Розвиток роздрібної торгівлі в Україні

Роздрібний бізнес суттєво відрізняється від оптового, починаючи від асортиментно-торговельної політики, сегменту ринку та закінчуючи представленням товару. Так, схема представлення товару, викладки в пі повій ланці мають на меті зручність роботи з великими обсягами. То­му в оптовому магазині стоять місткі й міцні складські стелажі висотою (і метрів і вище; влаштовуються широкі проходи, у яких може проїхати автонавантажувач; підлога заливається асфальтом або бетоном; застосо­вуються вантажні візки на піддони товару. Зовсім інша ситуація в роздрібному магазині. Тут усе робиться для покупця, для того, щоб яко­мога вигідніше представити йому товар. Індивідуальний дизайн, зручна викладка, спеціально розроблені схеми освітлення, добрий сервіс допо­магають проводити час у магазині не тільки з користю, а й із задоволенням. Тут, наприклад, більше продукції високого ступеня готовності. Особливо престижно і приємно купувати товари у супермаркетах.

Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього власного некомерційного використання. Роздрібна торгівля є важливою сферою формування споживчого ринку, дзеркалом відображення економічного розвитку країни, координуючою ланкою в системі міжгалузевих і регіональних зв'язків, дійовим засобом задоволення потреб населення у товарах і послугах. Це є завершальна стадія руху товарної продукції, яка забезпечує умови для збуту, поповнює державний та місцеві бюджети, сприяє зміцненню фінансової системи, дає імпульс для нарощування об­сягів виробництва і розробки нових товарів. За рахунок грошової вируч­ки від реалізації можна швидше окупити свої вкладені ресурси й отрима­ти прибуток. Тому не випадково українські підприємці проявляють підвищений інтерес до розвитку роздрібної торгівлі як інвестиційно-привабливого виду підприємництва. Великі, середні та малі фірми, а та­кож індивідуальні підприємці мають можливість працювати на товарно­му ринку. Умови конкуренції підштовхують їх знаходити свої ринкові ніші, на яких легше функціонувати та досягати цільового рівня рента­бельності. За умови обмеженості стартового капіталу початківцям до­ступніше відкрити кіоск або павільйон і розпочати бізнес.

Роздрібна торгівля завершує ланку розподілу продукції, при цьому передбачається наявність спеціальних місць продажу, доступних для по­купців. Продаж продукції може супроводжуватися наданням сервісних послуг (продаж товарів удома, за каталогами та ін.). У роздрібній торгівлі встановлюються безпосередні контакти з кінцевими споживачами.

Роздрібний торговець повинен пропонувати покупцям таку продукцію, яка найкращі задовольнить їхні потреби та відповідає їхнім смакам. Таким чином, закупівля товарів та формування товарного асортименту є важливим завданням для роздрібного торговця, який повинен правильно визначити потребу в товарах під час закупівлі.

Основними елементами комерційної діяльності роздрібних торго­вельних підприємств є: вивчення споживчого попиту і кон'юнктури рин­ку, пошук і вибір прийнятних постачальників, встановлення господарсь­ких зв'язків, закупівля товарів, розробка асортиментної політики, і організація роздрібних виставок-продаж, участь у ярмарках, здійснення контролю за виконанням договірних відносин, стимулювання продажу товарів, організація товаропостачання, оперативне маневрування то­варними ресурсами. Крім того, комерційна робота роздрібних торго­вельних підприємств включає рекламу товарів і послуг, пошук місцевих товарних ресурсів, розширення асортименту, надання додаткових (сервісних) послуг споживачам, інших послуг комерційного характеру суб'єктам ринку (наприклад, надання деяких торговельних площ в орен­ду). Для комерсанта важливо не тільки закупити потрібні товари, а й за­безпечити їх продаж.

Роздрібний товарооборот — це виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, гак і за розрахункові чеки установ банків, через організований спожив­чий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу (магази­ни, аптеки, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани) всіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та господарювання, а також виручка, одержана через ка­су неторговельних підприємств, організацій, установ від продажу безпо­середньо населенню товарів власного виготовлення, закуплених на сто­роні або одержаних на бартер.

