Державна землевпорядна експертиза проекту

39.

Створення землеволодінь і землекористувань сільськогосподар­ського призначення — це землевпорядні дії, що передбачають скла­дання, розгляд, затвердження проекту і перенесення його в натуру, у результаті яких створюються нові земельні ділянки с-г призначення й оформля­ються на них правоустановлюючі документи.

Порядок створення землеволодіння або землекористування сіль­ськогосподарського підприємства складається з таких частин:

Етап 1. Визначення площі землеволодіння або землекористування;

Етап 2. Розміщення і формування його земельного масиву;

Етап 3. Розміщення господарського центру;

Етап 4. Встановлення видів і площ угідь у складі землеволодіння або землекористування;

Етап 5. Розміщення меж землеволодіння або землекористування;

Етап 6. Визначення режиму й умов (обмежень) у використанні земель;

Етап 7. Складання схеми внутрішньогосподарської організації терито­рії господарства.

40.

Площа землеволодіння (землекористування) сільськогосподарсь­кого підприємства залежить від багатьох умов і чинників, основні з яких:

 

- виробничий напрям (спеціалізація) господарства, склад і поєд­нання галузей;

- природні умови, що характеризують родючість ґрунтів, меліо­ративний і культуртехнічний стан угідь, їх контурність, розчленова­ність, віддаленість від господарських центрів, основних доріг тощо;

- забезпеченість господарства трудовими ресурсами, склад і рі­вень кваліфікації адміністративно-управлінського апарату, можливість залу­чення додаткової робочої сили (особливо в напружені періоди робо­ти);

- наявність у господарствах основних і оборотних виробничих фондів, матеріальних засобів, можливість залучення додаткового фінансування (кредитів) для розвитку матеріально-технічної бази;

- наявність і стан дорожньої мере­жі, транспортних засобів, засобів зв'язку,

- природно-історичні умови розселення.

41.

Розміщення і формування земельного масиву господарст­ваполягає у:

- наданні землеволодінню або землекористуванню оптимальної кон­фігурації, форми;

При розміщенні (визначенні місця розташування) землеволодінь і землекористувань, потрібно виконува­ти такі вимоги:

- враховувати існуючий устрій і стан території (розміщення існуючих землеволодінь і землекористувань, доріг, населених пунктів, особливо охоронних територій, водних джерел тощо);

- враховувати розташування вироб­ничих, культурно-побутових та інших будівель й споруд, зрошувальних й осушувальних систем, каналів, колодязів та ін.;

- враховувати розміщення і господарське призначення існуючих населених пунктів;

- дотримуватись принципу компактності: формувати землеволодіння і землекористування у вигляді єдиної компактної ділянки зручної конфігурації, не розчленованої природними і штучними перешкодами (ярами, ріками, лісами, бо­лотами, дорогами та ін.);

- забезпечувати найменшу довжину землеволодіння (землеко­ристування), проектування його у вигляді правильної форми, подібної до квадрата;

- забезпечувати при формуванні землеволодінь або землекорис­тувань з кількох відособлених (черезсмужних) ділянок їх мінімаль­ну віддаленість одна від одної, а дорожній зв'язок між ними — зручний;

- не дробити межами кілька господарств, ділянки орних земель, водозбірні площі, зрошувані й осушувані землі, не порушувати фу­нкціонування меліоративних мереж, протиерозійних систем та ін.;

- створювати при розміщенні землеволодіння (землекористу­вання) сприятливі умови для наступної внутрішнього­сподарської організації території, охорони довкілля;

- створювати територіальні умови для забезпечення господарств комунікаціями (лініями електропередач, зв'язку, водопостачання та ін.), для незалежного під'їзду по дорогах до кожного землеволодіння, землекористування, їх водопостачання з урахуванням наявності водного джерела або доступу до нього;

42.

Впорядкування або вдосконалення існуючих землеволодінь і зем­лекористувань — це землевпорядні дії з внесення цілеспрямованих змін у їх конфігурацію, площу, що поліпшують розміщення, струк­туру, межі з метою створення територіальних умов для підвищення ефективності використання й охорони земель, виробництва й усу­нення недоліків землеволодіння та землекористування.

Складаючи проект упорядкування існую­чих землеволодінь, намагаються:

- надати землеволодінню і землекористуванню раціональних розмірів і структури;

- зробити їх компактними, правильної конфігурації;

- скоротити відстань переїздів і перевезень;

- ліквідувати умови, що погіршують внутрішньогосподарську ор­ганізацію території, спричиняють зниження продуктивності угідь і погіршують охорону земель і навколишнього природного середо­вища.

Недоліки землеволодінь і землекористувань — це незручності у конфігурації, площі, структурі, розміщенні й межах земельних ма­сивів або ділянок, закріплених за сільськогосподарськими підпри­ємствами і громадянами, що негативно впливають на використання землі, економіку й організацію виробництва.

43.

