Тема 9. Класифікація ринків
(Тема вивчається самостійно)
1. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання:
· принципи класифікації ринків;
· ринок предметів споживання, його структура, попит і пропонування.
2. Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування:
· ринки основних виробничих ресурсів;
· граничний продукт і граничний дохід чинника виробництва;
· особливості попиту на чинники виробництва;
· пропонування чинників виробництва.
3. Ринок капіталів:
· ринок капіталів і ринок капітальних благ;
· орендна плата. Норма прибутку на капітал;
· формування ринків виробничих ресурсів і капіталів в Україні.
 |
Навчальна література
1. Політична економія: Навч. посібник / За ред. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 9.
2. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 8.
3. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Республика, 1992. — Т. 1. — Гл. 4. — С. 76.
4. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Там же. — Т. 2. — Гл. 29.
Наукова література
5. Євнух О. Житлова іпотека // Економіка України. — 2001. — № 1.
6. Кащенко О. Про ринок землі та його інфраструктуру // Економіка України. — 2000. — № 2.
7. Кручок С. Про історію розвитку і правове забезпечення іпотечних відносин у Центрально-Східній Європі та в Україні // Голос України. — 2001. — № 10.
8. Лагода Т., Юрик Я. Конкурентоспроможність вітчизняних кондитерських виробів // Економіка України. — 1999. — № 2.
9. Маркс К. Капітал: Т. 3 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори: Пер. з 2-го рос. вид. — К.: Держполітвидав УРСР, 1963. — Т. 25. — Ч. 1. — Розд. 21—23.
10. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3 т.: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1993. — Т. 2. — Кн. VI. — Гл. VI.
11. Мухін О. Вплив ринку нерухомості на розвиток експертної оцінки майна в Україні // Економіка України. — 2002. — № 4.
12. Потапенко Н. Особливості формування ринку екологобезпечних товарів, технологій і послуг в Україні // Економіка України. — 2001. — № 8.
13. Потапчук Р. Розмір орендних платежів // Економіка України. — 2002. — № 9.
14. Садова У., Семів Л. Регіональні ринки праці: аналіз та прогноз. — Львів, 2000.
15. Самуэльсон П. Экономика. Вводный курс. — М.: Прогресс, 1964. — Гл. 26—27, 29.
16. Якименко М., Краснікова О. Торгівля землею в Україні та її соціально-економічні наслідки // Економіка України. — 1999. — № 8.
 |
Граничний дохід — дохід, який за умов досконалої конкуренції дорівнює ціні, помноженій на граничний продукт:
MRPi = MRi × Р для кожного чинника виробництва,
де MR — граничний продукт (marginal product); Р — ціна; MRi — граничний продукт від чинника і.
Граничний продукт чинника виробництва — додатковий продукт або обсяг продукції, отриманий унаслідок збільшення витрат цього чинника на одну додаткову одиницю за сталої величини інших чинників виробництва.
Закон спадної продуктивності виробничого ресурсу — граничний продукт кожної одиниці чинника виробництва зменшується, якщо величина цього чинника збільшується, а інші чинники залишаються сталими.
Капітал як чинник виробництва — виготовлені товари, які, відповідно, застосовують для продукування інших товарів.
Норма прибутку на капітал — щорічний чистий дохід (орендна плата мінус витрати) на вкладену одиницю капіталу.
Оренда — договір, що його укладають між собою орендодавець майна і орендар щодо тимчасового використання певного капітального блага (фабрики, споруди, верстата, комп’ютера тощо) за відповідну плату.
Орендна плата — платежі за тимчасове використання капітальних благ.
Попит підприємства на виробничі ресурси — похідний попит, оскільки залежить від попиту споживача на його кінцеву про-
дукцію.
Пропонування чинників виробництва — готовність їх власників поставити виробничі ресурси на ринок за ціни відповідного рівня та з урахуванням інших чинників.
Ринок виробничих ресурсів — ринок землі, праці і засобів виробництва (капіталу), спрямований на задоволення виробничих потреб.
