Комплектування установ для дітей з вадами інтелектуального розвитку
Спеціальні корекційні установи для дітей дошкільного і шкільного віку з порушеннями інтелекту (затримка психічного
розвитку, розумова відсталість) комплектуються на підставі всебічного комплексного обстеження дитини, здійснюваного відповідними психолого-медико-психологічними консультаціями (ПМПК).
Такі консультації утворюються на різних рівнях - від районного до центрального - і згідно відповідного Положення1 є державними діагностико-корекційними структурами, діяльність яких спрямована на:
- виявлення, облік, діагностичне обстеження дітей віком до 18 років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
- направлення таких дітей до спеціальних дошкільних і загальноосвітніх або лікувальних закладів відповідного виду, або до установ та закладів системи Міністерства праці та соціального захисту населення;
- надання індивідуальної корекційної допомоги та визначення програм навчання відповідно до особливостей типу дизонтогенезу дитини;
- проведення консультативно-просвітницької роботи з батьками (або особами які їх замініють), педагогами, медичними та соціальними працівниками та ін. щодо питань навчання, виховання, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку.
ПМПК, які діють у масштабах района, міста, області, країни, здійснюють організаційно-методичне керівництво шкільними психолого-медико- педагогічними комісіями, утворюваними в кожній загальноосвітній спеціальній школі.
Шкільні комісії мають забезпечити динамічне вивчення особливостей психофізичного розвитку кожного учня з метою визначення адекватних умов, форм і методів загальноосвітнього та професійно-трудового навчання і корекційної роботи, а також прийняття рішень щодо переведення дітей з одного класу до іншого
1 Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районі (міські) психолого-медико-педагогічні консультації. Затверджено Наказом MOH України та АПН України №569/38 - 07.07.2004. /Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України. - Київ: Ніка-центр, 2005. - С. 192-200. - 436 с.
в межах одного й того ж виду спеціальної школи. В разі необхідності шкільні комісії готують документи для психолого-медико-педагогічних консультацій з обгрунтованими
рекомендаціями щодо переведення дитини до іншого виду загальноосвітнього або лікувально-реабілітаційного закладу.
Самі ж спеціальні загальноосвітні школи комплектуються учнями за направленнями обласних, міських управлінь освіти і науки, якщо про доцільність визначеного освітнього маршруту для конкретної дитини є висновок відповідної ПМП консультації.
Районна (міська) ПМПК здійснює своєчасне виявлення та облік дітей з вадами психофізичного розвитку - і тих, які перебувають на обліку в дитячих медичних закладах, і тих, які проявляють Труднощі у навчанні, перебуваючи у дошкільних і шкільних загальноосвітніх установах. Ці ж комісії проводять основне психолого-медико-педагогічне обстеження дітей з метою виявлення наявності і типу порушення їхнього психофізичного розвитку, встановлення діагнозу і визначення подальшого освітнього та реабілітаційного маршруту.
Якщо районна (міська) ПМПК зустрічається з випадками складних у діагностичному плані порушень психофізичного розвитку, то така дитина направляється на обстеження у обласну консультацію, де виробляються відповідні рекомендації, а розгляд конфліктних та найбільш діагностично складних випадків для визначення провідного порушення, що спричинило відхилення у психофізичному розвитку дитини, підтвердження, уточнення та зміна раніше встановленого діагнозу, визначення форм, методів корекційної освіти, абілітації та реабілітації відповідно до індивідуальних особливостей психофізичного розвитку дитини - є прерогативою центральної психолого-медико-педагогічної
консультації. Остання здійснює у відношенні до обласних ПМПК методичні та організаційно-контрольні функції, проводить моніторинг та експертизу діагностичних методик, інновацій у галузі діагностичної та корекційної роботи при різних утрудненнях і порушеннях процесів розвитку і соціалізації дитини, вивчає,
узагальнює та розповсюджує прогресивний практичний досвід вирішення діагностично-корекційних проблем, веде банк даних зі створенням єдиної системи обліку дітей зі психофізичними порушеннями та розвитку мережі спеціальних дошкільних, шкільних, реабілітаційних та інших закладів для роботи з такими дітьми.
Центральна і обласні ПМПК у своїй організаційно-управлінській діяльності опирається на такі принципи, як гуманістична спрямованість, державні гарантії, системність і комплектність, морально-професійна відповідальність і дентологічна1 досконалість, колективна взаємодія, доступність послуг, конфеденціальність, безпечність для здоров'я і морально-психологічного стану клієнтів, пріоритет інтересів дитини2.
