МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ОЦІНКИ
УДК 502.3 630.187
БІОРІЗНОМАНІТТЯ ЛІСІВ:
Зароченцева О. Д., аспірант
Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича
Ліси протягом тисячоліть забезпечують численні екосистемні послуги (функції): акумуляцію та очищення води, підтримання складу і фільтрацію повітря, забезпечення продуктами харчування, кормами, лікарськими препаратами, житлом, можливостями для відпочинку тощо. На жаль, сьогодні спостерігаються темпи знеліснення, які щорічно становлять близько 13 млн.га [6], в т.ч. близько 6 млн. га припадає на частку первісних лісів, які володіють винятково багатим біорізноманіттям [8].
Незважаючи на світову тенденцію зростання відносної частки лісів, призначених для збереження біорізноманіття, невідомими залишаються дані щодо ефективності його збереження, а методи проведення оцінки стану та динамічних змін біологічного різноманіття лісів знаходяться в стадії розроблення та удосконалення [6].
Питання оцінки стану й моніторингу біорізноманіття залишаються в центрі уваги діяльності щодо виконання програмних елементів і цілей Конвенції з біологічного різноманіття протягом років, зокрема в рамках Робочої програми з біологічного різноманіття лісів [5]. Зокрема, стан збереженості біорізноманіття визнано важливим критерієм невиснажливого управління лісами на міжнародному рівні [4, 9].
Сьогодні продовжується діяльність з розроблення критеріїв та індикаторів, пов'язаних з біорізноманіттям. Під час розроблення принципів формування програм моніторингу та переліку індикаторів (показників) біорізноманіття на національному рівні рекомендується використовувати досвід міжнародних ініціатив на засадах екосистемного підходу, який представляє одну з вимог при реалізації цілей Конвенції [4, 6].
У цьому контексті найчастіше згадуються Міністерська конференція зі захисту лісів в Європі (MCPFE) і Монреальський процес [6].
Монреальський процес представляє собою діяльність міждержавної робочої групи експертів з вироблення і застосування науково обґрунтованих критеріїв та індикаторів збереження і невиснажливого управління помірними і бореальними лісами. Зокрема, "Критерій стану збереження біологічного різноманіття" пропонується визначати за індикаторами екосистемного, видового і генетичного різноманіття [4]. Так, індикатори різноманіття екосистем рекомендується оцінювати, враховуючи такі параметри: відносні площі різних типів лісу від загальної лісової площі; площі різних типів лісу з врахуванням вікових класів або сукцесійних стадій; площі різних типів лісу на територіях різного охоронного статусу; площі різних типів лісу на територіях, що охороняються з врахуванням вікових класів або сукцесійних стадій; ступінь фрагментації типів лісу тощо. Доцільним вбачається також включати оцінки видового різноманіття лісових екосистем, наприклад, чисельність "лісових" (залежних від лісу) видів, лісових видів різного охоронного статусу з
врахуванням ризиків для підтримки їх життєздатних популяцій і т.п.
Міністерська конференція зі захисту лісів в Європі (MCPFE) є одним з найбільш важливих лісових міжнародних форумів, у якому беруть участь керівники органів державного управління з лісових питань країн Європи та представники міжнародних неурядових організацій.
У ході роботи MCPFE-процесу запропоновано в рамках Критерію "Збереження і відновлення біологічного різноманіття лісових екосистем" такі індикатори біорізноманіття: склад деревних видів, відновлення, природність, інтродуковані деревні види, сухостій й ламань, генетичні ресурси, ландшафтна мозаїка, види, що охороняються, ліси, що охороняються та ін. [2, 9]. Вони оцінюються за параметрами площ лісових земель, класифікованих за числом деревних видів, за типами лісу, за типами відновлення всередині одновікових та різновікових масивів, за категоріями: "непорушені людиною", "квазіприродні" і "лісові культури" та ін. Також враховуються відносні площі, відведені з метою збереження біорізноманіття, ландшафтів і специфічних природних елементів, під збереження генетично цінних лісових ресурсів, просторова мозаїка лісового покриву на ландшафтному рівні, чисельність лісових видів, які знаходяться під охороною за категоріями IUCN1 стосовно загального числа лісових видів тощо.
Питанню індикаторів біорізноманіття лісів Європи приділяється значна увага у Списку ключових індикаторів біорізноманіття, які використовуються в Європі [7]. Рекомендовано низку індикаторів стану біорізноманіття лісів для оцінки динаміки їх екосистемного і видового різноманіття, в т.ч. беруться до уваги показники площ природних і плантаційних лісів, а також сертифікованих за міжнародною системою сертифікації (Forest Stewardship Co-
uncil – FSC), охоплених охороною в межах територій за класифікацією IUCN, хвойних, листяних та мішаних лісів тощо. Наголошується, що вибір індикаторів біорізноманіття для оцінки його стану на національному рівні повинен проводитись за науково-обґрунтованими, статистично достовірними кількісними або якісними параметрами (показниками), які можуть бути виміряні або описані.