Ринок капіталів — оренда капітальних благ або такий її різновид, як лізинг.
Тема 10. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу
(Тема вивчається самостійно)
1. Поняття та основні риси інфраструктури ринку, її роль у регулюванні економічних процесів.
2. Позичковий капітал і відсоток:
· банки, їх роль і функції;
· інші фінансово-кредитні установи;
· відсоток, межі його коливання;
· сутність кредиту, його форми. Банківський прибуток.
3. Капітал у сфері торгівлі:
· витрати обігу;
· торговий прибуток;
· роздрібна і оптова торгівля;
· товарні біржі.
4. Фондова біржа. Цінні папери.
| |
Навчальна література
1. Політична економія: Навч. посібник / За ред. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 10.
2. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 8, § 2—3.
3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — К.: Вища шк. — Знання, 1997. — Розд. 14, § 2; Розд. 27, § 4; Розд. 28, § 3, 5.
4. Політична економія: Підручник / За заг. ред. Ю. В. Ніколенка — К.: ЦУЛ, 2003. — Тема 7.
5. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Республика, 1992. — Т. 2. — Гл. 31. — С. 180—184.
Наукова література
6. Баласилович Б. та ін. Фондовий ринок і банківська система в інвестиційному процесі України // Банківська справа. — 1998. — № 3.
7. Василик О. Проблеми вдосконалення бюджетної та банківської системи України // Банківська справа. — 1998. — № 3.
8. Дзюблик О. Деякі аспекти грошово-кредитного регулювання економіки // Економіка України. — 2000. — № 4.
9. Золотарьов А., Волик І., Кузькін Е. Посилення взаємодії виробництва і обігу // Економіка України. — 2000. — № 5.
10. Карагодова О., Распутна Л. Проблема кредитування і шляхи її вирішення // Банківська справа. — 1997. — № 6.
11. Лінніков В., Мізецька О. Становлення ринку цінних паперів в Україні // Банківська справа. — 1997. — № 3.
12. Маркс К. Капітал: Т. 3: Ч. 1 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори: Пер. з 2-го рос. вид. — К.: Держполітвидав УРСР, 1963. — Т. 25. — Ч. 2. — Розд. 21.
13. Маркс К. Капітал: Т. 3: Ч. 2 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори: Пер. з 2-го рос. вид. — К.: Держполітвидав УРСР, 1965. — Т. 25. — Ч. 2. — Розд. 29, 31.
14. Мочерний С. Банк // Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відпов. ред.) та ін. — К.: Академія, 2000. — Т. 1. — С. 77—79.
15. Матвієнко В. П. Держава і банки. — К.: Демократична Україна. — 1996.
16. Омельянович О. Состояние и проблемы торговли в Украине // Экономические науки. — 1995. — № 3.
17. Павленко А., Пастухов А., Войчак А. Концепція та організаційно-економічні принципи оптової торгівлі засобами виробництва // Економіка України. — 1993. — № 3.
18. Паламарчук В. О., Бойченко О. К. Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти // Фінанси України. — 1998. — № 3—4.
19. Савченко О. Україна сьогодні: банки, економіка, політика // Банківська справа. — 1997. — № 5.
20. Солодкий М. О. Біржовий ринок. — К.: Джерела, 2001.
21. Стубайло Г. Основні напрямки кредитної політики комерційних банків // Банківська справа. — 1999. — № 2.
22. Суравцев Г., Ільченко С. Вдосконалення фондової біржової си-
стеми — передумова ефективного розвитку економіки України // Економічний часопис. — 1998. — № 8.
23. Тимонькін Б. Стан банківської системи України: оцінка і прогноз // Економічний часопис. — 1998. — № 9.
| |
Акція — цінний папір без установленого строку дії, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві і дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду.
Банк— фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти (вклади), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту (позики), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.
Банківський прибуток — різниця між відсотками на вкладений капітал і виплатою відсотків за позичками.
Витрати обігу — витрати підприємства сфери обігу, пов’язані з реалізацією продукції.
