Мета і завдання аналізу фінансових звітів

Головна мета аналізу фінансових звітів — дати оцінку результатів ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного фінансового стану, своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його платоспроможності.

При цьому слід вирішити такі завдання:

1) на основі вивчення взаємозв’язку між різними показниками операційної, інвестиційної та фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

2) зпрогнозувати можливі фінансові результати економічної рентабельності виходячи із реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розробити моделі фінансового стану за різноманітних варіантів використання ресурсів;

3) розробити конкретні заходи, спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових звітів має дати відповіді на два запитання: 1) чи має підприємство прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік; 2) чи спроможне підприємство виконати свої зобов’язання і чи не приведе таке виконання зобов’язань до ліквідації фірми у зв’язку з нестачею фінансових ресурсів?

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

· попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства;

· аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

· аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

· аналіз фінансових результатів підприємства;

· аналіз обігу оборотних коштів;

· оцінку потенційного банкрутства;

· аналіз дохідності (рентабельності);

· аналіз використання капіталу;

· аналіз рівня самофінансування;

· аналіз валютної самоокупності.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємстває звітний бухгалтерський баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал, Звіт про рух грошових коштів, примітки до фінансової звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проб­лем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства мають бути використані дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, для того щоб порівняти фінансові результати, досягнуті в попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Однак, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у межах галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку— це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил і принципів до визнання, оцінки й відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерсь­кого обліку.