Недоліки економічного характеру:

- нераціональний розмір землеволодіння і землекористуван­ня – невідповідність площі господарства його спеціалізації;

- нераціональна структура угідь - невідповідність структури і складу угідь спеціалізації;

 

 

Недоліки просторового характеру:

- черезсмужжя — розчленованість господарства на відособлені ді­лянки, розділені землями інших землевласників, що збільшує відда­леність земель і приводить до необхідності організації робіт через землі інших господарств, погіршення умов керування виробництвом, зрос­тання щорічних витрат виробництва і зниження його ефективності;

- вкраплення— розташування всередині земельного масиву і меж певного землеволодіння земельної ділянки іншого землевласника, що збільшує транспортні витрати, потребує зустрічних переїздів, а іноді призводить до знеособлення у використанні землі;

- вклинювання– розташування окремих частин землекористування вглибині іншого землекористування, що створює незручності в організації території обох господарств;

- ламаність меж - створюють незручності для вну­трішньогосподарської організації території, спричинюють дроблен­ня ділянок, погіршують їх конфігурацію, що ускладнює викорис­тання техніки, призводить до недоорювань, недосівів, виведення земель з обігу;

- далекоземелля, що виявляється в значній віддаленості земель господарства від населених пунктів, виробничих центрів, тварин­ницьких ферм, що заважає доступу до цих земельних ділянок, по­требує додаткового будівництва доріг, збільшує транспортні витрати на перевезення продукції, робочої сили, ускладнює організацію ви­робництва.

Наявність цього недоліку приводить до зниження продуктивності праці, невиконанню с-г робіт у встановлені агротехнічні терміни, що в свою чергу приводить до зниження врожайності та іншим негативним наслідкам.

Як показують дослідження, врожайність с-г культур на віддалених землях, як правило, нижче ніж на ближчих до господарського центру землях.

- то­пографічне черезсмужжя, тобто розміщення в межах певного землеволодіння ділянок земель, які розділені перешкодами (за річкою, болотом, залізницею, автомагістраллю) і є важкодоступними.

- ерозійно-небезпечне розташування меж – це розташування, не узгоджене із рельєфом, умовами стоку води, перешкоджає проведенню заходів щодо боротьби з ерозією грунтів, створює умови для її розвитку.

- роздробленість екологічно однорідних масивів,цілісних елементів ландшафту (балки, урочища), що перешкоджає щонайкращому здійсненню протиерозійних, меліоративних і при­родоохоронних заходів. Тому роздробленість екологічно однорідних масивів також належить до недоліків землеволодіння і землекористування.

44.

Основні способи ліквідації недоліків землеволодіння і землекористування:

- перенесення меж землекористувань господарств;

- обмін рівновеликих і рівноцінних ділянок між господарствами;

- обмін нерівновеликих і нерівноцінних ділянок (із грошовою компенсацією);

- безоплатна передача земель одного господарства іншому;

- передача земель одного господарства іншому з грошовою компенсацією (без обміну земельними ділянками).

- повна реорганізація землеволодінь і землекористувань.

45.

Проект має бути економічно обґрунтованим, для чого визначають економічну ефективність пропонованих заходів, проаналізувавши і врахувавши всі існуючі і виниклі умови, що впливають на результа­ти виробництва і залежать від наявності й усунення недоліків.

 

Обоснование включает расчеты, определение и доказательство экономической эффективности изменений, вносимых в существующие землепользования.

 

Такие расчеты выполняются, как правило, по двум показателям:

1. Определение потерь сельхозпроизводства, которые выражаются в уменьшении площади с / х угодий, снижении их продуктивности.

В проектах предусматривается возмещение этих потерь путем вовлечения новых земель для освоения и определения затрат на освоение. Возмещаются также потери сельхозпродукции, происходящие в период между изъятием участка и вводом в эксплуатацию нового.

2. Определение убытков землепользователей и землевладельцев, включая стоимость теряемых линейных сооружений, зданий, насаждений, посевов или стоимость переноса и устройства их на новом месте, неиспользованные затраты по улучшению земель, расходы по восстановлению и переустройству остающихся после изъятия земель и материальных ценностей.

46.

При створенні землекористування несільськогосподарського призначення використовують такий порядок землевпо­рядних дій:

1. Підготовчі роботи

2. Вибір і погодження місця розташування об'єкта.

2. Складання й обґрунтування проекту.

3. Затвердження проектної документації й ухвалення рішення про надання земельної ділянки.

4. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

5. Оформлення документів, що засвідчують право на землю.

 

 

При створенні землекористування несільськогосподарських під­приємств потрібно дотримуватися таких вимог:

- розташування ділянки має створювати територіальні умови для нормального функціонування підприємства;

- відповідність природних умов, площі й конфігурації вимогам створюваного землекористування підприємства;

- забезпечення збереження цінних сільськогосподарських угідь;

- недопущення порушень в охороні навколишнього природного середовища.