Слід підкреслити, що висновок ПМПК будь-якого рівня -Центральної Республіканської (АРК), обласної, районної (міської) -має рекомендаційний характер і є підставою для направлення дітей органами управління освіти і охорони здоров'я, праці та соціального захисту населення до відповідних освітніх, реабілітаційних, лікувальних установ за згодою батьків (осіб, які їх замінюють).
Правильне, науково обґрунтоване і організаційно вдосконалене комплектування спеціальних шкіл і дошкільних закладів для дітей з порушенням психофізичного, зокрема інтелектуального розвитку - одна з найважливіших проблем корекційної педагогіки та спеціальної психології, вирішення якої залежить від кваліфікованого диференційованого підходу до відбору дітей з різними аномаліями в розвитку, які перешкоджають навчанню в масовій школі. Адже якщо дитину помилково направити до закладу, тип якого не відповідає особливостям її розвитку, їй можна нанести суттєву шкоду.
При комплектуванні спеціальних закладів існують певні труднощі, пов'язані з тим, що при різних аномальних станах
Деонтологія у цьому контексті означає "професійна етика" працівника ПМПК / Єдність моральних еталонів медичного працівника, педагога, психолога та ін.
Родименхо І.М. Організаційно-діагностична діяльність обласного психолого-медико-педагогічного центру / Автореф. дне... канд. пед. наук. -К, ІСП АПН України, 2004. -С. 16,
спостерігаються схожі прояви у пізнавальній діяльності дітей. Наприклад, у дитини, що слабко чує, як вторинні ознаки дефекту можуть виникнути такі порушення мовного розвитку і пізнавальної діяльності, які іноді помилково розцінюють як ознаки первинної розумової відсталості. Зрозуміло, що при направлені такої дитини до допоміжної школи умови навчання і виховання у цьому закладі гальмуватимуть її розвиток. Таким чином, перш ніж направляти дитину до відповідного навчального закладу, спеціалісти повинні розібратися в структурі її дефекту, визначити первинні симптоми, з'ясувати їх причини.
Система раціонального комплектування спеціальних закладів перебуває у прямій залежності від методів ранньої диференційованої діагностики аномалій розвитку.
Дефектологія досягла значних успіхів у методах виявлення і оцінки порушень слуху, зору, опорно-рухового апарата на ранніх етапах розвитку дитини. Поряд з цим у діагностиці порушень розумового розвитку за останні десятиріччя зміни не такі помітні, хоча діти з вадами інтелектуального розвитку становлять біля 80% усіх аномальних дітей, а при порушеннях слуху, зору, опорно-рухового апарата все частіше відмічаються й недоліки розумового розвитку як додатковий дефект. У цьому випадку має місце ускладнений дефект, а не його вторинний прояв у вигляді порушення інтелекту. Особливі труднощі являє розрізнення розумово відсталих дітей і дітей з затримкою психічного розвитку.
Дефектологією розроблено систему принципів обстеження і добору дітей до спеціальних навчально-виховних закладів. Основні з них такі:
1. Принцип комплексності обстеження дитини означає, що достовірний висновок щодо особливостей її дефекту може бути зроблено лише на підставі спільного висновку різних спеціалістів (педагога-дефектолога, логопеда, психолога, лікаря-психоневролога або психіатра, оториноларинголога, офтальмолога і лікарів інших спеціальностей, якщо це необхідно). В ході обстеження визначається характер психічних відхилень, стан слуху, зору, мови,
фіксуються особливості пізнавальної діяльності й емоційно-вольової сфери дитини. Спільне обговорення даних медичного і психолого-педагогічиого обстежень дитини необхідне для правильного визначення типу установи, до якої вона повинна бути направлена. Зазначений принцип означає також, що у обстеженні дитини мають бути використані у системокомплексі різні методи і методичні прийоми діагностики особливостей розвитку.
2. Принцип всебічності і цілісності передбачає вивчення причин аномального стану і структури дефекту (залежність, взаємозв'язок, взаємозумовленість його проявів), тому що окремі прояви і симптоми не дають повної картини аномалії розвитку дитини. У ході обстеження аналізуються особливості кожного пізнавального процесу дитини (сприймання, предметно-практичного, наочно-образного, словесно-логічного мислення, логічної пам'яті, уяви); мовний розвиток (активний і пасивний словниковий запас, граматична будова мови, розуміння мови та ін.); просторова орієнтація; емоційно-вольова сфера; увага; інтереси, критичність і самокритичність, самостійність; фізичний розвиток, розумова працездатність, сформованість шкільних знань і навичок. Усебічне й цілісне вивчення дитини надає змогу визначити структуру дефекту, відмежувати його первинні й вторинні ознаки, збережені та більшою чи меншою мірою вражені сторони розвитку, встановити зв'язки між різними особливостями в картині аномального розвитку.
