Класифікація злочинних груп.

ЮП/3/1/с.

Поняття злочинної групи.

Класифікація злочинних груп.

Психологічна характеристика злочинних груп.

Психологія організованих злочинних груп.

Поняття злочинної групи.

У кримінальному праві злочинною групою називає умис­на участь двох чи більше осіб у вчиненні злочину у вигляді простої чи складної співучасті (ст. 19 КК України), що спри­чиняє відповідальність за вчинення злочинів деяких видів простою групою за змовою чи без неї, групою осіб за попе­редньою змовою і організованою групою, а також злочинною зграєю (бандою). Окрім того, існує відповідальність за різно­манітні групові дії, що грубо порушують суспільний порядок, масові заворушення та ін.
Кожна із названих форм групових злочинів та групової злочинної діяльності має не тільки правовий, але й відповід­ний психологічний зміст. З позицій психології, злочинна група — це антисуспільне неформальне об'єднання двох або більше осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим суб'єктом даного виду людсь­кої діяльності. Саме спільність вчинення злочинів певного виду (корисливих, корисливо-насильницьких, насильниць­ких) — головне, заради чого існує злочинна група.

 

Ознаками злочинних груп є:

• організація груп для заняття злочинами як професією протягом більш-менш тривалого часу;

• централізація влади в руках одного чи декількох членів групи;

• створення грошових фондів для потреб організації;

• корумпування, яке виявляється у створенні системи зв'язків із суддями, міліцією, політичними діячами, а також адміністрацією;

• тверда дисципліна;

• ретельне планування, з мінімальним ризиком проведення і наслідків злочинних операцій.

Класифікація злочинних груп.

Злочинні групи не є однорідними. Як складне явище такі групи можуть бути класифіковані. Класифікація виступає ефективним засобом пізнання, має гносеологічне значення. Класифікація злочинних груп має також практичну спрямованість, пов’язану з оптимізацією діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю[51]⁾ [211, с. 12]. Результати анкетування та інтерв’ювання слідчих прокуратури та МВС України свідчать, що на думку практичних працівників необхідно враховувати вид злочинного угруповання під час розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами (зазначили 92% опитаних).

Певний поділ злочинних груп містить кримінальний закон. Так, ст. 28 КК України дає визначення типів злочинних груп залежно від характеру співучасті і ступеня організованості: 1) вчинення злочину групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою; 2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення[52]⁾ [88, с. 48-52]; 3) вчинення злочину організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього чи іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи; 4) вчинення злочину злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

В Особливій частині КК України визначаються такі види організованої групи або злочинної організації, як банда (передбачає об’єднання декількох осіб (трьох і більше) і характеризується стійкістю злочинного угруповання, озброєністю і наявністю загальної мети учасників угруповання – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб) (ст. 257 КК України), терористична група чи терористична організація (ст. 258 КК України).

Особлива частина КК України окремо передбачає відповідальність за створення злочинної організації (ст. 255 КК України). Створення злочинної організації – це організаційні дії у вигляді: підбору учасників злочинного формування з наступним розподілом їх ролей в організації; пошук матеріальних засобів, які необхідні для функціонування організації: грошей (створення спільної каси ("общака") з визначенням джерел її поповнення та цілей, на які гроші з неї можуть витрачатися тощо), транспорту, приміщень, сховищ; розробки планів; пошуку об’єктів нападу, рекету та ін. Таке створення також передбачає об’єднання осіб або груп осіб у стійке формування з ієрархічною структурою, з визначенням необхідної кількості учасників (як учасників злочинів, так і осіб, які забезпечують діяльність злочинної організації), спеціалізації (злочинної спрямованості діяльності організації) і створенням на цій основі структурних підрозділів (ланок) для забезпечення функціонування злочинної організації з метою спільного вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів[53]⁾ [139, с. 453-455]. У кримінально-правовому розумінні проблеми відповідальності за створення злочинної організації піддавалися дослідженню на дисертаційному рівні[54]⁾ [63].