 

Проект створення землекористування підприємств несільськогосподарського призначення із складу земель с-г призначення складається з таких додаткових частин:

1. Визначення складу і цінності земель у межах створюваного зем­лекористування несільськогосподарського підприємства.

2. Виявлення негативних наслідків вилучення земель і розроблення заходів щодо їх запобігання.

3. Визначення розміру втрат сільськогосподарського виробництва.

4. Визначення видів і розмірів збитків землекористувачів, врахо­вуючи упущену вигоду.

5. Підготовка технічних умов для зняття, зберігання й викорис­тання родючого шару ґрунту з ділянки, що відводиться.

6. Проведення рекультивації порушених земель.

47.

Відведення земельних ділянок на підставі затверджених проектів землеустрою проводиться у разі:

-надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Проект відведення земельної ділянки не розробляють, якщо:

- земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місце­вості), надається у користування або безоплатно передається у влас­ність без зміни її цільового призначення;

- земельна ділянка набувається у власність через купівлю-продаж, дарування, міну, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;

- земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за ре­зультатами земельних торгів).

 

Проект відведення земельної ділянки розробляють на підставі:

- рішення сільської, селищної або міської ради, районної, Київ­ської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повнова­жень яких належить надання у користування або передача у влас­ність земельних ділянок;

- укладених договорів між землевласниками і землекористува­чами та розробником проекту відведення земельної ділянки;

- судового рішення.

Процедура відведення земельних ділянок

1.Отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки

2. Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

3. Погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Державна землевпорядна експертиза проекту

5. Затвердження проекту відведення земельної ділянки

6. Реєстрація земельної ділянки в кадастрі (ДЗК)

7. Реєстрація права власності на земельну ділянку в Державній реєстраційній службі

48.

Внутрігосподарський землеустрій - це система заходів, спрямованих на створення територіальної основи в межах сільськогосподарських підприємств з метою забезпечення раціонального використання земель, підвищення культури землеробства, застосування природоохоронної технології виробництва і охорони земель.

Об'єктом внутрігосподарського землеустрою є територія в межах сільськогосподарського підприємства.

Предметом внутрігосподарського землеустрою - територіальна організація виробництва на сільськогосподарських підприємствах.

Основною задачею внутрігосподарського землеустрою є створення такої форми організації території, що забезпечує повне, раціональне, ефективне використання землі, а також сприятливі умови для організації праці і економічно огрунтованого використання матеріально-технічних ресурсів.

 

В процесі внутрігосподарської організації території вирішують і інші важливі задачі:

- збереження і примноження родючості ґрунтів,

- ліквідація наслідків ерозії ґрунтів і запобігання ерозійних процесів в майбутньому,

- збереження існуючих і створення нових культурних ландшафтів,

- одержання високих сталих врожаїв

- створення організаційно-територіальних умов для втілення науково-обґрунтованої системи ведення господарства,

- раціональне використання сільськогосподарської техніки

- поліпшення умов праці, побуту, відпочинку людей.

 

Розробка проекту внутрігосподарського землеустрою проводиться в такій послідовності:

1) підготовчі роботи;

2) розробка завдання на проектування;

3) Складання проекту

4) Оформлення, розглядання і затвердження проекту;

5) перенесення проекту в натуру;

6) здійснення проекту за планом заходів;

7) авторський нагляд

49.

Підготовчі роботи поділяють на: камеральні і польові.

В процесі камеральних підготовчих робіт здійснюють збір, систематизацію, вивчення, аналіз і оцінку планово-картографічних, земельно-кадастрових, обстежуваних матеріалів, які характеризують економіку галузей, агрокліматичні умови, раніше складені проекти, прогнози і інші передпроектні розробки, відображають перспективи розвитку виробництва і організацію території господарства, та інше.

В процесі польових підготовчих робіт проводиться огляд місцевості, уточнюються і доповнюються дані, отримані при камеральних підготовчих роботах.

Головним завданням польових підготовчих робіт є

- загальне ознайомлення авторів проекту з територією землекористування, землеволодіння

- встановлення фактичної організації території,

- виявлення характеру сучасного і перспективного використання землі.

50.

Складові частини проекту внутрігосподарського землеустрою можуть мінятися залежно від природних і економічних умов, але в загальному виді можна виділити такі складові частини:

1. Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів

2. Розміщення внутрігосподарських магістральних шляхів

3. Організація угідь і сівозмін

4. Устрій території сівозмін

5. Устрій території багаторічних плодових насаджень

б. Устрій території пасовищ

7. Устрій території сінокосів

 

Кожна з перелічених складових частин може вирішувати комплекс складних питань.

 

1. Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів

Змістом першої складової частини є внесення змін або утворення нової організаційно господарської структури господарства, уточнення або встановлення спеціалізації, площі, розміщення господарських центрів, меж земельних масивів закріплених за господарством.

