РОЗДІЛ 8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ 4 страница

Учні допоміжної школи навіть за умови попереднього орієнтування в завданні у процесі його безпосереднього виконання не керуються засвоєними знаннями і вміннями, не дотримуються вимог інструкції, порушують послідовну планомірність дій, відволікаються від конкретних умов завдання. Це є проявом порушень довільних основ діяльності у розумово відсталих, їх невмінням керуватися в процесі виконання практичного завдання внутрішніми міркуваннями та узагальненими правилами. Звідси виникає необхідність використання вчителем спеціальних педагогічних прийомів, що стимулюють до адекватного застосування знань у процесі виконання вправ, допомагають учням організувати власні розумові і практичні дії. До таких прийомів можна віднести відповідні звертання вчителя до учня з пропозицією пригадати правило, порядок виконання завдання, подумати над припущеною помилкою; використання допоміжних наочних засобів (малюнків, письмових та графічних планів, інструкцій, схем, креслень, тощо), які без словесних втручань педагога допомагають учням правильно і послідовно виконувати вправи на застосування знань. Корисно використовувати спеціальні програмові картки, які в індивідуальній роботі з ними вимагають від учня пригадування і застосування відповідних знань у чіткій алгоритмізованій послідовності, примушують і вчать логічно міркувати, дають змогу відразу ж перевіряти правильність тих чи інших висновків. Учнів допоміжної школи треба серйозно готувати до такої роботи, пропонуючи картки для самостійного використання лише після вправ, виконаних під керівництвом і з участю вчителя. Може бути використаний в старших класах допоміжної школи прийом часткового і нескладного коментування учнями власних практичних дій, коли учень вголос міркує, пояснює, як і чому він виконує ту чи іншу дію, але це досить складний вид роботи для розумово відсталих дітей, тому він вимагає значної і тривалої підготовки, відповідних тренувань учнів, наполегливості вчителя.

Варто зазначити, що всі названі допоміжні засоби під час застосування методу вправ повинні поступово зменшуватися з метою формування в учнів умінь і звички свідомо і самостійно використовувати знання в практичній діяльності, керуючись власними внутрішніми стимулами і міркуваннями.

Важливою умовою для досягнення цієї мети є формування в учнів узагальнених знань і способів дій, які вони використовували б у різних умовах навчальної і життєвої практики. Це складне завдання в роботі з розумово відсталими дітьми, тому що однією з характерних рис їхньої пізнавальної діяльності є прикутість до звичних умов, в яких були засвоєні знання, знижена здатність до виконання дій, використання знань у нових ситуаціях.

Щоб сформувати в учнів допоміжної школи узагальнені вміння використовувати знання, корисно вносити варіативність у процес вивчання і закріплення матеріалу, певне урізноманітнення навчальної роботи на всіх її етапах. З цією метою використовуються такі прийоми, як вивчення кількох однорідних фактів в порівняльному плані; показ різних ситуацій, в яких проявляються одні і ті ж правила, закономірності; зміна умов використання конкретних знань і навичок тощо. Важливою умовою є використання різноманітних джерел знань, залучення різних видів діяльності учнів з поступовим нарощуванням видозмін тих умов, у яких застосовуються певні знання й уміння. Для цього варто забезпечити поступовий перехід від вправ, які вимагають прямого перенесення знань (тобто застосування їх в звичних умовах, на відомих прикладах, під керівництвом учителя, наприклад, застосування конкретного граматичного правила під час виконання вправи з підручника), до вправ на непряме, творче перенесення знань, коли учні більш самостійно повинні виконати завдання на використання різних знань у більш складних умовах, наприклад, написання переказу, твору. Важливо також, поступово ускладнюючи завдання, забезпечити перехід від вправ, у яких мета застосування конкретних знань стоїть на першому місці, до вправ, у яких на цій меті спеціально увага учнів не акцентується, тобто вони повинні, виконуючи інші за характером завдання, самостійно керуватися при цьому відповідними знаннями (наприклад, у процесі написання переказу за малюнком учень зосереджує увагу на тому, щоб логічно і послідовно передати відповідний зміст, грамотність написання переказу залежатиме від того, наскільки в учня сформоване вміння самостійно користуватися Щдловідними граматичними знаннями). Нарешті, треба включити в роботу і вправи, що вимагають узагальнюючого перенесення - на застосування знань

і вмінь в ситуаціях, віддалених від звичних навчальних умов і більш близьких до умов життєвої' практики (наприклад, написання листа, допису до стінгазети; арифметичні обчислення під час виконання трудових завдань, використання знань з природознавства та географії в суспільно-корисній праці по благоустрою шкільної території тощо).