Поділ злочинних груп за КК України має кримінально-правові цілі, цілі кваліфікації злочинів. Водночас перелічені кримінально-правові характеристики злочинної групи є явно недостатніми для повного і всебічного розслідування кримінальних справ і викриття кожного її члена у вчиненні злочинів. Для того щоб дати відносно повну характеристику злочинної групи, особливо організованої, з криміналістичних позицій, тобто з точки зору можливостей встановлення правоохоронними органами факту дії саме злочинної групи, необхідно знати перш за все діалектику походження, принципи структурної побудови і організації взаємодії її членів[55]⁾ [15, с. 141-142].

У криміналістичній теорії мали місце спроби класифікувати злочинні групи[56]⁾ [113, с. 345-348; 39, с. 17; 70, с. 110-111; 122, с. 77-95; 211, с. 12-16; 224, с. 9-14]. Наприклад, В. М. Биков називає такі криміналістичні типи злочинних груп: випадкові (ситуативні), типу компанії, організовані групи і злочинні організації[57]⁾ [39, с. 17]. Такий поділ злочинних груп запропонований за ступенем об’єднання членів групи. Зокрема, випадкова група – це ситуативно об’єднана група для вчинення групового злочину. Члени групи беруть участь у вчиненні першого злочину із почуття солідарності, випадково, через те, що опинилися разом з усіма в даному місці, або в результаті раптового виникнення ситуації. Ролі у випадковій групі звичайно не розподіляються, ступінь згуртованості учасників групи малий[58]⁾ [113, с. 346]. Злочинні групи типу компанії вже більш організовані, і хоча в таких групах ще немає лідера, але вже є ядро з найбільш активних і авторитетних членів[59]⁾ [113, с. 346].

Найбільш високий ступінь об’єднання членів групи мають організована група і злочинна організація. Організована злочинна група – це цільове соціальне утворення, члени якого контактують один з одним та вважають себе певним об’єднанням, відмінним від інших[60]⁾ [147, с. 5]. В організованій злочинній групі простежується стабільність особового складу, чітка диференціація членів групи, жорстка дисципліна і конспіративність дій[61]⁾ [113, с. 346-347]. В. М. Биков вказує, що члени такої групи мають злочинний досвід і досвід спілкування зі слідчими і оперативними працівниками органів внутрішніх справ, а також знають прийоми слідчої і оперативної роботи, тому одержати від них правдиві показання – складне завдання[62]⁾ [38, с. 34-37]. Організована група – це не будь-яке об’єднання, це завжди стійке об’єднання, яке може бути створено для вчинення злочинів. Таке об’єднання має лідера (організатора) і чіткий розподіл ролей учасників угруповання[63]⁾ [32, с. 57]. Характерними особливостями організованих груп є наявність єдиного плану з розподілом функцій між учасниками групи, спрямованих на досягнення цього плану[64]⁾ [139, с. 204].

Злочинна організація складається з окремих блоків або ланок зі своїми лідерами. До її структури можуть входити блоки чи групи захисту та прикриття, до складу яких можуть бути втягнуті представники адміністрації підприємств або відомств, працівники правоохоронних та контролюючих органів[65]⁾ [23, с. 44]. Злочинні організації – це ще більш високий ступінь об’єднання. До складу злочинної організації можуть входити колективні члени – організовані злочинні групи. На думку Ю. В. Чуфаровського, характерною особливістю організованої злочинності є створення головного злочинного співтовариства, глибоко законспірованого, яке має високий рівень саморегуляції та ієрархічну структуру, у більшості випадків пірамідальну[66]⁾ [208, с. 163]. Специфічною ознакою злочинної організації є її ієрархічна структура. Це означає наявність усередині організації зв’язків за вертикаллю між верхніми, середніми та нижніми ланками. На нижній сходинці такої структури знаходяться організовані групи, які безпосередньо вчиняють злочини[67]⁾ [139, с. 205].

