Психічного розвитку в дітей
Та особливості корекційно-оихооної
Роботи з ними
Відрізнити дитину з затримкою психічного розвитку від розумово відсталої - нелегка справа, яка під силу лише компетентній психолого-медико-педагогічній комісії,
укомплектованій висококваліфікованими фахівцями медичного, психологічного, педагогічного, спеціального дефектологічного профілів. Педагогам масових дошкільних установ та початкових класів загальноосвітніх шкіл досить часто доводиться мати справу з дітьми із затримкою психічного розвитку. Тому слід враховувати виявлені в спеціальних дослідженнях особливості їх психічної діяльності та специфіку оволодіння ними шкільними дисциплінами.
Передусім пригадаймо основні показники затримки психічного розвитку дитини, які відрізняють дітей цієї категорії від нормальних однолітків, а саме:
- знижена працездатність, швидка втомлюваність;
- уповільненість сприймання та переробки інформації;
- обмеженість кола загальних життєвих уявлень;
- збіднений словниковий запас; наявність окремих недоліків вимови, хоча в цілому мова не має грубих порушень лексики та граматичної будови;
- переважання у мисленні наочно-дійових форм над словесно-логічними операціями (аналізом, порівнянням, синтезом, узагальненням, встановленням логічних зв'язків у інформації, введеній словесно);
- погана пам'ять, невміння використовувати допоміжні засоби при запам'ятовуванні матеріалу;
- знижений рівень самоконтролю, критичності мислення, переносу знань і умінь у нові ситуації і незрілість емоційно-вольової сфери;
- недостатня сформованість усіх видів діяльності, в тому числі ігрової.
Звичайно, всі ці недоліки характерні й для розумово відсталих дітей, але порівняно з дітьми із затримкою психічного розвитку, в олігофренів вони виражені більш явно і мають певну якісну специфіку.
Вже згадувалось, що на відміну від розумово відсталих дітей при затримках психічного розвитку дитина значно краще використовує сторонню допомогу. Тому при психолого-медико-педагогічному обстеженні для диференціальної діагностики затримок психічного розвитку найпоказовішим є метод навчального експерименту. Особливості його полягають у тому, що спочатку обстежуваній дитині пропонують виконати завдання самостійно, а потім послідовно надають певні "порції" педагогічної допомоги. Діагностичним показником є те, скільки таких "порцій" знадобиться дитині, щоб успішно впоратися із завданням. При цьому аналізують якісний бік діяльності: її усвідомленість, довільність, цілеспрямованість, ставлення до допомоги.
Наприклад, у ході дослідження дитині пропонувалося самостійно проаналізувати й описати об'єкт, що має щонайменше 20 ознак. Дитина з нормальним розвитком при цьому називала принаймні 12 з них; розумово відстала - десь 4-5, а дитина з затримкою психічного розвитку - 6-7. Далі досліджуваній дитині надавалася допомога: пояснювався принцип виконання завдання, використовувався інструктаж при виконанні аналогічного завдання. Виконуючи контрольне завдання після одержання педагогічної допомоги, діти з затримкою психічного розвитку виділяли вже до 10-11 ознак (тобто майже наблизились до показників нормальних дітей при самостійному виконанні завдання), тоді як результати дітей-олігофренів практично не змінились: вони виділили 5-6 ознак (дослідження В. І. Лубовського)1.
За принципом навчального експерименту здійснюється й обстеження наявних у дитини шкільних навичок. Так, діти з затримкою психічного розвитку стикаються з труднощами при оволодінні складом числа, лічбою з переходом через десяток,
Синьов ВМ., КобернікГМ. Основи дефектології. - К.:Вища школа, 1994-С 85-86.
розв'язанні арифметичних задач, особливо якщо умову подано у незвичному оформленні. Проте на відміну від розумово відсталих дітей вони досить швидко і правильно виконують відповідні завдання, сприймаючи спеціальну педагогічну допомогу.