3. Відповідно до принципу динамічності вивчення дитини обстеження організується таким чином, щоб виявити потенційні можливості її розвитку, а не тільки ті особливості, які відображають вже сформовані здібності. Продуктивним способом динамічного вивчення є надання дитині в процесі обстеження різноманітних видів педагогічної допомоги. При цьому звертається увага на те, як дитина використовує ту чи іншу допомогу, чи переносить показаний дорослим спосіб розв'язання на виконання аналогічних нових завдань. Таким чином, динамічне вивчення дитини передбачає якісний аналіз різноманітних видів її діяльності - як
самостійної, так і здійснюваної за допомогою педагога. Все це дає можливість визначити не тільки рівень актуального розвитку, а й зону ближнього розвитку дитини, що має важливе значення для диференційованої діагностики, зокрема з метою більш точного відмежування розумової відсталості від станів, подібних до неї за деякими проявами особливостей пізнавальної діяльності.
4. У процесі обстеження дитини важливо додержуватися принципу індивідуального підходу, який означає, що з обстежуваною дитиною необхідно встановити контакт, створити максимально сприятливі умови для діяльності з урахуванням її стану на момент обстеження, різних індивідуальних особливостей. Це дає змогу попередити помилки у визначенні діагнозу, які можуть бути пов'язані з тим, що дитина надмірно замкнута у незвичній для неї обстановці або дуже схвильована.
5. Принцип цілеспрямованості і конкретності вивчення дитини передбачає проведення обстеження у чіткому і послідовному напрямку з'ясування найбільш вагомих для діагностики показників.
6. Принцип об'єктивності оцінки результатів вивчення дитини вимагає від команди спеціалістів запобігання помилки "поспішного узагальнення", сумлінної перевірки отримуваних в процесі діагностики даних. Реалізації цього принципу сприяє також аналітико-синтетична оцінка якісних і кількісних результатів, зіставлення незалежних характеристик дитини, отриманих від різних осіб.
7. Принцип прогностичності і дієвості вивчення означає, що за результатами діагностики має бути зроблений ймовірний прогноз розвитку дитини з позицій реального оптимізму і вироблені практично значущі рекомендації щодо подальшої роботи з нею.
Ці принципи забезпечують достатньо високий теоретичний рівень комплектування навчально-виховних закладів для аномальних дітей, відповідають основним методологічним позиціям корекційної педагогіки.
Як зазначалося, практичне комплектування спеціальних закладів, тобто відбір аномальних дітей, здійснюють психолога медико-педагогічні консультації.
Відповідними положеннями встановлено склад Центральної, республіканської, обласної, міської та районної ПМПК:
- завідувач (призначається з числа кваліфікованих фахівців в галузі корекційної освіти - олігофренопедагог, сурдопедагог, тифлопедагог та ін.);
- дитячий лікар-психіатр;
- лікар-невролог;
- практичний психолог, фахівець з питань інтелектуального розвитку дитини;
- практичний психолог, фахівець в галузі девіантної (такої, що відхиляється від норми) поведінки дітей;
- учитель-логопед;
- учитель-олігофренопедагог;
- учитель-сурдопедагог;
- учитель-тифлопедагог;
- секретар1.
Дозволяється проводити засідання ПМПК (як виїзні у загальноосвітні чи дошкільні навчальні заклади) у скороченому вигляді з обов'язковою участю дитячого лікаря-психіатра, учителя-дефектолога, практичного психолога.
Діагностичне обстеження здійснюється з ініціативи ПМПК нижчого рівня підпорядкування, де раніше обстежувалася дитина, щодо якої остаточного діагнозу не встановлено, адміністрацій шкіл та дошкільних закладів, а також батьків (осіб, які їх замінюють). Для вивчення дитини на неї обов'язково подаються такі документи: свідоцтво про народження; витяг з історії розвитку (хвороби) -медична картка; розгорнута характеристика із загальноосвітнього чи дошкільного закладу, де вона перебувала; зошити з рідної мови, математики (якщо дитина навчалася), малюнки; результати
Для всіх ПМПК, які мають права юридичної особи, встановлено також посади бухгалтера та обслуговуючого персоналу.
попереднього обстеження дитини лікарями, логопедами, психологами, педагогами (картка стану здоров'я і розвитку дитини).
У своїй роботі ПМПК керується відповідними нормативними документами та інструкціями щодо прийому дітей з психофізичними вадами до різних видів закладів. Так, положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) визначає, що направлення дітей до відповідного виду таких освітніх закладів здійснюється на підставі медичних показань і протипоказань.