2.Розміщення внутрішньогосподарських доріг, інженерних споруд і об’єктів

Друга складова частина передбачає розробку розміщення внутрігосподарських шляхів, що використовується для зв’язку між господарськими центрами. Запроектовані шляхи (а також водогосподарські та інші інженерні споруди) визначають розміщення угідь і подальше їх впорядкування.

 

3. Організація угідь і сівозмін

 

Розробка цього розділу зумовлена необхідністю, по-перше, покращити використання всіх земельних угідь, по-друге, підвищити інтенсивність використання сільськогосподарських угідь.

Основна мета організації угідь і сівозмін - підвищення інтенсивності і виявлення резервів зростання ефективності використання землі з урахуванням екологічних інтересів землевласників і землекористувачів при дотриманні екологічних вимог раціонального землекористування.

 

4. Устрій території сівозмін

Проектування сівозмін завжди вважалося основною складовою частиною внутрігосподарського землеустрою. При складанні проекту максимум уваги приділяють цій складовій частині.

 

5. Устрій території багаторічних плодових насаджень

Устрій території багаторічних плодових насаджень в комплексному проекті, як правило виконують схематично, так як для них розробляють робочі проекти закладки садів, ягідників і виноградників.

 

б. Устрій території пасовищ

7. Устрій території сінокосів

Останні дві складові проекту внутрігосподарського землеустрою це устрій території природних кормових угідь. Ці угіддя являються основним джерелом надходження грубих і зелених кормів.

51.

Зміст документації.

В процесі внутрігосподарського землеустрою накопичується великий об’єм документації, яку прийнято поділяти на дві частини: графічну і текстову.

Графічна частина повинна містити:

- проектний план; (є основним графічним документом проекту внутрігосподарського землеустрою, на ньому відображають існуючі елементи і проектні. Існуючі елементи показують чорним кольором, а проектні - червоним. Угіддя позначають у відповідності із умовними позначеннями.)

- варіанти проекту по окремим складовим частинам або в цілому;

- креслення вишукувань, проведених в підготовчий період;

- креслення розміщення посівів (попередників) сільськогосподарських культур;

- креслення-викопіювання з прогнозних, передпроектних матеріалів і робочих проектів, які складені за даним обєктом різними проектними організаціями;

- ґрунтова, земельно-кадастрова, геоботанічна та інші карти спеціальних вишукувань;

- картограми меліоративних, протиерозійних та інших заходів;

- робоче креслення для перенесення проекту в натуру.

 

В зміст текстової частини входить:

- пояснювальна записка;

- агроекономічне обґрунтування проекту;

- земельно-кадастрові дані у вигляді довідок, виписок;

- журнали, відомості, акти обстежень;

- виписки-витяги з матеріалів прогнозних і передпроектних розробок;

- технічна документація по проектуванню і складанню проектної експлікації по господарським ділянкам, виробничим підрозділам і господарству в цілому;

- технічна документація по набору геодезичних даних і складанню робочого креслення;

- юридична документація по перевірці, погодженню, розгляду і затвердженню проекту: акти експертизи, висновки, протоколи;

- технічна і юридична документація по перевірці і прийманню робіт від виконавця.

В пояснювальній записці зазначають загальні відомості по господарству, його спеціалізацію і міжгосподарські зв’язки, стан сільськогосподарського виробництва і перспективи його розвитку.

Наводять основні показники проекту, які характеризують в порівнянні на момент землеустрою і на розрахунковий термін основний напрямок господарства, структуру управляння виробництвом, кількість виробничих підрозділів і населених пунктів, використання земель, сівозміни, структуру використання ріллі, урожайність сільськогосподарських культур, поголів’я худоби, її продуктивність, виробництво основної продукції та її вартість.

До цих показників додають

- кількісні та якісні територіальні характеристики запроектованих виробничих підрозділів, масивів і полів сівозмін, пасовищних і сіножатних ділянок;

- дані про дорожнє забезпечення – протяжність внутрігосподарських шляхів і їх щільність;

- дані про проведення різних протиерозійних заходів та інше.

 

В записці повинні бути обґрунтування природоохоронних заходів, відображатись соціальні аспекти, розрахунки по збільшеним нормативам витрат на здійснення запроектованих заходів.

У висновках в записці показують очікувану економічну ефективність проекту в цілому і приводять план його здійснення.

Затвердження проекту

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому земельним кодексом України, законом України „Про землеустрій та іншими законами України.

Проект внутрігосподарського землеустрою, схвалений технічною радою проектної організації і погоджений з головним державним інспектором по використанню та охороні земель району, області, розглядають на засіданні правління на виробничій нараді сільськогосподарського господарства.

Розглянутий і погоджений проект затверджується облдержадміністрацією, окремі проекти можуть затверджуватись райдержадміністраціями і міськдержадміністраціями.

52.

Перенесення проекту в натуру полягає в прокладанні і закріпленні на місцевості меж ділянок, доріг, лісосмуг та інших об’єктів які спроектовані на плані.

