ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ ВИКЛАДАЧА ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ВИЩОЇ ШКОЛИ В КОНТЕКСТІ ВИМОГ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Стапанюк Алла Петрівна

Національний університет «Острозька Академія»

Студентка факультету романо-германських мов

У cтатті висвітлюються основні критерії до формування професійного іміджу викладача іноземної мови вищої школи в контексті вимог Болонської реформи.

Ключові слова:імідж, Болонська реформа,менторство, психічний образ.

The article highlights the main criteria to the formation of the professional image of the teacher at the university due to the Bologna reform.

Позитивний імідж викладача іноземної мови у вищому навчальному закладі неодмінно є запорукою престижного образу й самого навчального закладу. Висунута теорія давно була підтверджена спеціалістами європейських та американських університетів, які займають передові місця у рейтингу кращих вищих навчальних закладів світу. Оскільки традиційні визначення тлумачать поняття «викладач» як людину, яка навчає і проводить пари [7], то складається враження, що для викладача іноземної мови достатньо лише володіти мовою та методикою. Однак у контексті Болонської реформи стає очевидно, що ця концепція поглядів безумовно застаріла.

У процесі становлення в українській освіті моделі Болонської системи особливо гостро постала проблема відповідності вимогам до професійної компетентності викладача сучасного вищого навчального закладу. Європейські та американські погляди на систему освіти завжди відрізнялися від українських, що і спричиняє певне загальмування інтеграційних процесів у цій галузі. Тому виникає потреба переглянути підходи до традиційного тлумачення іміджу та ролі викладача вищого навчального закладу. Проблему формування професійно-педагогічного іміджу викладачів піднімали ще з 2005 року, як тільки Україна приєдналася до Болонської реформи. Але на сьогоднішній день вона не досі немає належного теоретичного обґрунтування і методичного забезпечення.

Активні спроби дослідити питання професійного іміджу викладача сучасного вищого навчального закладу та внести раціонально-ефективні зміни у його формування у контексті вимог Болонського процесу були зроблені українськими та російськими вченими, а також було враховано досвід світових університетів. Сутність професійного іміджу фахівця та особливості його ефективної само презентації зустрічаємо у роботах І.Альохіної, В.Бебіка, М.Вудкока, Ф.Генова, Ф.Кузіна, Н.Скрипаченка, Е.Уткіна, Д.Френсіса. Акцент на формування педагогічного іміджу та „професійного образу Я” викладача вищої школи роблять у своїх роботах І.Володарська, Н.Гузій, А.Морозов, С.Панчук, В.Хороших, О.Чебикін, І.Чертикова. На сьогоднішній день українськими науковцями було захищено декілька кандидатських робіт, які торкаються проблеми професійно-педагогічного іміджу викладача вищого навчального закладу та зміни його ролі у контексті Болонської реформи (Ісаченко В.В.).

Метою статті є дослідження поняття іміджу викладача іноземної мови у контексті вимог Болонського процесу. Попри велику увагу до цього питання вітчизняних дослідників, воно і досі не має свого практичного втілення у методичні рекомендації, а отже і зміни традиційної ролі та портрету викладача вищого навчального закладу не наявні. Саме необхідність змін у формуванні нового професійно-педагогічного іміджу викладача й зумовлює актуальність цієї статті, завданням якої є уточнити, проаналізувати та розкрити специфіку поняття професійного іміджу викладача у контексті Болонського процесу, а також визначити показники, критерії та рівні сформованості позитивного професійно-педагогічного іміджу викладачів вищої школи України на сучасному етапі.

Однією із базових ідей Болонської реформи є поступовий перехід від будування освіти навколо проблем і потреб викладання (teaching) до орієнтації освіти на потреби навчання (learning). Тобто, автономія викладача вже втрачає свою актуальність. Наперед висувається завдання творення нових завдань, тобто мета викладача не лише передати студентам знання та сформувати основні мовні навички, а виховати сумлінного та амбітного дослідника[5]. Викладач і сам має бути дослідником, який презентує та обговорює результати разом зі своєю групою студентів. Це зумовлює новий рівень автономізації освітнього процесу для викладачів та студентів. На сучасному етапі розвитку української освіти ці ідеї тільки почали набувати поширення у вищих навчальних закладах, що спричинює подвійний характер іміджу викладача, поєднуючи ідеї європейських університетів та радянську традицію.Це спричинює проблеми точного визначення професійно-педагогічного іміджу викладача як головного учасника творення освітньої системи України, що призводить до труднощів інтеграції національної системи вищої освіти у світовий простір.

Теоретичний аналіз наукової літератури засвідчив, що нове поняття «імідж» стало надзвичайно популярним у вітчизняному лексиконі, але його розуміння й досі залишається суперечливим. Існує безліч підходів до його тлумачення. Наприклад, Л.Браун визначає імідж як надзвичайно яскраво емоційно забарвлений образ чогось або когось, який склався в масовій свідомості і має характер стереотипу, йому характерні значні регуляторні властивості. У Г.Почепцова вказано, що імідж – це особливий психічний образ, який сильно й певним чином впливає на емоції, поведінку та відносини особистості чи соціальної групи. Також, В.Шепель та Е.Уткін пишуть, що імідж – це маніпулятивний, привабливий, легко трактований психічний образ, що виникає при адекватному сприйнятті чогось або когось, впливає на емоційну сферу людини і подекуди на її підсвідомість, а через них – на пояснювальні механізми свідомості і поведінки, вибір людини.[3] Враховуючи специфіку педагогічного іміджу, можна стверджувати, що він є прагматичним образом, тобто зорієнтованим на певне коло завдань, що відповідають цілям особистості фахівця та цілям системи освіту згідно Болонської реформи.