Зрозуміло, що поступово ускладнюючи вправи на використання знань, треба послідовно збільшувати самостійність учнів.

Із зазначеного вище видно, що вправи на використання знань у допоміжній школі в ряді випадків поєднуються з третім видом вправ -творчими. Ці вправи спрямовані, зокрема, на навчання учнів логічно, послідовно і самостійно викладати власні думки з того чи іншого питання.

У роботі з розумово відсталими учнями творчі вправи застосовують переважно на уроках літературного читання і розвитку мови в старших класах у вигляді складання елементарних невеликих тематичних творів. Добираючи тему твору, вчитель повинен враховувати рівень знань і розвитку самостійності учнів, їхні інтереси. На перших етапах роботи варто забезпечити безпосереднє керівництво вчителя в написанні твору учнями, серйозну підготовку їх до цього: навчання аналізу тексту, характеристика основних і другорядних дійових осіб, визначення основної думки твору, поділ твору на частини тощо. Корисним видом роботи є написання творів за малюнком. Дуже важливо формувати в учнів уміння самостійно складати план твору. Звичайно, творчі вправи слід використовувати і на уроках з інших предметів, коли учням пропонується проявити себе у творенні чогось нового для них.

Під час застосування методу вправ у допоміжній школі та інших практичних методів навчання для корекції недоліків практичної діяльності учнів, формування у них уміння працювати самостійно великого значення набуває питання про використання різних видів інструкцій. Адже роботу учнів організовує вчитель, він дає завдання, повідомляє про послідовність і способи його виконання, про кінцеву мету даної діяльності. Це здійснюється у вигляді інструкції вчителя. Навчання розумово відсталих учнів працювати за інструкцією має першочергове значення для підготовки їх до самостійної трудової діяльності,

Існують різні види інструкцій. Якщо перед виконанням завдань учитель повністю розкриває весь хід роботи, це розгорнута інструкція. ЇЇ використання необхідно, коли учням дають нові для них складні завдання. Ефективність такої інструкції зростає при поєднанні словесних настанов

II !

учителя з практичним показом ходу виконання завдання. З метою активізації пізнавальної діяльності розумово відсталих учнів вже в молодших класах допоміжної школи перед виконанням завдань, аналогічних знайомим, корисно застосовувати скорочену інструкцію, в якій показані лише основні моменти наступної роботи, а деякі дані відсутні і учні повинні визначити їх самостійно.

Нарешті, на подальших етапах роботи може бути використана стисла узагальнена інструкція, яка ставить мету діяльності, демонструє кінцевий її результат, а способи і послідовність роботи для його досягнення встановлюють самі учні.

В залежності від того, на якому етапі практичної діяльності учнів учитель використовує інструкцію, виділяють такі її види:

-попередня, яка розкриває способи і послідовність роботи перед виконанням завдання;

- поетапна, при якій вказівки щодо виконання завдання даються безпосередньо перед кожним окремим етапом роботи;

-біжуча, яка використовується в процесі самої практичної діяльності учнів.

Кожна з них має свою дидактичну цінність і використовується в усіх класах допоміжної школи. Але в початкових класах, враховуючи недостатній рівень самостійності учнів під час виконання практичних вправ, бажано ширше застосовувати поетапну і біжучу інструїщію, поступово сполучаючи їх з використанням попередньої, узагальнюючої; в старших класах більше місця займає узагальнююча інструкція.