Для перенесення проекту в натуру обирають найбільш прості методи, які потребують менших витрат часу і робочої сили на виробництво цього виду робіт і забезпечуючи в цей же час точність, задовольняючу економічним і технічним вимогам господарства.

Технічно перенесення проекту в натуру представляє собою дію, зворотню зйомці: під час зйомки і складання плану, контури угідь і ділянок місцевості наносять на план, при перенесенні проекту в натуру межі ділянок з плану переносять на місцевість.

Відповідно точність перенесення проекту в натуру можна порівняти з точністю зйомки. Якщо перенесення проекту в натуру проводиться по геодезичним даним (кутам і довжинам ліній), отриманим шляхом вирахувань при проектуванні аналітичним способом, то на точність перенесення проекту в натуру ділянок буде впливати тільки погрішність польових вимірювань. Якщо ж перенесення проекту в натуру виконується за даними, визначеним графічно по плану, то на точність перенесення проекту в натуру, окрім польових вимірювань, буде впливати і погрішність графічного визначення величин кутів і довжин ліній по плану.

Від перенесення проекту в натуру як завершальної стадії землевпорядних робіт в великій ступені залежить точність розміщення на місцевості ділянок, паралельність і перпендикулярність їх сторін, розходження дійсних площ ділянок на місцевості з площами, вказаними в експлікаціях та інше.

53.

Здійснення проекту внутрішньогосподарського землеустрою

Після перенесення проекту в натуру, а також вручення господарству необхідної документації важлива задача – його здійснення.

Здійснення проектів внутрігосподарського землеустрою – це практична реалізація розроблених заходів за всіма його складовими частинами і елементами.

Всі елементи проекту внутрігосподарського землеустрою з точки зору об’єму витрат і порядку їх здійснення можуть бути поділені на дві групи: такі, що не потребують значних капітальних вкладень і такі, що пов’язані з великими одночасними витратами.

До першої групи відносяться землевпорядні заходи пов’язані з організацією і технологією обробки сільськогосподарських культур, системи використання кормових та інших угідь. Здійснення цієї частини проекту, зводиться головним чином до перенесення в натуру меж виробничих підрозділів, угідь, сівозмін, їх полів і робочих ділянок, інших господарських ділянок, польових шляхів і скотопрогонів, встановленню межових знаків, освоєнню територіальної організації і технології ведення сільськогосподарського виробництва.

Основними документами для реалізації в практиці цієї групи елементів служать робочі креслення по перенесенню проекту в натуру і плани переходу до сівозмін.

Складніше реалізовується друга група елементів проекту, яка направлена на меліорацію земель і ефективне використання засобів виробництва, нерозривно пов’язаних з землею. Для реалізації цієї частини проекту необхідно складати проектно-кошторисну документацію (робочі проекти) або складання спеціальних проектів.

Таким чином, вся робота по здійсненню проекту землеустрою включає перенесення проекту в натуру і втілення його в життя, тобто реалізація намічених заходів.

Проект вважається повністю здійсненим при умові реалізації всіх заходів і досягнення запланованих показників розвитку виробництва.

Роботи по здійсненню проектів організовують керівники і спеціалісти сільськогосподарських підприємств. Контроль і допомогу здійснюють сільськогосподарські органи. Проектні інститути ведуть авторський нагляд.

Авторський нагляд

Авторський нагляд включає періодичну перевірку збереження перенесених в натуру елементів проекту, повноту і точність виконання планів його здійснення і надавання практичної допомоги господарству.

В зміст авторського нагляду входить головним чином перевірка ходу виконання складеного раніше плану здійснення проекту.

54.

Основні вимоги які враховують при вирішені комплексних задач, пов’язаних із розміщенням господарських центрів і виробничих підрозділів, можна розділити на групи:

- виробничі;

- інженерно-будівельні;

- соціальні;

- екологічні.

55. ?

На вибір організаційно-господарської структури впливають наступні фактори:

- виробнича спеціалізація, об'єм виробництва;

- кількість, розміри і розміщення існуючих населених пунктів і можливість будівництва нових;

- розмір і конфігурація землекористування (землеволодіння)

- інженерно-транспортні споруди;

- склад, співвідношення і розміщення угідь на території землекористування, землеволодіння.

- історія утворення господарства;

- кваліфікація кадрів;

- наявність засобів транспорту, зв'язку і інше.

Тому, при вирішенні питань про кількість і розміри виробничих підрозділів детально вивчають:

- природні умови (клімат, грунти, рельєф, контурність угідь);

- розмір територій господарства;

- конфігурацію;

- склад, співвідношення і розміщення угідь;

- виробничий тип господарства, об'єм виробництва і рівень інтенсивності ведення сільського господарства;

- наявність населених пунктів;

- розмір капітальних вкладень;

- умови водопостачання;

- наявність кваліфікованих кадрів;

- рівень механізації, енергозабезпеченості, транспортної доступності.

56.