М. І. Єнікєєв за ступенем організованості злочинних груп розрізняє примітивні, середньоорганізовані і високоорганізовані групи. Так, на думку автора, примітивно організовані злочинні групи мають у своєму складі не більше 10 чоловік. За внутрішньогруповою структурою комунікації вони належать до типу фронтальної комунікації (керівник – учасники). Внутрішньогрупова диференціація не розвинута – діють спільно. Середньоорганізовані групи функціонують як ієрархічні внутрішньогрупові організації (між керівником та виконавцями існують проміжні ланки). Такі групи складаються з багатьох десятків чоловік. Існує спеціалізація різних групових підрозділів – розвідники, бойовики, виконавці, тілоохоронці, фінансисти, аналітики. Такі злочинні групи мають стійкі зв’язки з управлінськими структурами. Високоорганізовані злочинні групи відрізняються сітьовою структурою організації – вони мають складну ієрархічну систему управління, стійку, таку, що дає прибутки, власність, офіційне прикриття. Такі групи інколи складаються з кількох тисяч чоловік, мають колективні управлінські центри, стійку організацію на зразок великих соціальних груп, систему внутрішньогрупових норм, спеціальну службу контролю, інформації, міжрегіональних зв’язків, забезпечення взаємодії з корумпованими владними структурами[68]⁾ [70, с. 110-111].

На думку А. О. Большедворського, найвищою формою існування і діяльності організованої злочинності є мафіозні формування, об’єднання співтовариств. Мафія – злочинне об’єднання, співтовариство осіб, які переслідують, поряд з корисливими, також і певні політичні цілі. Це вищий рівень організації злочинців, які формально не пов’язані ніякими зобов’язаннями один перед іншим. Вони, як правило, займають різні посади на державній службі або в громадських організаціях та, використовуючи своє становище або через знайомих впливових осіб, визначають політику в яких-небудь обставинах або приймають вигідні, потрібні конкретним особам, групам людей, рішення[69]⁾ [35, с. 157]. З такою позицією повністю погодитися неможливо. Не заперечуючи існування різних рівнів організованої злочинності, необхідно зазначити, що недоцільним є перенесення сталих термінів на нові явища. Загалом, мафія – таємна злочинна організація, яка діяла методами шантажу, насильства, вбивств та ін.; виникла на о. Сицилія (Італія) спочатку як організована самооборона населення[70]⁾ [36, с. 703].

В. Ф. Пирожков виділяє кримінальні групи за числом учасників: малої чисельності (2-4 чол.); середньої чисельності (5-8 чол.); великої чисельності (9 і більше чол.). На думку автора, організовані злочинні групи (мафіозні структури) можуть включати до свого складу юнацькі кримінальні групи (15-17-річних); підліткові кримінальні групи (11-15-річних); дитячі асоціальні групи (8-11-річних)[71]⁾ [156, с. 88-91].

Злочинні групи можуть бути поділені залежно від етнічних і національних особливостей осіб як членів угруповання. Так, деякі організовані злочинні групи відомі під своїми національними назвами. Такі злочинні групи можуть створюватися під виглядом "в’єтнамського земляцтва", товариства "китайської дружби", "африканської єдності" та ін.[72]⁾ [211, с. 15].

У деяких випадках злочинні формування виходять за межі національних кордонів. Тому злочинні групи можуть бути підрозділені на: групи, що діють у межах однієї держави; транскордонні групи; транснаціональні групи. З огляду на це заслуговує на увагу дослідження проблем транснаціональної і транскордонної злочинності. В криміналістичній літературі даній проблематиці була приділена певна увага[73]⁾ [50, с. 20-30; 87, с. 234-240; 225, с. 226-232]. Найбільш відомими транснаціональними злочинними організаціями є: італійська мафія, китайські "триади", японська "якудза", колумбійські картелі, нігерійські злочинні організації, турецькі організації наркобізнесу, ямайські організації "Посес" та ін.[74]⁾ [211, с. 16].

М. П. Яблоков зазначає, що транснаціональні злочинні організації – це добре організовані злочинні співтовариства, які базуються в одній державі і діють в одній або декількох іноземних державах з найбільш сприятливою ринковою кон’юнктурою. Подібні кримінальні організації стають важливими учасниками світової економічної діяльності, але кримінального характеру[75]⁾ [225, с. 227]. Інші вчені указують, що в цьому терміні відбиті два параметри: 1) транснаціональний характер злочинної діяльності, який виходить за межі однієї держави, свого роду "інтернаціоналізація у просторі"; 2) "згуртованість" злочинців різних держав, тобто "інтернаціоналізація за колом осіб", створення інтернаціональних злочинних співтовариств[76]⁾ [77, с. 85]. А. Л. Репецька пише, що під транснаціональною організованою злочинною діяльністю розуміється здійснення злочинними організаціями незаконних операцій, пов’язаних з переміщенням потоків інформації, грошей, фізичних об’єктів, людей, інших матеріальних і нематеріальних засобів через державні кордони з метою використання сприятливої ринкової кон’юнктури в одній чи декількох іноземних державах для отримання суттєвої економічної вигоди, а також для ефективного ухилення від соціального контролю за допомогою використання значних різниць у системі кримінального правосуддя різних країн і корупції[77]⁾ [171, с. 34]. На думку В. С. Комісарова, поняття транснаціонального злочину є більш широким, ніж поняття злочину міжнародного характеру і конвенційного злочину, оскільки до них можна віднести і злочини, які не мають як правову основу боротьби з ними міжнародних угод, але які входять до категорії серйозних і вчиняються організованими групами[78]⁾ [95, с. 16].