Застосування узагальнюючої інструкції сприяє розвиткові самостійності розумово відсталих школярів, тому що надає їхній практичній діяльності Цілісного характеру, коли діяльність не перебивається втручаннями педагога, протікає без надмірної опіки, як це буває при застосуванні поетапної і особливо біжучої, коли діяльність учня розчленовується на окремі елементи внаслідок втручань вчителя, який керує кожним окремим етапом роботи і виконанням окремих операцій.

Застосовуючи інструкції під час використання методу вправ, як і інших Практичних методів навчання в допоміжній школі, важливо передбачити, Щоб учні після одержання інструкції від учителя самі повторили її до того, як Почнуть виконувати практичні дії. Цей прийом словесного відтворення •нструкцй" учнями дуже важливий в усіх класах допоміжної школи тому, що

допомагає кращому усвідомленню запам'ятанню інструкції, сприяє використанню її учнями як керівництва до дій у процесі виконання вправ.

Для усвідомлення розумово відсталими учнями логічної послідовності і доцільності виконання повної системи дій корисним є прийом словесних звітів учнів про виконану діяльність.

У допоміжній школі в ряді випадків використовуються письмові інструкції у формі плану виконання завдання. Такі інструкції можна застосувати як з додатковим словесним матеріалом, так і без нього - це залежить від складності завдання і рівня розвитку учнів.

Як усні, так і письмові інструкції подаються в більшості випадків у готовому вигляді або колективно складаються в класі під керівництвом вчителя перед виконанням завдання. Проте варто практикувати також індивідуальне самостійне складання учнями інструкцій і планів майбутньої діяльності.

Відзначимо нарешті, що у процесі застосування вправ та інших практичних методів навчання в допоміжній школі важливе значення має роз'яснення класу мети даного завдання з врахуванням досвіду, інтересів, емоцій учнів, а також того, щоб між постановкою мети і її обгрунтуванням не було розриву в часі.

Як різновидність методу вправ у допоміжній школі серед практичних методів навчання використовуються графічні роботи учнів. Значення їх полягає у з'ясуванні і уточненні уявлень учнів, розвиткові уваги, моторики, абстрактного мислення, систематизації і закріпленні знань.

У допоміжній школі використовуються такі види графічних робіт:

а) малювання, яке розповсюджене як на спеціальних уроках малювання, так і на інших уроках у молодших класах, в зв'язку з вивченням географії, природознавства, історії — в старших класах;

б) виготовлення креслень на уроках креслення, професійно-трудового навчання, математики в зв'язку з вивченням геометричного матеріалу;

в) складання схем, схематичних малюнків застосовується на уроках географії, природознавства, історії, мови, математики, професійно-трудового навчання, коли треба показати у схематичному вигляді будову об'єкта чи явища, його структуру, складові елементи, зв'язки між явищами (наприклад, схема частин річки, схематичний запис умови або ходу розв'язання арифметичної задачі, схематичний показ причинно-наслідкових зв'язків між історичними подіями і явищами, схематичний малюнок досліду тощо);

г) виготовлення таблиць - цей вид роботи мас місце на уроках з різних предметів загально-освітнього і професійно-трудового циклу (наприклад, таблиці нових географічних назв, таблиці слів на певне граматичне правило, арифметичних дій, таблиці історичної хронології тощо);

д) креслення планів (класу, ділянки, місцевості), заповнення контурних карт;

є) виготовлення плакатів, стендів, альбомів у допоміжній школі проводиться в позакласний час для закріпленім і поглиблення відповідного навчального матеріалу; цю роботу треба давати як обов'язкову для виконання, чітко розподіливши завдання між групами, охопивши всіх учнів класу.

Під час застосування методу графічних робіт необхідно забезпечити свідомість їх виконання учнями, чіткість і охайність у роботі; поступово зменшувати допомогу вчителя для розвитку самостійності учнів.

Спочатку учні виконують нескладні завдання, що вимагають графічного відтворення обмеженої кількості елементів, поступово ці завдання ускладнюються, але не рекомендується навіть у старших класах вимагати від учнів перемальовування складних зображень об'єктів і явищ, яка передбачає встановлення точних просторових відношень, відтворення багатьох деталей, тощо.

Корисно забезпечити відтворення зображень різними кольорами (наприклад, при малюванні об'єкта, усвідомлення забарвлення якого має значення для чіткості уявлення; при складанні таблиці, суттєві моменти якої треба виділити, передавши їх іншим кольором).