Розміщення мережі внутрігосподарських шляхів проводять з урахуванням наступних основних вимог:

1. Забезпечення надійних, безперебійних, щорічних транспортних зв’язків в господарстві.

2. Капітальні витрати на будівництво і реконструкцію доріг і дорожніх споруд, а також щорічні витрати, які пов’язані з утриманням і експлуатацією доріг, повинні бути мінімальними.

3. Дорожня мережа сільськогосподарських підприємств повинна задовольняти виробничі, пасажирські, культурно-побутові перевезення з найбільшим економічним ефектом.

4. Відповідність вимогам раціонального і ефективного використання земель, охорони навколишнього середовища.

5. Сприяння створенню умов для раціональної і ефективної організації виробництва і території.

 

Ширина земляного полотна для внутрігосподарських шляхів встановлюється в залежності від її значення, інтенсивності руху.

Для доріг І та ІІ груп приймають ширину земляного полотна 8 – 11 м з шириною проїзної частини 4,5 – 7 м,

ІІІ групи – відповідно 6,5 – 8 м та 3,5 – 4,5 м.

57.

- Вартість будівництва та реконструкції доріг і дорожніх споруд; Розмір капітальних вкладень в будівництво і реконструкцію доріг і дорожніх споруд визначають шляхом складання кошторису витрат за видами витрат.

 

- Щорічні витрати, включаючи експлуатаційні витрати і амортизаційні відрахування. Щорічні експлуатаційні витрати включають витрати по догляду, спостереження та поточного ремонту доріг і дорожніх споруд. Вони залежать від загальної протяжності доріг, кількості та якості дорожніх споруд. Амортизаційні відрахування розраховуються виходячи із загальної вартості і терміну служби доріг.

- Річна економія від поліпшення дорожньої мережі, включаючи скорочення втрат сільськогосподарської продукції та загальних річних збитків від бездоріжжя;
Річну економію від поліпшення мережі магістральних доріг можна розрахувати виходячи із загальних витрат на транспортування сільськогосподарських вантажів і реальних втрат врожаю за ряд років.

Щорічні втрати від бездоріжжя залежать від обсягу валової продукції в розрахунку на одиницю площі с / г угідь, частки доріг з покриттям по відношенню до загальної їх довжини, а також показників, що характеризують економічні та природні умови господарства.

 

Річну економію від поліпшення мережі магістральних доріг визначають в залежності від зниження собівартості продукції внаслідок поліпшення доріг.

Зниження собівартості продукції залежить від обсягу перевезених вантажів, їх вартості та собівартості перевезення 1 т / км, яка в свою чергу залежить від протяжності доріг, застосовуваних транспортних засобів, класу вантажів і коефіцієнта завантаженості (використання) транспортних засобів.

58.

Агротехнічну основу для високої культури землеробства створює введення та освоєння сівозмін. Агротехнічне правильне чергування посівів і парів сприяє підвищенню врожайності, покращенню економічної родючості ґрунту, запобіганню засміченості полів та поширення хвороб.

Проектування системи сівозмін зводиться до визначення типів, видів, кількості сівозмін, розмірів сівозмінних масивів, розміщенню їх по території, закріпленню за підрозділами, розробки схеми чергування посівів і парів.

Під типами сівозмінрозуміють три основні групи: польові, кормові і спеціальні.

Типи сівозмін в свою чергу підрозділяються на видив залежності від ведучих культур.

До польових відносяться сівозміни, в яких польові культури висівають на площі, яка перевищує 50% відведеного масиву. Так серед польових сівозмін виділяють такі види: зернові, парозернові, зернопросапні, парозернопросапні, а також льняні, бурякові та інші.

В кормових сівозмінах більше 50% площі зайнято посівами кормових культур. Серед них розрізняють прифермерські, притаборні, сіножате-пасовищні.

Спеціальні сівозміни вводять для культур, які відрізняються високою вимогливістю до умов живлення (овочеві культури, конопля) або особливостями їх обробки (м’ята, тютюн, лікарські рослини, мак та інші).

Можливо введення комбінованих сівозмін: овочевокормових, кормопольових та інших.

Польові та кормові сівозміни можуть бути ґрунтозахисними.

59.

При виборі кращого проектного рішення виникають різні варіанти організації системи сівозмін, які відрізняються видами, типами і кількістю, схемами чергування культур, розміщенням сівозмінних масивів, а також позасівозмінних ділянок.

В якості варіантів проекту можна визнати лише такі логічно обґрунтовані пропозиції, в яких схеми чергування культур агротехнічно витримані, рекомендовані розробленою зональною системою землеробства і забезпечують заданий рівень виробництва зерна, кормів та іншої валової і товарної продукції; в яких сівозміни і культуртехнічні заходи сприяють захисту ґрунтів від ерозії та інших негативних явищ природи.