Аналогічно їхні показники зростають також при виконанні діагностичних завдань на перевірку навичок читання і розуміння тексту. Тут навіть незначна допомога у вигляді навідного запитання дозволяє дитині із затримкою розвитку правильно встановити логічний (наприклад, нескладний причиново-наслідковий) зв'язок між подіями, про які повідомляється в тексті, і передати його у власному переказі, тоді як розумово відсталі діти, як правило, і за такої умови зробити цього неспроможні. До того ж, у порівнянні з олігофренами діти з затримкою психічного розвитку, навіть при низькому рівні сформованості техніки читання, майже завжди намагаються зрозуміти текст, з власної ініціативи повторно прочитуючи його.
Отже, при обстеженні дитини з метою розпізнання затримки психічного розвитку і диференціації її від розумової відсталості обов'язково звертають увагу на позитивні риси, наявні у дітей першої категорії: кращу здатність до використання зовнішньої допомоги, пристосування виробленого способу виконання завдання до нових умов, аналогічних ситуацій, більш продуктивну, усвідомлену та цілеспрямовану діяльність тощо.
Якщо в дитини виявлено затримку психічного розвитку, її направляють до школи чи класу спеціального типу інтенсивної педагогічної корекції. Це має велике практичне значення: створення адекватних педагогічних, лікувальних та охоронних умов, які відповідають особливостям стану здоров'я та розвитку дитини, допомагає боротися з шкільною неуспішністю, запобігає виникненню вторинних ускладнень розвитку, зокрема негативних рис характеру, які певною мірою відбиваються на соціальній поведінці особистості.
У спеціальних школах для дітей цієї категорії створено систему лікування та профілактики погіршення їхнього здоров'я,
застосовується щадний медико-педагогічний режим, санітарно-гігієнічний контроль умов навчання, праці, відпочинку учнів. Зокрема, для учнів молодших класів передбачено обов'язковий денний сон (а за рекомендацією лікаря і для окремих старшокласників), під час уроку проводяться фізкультурні паузи тощо.
Хоча зміст навчання в спецшколах для дітей із затримкою психічного розвитку базується на програмах масової школи, навчальний процес має свої особливості: значна увага приділяється пропедевтичним періодам, протягом яких учнів готують до вивчення наступного матеріалу з основних предметів, збагачують досвід, усувають прогалини в знаннях, навичках організації та здійснення навчальної діяльності; помітне місце відведено спеціальним урокам повторення, що сприяє кращому засвоєнню знань, а це є особливо важливим, якщо враховувати послаблену пам'ять дітей цієї категорії; передбачено додаткові спеціальні корекційні заняття для усунення недоліків мовного чи фізичного розвитку, моторної сфери.
Корекційна робота ведеться на кожному уроці. Вона здійснюється на основі ґрунтовного вивчення особливостей дітей з різними типами затримки психічного розвитку, диференційованого та глибоко індивідуального підходу до кожного з них з урахуванням цих особливостей.
Важливою вимогою до корекційної роботи в школах цього типу є запобігання виникнення втоми, для чого використовують такі педагогічні засоби та методичні прийоми, як подання навчального матеріалу невеликими дозами, чергування розумових та практичних видів діяльності, використання цікавого дидактичного матеріалу, яскравої наочності, проведення фізкультпауз, активізація та формування пізнавальних інтересів дітей, їхньої мислительної діяльності, зокрема введенням в урок ігрових моментів тощо.
Неабияку роль у корекційній роботі відіграє заохочення дитини навіть за найменші успіхи, педагогічний такт, уважність та доброзичливість з боку вчителів та вихователів, готовність прийти на допомогу, наполегливе формування в учнів впевненості у власних
можливостях, виявлення індивідуальних творчих здібностей, позитивних рис, опора на них у педагогічному процесі.