Учитель допоміжної школи враховує, що виконання графічних робіт -складне завдання для розумово відсталих учнів. Для формування у них цих умінь вчителеві слід самому широко використовувати в ході опрацювання навчального матеріалу схематичне малювання і креслення на дошці, систематично вчити, учнів читати і розуміти схематичні графічні посібники, забезпечити значну кількість вправ учнів на виконання графічних робіт, Даючи їм чіткі зразки для наслідування. Такими зразками можуть бути графічні матеріали підручника, роботи, виконані вчителем на дошці, Друковані або виготовлені вчителем схематичні наочні посібники тощо. Корисно в допоміжній школі використовувати графічні посібники, виконані самими учнями. Такі посібники можуть б}ти виготовлені учнями під Керівництвом учителя для фронтальної роботи в класі), а також (менших Розмірів) для індивідуального користування.

До практичних методів навчання відносяться і лабораторні роботи учнів. Цей метод передбачає постановку самими учнями допоміжної школи нескладних дослідів, які демонструють особливості окремих явищ, об'єктів, допомагають усвідомити певні природні закономірності. В допоміжній школі лабораторні роботи проводять в основному в старших класах на уроках географії, природознавства, особливо під час вивчення неживої природи, фізики.

Як правило, в допоміжній школі учні виконують лабораторну роботу після того, як відповідний дослід був продемонстрований і пояснений учителем. Учні, провівши дослід, дістають ще одне підтвердження зробленого висновку, узагальнення. Даний метод вимагає активної участі вчителя: він ставить чіткі завдання, детально інструктує учнів щодо виконання роботи, забезпечує обладнання, попереджує, на що треба звернути увагу, контролює хід роботи, допомагає учням.

Лабораторні роботи в допоміжній школі проводяться фронтально, тобто всі учні класу виконують однакові завдання, маючи однакове обладнання. При цьому забезпечується органічний зв'язок дослідів з поясненнями вчителя. Організуючи лабораторні роботи, вчитель використовує переважно поетапний і біжучий інструктаж, але в деяких випадках, враховуючи нескладність досліду і рівень розвитку самостійності учнів, може бути використана попередня узагальнююча інструкція.

Часто доцільно, запроваджуючи даний метод, давати учням групові завдання, коли один дослід будуть ставити кілька учнів - бригада з 3-4 учнів. Комплектуючи такі групи, слід передбачити, щоб до складу кожної з них входили сильніші учні, які мають допомагати в роботі іншим.

Зрозуміло, що для проведення дослідів учнями треба мати відповідне обладнання, яке видають їм безпосередньо перед лабораторною роботою і зразу ж після її закінчення забирають.

Лабораторні роботи учнів у допоміжній школі поєднуються з схематичними зарисовками, записами учнів, залученням їх до констатації фактів, описів, висновків.

Важливим дидактичним методом у навчанні розумово відсталих учнів є практичні роботи виробничого характеру, в основі яких лежить трудова діяльність учнів, спрямована на виготовлення певних виробів, або робота на земельній ділянці. Цей метод знаходить у допоміжній школі затосування на різних уроках (наприклад, виготовлення географічних моделей, макетів, робота на дослідній ділянці в зв'язку з вивченням природознавства та ін), але

найбільш розповсюджений на уроках ручної праці у молодших класах і професійно-трудового навчання в старших.

Значення виробничої праці учнів як методу навчання в допоміжній школі важко переоцінити: саме така діяльність дає великі можливості для кращого усвідомлення і поглиблення теоретичних знань, формування вмінь застосовувати ці знання, виховання в учнів необхідних особистісних якостей.

Численні дослідження в олігофренопедагогіці і спеціальній психології переконливо свідчать про значний корекційннй вплив трудових завдань на розвиток пізнавальної діяльності розумово відсталих дітей.

