній новими товарами — це:
а) модифікування;
б) диференціація;
в) диверсифікація.
82. Перцепційна карта використовується для:
а) генерування ідей;
б) позиціювання нових товарів;
в) з’ясування запитів споживачів.
83. Венчурна група — це:
а) група спеціалістів, яка створюється для розроблення нової продукції;
б) структурний підрозділ відділу маркетингу;
в) група, яка розробляє рекламні звернення.
84. Методи «збирання врожаю», «видоювання», «концентрації зусиль» — це методи:
а) модифікування товарів;
б) обслуговування товарів;
в) елімінування товарів.
85. Доповнення існуючої виробничо-технічної програми продукцією вищого чи нижчого технічного рівня — це диверсифікація:
а) горизонтальна;
б) вертикальна;
в) латеральна.
86. Роль маркетингової цінової політики найменша на ринку:
а) чистої монополії;
б) олігопольному;
в) досконалої конкуренції.
87. Вихідним етапом маркетингового розрахунку цін є:
а) розрахунок витрат на виробництво та реалізацію продукції;
б) визначення цілей ціноутворення;
в) дослідження існуючих обмежень.
88. Залежність між цінами та кількістю товарів, які купують споживачі:
а) пряма; б) обернена;
в) не існує жодної залежності.
89. Головним недоліком розрахунку цін, виходячи із ви-
трат, є:
а) неможливість урахувати реакцію споживачів на встановлену ціну;
б) суб’єктивізм;
в) складність підрахунків.
90. «Залежне» встановлення цін орієнтується на:
а) ціни провідних постачальників;
б) витрати;
в) рівень ринкових цін.
91. Тендерне ціноутворення — це:
а) розрахунок цін, виходячи з реакції споживачів;
б) розрахунок цін, виходячи з поведінки конкурентів;
в) розрахунок цін, виходячи зі значень еластичності попиту.
92. Сконто — це знижка за:
а) платіж, який був здійснений до закінчення терміну платежу;
б) за результатами річного обороту;
в) замовлення, яке перевищує певну обумовлену суму.
93. Цінова політика проникнення характеризується початковими цінами:
а) низькими;
б) середніми;
в) високими.
94. Залежність підприємства від негативних кон’юнктурних змін — головний недолік політики:
а) високих цін;
б) престижних цін;
в) диференційованих цін.
95. Установлення цін на товари однієї асортиментної групи для їх достатньої диференціації споживачами — це:
а) політика диференціювання цін;
б) політика шикування цін;
в) політика еластичних цін.
96. Вихідним моментом алгоритму формування комплексу маркетингових комунікацій є:
а) дослідження цільової аудиторії;
б) визначення його завдань;
в) визначення його складу.
97. Засобами впливу комплексу маркетингових комунікацій є:
а) реклама, пропаганда, стимулювання збуту, персональний продаж;
б) газети, журнали, вулична реклама тощо;
в) рекламні звертання, товарні марки, слогани тощо.
98. Масовість, здатність формувати споживчу поведінку — це переваги:
а) пропаганди;
б) персонального продажу;
в) реклами.
99. Першим кроком у процесі прийняття рішень з рекламування є:
а) визначення цілей реклами;
б) ідентифікація цільового ринку;
в) установлення бюджету.
100. Розроблення і реалізація програми рекламування залежить від:
а) бюджетних асигнувань;
б) кваліфікації виконавців;
в) маркетингової стратегії підприємства.
101. Висока вартість, мала селективність аудиторії, швидкоплинність — це недоліки такого носія реклами, як:
а) телебачення;
б) радіо;
в) газети.
102. Корпоративна ідентичність — це форма:
а) реклами;
б) пропаганди;
в) стимулювання збуту.
103. Використання короткотермінових заходів, спрямованих на швидке реагування ринку у відповідь на пропонування підприємством своєї продукції, — це:
а) пропаганда;
б) персональний продаж;
в) стимулювання збуту.
104. Основним недоліком знижок як засобів стимулювання збуту є:
а) низький рівень сприйняття споживачем;
б) можливість зниження іміджу товару;
в) великі витрати.
105. У процесах персонального продажу термін «кваліфікована перспектива» означає категорію споживачів, які:
а) хочуть придбати запропонований товар;
б) можуть придбати запропонований товар;
в) хочуть і можуть придбати запропонований товар.
106. У процесі персонального продажу намагання торгового агента справити позитивне враження на покупця — це головне на етапі:
а) попереднього підходу;
б) підходу;
в) презентації.
