Тема 18. Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли

(Тема вивчається самостійно)

1. Вихідні теоретичні положення характеристики економічного зростання:

· його зміст, типи та альтернативні трактовки;

· нагромадження, заощадження та інвестиції: сутність, місце і роль в економічному зростанні;

· логіка взаємозв’язку категорій: суспільне відтворення — економічне зростання — економічний розвиток.

2. Теорії і моделі економічного зростання:

· зміст його основних теорій та сучасних течій;

· концептуальні підходи (моделі) аналізу чинників економічного зростання;

· роль НТР в економічному зростанні та його основні показники.

3. Циклічність — загальна закономірність економічного розвитку:

· теорії економічних циклів;

· економічні кризи: зміст, причини, матеріальна основа;

· специфіка економічних криз на сучасному етапі в розвинутих та перехідних економіках.

 
 


Навчальна література

1. Політична економія: Навч. посібник / За ред. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 18.

2. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 14.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — К.: Вища шк.— Знання, 1997. — Розд. 22, 24.

4. Основы экономической теории: Учебник / С. В. Мочерный, В. К. Симоненко, В. В. Секретарюк, А. А. Устенко; Под общ. ред. С. В. Мочерного. — К.: Знання, КOO, 2000. — Тема 15.

5. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Республика, 1992. — Т. 1. — Гл. 10, 21.

Наукова література

6. Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації // Економіка України. — 2001. — № 11.

7. Гальчинський А. Монетарна складова стратегії економічного розвитку // Економіка України. — 2002. — № 7.

8. Гальчинський А. Циклічність як загальна закономірність ринкової економіки // Економіка України. — 1991. — № 8.

9. Дем’янчук О. О. Структурна перебудова в Україні — першочергове завдання ринкового реформування економіки // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. — Вип. 7. — К.: КНЕУ, 2001.

10. Лукінов І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України // Економіка України. — 2001. — № 6.

11. Мочерний С. Криза економічна // Економічна енциклопедія:
У 3 т. / Редкол.: … С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Академія, 2001. — Т. 2. — С. 132—135.

12. Осауленко О. Інтегральні оцінки міжгалузевих зрушень та рівня інвесивності промислового виробництва // Економіка України. — 2001. — № 1.

13. Рашевський М., Чернюк Л. Геоекономічний потенціал розвитку продуктивних сил // Економіка України. — 2002. — № 7.

14. Тимофеєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економіка України. — 2001. — № 1.

15. Чистилін Д. До питання теорії суспільного розвитку: аспект самоорганізації // Економіка України. — 2002. — № 2, 3.

 
 


Депресія (застій) — фаза економічного циклу (може бути тривалою), протягом якої завершується формування умов для пожвавлення економічної діяльності.

Економічна криза — різке зменшення обсягів виробництва, яке починається поступово зі звуження ділової активності.

Економічне зростання — кількісне збільшення та якісне вдосконалення чинників виробництва, а також створених за відповідний період економічних благ (товарів, послуг).

Економічний цикл (хвиля) — періодичне коливання економічної активності; період від початку однієї економічної кризи до наступної.

Інвестиції — сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки.

Інвестування— збільшення обсягу функціонуючого капіталу за рахунок нагромаджених засобів від прибутку та інших доходів.

Моделі економічного зростання — схеми (концепції) аналізу місця і ролі відповідних чинників виробництва в економічному зростанні.

Нагромадження капіталу — процес перетворення (метаморфоза) господарюючим суб’єктом частки отриманого доходу (прибутку) в капітал для подальшого розвитку своєї бізнесової справи.

Норма нагромадження — виражена у відсотках частка виробничого нагромадження у національному доході.

Рецессія (відступ) — стан економіки, коли обсяг основних макроекономічних показників (ВВП, ВНП, НД) стає меншим, що також свідчить про спад або зниження темпів її розвитку.

Темпи економічного зростання — швидкість зростання чинників та макроекономічних показників результатів виробництва.

Циклічність розвитку економіки — рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

Чинника економічного зростання — залучені до процесу виробництва ресурси як економічні, так і неекономічні.

Тема 19. Зайнятість, відтворення робочої
сили та їх державне регулювання

1. Зайнятість: сутність, форми та ефективність:

· сутність зайнятості;

· повна і неповна зайнятість;

· ефективність зайнятості;

· теорії зайнятості.