Розумовий розвиток учнів допоміжної школи механічно не забезпечується простим залученням їх до трудової діяльності, для цього потрібні спеціальні педагогічні умови. Однією з таких умов є цілеспрямоване формування в учнів інтелектуальних умінь, розумових дій, пов'язаних з розв'язанням логічних завдань у процесі трудової діяльності. Цьому сприяють завдання на аналіз зразка виробу, порівняння, встановлення логічної послідовності виконання роботи (планування), розкриття причинно-наслідкових зв'язків шляхом дедуктивних та індуктивних умовиводів або аналогії, тощо. За цієї умови досягається свідоме виконання учнями трудового завдання, що запобігає механічному оволодінню деякими трудовими навичками.

Включення в процес трудової діяльності інтелектуальних завдань позитивно впливає як на розумовий розвиток учнів, так і на їх практичну трудову діяльність.

Усвідомлення учнями ходу виконання виробничого завдання є важливою умовою формування в них самостійності в трудовій діяльності. Спеціальними прийомами, які сприяють розвиткові самостійності учнів, є такі: запровадження словесних звітів про виконану роботу, навчання планування, виконання роботи за поданим зразком. При цьому важливе значення має правильне використання вчителем різних видів інструкцій, організація роботи учнів за інструкцією.

Проводячи практичні роботи виробничого характеру, слід звертати увагу не мовленнєвий розвиток учнів; формування в них навичок самоконтролю в процесі праці, довільних основ діяльності; оволодіння спеціальними рухами, робочими навичками. Для цього треба забезпечити значну кількість трудових вправ, розвиток емоційно-вольової сфери, рис особистості (обгрунтована впевненість у власних силах, адекватна самооцінка, правильні взаємовідносини з товаришами тощо), виховання

І 16

охайності, бережливого ставлення' до виробничого обладнання, результатів праці своєї та інших, формування позитивного ставлення до виробничої праці. Але й тут успіх насамперед залежить від поєднання комплексу спеціальних прийомів при організації трудової діяльності учнів з цілеспрямованою роботою щодо корекції вад їх розумового та емоційно-иольового розвитку.

Важливе значення під час застосування методу виробничих робіт має усвідомлення учнями соціальної мети своєї праці. Цьому в значній мірі сприяє залучення їх до суспільно-корисної виробничої діяльності: виготовлення навчальних посібників та обладнання для школи, ремонт шкільного майна, праця в підсобному шкільному господарстві, шефська виробнича діяльність тощо.

Підкреслимо, нарешті, необхідність постійного і тісного зв'язку між виконанням учнями трудових виробничих завдань і оволодінням ними загально-освітніми знаннями.

Запитання і завдання.

1. Охарактеризуйте класифікацію методів навчання, найбільш; поширену у олігофренопедагогщі. Чому саме ця класифікація має першочергове значення для корекдійного навчання розумово відсталих дітей? Доведіть Замовний характер зазначеної класифікації методів.

2. Розведіть поняття "метод" і "прийом" навчання. Від яких факторів залежить вибір методів і прийомів навчання вчителем допоміжної школи?

3. Розкрийте корекційне значення усного викладу матеріалу вчителем. Які методи входять до цієї підгрупи? Які особливості розумово відсталих дітей утруднюють використання усного викладу матеріалу і як посилити його навчальну та корекційну ефективність?

4. Наведіть власні приклади побудови пояснень навчального матеріалу розумово відсталим дітям індуктивним та дедуктивним шляхами. Чому ЦІ шляхи потребують органічного поєднання?

5. Обґрунтуйте необхідність ретельної перевірки розуміння учнями з вадами інтелекту пояснень вчителя, назвіть прийоми такої роботи.

6. Які вимоги ставлять методи усного викладу матеріалу до мовленнєвої діяльності вчителя розумово відсталих дітей? Проаналізуйте в аспекті них вимог власне мовлення. Чи потребує щось в ньому певної кореюдо?

7. Назвіть види бесід як методу навчання і обгрунтуйте вимоги Д° кожного з них у навчанні розумово відсталих дітей.

8. В яких випадках під час застосування евристичної бесіди у допоміжній школі доцільно будувати її індуктивним, а в яких - дедуктивним шляхом? Наведіть приклад використання аналогії в евристичній бесіді, щоб підвести розумово відсталого учня до якогось самостійного висновку.

