Класифікація та клінічні ознаки ревматоїдного артриту

Ревматоїдний артрит (РА) – системне аутоімунне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням периферичних суглобів за типом прогресуючого ерозивного артриту.

Класифікація ревматоїдного артриту (за А.Ї.Нестеровим у модифікації О.О. Яковлєвої)

За клініко-анатомічними формами:

1. Суглобова.

2. Суглобово-вісцеральна.

3. Комбінована.

За перебігом:

1. Гострий.

2. Підгострий.

3. Хронічний.

4. Безперервнорецидивуючий: а) швидко прогресуючий; б) повільно прогресуючий.

За ступенем активності:

А. Активна фаза:

1) мінімальна активність;

2) помірна активність;

3) висока активність;

Б. Неактивна фаза.

За функцією суглобів:

А. Збережена (ФПо);

Б. Порушена (ФП1 – працездатність збережена;

ФП2 – працездатність втрачена;

ФП3 – втрачена здатність до самообслуговування.

Також запропонована робоча класифікація ревматоїдного артрита, інститутом ревматології РАМН (2001).

Із класифікації виключено перебіг (швидко прогресуючий, повільно прогресуючий), так як прогресування процесу підтверджується рентгенологічними даними.

Клініко-імунологічна характеристика:

1) серопозитивний ревматоїдний артрит (М05):

2) поліартрит (М05);

3) ревматоїдний васкуліт (М05.2) – дигітальний артериїт, хронічні виразки шкіри, синдром Рейно та ін.;

4) ревматоїдні вузли (М05.3);

5) полінейропатія (М05.3);

6) ревматоїдна хвороба легень (М05.1) – альвеоліт, ревматоїдна хвороба легень;

7) синдром Фелті (М05.0).

8) серонегативний ревматоїдний артрит (М06.0):

9) поліартрит (М06.0);

10) синдром Стіла дорослих (М06.1).

Ступінь активності:

0 – ремісія;

І – низька;

ІІ – середня;

ІІІ – висока.

Рентгенологічна стадія по Штейнброкеру:

І – навколосуглобовий остеопороз;

ІІ – остеопороз + звуження суглобової щілини (можуть бути поодинокі узори);

ІІІ – те саме + множинні узори;

ІV – те саме + кісткові анкілози.

Функціональна активність:

1. Життєвоважливі маніпуляції виконуються без утруднення.

2. З утрудненням.

3. Зі сторонньою допомогою [28].

Домінуючим в клініці ревматоїдного артриту є суглобної синдром (артрит)з характерним двостороннім симетричним залученням суглобів.

На продромальному етапі відзначається втома, періодичні артралгії, астенія, пітливість, субфебрилітет, ранкова скутість. Дебют ревматоїдного артриту зазвичай пов'язується пацієнтами зі зміною метеофакторів, сезонів року (осені, весни), фізіологічних періодів (пубертатного, післяпологового, клімактеричного). Провокуючою причиною ревматоїдного артриту може служити інфекція, охолодження, стрес, травма та ін.

При гострому та підгострому дебюті ревматоїдного артриту спостерігається лихоманка, різка міалгія і артралгія; при малопомітній прогресуванні – зміни наростають тривало і не супроводжуються суттєвими функціональними порушеннями. Для клініки ревматоїдного артриту типово залучення суглобів стоп і кистей, зап'ясть, колінних і ліктьових суглобів; в окремих випадках ураження стосується тазостегнових, плечових і суглобів хребта.

Об'єктивні зміни при ревматоїдному артриті включають скупчення внутрішньосуглобового ексудату, набряклість, різку пальпаторно хворобливість, рухові обмеження, локальну гіперемію і гіпертермію шкіри. Прогресування ревматоїдного артриту веде до фіброзірованія синовіальної мембрани і періартікулярних тканин і, як наслідок, до розвитку деформування суглобів, контрактур, підвивихів. В результаті ревматоїдного артриту настає знерухомленість суглобів [50].

Специфічним для артриту є ураження аорти і внутрішніх органів. У зв'язку з цим розрізняють суглобову і суглобово-вісцеральну його форму. Вісцеральні і системні прояви можуть бути різними. Уражаються легені, серце, очі, нирки, кровоносну систему, кишковий тракт. Найчастіше страждає центральна нервова система. Хворий стає дратівливим, швидко стомлюється. Під час загострення суглоб набрякає і червоніє.

При ураженні синовіальних піхв сухожиль кисті – теносиновіт нерідко розвивається синдром карпального (зап'ястного) каналу, патогенетичну основу якого складає неврит серединного нерва в результаті його стискання. При цьому відзначається парестезія, зниження чутливості і рухливості середнього, вказівного і великого пальців кисті; біль, що поширюється на всі передпліччя.

Розвиток позасуглобових (системних) проявів більш характерно для серопозитивних форми ревматоїдного артриту важкого тривалого перебігу.

Ураження мускулатури (міжкістной, гіпотенара і тенара, розгиначів передпліччя, прямої стегнової, сідничної) проявляється атрофією, зниженням м'язової сили і тонусу, вогнищевим міозитом.

При залученні в ревматоїдний артрит шкірних покривів і м'яких тканин з'являється сухість і стоншеність епідермісу, геморагії; можуть виникати мелклочаговие некрози піднігтьового області, призводять до гангрени дистальних фаланг. Порушення кровопостачання нігтьових пластин веде до їх ламкості, смугастість і дегенерації [34].

Типовими ознаками ревматоїдного артриту служать підшкірно розташовані сполучнотканинні вузлики діаметром 0,5-2 см. Для ревматоїдних вузликів характерна округла форма, щільна консистенція, рухливість, безболісність, рідше – нерухомість внаслідок спаяності з апоневрозом. Ці утворення можуть носити одиничний або множинний характер, мати симетричну або несиметричну локалізацію в області передпліч і потилиці.

Загальними ознаками ревматоїдного артриту є:

1) стомоюваність

2) невелике підвищення температури тіла

3) збільшення лімфатичних вузлів

4).схуднення [48].

Можливе утворення ревматоїдних вузликів в міокарді, легенях, клапанних структурах серця. Поява вузликів пов'язане із загостренням ревматоїдного артриту, а їх зникнення – з ремісією.

Найбільш важким перебігом ревматоїдного артриту відрізняються форми, що протікають з лімфоаденопатія, поразкою ЖКТ (енетрітамі, колітами, амілоїдозом слизової прямої кишки), нервової системи (нейропатією, поліневритів, функціональними вегетативними порушеннями), залученням органів дихання (плеврит, дифузний фіброз, пневмоніт, фіброзуючий альвеоліт, бронхіоліт), нирок (гломерулонефрит, амілоїдоз), очей. З боку магістральних судин і серця при ревматоїдному артриті можуть виникати ендокардит, перикардит, міокардит, артеріїт коронарних судин, гранулематозний аортит.

При ревматоїдних вісцеропатій внаслідок панартеріїта відзначаються шкірні симптоми у вигляді поліморфної висипки і виразок; геморагічний синдром (носові, маткові кровотечі), тромботичний синдром (мезентеріальні тромбози)[27].