2. Неповна зайнятість і безробіття в механізмі відтворення робочої сили:

· сутність безробіття і його види та форми. Норма безробіття;

· соціальні наслідки безробіття.

3. Чинники і показники розширеного відтворення робочої сили:

· специфічність і фази відтворення робочої сили;

· місце ринку праці у відтворенні робочої сили;

· особливості відтворення робочої сили на сучасному етапі.

 
 


Навчальна література

1. Політична економія: Навч. посібник / За ред. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 19.

2. Основы экономической теории: Учебник / С. В. Мочерный, В. К. Симоненко, В. В. Секретарюк, А. А. Устенко; Под общ. ред. С. В. Мочерного. — К.: Знання, КOO, 2000.— Тема 21.

3. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Республика, 1992. — Т. 1. — Гл. 10.

Наукова література

4. Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення // Економіка України. — 2001. — № 4.

5. Давидова І., Ким М. Інституціональні основи зайнятості в перехід­ній економічній системі // Економіка України. — 1998. — № 4.

6. Державна програма зайнятості населення на 2001—2004 роки: Закон України // Голос України. — 2002. — 23 квіт. — С. 6—11.

7. Єськов О. Мотивація і стимулювання праці // Економіка України. — 2001. — № 2.

8. Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег // Классика экон. мысли: Соч. — М.: ЭКСМО-пресс, 2000. — С. 480—787.

9. Краснов Ю., Кузнецова О. Стратегічні й оперативні заходи щодо державного регулювання зайнятості населення // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 2.

10. Кривенко К. Т., Музиченко А. С. Обґрунтування глибоких змін у структурі суспільного поділу праці // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. — Вип. 8. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 3—9.

11. Кривенко К. Т., Чернишук В. Р. Відчуження праці у перехідній економіці // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. — Вип. 10. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 36—45.

12. Кузнецова Р. Прогнозний баланс повного ринку праці // Економіка України. — 2000. — № 6.

13. Лебединская Л., Ремнева Л. Процессы занятости и реформирование собственности // Бизнес-Информ. — 1998. — № 21—22.

14. Лібанова Е., Баланда А. Незареєстрована зайнятість в Україні: формування і можливості державного регулювання // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 4.

15. Лог Дж. Коллективная собственность работников // США: экономика, политика, идеология. — 1996. — № 10.

16. Мортіков В. Роль заробітної плати в регулюванні зайнятості // Економіка України. — 2001. — № 1.

17. Савченко В. Активна політика зайнятості на ринку праці — запорука збереження й розвитку трудового потенціалу // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 1.

18. Супян В. Б. Сфера труда в США: новые тенденции // США: экономика, политика, идеология. — 1998. — № 6.

 
 


Безробітні— працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, справді шукають роботу та здатні приступити до неї.

Вимушена неповна зайнятість — зайнятість працівників, які в поточному році перебували в адміністративних відпустках без збереження заробітної плати або працювали в режимі неповного дня (тижня).

Добровільне безробіття — безробіття, зумовлене тим, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби зарплата була вищою.

Економічно активне населення — населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів і послуг.

Ефективність зайнятості — повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею оптимальний соціально-економічний результат у певний час і за конкретних умов.

Зайнятість — діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Людський капітал — запас у людини здоров’я, знань, навичок, здіб­ностей, мотивацій, які сприяють зростанню продуктивності її праці і впливають на збільшення доходів (заробітків).

Неповна зайнятість — певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи.

Особистий чинник виробництва — робоча сила, яку розглядають у контексті її зв’язку із засобами виробництва, що за своїм характером є об’єктивними чинниками виробництва.

Повна зайнятість — використання всіх придатних для цього ресурсів; характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і здатен працювати.

Продуктивна сила людини праці — робоча сила людини, тобто здатність до праці. Має дві характеристики: 1) кількісну (кількість носіїв здатності до праці) і 2) якісну (стан фізичного розвитку і здоров’я людини (ключовий аспект у сучасних умовах), рівень освіти і кваліфікації, здатність приводити в дію засоби виробництва, удосконалювати засоби і предмети праці, підносити свій рівень кваліфікації).

Рівень безробіття — виражене у відсотках відношення чисельності безробітних до чисельності робочої сили (включаючи й безробітних).

Розширене відтворення сукупної робочої сили — зростання її чисельності в органічному зв’язку з підвищенням рівня кваліфікації, зростанням продуктивності праці, тривалості трудового стажу та добробуту населення.