 

Для оцінювання варіантів використовують наступні економічні показники:

- вихід валової продукції, яка залежить від попередників і розміщення посівів на грунтах з різними оціночними балами;

- витрати на перевезення вантажів;

- витрати на перевезення робочої сили;

- витрати на холості переходи;

- витрати на невиробничі переміщення техніки;

- втрати продукції у зв’язку із зміною термінів виконання сільськогосподарських робіт.

61.

Проектування полів з врахуванням рельєфу.

Розміщення полів сівозмін і робочих ділянок в значній мірі обумовлено рельєфом місцевості.

Важливе значення має експозиція та крутизна схилу. Схили різної експозиції відрізняються змитістю ґрунтів, термінами обробки і дозрівання сільськогосподарських культур. У зв’язку з цим прагнуть розташувати кожне поле на схилі однієї експозиції, а у випадку коли це неможливо, виділяють на кожній експозиції агротехнічно однорідні робочі ділянки. Це забезпечує одночасне дозрівання ґрунту для обробки, посіву, догляду за посівами, збір врожаю.

З метою створення кращих умов для правильного використання землі, поля розміщують довгою стороною поперек схилу. В цьому випадку основні роботи, які виконують в напрямі довгої сторони поля, будуть вестись в напрямі горизонталей. Це призведе до зменшення ерозійних процесів, в зв’язку з тим, що поверхневий стік затримується і перетворюється на внутрішній, що робить також позитивний вплив на урожай сільськогосподарських культур.

Великий вплив робить рельєф території на використання тракторних агрегатів. Виконуючи роботи на полі уздовж схилу, трактор витрачає додаткові зусилля для подолання підйому.

62.

Конфігурація поля

Розміри сторін і форму поля встановлюють, виходячи з вимог виконання в них виробничих процесів.

Найбільш прийнятною формою поля вважають прямокутну форму поля з оптимальною довжиною і шириною, які визначають величину робочого гону.

Довжина, ширина та конфігурація полів диференціюється з врахуванням спеціалізації сівозмін.

В більшості спеціальних сівозмін, насичених високо інтенсивними культурами розміри полів відносно невеликі, в зв'язку з цим форму поля в них наближають до квадрату.

При проектуванні полів в притабірних сівозмінах довжину полів розраховують виходячи із зручності організації випасу худоби; уникають гострих кутів і кривих меж.

Недоліком полів в формі трапеції – є скошеність короткої сторони, із за чого при роботі агрегатів поперек поля створюються залишкові кути.

Найгіршою формою поля вважають трикутник, особливо з гострими кутами,

Рівновеликість полів

Сівозміни повинні забезпечувати запланований вихід продукції і рівномірне використання робочої сили і засобів виробництва по всім рокам ротації. Дотримання такої вимоги неможливе без забезпечення рівновеликості полів. Але повністю дотримання цієї вимоги можливе тільки якщо орні масиви однорідні за природними умовам.

Просторові умови викликають необхідність допускати відхилення від середнього розміру поля. Величина відхилень в площі полів залежить від родючості ґрунтів. Допускається зменшення площі поля при відносно кращій родючості і збільшення - при нижчій.

Для цього фактичні площі полів сівозміни переводять в умовні, тобто приведені до однієї якості, і визначають відхилення від середнього розміру.

63.

Розміщення полезахисних лісосмуг

Полезахисні лісосмуги створюють більш придатні мікрокліматичні умови для вирощування сільськогосподарських культур в порівнянні з відкритою місцевістю.

Система лісосмуг сприяє кращому вологонакопиченню, створенню кращих мікрокліматичних умов (зниження випаровування вологи, зменшення сухості вітру і глибини промерзання ґрунту). Під впливом перелічених умов на захищеній лісосмугами площі підвищується врожайність сільськогосподарських культур.

Лісосмуги зменшують швидкість вітру і сухість повітря, затримують більше снігу і зменшують швидкість його розтавання, що поліпшує зволоженість ґрунтів.

Лісосмуги відрізняють по конструкції, ширині, набору порід, способу розміщення, призначенню.

Захисні смуги за призначенням поділяються на:

 

1. Вітроломні лісосмуги.

Проектують в умовах рівнинної місцевості. Основне її призначення – зниження швидкості вітру.

Вітроломні лісосмуги потрібно орієнтувати так, щоб вони розміщувались поперек основного напрямку суховійних вітрів і пилових бур. При цьому допускається відхилення від основного напрямку до 40^°.

Вітроломні лісосмуги складають з 3-4-5-ти рядів дерев, шириною 9-11 -13 м.

Ширину смуги захисного впливу вираховують в залежності від висоти дерев, коефіцієнту

захисного впливу, що в свою чергу залежить від кута атаки вітру.

Ефективність полезахисних лісосмуг характеризується періодом окупності вкладених засобів, додаткового чистого прибутку, отриманого з захищеної площі.

Полезахисні лісосмуги проектуються на межах полів сівозміни.

Якщо поруч з лісосмугою розташовують польовий шлях, то його проектують з навітряної сторони по відношенню до лісосмуги, вище по рельєфу, з менш затемненої сторони, краще зігріваємої.