9. Обгрунтуйте вимоги, які в процесі використання бесіди у навчанні розумово відсталих дітей ставляться до різних її компонентів:

- постановка учителем запитань;

- відповіді учнів;

- реагування вчителя на неточні або неповні відповіді;

- організація бесіди.

10. З якою метою у навчанні розумово відсталих дітей використовується катехізична бесіда? Наведіть її приклади.

11. Розкрийте значення і можливості методу роботи з друкованими текстами у навчанні розумово відсталих дітей:

- для формування знань;

- для корекції розвитку пізнавальної діяльності;

- для виховання особистості;

- для соціалізації.

12. Під час відвідування школи дізнайтеся у вчителів, вихователів, бібліотекаря, самих учнів про читацькі інтереси розумово відсталих дітей різного віку.

13. Які особливості розуміння текстів розумово вісталими дітьми і як потрібно враховувати їх у використанні методу роботи з підручником у їх корекційному навчанні?

14. У поєднанні з якими іншими дидактичними методами найчастіше використовується робота з друкованими текстами у навчанні розумово відсталих дітей? Наведіть приклади таких поєднань.

15. Назвіть наочні методи і прийомні навчання і обґрунтуйте необхідність їх застосування у роботі з розумово відсталими дітьми. Які з цих методів мають, на Вашу думку, більший корекційний потенціал? Які педагогічні умови необхідні для його реалізації?

16. У чому полягає основне призначення практичних методів навчання у спеціальній корекційній школі? Які особливості розвитку розумово відсталих Дітей зумовлюють специфіку використання цих методів?

17. Порівняйте освітні корекційні можливості різних видів усних та письмових вправ, які виконують діти з вадами інтелекту.

18. Охарактеризуйте педагогічні умови інтелекгуалізації та вербалізації практичної діяльності розумово відсталих дітей.

РОЗДІЛ 9. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ В СПЕЦІАЛЬНІЙ КОРЕКЦІЙНІЙ ШКОЛІ

І—Г. ІГ ГИ" іиПі — н f її" -------1-----------------------------і-мі—і—її—і—і" ~——І--------і---------ГГП--------------------------------------------------------------^-^-^^^—_,

9.1. Урок як основна форма організації навчання розумово відсталих дітей

9.1.1. Вимоги до уроку в допоміжній школі

Урок є основною формою організації навчальної та виховної роботи в школах для дітей як з нормальним розвитком, так і з вадами інтелекту.

Але в корекційній (допоміжній) школі урок має свою специфіку, зумовлену особливостями пізнавальної діяльності учнів і завданнями корекційно - виховної роботи школи.

1. На уроках у допоміжній школі, крім загальноосвітніх та виховних завдань, однакових з масовою школою, розв'язуються ще й інші завдання, властиві тільки допоміжній школі: відбувається компенсація й корекція вад розвитку дітей. Тільки завдяки цьому стає можливим загальний розвиток особистості дитини з порушенням інтелекту і формування в неї духовних і фізичних якостей.

2. У зв'язку з труднощами в роботі з розумово відсталими дітьми, а також з наявністю великої нерівномірності у розвитку пізнавальних сил і здібностей кожного учня, кількість учнів у класах допоміжної школи набагато менша, ніж у масовій школі.

В таких умовах учитель може приділяти максимум уваги кожному учневі, здійснювати індивідуальний підхід до окремих учнів без серйозних порушень фронтальної організації праці всього класу.

3. Класи в допоміжній школі комплектують з урахуванням не тільки віку, а й міри враження інтелекту дитини. Через те в одному й тоїду ж класі можуть навчатися учні різного віку. Різниця у віці може становити до 2-х років.

4. Враховуючи низьку продуктивність пізнавальної діяльності учнів, на кожен урок визначають значно менший обсяг матеріалу порівняно з масовою

школою. Крім того, його спеціально опрацьовують, щоб він був доступний для розумово відсталих учнів.

5. Певні особливості є й у доборі форм і методів навчальної роботи: широко практикуються повторення вивченого, ігрові моменти; навчання відбувається здебільшого на практичній основі; складні системи знань подаються в розчленованому вигляді, відповідно і діяльність учнів також набуває розчленованого характеру, особливо на початкових етапах навчання.