Заслуговує на увагу вичленування та розгляд транскордонних злочинних груп. Такі угруповання діють в межах двох (інколи більшої кількості) держав, а злочинні наміри здійснюються за допомогою спеціальних суб’єктів (представників митниці, прикордонників). У цьому випадку має місце злочинний зв’язок між даним спеціальним суб’єктом та кримінальним угрупованням. Транскордонна злочинність відноситься до особливого виду транснаціональної злочинності[79]⁾ [1, с. 224].

В юридичній літературі робилися спроби дослідити терористичні групи. Заслуговує на увагу дослідження В. А. Ліпкана. Він наводить як приклади такі типи терористичних груп: націоналістично-сепаратистські; ідеологічні (марксистські, маоїстські та ін.); нігілістичні, які містять кримінальні елементи. Автор запропонував власну класифікацію терористичних груп за такими підставами: 1) за шляхом створення: самостійно "природно" створені (наприклад, ЕТА, Революційний рух Тупак Амару); створені внаслідок розколу материнської групи (наприклад, Організація Абу Нідала; НФВП-ГК відколовся від НФВП у 1968 р.; Фронт визволення Палестини в середині 1970-х виділився з НФВП-ГК); 2) за методами вчинення: а) звичайні: не жорстокі (захоплення заручників без їх убивства, застосування вогнепальної зброї без мети знищення, а з метою залякування, здійснення озброєних засідок); жорстокі "радикальні" (наприклад, вибухи у місцях масового скупчення людей, вбивства представників іноземних держав, вбивства беззахисних громадян, вчинення вибухів у дипломатичних представництвах); б) незвичайні "вишукані" (наприклад: НФВП використовує повітряні шари та дельтаплани з мотором); 3) за характером діяльності: а) відкриті (наприклад, деякі групи Хамас діють відкрито на базі мечетей та установ, пов’язаних із соціальними службами, беруть участь у мирній політичній діяльності, висувають власних кандидатів до органів управління); б) замасковані (наприклад: Тигри визволення Таміл Іламу діють під прикриттям Всесвітньої тамільської асоціації, Всесвітнього тамільського руху, Федерації асоціацій канадських тамілів та групи "Еллалан); 4) за місцем вчинення терористичних актів: а) внутрішні (наприклад, ЕТА, ТВТІ утримуються від нападу на західних туристів); б) зовнішні; 5) за чисельністю: а) нечисельні – до тисячі осіб (наприклад: ЕТА, ФВП, НФВП, Провос); б) середньої чисельності – більше тисячі осіб (наприклад, Хамас, Хезболлах); в) багаточисельні – більше п’яти тисяч (наприклад, Робітнича партія Курдистану налічує майже 15 тисяч бойовиків постійного складу та близько 75 тисяч тимчасового складу); 6) за наявністю зовнішньої допомоги: а) мають таку допомогу; б) не мають такої допомоги; 7) за шляхами фінансування: а) вчинення злочинів (наприклад, ЕТА здійснює викрадення людей з наступною вимогою викупу, грабежі, вимагання); б) зовнішня підтримка; в) змішані форми; 8) за метою: а) створення незалежної держави; б) дестабілізація офіційної влади (наприклад, Червоні Кхмери); в) всесвітня революція (наприклад: Народний Фронт визволення Палестини виступає за всесвітню арабську революцію); 9) за обсягом діяльності: а) терористичні групи, діяльність яких має транснаціональний характер; б) терористичні групи, діяльність яких не має транснаціонального характеру[80]⁾ [129, с. 66-69].

