Естетика побуту й соціальних стосункгв

Школа, у якій учень перебуває протягом навчального дня, починається з пришкільного двору. Зовнішній вигляд школи, декоративне оформлення приміщень, навчальних кабінетів, коридорів, благоустрій пришкільної садиби мають велике значення для естетичного розвитку учнів з в;здами інтелекту. Особливо це стосується шкіл інтернатного типу, у яких навчається більшість розумово відсталих учнів. У належно організованій допоміжній школі-інтернаті можна спостерігати затишні шкільні приміщення, живописні пришкільні земельні ділянки, чистоту й порядок яких утримують самі учні.

Школа - це простір життя дитини. Тут педагог не просто готує учня до майбутнього життя, тут учень уже повноцінно живе. Не випадково у навчально-виховних закладах, якими керував А. С. Макаренко, відвідувачі відзначали безліч квітів, блискучий паркет, дзерхала, білосніжні скатертини в їдальнях, ідеальну чистоту в приміщеннях.

У школах-інтернатах для розумово відсталих дітей організація простору шкільних приміщень, класів, майстерень має ґрунтуватися на сполученні гармонії кольору, світла й форм обладнання з його функціональною корисністю. Важливо усвідомлювати, що і дотримання санітарних норм, і правила безпеки праці проявляють значну ефективність до дотримання вимог естетики. З огляду на це, найбільшу увагу під час оформлення шкільних приміщень педагогічний колектив має приділяти кольоровому й світловому клімату, ергономічному й естетичному обгрунтуванню розташування та конструкції робочих місць учнів, якості наочних посібників у інтер'єрі класу.

Потрібно пам'ятати, що розумово відсталі діти не завжди "відчувають" колір, адекватно реагують на нього, і особливо це стосується яскравих кольорів - строкато зафарбовані стіни відверто подразнюють та утомлюють учнів. У кольоровому вирішенні інтер'єру має бути гармонійно натуральний колір устаткування й меблів, забарвлення стін, стелі, підлоги тощо. Покриття дошки повинно бути матовим, бажано сіро-зеленого кольору, не давати відблиску, а наочні посібники - відрізнятися охайністю й чистотою. Неприпустимо використовувати пожовклі (тим більше - з обірваними краями) плакати, зламані моделі й макети, адже цим самим учитель виховує недбалість і неохайність.

Натомість варто практикувати виготовлення наочного й роздаткового матеріалу силами самих учнів на уроках трудового навчання чи у тозакласній роботі, що не тільки підвищить мотивацію практичної діяльності, але й формуватиме працелюбність, елементи творчості й фантазії. Усі посібники у навчальних кабінетах мають бути систематизовані, зберігатися охайно і зручно. У цьому зв'язку А. С. Макаренко наголошував: "Серйозні вимоги варто висувати до кожної дрібниці, на кожному кроці - до підручника, до ручки, до олівця" - тобто до всіх предметів, з яких складається шкільний побут¹.

На робочому місці вчителя й учня не повинно бути нічого, що не стосується теми уроку, а на дошці завжди потрібно виділяти робоче місце учителя й робоче місце учня. Записи учителя на дошці мають бути розбірливими, чіткими, написаними каліграфічним почерком. Для крейди й ганчірки потрібен спеціальний ящичок. Якщо в класі немає раковини й водопровідного крану, то для змочування ганчірки можна поряд з дошкою зримати невеличке відерце з водою. Під час письма на дошці рекомендується вставляти брусок крейди у футляр з-під клейкого олівця, що забезпечить гігієну праці дітей і вчителя біля дошки. У ході перевірки зошитів учитель може закреслювати помилки, допущені учнями, однією охайною рискою.

Не меншу роль у естетичному вихованні відіграє зовнішній вигляд З^чнів — потрібно привчати їх мати завжди охайну зачіску, чисті одяг і шутгя.

Складовою частиною естетики побуту є також поведінка вихованців допоміжної школи. Добро і краса — дві нерозривно пов'язані складові морально-естетичного виховання учнів. Краса поведінки полягає і в культурі дотримання тиші й порядку на уроках, і в бережливому ставленні до книжок, :юшитів, шкільних меблів, навчального обладнання, і в доброзичливих стосунках та ввічливості між учнями тощо. Важливо пам'ятати, що естетику й моральність поведінки неможливо прищепити шляхом покарання. Потрібно, щоб дитині самій захотілося чинити гарно. Формування емоційно-оцінного ставлення до власної поведінки й поведінки товаришів є важливою Зимовою естетичного розвитку особистості розумово відсталих учнів.

Нарешті, про естетичне обличчя педагога-дефектолога. Розвиток особистості розумово відсталої дитини, повнота її соціальної інтеграції багато в чому визначаються професіоналізмом педагога, його особистісними :«арактеристиками, зокрема "естетичною виразністю" (А. С. Макаренко).