Зокрема, до спеціальної школи для розумово відсталих дітей зараховуються, як правило з 7 років, діти з відповідним діагнозом з такими медичними показаннями:
- легка розумова відсталість;
- помірна розумова відсталість;
- органічна деменція різного походження, яка відповідає легкій та помірній розумовій відсталості.
Це ж положення встановлює низку протипоказань, зазначаючи, що до спеціальної школи для розумово відсталих дітей не зараховуються:
- діти з тяжкою, глибокою розумовою відсталістю, органічною деменцією різного походження з вираженою дезадаптацією, відсутністю навичок самообслуговування;
- діти з психічними захворюваннями, у яких, окрім розумової відсталості, спостерігаються інші тяжкі нервово-психічні порушення;
- діти з розумовою відсталістю або органічною деменцією з вираженими і стійкими психопатоподібними розладами;
- діти з розумовою відсталістю з частими денними або нічними судомними нападами;
- діти з шизофренією із стійкими психотичними розладами;
- діти зі стійким денним і нічним енурезом, енкопрезом;
- діти з різними відхиленнями у психічному розвитку, пов'язаними з первинним порушенням слуху, зору, опорно-рухового апарату;
- діти із затримкою психічного розвитку, пов'язаною із залишковими явищами органічних уражень головного мозку або соціальною (педагогічною) занедбаністю.
Передбачені також показання і протипоказання щодо зарахування до спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) інтенсивної педагогічної корекції дітей із затримкою психічного розвитку. Так, до даного типу спецшкіл можуть зараховуватися діти з такими клінічними характеристиками:
- затримка розвитку за типом конституціонального (гармонічного) психічного і психофізичного інфантилізму;
- затримка розвитку соматогенного походження з явищами стійкої соматичної астенії, соматогенної інфантилізації;
- затримка розвитку психогенного походження у разі патологічного розвитку особистості невротичного характеру з явищами психічної загальмованості, психогенної інфантилізації.
При цьому до шкіл інтенсивної педагогічної корекції не зараховуються діти з такими клінічними формами і станами:
- розумова відсталість;
- органічна деменція різного походження;
- виражені вади слуху, зору, опорно-рухового апарату;
- психопатія і психопатоподібні стани різного характеру;
- різні нервово-психічні розлади, що не зумовлюють порушень пізнавальної діяльності і шкільної неуспішності;
- педагогічна (соціальна) занедбаність, що не зумовлена порушеннями пізнавальної діяльності.
Нагадаємо, що діти з ЗПР, які навчаються у 1-4 класах шкіл інтенсивної педагогічної корекції, у міру відновлення здоров'я, досягнення стабільних успіхів у навчанні переводяться до загальноосвітньої школи. Підставою для цього є рекомендація відповідної ПМПК.
Вимогою до діяльності ПМПК є те, що обстеження дитини здійснюється у присутності батьків (осіб, які їх замінюють).
З метою комплексного всебічного вивчення дитини медико-педагогічні комісії використовують різні методи психолого-
педагогічного обстеження: бесіду з дитиною, спостереження за її діяльністю (зокрема ігровою), аналізу стану шкільних знань і навичок (читання, письма, лічби, розв'язування задач), експериментальне дослідження пізнавальних процесів (завдання на порівняння, узагальнення, класифікацію та ін.).
У бесіді з батьками дитини або особами, що їх замінюють, члени комісії з'ясовують детальний анамнез дитини, тобто відомості про історію її розвитку на різних етапах (включаючи вагітність і пологи), про спадковість, перенесені захворювання, особливості розвитку мови, моторики, навчання, поведінки. Анамнестичні відомості значною мірою допомагають встановити діагноз дитини.
У випадках, коли медико-педагогічна комісія на основі одноразового обстеження не може встановити остаточний діагноз, дитина направляється до спеціальної школи (допоміжної) строком не більше одного навчального року в діагностичний клас, де вона проходить глибше і триваліше обстеження. За динамікою її розвитку стежить ПМПК з наступним переглядом попереднього діагнозу.
При обласних психолого-медико-педагогічних центрах також створюються діагностичні або навчально-реабілітаційні класи, одним з основних принципів діяльності яких є принцип єдності діагностики і корекції. Практика свідчить, що функціонування таких класів, де на кожну дитину реалізується індивідуальна комплексна програма вивчення, навчання і корекції розвитку з урахуванням основної для даного віку діяльності - ігрової, - цілком себе виправдовує1.
Далі наводимо зразки деяких з основних видів документації, яку ведуть ПМПК.
Див., зокрема: Родименко ЇМ. Організаційно-псдагогічна діяльність обласноп>-мг'дико-педагогічнего центру.: Автореф. дне... канд. пед. наук - К.: ІСП АПН Україна, 2004. - С 13. - 20 с.