107. У процесі персонального продажу перетворення кваліфікованої перспективи у реального покупця — головна ідея на етапі:
а) попереднього підходу;
б) зустрічі;
в) презентації.
108. Ключовим питанням маркетингової політики розподілу є:
а) реалізація виготовленої продукції;
б) формування каналів розподілу;
в) формування логістичних систем.
109. У розподілі масових товарів повсякденного попиту використовують такий тип щільності розподілу:
а) інтенсивний;
б) селективний;
в) ексклюзивний.
110. Завершальним етапом процесу формування каналів розподілу є:
а) специфікація завдань розподілу;
б) вибір суб’єктів каналу розподілу;
в) вибір оптимальної структури каналу розподілу.
111. Довжина каналу розподілу, «товаровиробник-оптовик-роздрібний торговельник-споживач» становить:
а) чотири;
б) три;
в) два.
112. Для досягнення віддалених ринків порівняно дешевшими є:
а) прямі канали;
б) опосередковані канали;
в) як прямі, так і опосередковані канали.
113. Що більша кількість споживачів, то вигіднішими є використання:
а) прямих каналів;
б) опосередкованих каналів;
в) як прямих, так і опосередкованих каналів.
114. У міру підвищення рівня стандартизації товару довжина каналу розподілу:
а) збільшується;
б) зменшується;
в) не змінюється.
115. Метод вибору оптимальної структури каналу розподілу, що виходить з використання фінансових змінних, — це метод:
а) Аспінвола;
б) науково-управлінський;
в) Ламберта.
116. Особливістю комбінованих каналів розподілу є:
а) матрична побудова;
б) вертикальний розподіл функцій;
в) горизонтальний розподіл функцій.
117. Головною передумовою створення ефективної маркетингової організаційної структури на підприємстві є:
а) наявність коштів та кадрів;
б) знання поведінки споживачів;
в) доскональне знання ринку.
118. Для великих підприємств з незначним асортиментом продукції і невеликою кількістю ринків рекомендується така модель побудови відділу маркетингу:
а) функціональна;
б) товарна;
в) орієнтована на споживачів.
 | |||
 |
Рекомендована література
Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. — К.: КНЕУ, 1998.
Дайян А., Бунерель Ф., Ланкар и др. Академия рынка. Маркетинг. — М.: Экономика, 1993.
Джоббер Дэвид. Принципы и практика маркетинга / Пер. с англ.: Учеб. пособие. — М.: Вильямс, 2000.
Дайл П. Менеджмент: стратегия и тактика: Пер. с англ. / Под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999.
Дайл П. Маркетинг, ориентированный на стоимость: Пер. с англ. / Под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб: Питер, 2001.
Друкер П. Ф. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы. — М.: Book chamber international, 1992.
Дэй Д. Стратегический маркетинг. — М.: ЭКСПО-Прес, 2002.
Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001.
Классика маркетинга / Сост. Б. М. Энис, К. Т. Кокс., Москва М.П. — СПб.: Питер, 2001.
Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. — М.: Прогрес, 1990.
Котлер Ф. Маркетинг в третьем тысячелетии: Как созлать, завоевать и удержать рынок. / Пер. с англ. В. А. Гольдича и А. И. Оганесовой. — М.: АСТ, 2001.
Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. — СПб.: Наука, 1996.
Лук’янець Т. І. Маркетингова політика комунікацій. — К.: КНЕУ, 2000.
Маркетинг / Под ред. А. Н. Романова. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995.
О’Шоннеси. Конкурентный маркетинг: Стратегический подход / Пер. с англ. под ред. Д. О. Ямпольского. — СПб.: Питер, 2001.
Павленко А. Ф., Войчак А. В. Маркетинг. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2001.
Скибінський С. В. Маркетинг. — Львів, 2000.
Теория маркетинга / Под ред. М. Бейкера. — СПб.: Питер, 2002.
Тоффлер Б. Э., Имбер Дж. Словарь маркетинговых терминов. — М.: Инфра-М, 2000.
Цацулин А. Н. Цены и ценообразование в системе маркетинга. — М.: Филинъ, 1998.
Ценообразование и рынок: Пер. с англ. / Под ред. Е. И. Бунина и С. Б. Рычкова. — М.: Прогрес, 1992.
Циганкова Т. М. Міжнародний маркетинг: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998.
Циганкова Т. М. Управління міжнародним маркетингом. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001.
Эванс Дж. Р., Берман Б. Маркетинг / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1990.