ІІ. Теми практичних занять

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ СТУДЕНТІВ з дисципліни

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ВПП 3.21 «ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ»

Для студентів всіх форм навчання

Галузь знань 0305 «Економіка та підприємництво»

Напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Спеціалізація Фінансовий ринок

Галузь знань 0306 «Менеджмент і адміністрування»

Напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент»

Професійне спрямування Менеджмент організацій і адміністрування

Затверджено на засіданні

Кафедри економіки

Протокол № 1

від “ 29 ” серпня 2012 року

Нікополь 2012 рік

Методичні вказівки до виконання практичних занять студентів з дисципліни«Фінанси підприємств», Нікополь 2012, - 34с.

Розробник:.викл. Сейсебаєва Н.Г.

Вступ

Програма з курсу «Фінанси підприємств» відповідає навчальному плану фахової дисципліни для підготовки бакалаврів професійної кваліфікації – економіст.

Курс «Фінанси підприємств» є необхідною складовою частиною вивчення в системі економічних дисциплін формуючих як фахівців економічного профілю в цілому, так і фахівців з спеціальностей «Фінанси та кредит», «Менеджмент організації» зокрема.

Він дає можливість розкрити сутність фінансової діяльності приватних осіб, підприємств, галузей народного господарства та економічної політики держави в цілому, вивчити особливості проведення інвестиційної діяльності за допомогою різних методів і прийомів, обґрунтувати основні напрямки підвищення їх ефективності та об’єктивний зв’язок з науково-технічним прогресом суспільства. Вивчення курсу «Фінанси підприємств» дозволяє правильно орієнтуватися у складних економічних явищах на мікро- та макрорівнях, приймати оптимальне управлінське рішення.

Мета курсу:

- дати студентам уявлення про методологію дослідження фінансів, способи та засоби вивчення закономірностей та рушійних сил розвитку фінансового сектора економіки на мікро та макро рівні. У процесі вивчення предмету студенти набудуть теоретичних знань і практичних навичок у сфері проведення аналізу стану ринку фінансових інструментів.

Завдання навчальної дисципліни:

- Дослідження механізму дії і використання економічних законів та конкретних їх форм прояву. За підсумками вивчення курсу студент повинен знати методологію дослідження фінансового ринку, вміти оцінювати економічні явища і давати їх адекватну характеристику в розв’язанні наступних питань:

· опанування основ ринкової економіки стосовно методів дослідження ринку фінансових інструментів;

· ознайомлення з головними концептуальними поняттями, методами та підходами, які використовують у міжнародній практиці при проведенні дослідження ринку фінансових інструментів;

· удосконалення процесів прийняття рішень при розробці економічних висновків.

Опанування основ функціонування фінансового ринку дозволить студентам:

· усвідомити важливість світового досвіду проведення дослідження та аналізу фінансового ринку для їх подальшої діяльності;

· здобути знання про найважливіші чинники і критерії, які враховуються на різних стадіях розвитку фондового ринку;

· залежність кількості та якості реального капіталу підприємства від інвестування в його продуктивні сили;

· усвідомити залежність якості людського капіталу підприємства (держави) від його інвестування;

· оцінити залежність якості керівництва підприємства від інвестування в підвищенні фаху керівників;

· усвідомити залежність якості продуктивних сил підприємства (держави) та їх збагачення від інвестиційних процесів;

· оцінити умови інвестування та інвестиційний клімат;

· усвідомити інвестиційні ризики та їх подолання;

оцінити ефективність інвестиційних процесів та інше.

Вимоги до знань та вмінь

Знати:

· економічні категорії фінансів підприємств;

· показники ефективності діяльності на фінансовому ринку;

· сегментарну класифікацію фінансів підприємств;

· напрямки підвищення ефективності діяльності в різних сегментах фінансового ринку;

· методи розрахунку економічної ефективності фінансової діяльності підприємства;

· фінансові процеси на всіх стадіях підприємницької діяльності;

· характеристики та форми діяльності основних фінансових інститутів;

· систему економічних показників підприємства та основний напрямок інвестування підприємницької діяльності;

· шляхи формування інформаційного простору;

· вплив інвестицій на кількість та якість людського, реального та фінансового капіталу підприємства (галузі, держави);

· умови інвестування та формування інвестиційного клімату держави;

· залежність науково-технічного прогресу суспільства від інвестиційних процесів в ньому;

· як оцінювати оптимальний варіант інвестування для інвестора;

· контроль та нагляд інвесторів за освоєнням інвестицій.