Особливу увагу слід приділяти озброєнню дітей уміннями користуватися узагальненими способами виконання навчальної діяльності, що дає їм змогу здійснити її більш самостійно та ефективно, одержуючи задоволення від зростання успіхів у своїх шкільних справах.
Досвід роботи спеціальних шкіл і класів для дітей з затримкою психічного розвитку в Україні свідчить, що функціонування цього типу навчальних закладів є досить ефективним: учні, які після певного періоду спеціального корекційно спрямованого навчання в них повертаються до масової школи (за висновком ПМПК на підставі рішення педагогічної ради школи за участю медичних працівників після закінчення дитиною початкової спеціальної школи), успішно продовжують навчання в середніх та старших класах за звичайних умов. Ті, у кого спостерігаються глибокі та стійкі форми затримки психічного розвитку, продовжують навчання у 4-8-х класах спеціальної школи, здобуваючи восьмирічну освіту, а після її закінчення досить успішно адаптуються в суспільстві.
Запитання і завдання
1. Охарактеризуйте основні напрямки педагогічного аналізу проблеми розумової відсталості.
2. Як Ви особисто розумієте співвіднесення понять "навчання", "виховання", "розвиток" зі специфічним для олігофренопедагогіки поняттям "корекція"? Використайте при підготовці відповіді Ваше розуміння поняття "норма".
3. Зверніться до літератури з вікової психології і найдіть типові характеристики особистісного розвитку 7 річної дитини з нормальним інтелектом. Які, на Вашу думку, з цих показників можуть бути досягнуті у корекційному вихованні розумово відсталої дитини такого ж віку, а які -ні?
4. Чим принципово відрізняється підхід до визначення і діагностики розумової відсталості у вітчизнянній і, наприклад, американській дефектології? Яке методологічне значення для відцеференціювання розумової відсталості від інтелектуальної норми мають наведені у тексті
слова В. П. Кащенка? Як це пов'язане зі значенням встановлення клінічних даних про людину?
5. Дайте загальну клініко-психологічну характеристику олігофренії.
6. Використовуючи класифікацію олігофреній М. С. Певзнер, порівняйте (за схожістю і розбіжністю) першу і третю форми, другу і четверту. Обгрунтуйте конкретними прикладами педагогічне значення цієї класифікації.
7. На які категорії за ступенем глибини інтелектуального недорозвинення поділяють дітей-олігофренів? Як це співвідноситься з класифікацією розумової відсталості, прийнятою ВООЗ?
8. Які найсуттєвіші труднощі у навчанні зустрічають діти з незначною розумовою відсталістю (дебільністю)? При відповіді використайте порівняльні характеристики розвитку таких дітей з нормою, а також з помірною розумовою відсталістю (імбецильністю).
9. Які специфічні утруднення виникають у навчанні і вихованні дітей, розумова відсталість яких виникла на більш пізніх етапах (деменція внаслідок травми, менінгоенцефалітів тощо)? Які клінічні та соціальні фактори підсилюють небезпеку деградації у розвиткові розумово відсталої особи?
10. Наведіть характеристики різних категорій розумово відсталих дітей за показниками успішності оволодіння шкільними освітніми програмами.
11. Чому дітей із затримкою психічного розвитку необхідно диференціювати у окрему групу за типом психічного дизонтогенезу, з практичної точки зору? Чим, в основному, такі діти відрізняються від розумово відсталих?
12. Порівняйте особливості навчальної діяльності різних категорій дітей із ЗПР: з емоційно-вольовим психічним і психофізичним інфантилізмом (в тому числі, ускладненим певними інтелектуальними вадами) та з астенічними станами (церебральною чи соматогенною астенією).
13. Чому в процесі диференціальної діагностики затримок психічного розвитку і розумової відсталості особливу роль відіграє метод навчального експерименту?
14. Використовуючи знання про психологічні особливості дітей зі ЗПР, охарактеризуйте основні умови корекційно-педагогічної роботи з ними.
Розділ 4.