Структурне безробіття — невідповідність між пропонуванням і попитом на працівників.

Сукупна робоча сила — кооперація індивідуальних робочих сил у певній суспільно-комбінованій формі.

Форми зайнятості — конкретні способи включення працівників в систему суспільного виробництва.

Фрикційне безробіття — безробіття, що виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу.

Циклічне безробіття — безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються.

Тема 20. Господарський механізм у системі
регулювання суспільного виробництва

1. Господарський механізм: сутність, функції, принципи функ­ціонування:

· функції господарського механізму;

· господарський механізм і економічні закони;

· господарський механізм і системи управління економікою.

2. Структура господарського механізму:

· рівні дії господарського механізму;

· основні елементи структури господарського механізму і взаємозв’язок між ними (регулювання, планування, стимулювання, організаційно-економічні форми господарювання);

· механізм саморегулювання ринкової економіки;

· державне регулювання економіки;

· теорії регулювання економіки державою (фіксований виступ);

· фінансово-кредитний механізм регулювання.

3. Особливості формування і функціонування механізму господарювання в Україні.

 
 


Навчальна література

1. Політична економія: Навч. посібник / За ред. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 20.

2. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 15.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — К.: Вища шк. — Знання, 1997. — Розд. 36, § 5; Розд. 38—39.

4. Основы экономической теории / С. В. Мочерный, В. К. Симонен­ко, В. В. Секретарюк, А. А. Устенко; Под общ. ред. С. В. Мочерного. — К.: Знання, КOO, 2000. — Тема 19.

5. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Республика, 1992. — Т. 1. — Гл. 14, 17.

Наукова література

6. Беляев А. А. Механизм хозяйствования: сущность и формы проявления. — К.: Вища шк., 1990.

7. Беседін В. Створення, становлення і трансформування системи планування в Україні // Економіка України. — 2002. — № 5.

8. Бєляєв О. О., Бебело А. С., Ком’яков О. М. Соціальне регулювання — обєктивна необхідність перехідної економіки // Міжвід. наук. зб. — Вип. 9. — К.: КНЕУ, 2001.

9. Гальчинський А. Відновити дієздатність держави // Економіка України. — 2001. — № 8.

10. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні // Економіка України. — 2001. — № 8.

11. Гришан Ю. Державне регулювання діяльності підприємств у після­приватизаційний період // Економіка України. — 2001. — № 11.

12. Дзюблюк О. Деякі аспекти грошово-кредитного регулювання економіки // Економіка України. — 2001. — № 4.

13. Жаліло Я., Черніков Д. Дієвість економічної політики держави в контексті ринкового реформування // Економіка України. — 2001. — № 12.

14. Лунів Б. Грошово-кредитна політика держави та інвестиційна діяльність банків // Економіка України. — 2001. — № 10.

15. Мельник О. Основні параметри грошово-кредитної політики // Економіка України. — 2001. — № 7.

16. Наливайченко С. П. Деякі проблеми економічної стратегії української держави // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. — Вип. 7. — К.: КНЕУ, 2001.

 
 


Бюджетна система — сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії.

Господарський механізм — система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.

Державне регулювання економіки — комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток економічних об’єктів, процесів для стабілізації економічної системи та її пристосування до умов, що змінюються, передусім до потреб та інтересів розвитку головної продук­тивної сили — людини.

Державний бюджет(з погляду суспільної форми) — відносини власності між державою, з одного боку, фізичними та юридичними особами — з іншого, з приводу вилучення (привласнення) в останніх частини необхідного та додаткового доходу й розподілу його відповідно до функцій держави.

Державні витрати — відносини власності (привласнення) між державою та юридичними і фізичними особами в процесі розподілу і споживання частини національного доходу.

Державні доходи — виражені у грошовій формі відносини власності (привласнення) між державою та юридичними і фізичними особами в процесі вилучення державою частини необхідного та додаткового продукту.

Дефіцит бюджету — перевищення витрат державного бюджету над його доходами.

Фінанси — система економічних відносин, які складаються між державою, підприємствами і громадянами щодо привласнення частини національного доходу через механізм оподаткування та його розподілу відповідно до виконуваних державою функцій.

Фінансова система — сукупність різних видів фінансів (та виконуваних ними функцій) у їх взаємодії та взаємозв’язку.