Організовані злочинні формування можуть класифікуватися за базовою злочинною діяльністю, специфікою структурної побудови, територіальною ознакою, характером корупційних зв’язків[81]⁾ [224, с. 67]. Так, базовою (стрижневою) злочинною діяльністю є найбільш доступна, відносно безпечна і матеріально вигідна для організованої кримінальної групи в даному регіоні в певний період часу корислива або корисливо-насильницька діяльність, що дозволяє отримувати великі доходи і є постійним основним злочинним бізнесом[82]⁾ [223, с. 296-297]. У цьому відношенні можуть бути виділені організовані злочинні групи, базовим елементом яких є: корисливо-ненасильницький характер; корисливо-насильницький характер; некорисливо-насильницький характер та ін.[83]⁾ [122, с. 77-95]. Класифікація різновидів організованої злочинної діяльності, в основі якої лежить предмет злочинної діяльності, виявляє достатньо численні їх групи (пов’язані з обігом і виробництвом соціально-побутових цінностей, матеріалів виробничо-технічного призначення, наркотиків, валютних цінностей, художніх цінностей, зброї, наданням заборонених послуг)[84]⁾ [122, с. 91-92]. Можна вирізнити організовані злочинні групи, які спеціалізуються на: наркобізнесі, виробництві і реалізації зброї, виробництві і реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв, вимаганнях (рекеті), шахрайстві, торгівлі "живим" товаром, вбивствах на замовлення, проституції тощо.

Так, у м. Мукачеві Закарпатської обл. була створена організована злочинна група, яка спеціалізувалася на вчиненні вбивств на замовлення і діяла на протязі 1998-1999 рр. До організованої злочинної групи входили Р., С., К., Б., які планували і здійснювали вбивства на замовлення (лідер злочинного угруповання Р.) Причому Р. та інша особа, яка знаходиться в розшуку (замовник убивства) впливали на виконавців С. та К. за допомогою погроз, що у випадку невиконання ними замовлення "вони можуть мати небажані для себе наслідки, оскільки вже відомо про вбивство Т.". Для вчинення вбивств на замовлення організована злочинна група використовувала вогнепальну зброю (автомат АКС-74; пістолет калібра "Браунінг" моделі "Чеської Зброївки"), рацію, автотранспорт[85]⁾.

Поряд з базовою злочинною діяльністю організована група може вчиняти й інші, інколи нехарактерні злочини. Привертає увагу пропозиція щодо диференціації типів кримінальних формувань при вчиненні вбивств залежно від характеру діяльності: 1) ОЗГ, що використовує вбивство як базовий елемент; 2) ОЗГ, що використовує вбивство як допоміжний елемент; 3) ОЗГ, що використовує вбивство як побічний елемент[86]⁾ [189, с. 101].

У криміналістичній літературі зазначається, що злочинні групи можуть бути диференційовані за ступенем охоплення територій. Вони можуть мати регіональний рівень, охоплювати більшість регіонів країни, виходити за межі національних кордонів і набувати транснаціонального характеру[87]⁾ [211, с. 15-16]. Ю. В. Чуфаровський пише, що організована злочинність відрізняється просторовим розмахом. Вона охоплює нерідко цілі регіони, або галузі народного господарства, паралізує нормальний розвиток суспільства корумпованими зв’язками злочинців з правоохоронними органами, хабарництвом, посадовими злочинами, розкраданнями[88]⁾ [207, с. 124-125]. При цьому необхідно враховувати географію організованої злочинності як просторово-часовий поділ кримінально караних діянь (за рівнем, структурою, динамікою), пов’язаний зі специфікою різних регіонів світу, різних країн або адміністративно-територіальних одиниць однієї країни, з чисельністю, структурою і розселенням населення на територіях, що вивчаються, із своєрідними формами організації життя людей, умовами їх праці, побуту, відпочинку, культури, національних традицій та інших особливостей[89]⁾ [131, с. 5].

Результати узагальнення кримінальних справ, проведеного нами, свідчать, що злочинна група вчиняла злочини в одному населеному пункті (16%); у різних населених пунктах одного регіону (38%); у різних регіонах України (34%); у різних державах СНД (8%); у різних іноземних державах (4%).