 

2. Привододільні - на вододільних елементах рельєфу, які звичайно не прямолінійні; тому смугу розміщують прямолінійно, з відхиленням в бік південних та східних схилів.

 

3. Водорегульовані - впоперек схилів для затримання води та запобігання ерозії ґрунтів.

4. Прибалкові та приярові - на межах полів біля балок та ярів, для захисту від змиву ґрунту та закріплення берегів.

 

5. Водоохоронного призначення - на берегах річок, ставків, каналів. Їх проектують на території вище рівня високої води; ширина смуги 10-20 м.

 

6. Лісосмуги на землях, непридатних для сільськогосподарського використання (пісках, кам'янистих ділянках тощо). Ширина їх від 30 до 100 м.

 

7. Лісосмуги навколо населених пунктів та території ферм. Насаджують територіях, розташованих на відкритих місцях. Ширина смуги 20-30 м.

64.

У зв'язку з цим обґрунтування проектів землеустрою та оцінка проектних рішень повинні проводитися комплексно за певною системою критеріїв, яка включає наступні чотири групи:

- Нормативно-правові;

- Фінансово-економічні;

- Ресурсно-технологічні (технічні);

- Соціально-екологічні.

 

Ці критерії відображають головні аспекти оцінки реальності досягнення результатів проектів землеустрою.

 

До нормативно-правових критеріїв обґрунтування відносяться правові норми земельного, та інших видів законодавства, постанови уряду, розпорядження міністерств і відомств, вимоги стандартів, Сніпов. При неприпустимому відхиленні або недотриманні одного з цих актів навіть економічно ефективний проект не може бути реалізуємо.

Ресурсно-технологічні (технічні) критерії обґрунтовують ресурсну і технологічну реалізувати проекту.

До показників ресурсно-технологічного обгрунтування, що характеризує головним чином технологічну частину проектів, відносяться:

- Обсяг земляних та інших видів робіт;

- Протяжність лінійних інженерних комунікацій;

- Питомі витрати матеріалів і трудомісткість робіт;

- Періоди освоєння, будівництва та експлуатації об'єктів.

 

Ці показники служать для оцінки проектних рішень, що встановлюють розміри та конфігурації земельних ділянок, ухили поверхні території та інші зміни технологічних властивостей землі. Їх використання дозволяє оцінити відповідність застосовуваних типових технологічних схем виробництва робіт, машин і механізмів вимогам раціональної організації території і використання землі.

65.

Одними з основних показників, які свідчать про суспільну і комерційної доцільності інвестиційних процесів, є фінансово-економічні показники.

 

Економічне обґрунтування проекту полягає у виборі найбільш ефективних рішень окремих його складових частин і елементів.

 

Показники фінансово-економічного обґрунтування поділяються на складові економічного ефекту і витрат на його отримання.

Кошторисна вартість здійснення робочих проектів, питомі капітальні вкладення на одиницю обсягів робіт, щорічні витрати, включаючи амортизацію основних фондів і експлуатаційні витрати, представляють спільні вартісні витрати.

Економічний ефект може виражається в прирості вартості валової продукції, чистого доходу, скороченні або запобіганні втрат, пов'язаних з проведенням землевпорядних та інших видів робіт.

 

Заходи, які намічають в проекті, можна розділити на дві групи:

- такі, що не потребують значних капітальних витрат

такі, що потребують значних капітальних витрат на їх здійснення.

66.

Соціально-екологічні критерії, тісно взаємопов'язані між собою, застосовуються для оцінки зміни проектом соціальних та екологічних умов.

 

Намічені проектом внутрігосподарського землеустрою заходи чинять той чи інший вплив на соціальні умови, але ступінь його впливу, як правило, не має кількісного виразу.

Для характеристики соціальної ефективності проекту внутрігосподарського землеустрою можна використати наступні показники:

- Зменшення витрат часу на переїзди і заходи робітників;

- Поліпшення характеру обслуговування населення як в стаціонарних, так і в рухомих господарських центрах;

- Створення оптимальних розмірів трудових колективів і поліпшення умов управління виробництвом в підрозділах, цехах, бригадах;

- Підвищення рівня добробуту, створення сприятливих умов для ведення підсобного господарства;

- Регулювання балансу потреби і наявності трудових ресурсів в виробничих підрозділах, усунення сезонності і забезпечення рівномірного використання робочої сили;

- Поліпшення умов контрою за діяльністю трудових колективів і окремих робітників;

- Створення умов для відпочинку.

- підвищення продуктивності праці за рахунок поліпшення навколишнього середовища,

- зменшення техногенних впливів і вмісту в грунті шкідливих речовин до гранично допустимих концентрацій,

- запобігання екологічного збитку від забруднення, ерозії,

- збереження в грунті позитивного балансу гумусу т.п.

Тема 2. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою.

1. Концепція сталого розвитку як стратегія раціонального використання природних ресурсів