До складу роздрібного товарообороту включається також відпуск товарів по безготівковому розрахунку з роздрібної мережі і мережі гро­мадського харчування окремим категоріям установ (лікарням, будинкам відпочинку, закладам загальної освіти, дошкільного виховання, суднам морського і річкового флоту, військовим частинам та ін.). Роздрібний товарооборот поділяється на товарооборот роздрібної торгівлі і товаро­оборот громадського харчування. Діяльність роздрібного торговельного підприємства пов'язана з реалізацією продукції кінцевому споживачу, що є завершальним етапом її просування із сфери виробництва. Пред­метом роздрібної торгівлі є не тільки продаж товарів, а й торговельне обслуговування і надання додаткових послуг покупцям. Для покупців торговельне обслуговування визначається іміджем підприємства, зручністю і мінімальними витратами часу на здійснення покупки. Про­цес роздрібної торгівлі складається з цілеспрямованого продажу товарів, обслуговування покупців, торговельних і післяпродажних послуг.

Останніми роками у сфері торгівлі України відбуваються відчутні позитивні зміни. Практично завершено процес приватизації торговель­них підприємств. Визначилася стійка тенденція до реального зростання обсягу роздрібного товарообороту, що є свідченням розширення та ак­тивізації внутрішнього споживчого ринку.

У сфері внутрішньої торгівлі поряд з поліпшення кількісних показ­ників, відбуваються суттєві якісні зміни. Вже тривалий час не існує та­кого поняття, як дефіцит товарів. Невпізнанно змінилися інтер'єри ма­газинів та якість обслуговування споживачів. Дедалі більше з'являється магазинів, що відповідають європейським стандартам та класичним форматам. Перш за все, це мережа таких супермаркетів, як "Вілла", "Велика кишеня", "Мега маркет", де споживач може не лише придбати якісний сертифікований товар, а й скористатися сучасними сервісними послугами, отримати моральне задоволення, зробити комплексну по­купку.

Можна з достатньо великою ймовірністю прогнозувати перспективи розвитку українського роздрібного бізнесу.У продовольчому секторі будуть розвиватися супермаркети — як класичного, так і економічного типу. Супермаркети можуть бути введено за рахунок нового будівництва з використанням сучасних проектів з сервісною інфраструктурою (автостоянками), а також на базі реконст­рукції існуючих магазинів без чіткої концепції, застарілого традиційного формату, що вже не відповідає потребам споживачів.

За оцінками фахівців, для Києва з його демографічним та соціальними особливостями цілком достатньо 40-50 супермаркетів класичного типу.

Економічні супермаркети в Україні представляються оптимальним форматом для торговельних підприємств. Це обумовлюється ємністю ринку. Але для входження у даний формат є складності.

Як свідчить досвід країн з розвинутою економікою, економічний су­пермаркет — це мережева організація роздрібного бізнесу. Тому без відповідної технології та системи розподілу розвивати подібний проект проблематично. Нарешті, це найбільш прийнятний магазин самообслу­говування для "спального" району. Мешканці наших міст не настільки платоспроможні, щоб постійно відвідувати класичний супермаркет, де широкий вибір поєднується з відносно високими цінами. Однак вони хочуть робити якісні покупки, причому в комфортних умовах. Саме то­му є реальні перспективи розвитку економічних супермаркетів з розра­хунку один магазин на 4-5 тис. чоловік.

Обов'язковою умовою ефективного функціонування супермаркетів є широкий асортимент (12-14 тис. найменувань), основу якого станов­лять продовольчі і непродовольчі (супутні) товари масового попиту, що швидко обертаються. Однак рівень організації роботи деяких супермар­кетів поки що не дотягує до західних аналогів. Відставання пояснюється такими обставинами:

• порівняно з транснаціональними мережами українські супермарке­ти з розрахунку на відповідний обсяг продажу використовують більшу кількість персоналу. Це пояснюється необхідністю утриму­вати штат продавців у відділах, що торгують через прилавок. У західних мережах присутність персоналу в залі мінімізовано, кошти вкладаються в обладнання, що замінює продавців і упаковщиків;

• витрати на запобігання крадіжок вищі, ніж в аналогічному західноєвропейському магазині;

• продуктивність праці вища в супермаркетах відомих іноземних торговельних мереж, ніж у місцевих торговельних точках;

• у супермаркетах мають місце втрати, пов'язані із затарюванням та неефективним використанням торговельних площ. Щоб уникнути цього, в кожному магазині мережі необхідно порівнювати прогноз і показник фактичного продажу по кожній групі товарів і кожному відділу. Другим напрямком контролю за ефективністю — відстеження прибутковості за групами товарів і за окремими видами. Як­що товар не відповідає критеріям прибутковості, він повинен бути вилучений з асортименту. У найприбутковіших мережах товарний запас обертається за 5-7 днів. Хоча теоретично і практично супермаркет може бути самостійним форматом торгівлі, ритейлери вважають, що його ефективний розвиток досягається тільки у рамках мережевого бізнесу.