У цьому контексті продуктивним вбачається комплексний підхід до оцінки стану біорізноманіття лісів за параметрами відповідно до трьох основних аспектів досліджень лісів (структура, склад, функція). Зокрема, в проекті BEAR1, що виконувався на замовлення Європейського центру охорони природи і біорізноманіття (ETC/NPB) при Європейській Агенції навколишнього середовища (EEA) пропонується оцінювати біорізноманіття лісів за такими групами параметрів [9]:
• структурні, що враховують просторовий розподіл кількісних (прямих і дотичних) показників їх екосистемного різноманіття;
• композиційні, що розкривають аспекти їх таксономічного різноманіття;
• функціональні, що враховують, передусім, ступінь і напрямок антропогенної трансформації біорізноманіття лісів.
В Україні збереження біорізноманіття та припинення його втрат є одним із пріоритетів державної екологічної політики. У переліку інструментів вирішення цього завдання зазначено актуальність запровадження постійного моніторингу кількісних та якісних показників природних ресурсів, а також створення системи науково-обґрунтованої оцінки об'єктів біорізноманіття із застосуванням екосистемного підходу. Незважаючи на те, що актуальність збереження біологічного різноманіття лісів визнається численними міжнародними зобов'язаннями України і низкою державних законодавчих актів як в галузі охорони природи, так і лісового господарства [1, 3 та ін.], питання оцінки його стану та динаміки змін на національному рівні залишається відкритим.
На мою думку, врахування досвіду міжнародних ініціатив з вироблення і застосування науково обґрунтованих критеріїв та індикаторів біорізноманіття лісів сприятиме комплексному вирішенню питання його збереження.
Питання оцінки стану й моніторингу біорізноманіття лісів залишаються в центрі уваги діяльності щодо виконання програмних елементів і цілей Конвенції з біологічного різноманіття.
Стан збереженості біорізноманіття визнано на міжнародному рівні як важливий критерій невиснажливого управління лісами. Під час розроблення національних критеріїв та індикаторів для забезпечення невиснажливого лісокористування широко застосовують рекомендації Міністерської конференції зі захисту лісів в Європі і Монреальського процесу.
Монреальський процес стосовно збереження і стійкості бореальних і помірних лісів Світу рекомендує оцінювати різноманіття лісів за типами лісу з врахуванням його вікових і сукцесійних стадій, а в Європі переважає оцінка за ознаками "природності лісу" – полідомінінтності та різновіковості деревостану, наявності природного поновлення тощо.
З метою прийняття рішень стосовно вибору індикаторів, які адекватно віддзеркалюють стан біорізноманіття в лісових екосистемах, а також розроблення відповідних моніторингових процедур продуктивним вбачається комплексний підхід до оцінки стану біорізноманіття лісів за параметрами відповідно до трьох основних аспектів досліджень лісів (структура, склад, функція).
Список використаних джерел
1. Державна Програма "Ліси України" на 2002-2015 роки. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 581 від 29 квітня 2002 р. [Електрон. ресурс]. – Доступний з: http://www.myland.org.ua/ukr /12/169/108/176/291/1446.
2. Европейский список критериев и наиболее подходящих количественных индикаторов. Конференция Министров по вопросам сохранения лесов в Европе. 16 17 июня 1993 г. Хельсинки. – М.: ВНИИЦлесресурс, 1995. – 19 с.
3. Концепція збереження біологічного різноманіття України. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України N 439 від 12 травня 1997 р. [Електрон. ресурс]. – Доступний з: http://www.uarivers.net/law/ 17_biodiversity.pdf.
4. Критерии и индикаторы для сохранения и устойчивого управления умеренных и бореальных лесов. Монреальский процесс. – М.: ВНИИЦлесресурс, 1995. – 25 с.
5. Седьмая конференция сторон Конвенции о биологическом разнообразии (Куала-Лумпур, 9 20 и 27 февраля 2004 г.). [Електрон. ресурс]. – Доступний з: http://www.biodat.ru/.
6. Углубленный обзор расширенной программы работы по биологическому разнообразию лесов. UNEP/CBD/SBSTTA/13/3. 13 November 2007. [Електрон. ресурс]. – Доступний з: http://www.cbd.int/doc/meetings/ sbstta/sbstta-13/official/sbstta-13 03-ru.doc.
7. An Inventory of Biodiverrsity indicators in Europe 2002, Ben Delbaere, Technical report, N 92, EEA. [Електрон. ресурс]. – Доступний з: http://reports.eea.europa.eu/technical_report_2004_92/en/Technical92.
8. Global forest resources assessment 2005: Progress towards sustainable forest management. FAO: Rome. [Електрон. ресурс]. – Доступний з: http://www.fao.org/ htm.
9. Ministerial Conference on the Protection of Forests in Europe (MCPFE). Sound Forestry – Sustainable Development. Helsinki: Ministry of Agr. and For., 1993. – 161 p.