Дивіденд— дохід, який отримує власник акції за рахунок прибутку акціонерного товариства.
Інфраструктура ринку — система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.
Кредит — позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення зі сплатою відсотка; економічні відносини між кредитором і позичальником.
Норма банківського прибутку — відношення чистого прибутку до власних коштів банку.
Норма (рівень) відсотка — відношення річного прибутку, що одержується власником грошового капіталу, до суми позичкового капіталу.
Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений строк з виплатою фіксованого відсотка.
Оптова торгівля — здійснення посередницьких функцій між промисловцями і роздрібними торговцями.
Позичковий капітал — грошовий капітал, який надається в позичку господарському суб’єкту на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді відсотка.
Позичковий відсоток — вартість послуги, яка надається кредитором позичальнику (клієнтові), у вигляді надання йому за плату певної суми грошей на обумовлений строк.
Роздрібна торгівля — реалізація товарів безпосередньо споживачам.
Товарна біржа — форма діяльності оптового ринку з купівлі та продажу товарів за встановленими стандартами і зразками.
Торговий капітал — капітал, який забезпечує рух продукту від виробника до споживача.
Фіктивний капітал — акції, облігації та інші цінні папери, які обертаються на фондовій біржі.
Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також забезпечують інші права, що випливають із цих документів, іншим особам.
Тема 11. Домогосподарства
(Тема вивчається самостійно)
1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин:
· суть домогосподарств;
· функції домогосподарств.
2. Доходи домогосподарств та їх розподіл:
· доходи домогосподарств та їх джерела;
· розподіл доходів: функціональний та особистий.
3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств:
· витрати на споживання. Ефект заміни і споживчий надлишок;
· максимізація граничної корисності;
· заощадження;
· домогосподарства і сукупний попит.
| |
Навчальна література
1. Політична економія: Навч. посібник / За ред. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 11.
2. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 9.
3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — К.: Вища шк. — Знання, 1997. — Розд. 21.
4. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Республика, 1992. — Т. 1. — С. 105—112.
Наукова література
5. Кузнєцов О. Методика оцінки характеру поведінки споживачів // Економіка України. — 1999. — № 8.
6. Мочерний С. Домашні господарства // Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Академія. — 2000. — Т. 1 — С. 359.
7. Одиниць В. Шляхи удосконалення соціального захисту населення // Економіка України. — 1999. — № 11.
8. Онищенко О. Господарства населення: підсумки, оцінки, прогнози // Економіка України. — 2003. — № 3.
9. Соколик М. Грошові доходи і витрати населення України: тенденції та структура // Економіка України. — 1999. — № 3.
Власність подружжя — сукупність відносин, в які вступає подружжя з приводу володіння та використання майна і фінансових ресурсів, які знаходяться у його розпорядженні.
Власність сім’ї — майно та сукупність грошових коштів, якими володіє сім’я.
Гранична корисність доходу — середня гранична корисність на гривню всіх товарів за стану рівноваги для споживача.
Домогосподарство — особа або група осіб, що об’єдналися з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.
Ефект доходу — вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів.
Ефект заміни — коли ціна товару зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, щоб отримати бажане задоволення за найменшу ціну.
Заощадження — частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.
Індивідуальна власність — особиста власність, власність трудового господарства, власність селянського і особистого підсобного господарства.
Максимізація граничної корисності — таке впорядкування покупцем свого споживання, за якого кожен окремий товар приносить йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню.
Сімейне підприємство — підприємство, яке знаходиться у власності сім’ї і робота якого організовується членами сім’ї.
Сімейний бюджет — збалансовані потоки доходів і витрат сім’ї.
Сімейні доходи — матеріальна основа відтворення сім’ї, сукупність грошових надходжень, що отримує сім’я від використання ресурсів, які знаходяться в її розпорядженні.
Сім’я — сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом.
Споживання домогосподарства — придбання товарів особистого користування та витрати на соціально-культурні та побутові послуги.
Споживчий надлишок — розрив (різниця) між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства або споживчим надлишком.
Сукупний дохід домогосподарства — уся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.