6. В організації діяльності учнів особливо велику роль відіграють безпосереднє керівництво і пряма допомога вчителя, а у молодших класах це зводиться до патронування кожної дії учнів.

У корекційній школі урок включається у систему охоронно-педагогічного режиму. На ньому створюються найсприятливіші умови для захисту ослабленої нервової системи і психіки дитини від надмірних подразнень, різких змін в умовах перевтоми, появи астенічних реакцій тощо. Проведення уроку регламентоване навчальною програмою і шкільним розкладом.

Крім уроку, застосовують й інші форми організації навчальної роботи: екскурсії, заняття з підготовки домашніх завдань, виробничу практику тощо. Вони доповнюють і удосконалюють класно-урочну систему. Існують також специфічні форми позакласної навчально-корекційної роботи.

Основні вимоги до уроку у допоміжній школі такі:

- системна реалізація навчально-інформативної, корекційно-розвиткової, виховної функції освіти;

- відповідність уроку загальним і спеціальним принципам навчання;

- організаційна чіткість уроку;

- відповідність змісту уроку навчальній прзграмі;

- здійснення міжпредметних і внутрішньо предметних зв'язків;

- підвищення самостійності учнів;

-забезпечення охоронно-педагогічної ролі уроку, врахування стану і Динаміки фізичної та розумової працездатності учнів.

9.1.2. Визначення мети і завдай ь уроку

Важливим етапом підготовки вчителя допоміжної школи до уроку є правильне комплексне планування мети ізавдань уроку.

МЕТА- більш загальне поняття, ніж завдання. Як правило, мета єредбачає послідовне розв'язання основних конкретних завдань на уроці, ^ГО6то поєднує в собі очікуваний результат спільної діяльності вчителя і учнів

(наприклад, формування техніки читання, оволодіння обчислювальними навичками, засвоєння певного орфографічного правила тощо). Загальна мета зумовлює необхідність комплексного планування конкретних завдань кожного уроку, яке включає чітке визначення навчального (освітнього), виховного та корекційного завдань. Правильне проектування цих завдань оптимізує навчально-виховний і корекційний процеси, тобто забезпечує якість і ефективність проведення уроків, зумовлює цілеспрямованість добору необхідного змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання та корекції розвитку учнів.

Взаємозв'язок і єдність завдань - важлива умова успішного проведения уроку.

Основою комплексного планування завдань будь-якого уроку в допоміжній школі є їх на спрямованість на всебічний розвиток особистості учнів з урахуванням їх типологічних та індивідуальних психофізичних особливостей і пізнавальних можливостей.

НАВЧАЛЬНЕ (ЗАГАЛЬНООСВІТНЄ) ЗАВДАННЯ УРОКУмає бути спрямоване на розв'язання такого кола загальноосвітніх завдань, реалізація яких забезпечить формування в учнів системи знань, умінь і навичок, зокрема: засвоєння (вивчення, повторення, закріплення) основних понять, законів, правил, наукових фактів; формування ( вироблення, закріплення) умінь і навичок ( наприклад, грамотного письма, читання, спілкування, обчислення, вимірювання, виготовлення чого-небудь). На кожен урок учитель добирає конкретне завдання, яке може бути реалізоване лише на матеріалі даного уроку (його змісту, завдань, вправ, видів робіт, наочних засобів тощо).

ВИХОВНЕ ЗАВДАННЯ УРОКУспрямоване на формування в учнів рис особистості, пов'язаних з трудовим, естетичним, патріотичним, фізичним вихованням.

Учитель має визначати ті виховні завдання, які найбільш успішно можуть бути розв'язані під час вивчення конкретного матеріалу даного урюку, пов'язаного з його темою.

Цілий ряд виховних завдань носить загальноосвітній характер і вирішується систематично на кожному уроці. До таких завдань відносять формування в учнів рис, пов'язаних з культурою навчальної діяльності: самостійності, організованості, дисциплінованості, відповідальності, охайності, а також культури поведінки та спілкування. Ці завдання не