У роботі ми трактуємо імідж викладача як комплекс необхідних професійно-психологічних характеристик, які максимально відповідають вимогам компетентності та професіоналізму, і представляють викладача не маніпулятором, а передусім наставником. Перш за все, імідж включає в себе перцептивно обумовлені риси, тобто рівень сприймання особистості викладача зі сторони іншими людьми. По-друге, це специфіка виконання ним функцій щодо управління навчально-виховним процесом. Викладач уявляється учасником, організатором та менеджером сфери освітніх послуг, а також активним учасником науково-дослідницького процесу.

У роботах американських професорів стосовно головних характеристик викладача іноземної мови, який відповідає вимогам освіти ХХІ сторіччя, на перший план висувається відданість роботі (devotion). За словами професора університету Арканзасу Девіда Тасса, викладач повинен більше за все любити свій предмет та витрачати увесь вільний час на його вивчення, дослідження та поглиблення [9]. Також, не менш важливими є організаторські та комунікативні здібності викладача, оскільки йому необхідно вміти професійно організувати освітній, пошуковий та дослідницький процеси та налагоджувати різноманітні контакти з особами у різних сферах діяльності з метою продуктивного професійного та особистісного розвитку. Окрім того, викладач повинен бути гнучким (flexible), щоб мати змогу ділитися та набувати досвід і справляти позитивне враження не тільки у престижних вищих учбових закладах своєї країни, а також закордоном [1]. У практиці американських вищих учбових закладах важливими є такі якості як вміння ризикувати (risk taker), сприймати нове (acceptance), працювати у команді (collaborator), вчитися (learner), а також лідерство (leader) та терплячість (tolerance) [6].

Погляди дослідників європейських вищих учбових закладів мають багато спільного з американськими, хоча наявні й деякі відмінні риси. Згідно зі звітом Загальноєвропейської Конференції Професорів Університетів 2008 року, яка була присвячена питанням розвитку системи освіти та новими напрямками освітнього спрямування, головною характеристикою викладача є не навики хорошого організатора, а дослідника [1]. До того ж, найбільш цінується високий рівень інтелектуального розвитку викладача (Intellectual Eminence). Окрім зазначених складових іміджу американського професора, європейські університети роблять наголос на креативності (creativity), далекоглядності (vision), переконливості (persuasion) та успішному менторстві молодих асистентів (mentoring) [6].

Традиційно сформований імідж викладача вищої школи України диктує такі основні вимоги, як авторитетність, володіння методикою викладання та самим предметом, який викладають. Багато аспектів так і залишаються упущеними. І хоча Болонська реформа почала діяти вже п’ять років тому, розвиток освітньої системи сповільнюється через керування старими вимогами до фахівців та повільне упровадження змін у підготовку освітніх кадрів країни. Як результат бачимо, що українські університети не входять у рейтинг кращих вищих учбових закладів світу.[2]

Аналіз вимог до формування професійного іміджу викладача іноземної мови вищого навчального закладу у контексті вимог Болонського процесу показав, що традиційний підхід до образу викладача не підвищує ефективності засвоєння знань студентами і не перетворює університет саме на такий освітній заклад, який вимагає сучасний стан розвитку наукового простору Європи. Тому, перспектива подальших досліджень формування професійного іміджу викладача полягає у детальнішому розгляді підходів та напрацювань методичної частини, а також у розробці методичних рекомендацій, які б могли бути універсально реалізовані у вищих навчальних закладах України і відповідала стандартам підготовки викладачів ХХІ сторіччя.

ЛІТЕРАТУРА

Anderson G. A.What are the characteristics of a good corporate image of a modern teacher? – Режим доступу: http://www.helium.com/items/846004-the-characteristics-of-a-good-teacher.
Аналітика: викладач чи студент - хто має бути в центрі освітнього процесу? - Режим доступу: http://www.eu-edu.org/ua/news/info/27.
Єрмоленко В.
Исаченко В.В. Характеристика феномена “имидж” в контексте проблем профессионального становления личности современного педагога высшей школы //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського (Зб. наук. пр.). – Одеса, 2003. – Вип.5-6. – С.145-151.
МорозО., ЮрченкоВ. Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи//Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти. – Тернопіль, 2000. – С.187-189.
Резерв успеха – творчество / Под ред. Г.Нойнера, В. Калвейта, Х. Клейна: Пер. с нем. – М.: Педагогика, 1989.– 120 с.
Словника синонімів української мови. - К.: Наукова думка, 1999-2000.
Tass D. Perspectives of the university teacher. – Режим доступу: http://www.suite101.com/content/nea--todays-teacher-issues-a2856.