Вміти:

· розраховувати економічну ефективність діяльності в умовах фінансового ринку;

· розробити оптимальний портфель інвестиційних інструментів;

· орієнтуватися в економічної діяльності різних фінансових організацій;

· аналізувати ринок інвестицій та ринок інвестиційних товарів;

· оцінювати мотиваційні фактори запровадження різних форм інвестицій: фінансових, реальних, інтелектуальних;

· оцінювати можливі напрямки інвестування в підприємницьку діяльність та розраховувати найкращі з них;

· використовувати інвестиційні інструменти на підприємстві для забезпечення його конкурентоспроможності;

· ефективно використовувати різні фінансові інструменти для фінансового інвестування підприємницької діяльності;

· ефективно залучати грошові кошти за допомогою емісії цінних паперів;

· розраховувати можливе одержання прибутку за рахунок інвестування в цінні папери.

Галузь знань 0305 «Економіка та підприємництво»

Напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Спеціалізація Фінансовий ринок

Теми практичних занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	Основи фінансів підприємств.
	Організація грошових розрахунків підприємств.
	Особливості формування грошових потоків підприємства.
	Особливості оподаткування підприємств в Україні.
	Офшорний бізнес як складова податкового планування.
	Управління оборотними засобами підприємства.
	Управління необоротними активами.
	Управління джерелами фінансування підприємства
	Фінансове планування на підприємствах.
	Аналіз та управління фінансовим станом підприємства.
	Разом

Галузь знань 0306 «Менеджмент і адміністрування»

Напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент»

Професійне спрямування Менеджмент організацій і адміністрування

Теми практичних занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	Основи фінансів підприємств.	1/0,5
	Організація грошових розрахунків підприємств.	2/0,5
	Особливості формування грошових потоків підприємства.	2/0,5
	Особливості оподаткування підприємств в Україні.	2/0,5
	Офшорний бізнес як складова податкового планування.	1/-
	Управління оборотними засобами підприємства.	1/0,5
	Управління необоротними активами.	2/0,5
	Управління джерелами фінансування підприємства	2/0,5
	Фінансове планування на підприємствах.	2/0,5
	Аналіз та управління фінансовим станом підприємства.	1/0,5
	Разом	16/4

ІІ. Теми практичних занять

Заняття 1.

Тема. Основи фінансів підприємств.

План.

1. Сутність і функції фінансів підприємств.

2. Сфери фінансових відносин підприємств.

3. Джерела формування фінансових ресурсів.

4. Основи організації фінансів підприємств.

5. Фінансова діяльність та організація фінансової роботи на підприємствах.

Література.

1. Онисько С М., Марич П. М.Фінанси підприємств: Підручник для студентів вищих закладів освіти. - 2-ге видання, виправлене і доповнене. - Львів: "Магнолія Плюс", 2006

2. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. Основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не належать до інвестиційної та фінансової видів діяльності, має назву:

1) статутна; 2) операційна;

3) звичайна; 4) оперативна.

2. Основним джерелом отримання грошових ресурсів для господарської діяльності промислового підприємства є грошові кошти, виручені від:

1) інвестиційних проектів; 2) фінансових інвестицій;

3) реалізації продукції; 4) емісії цінних паперів.

3. Використання позикових коштів з метою збільшення рентабельності власного капіталу, отримало назву:

1) фінансовий важіль; 2) операційний важіль;

3) інвестиційний важіль; 4) позиковий важіль.

4. Здатність господарюючого суб'єкта до своєчасного виконання грошових зобов'язань, обумовлених законом або договором, за рахунок наявних в його розпорядженні грошових ресурсів, отримало назву:

1) кредитоспроможність; 2) фінансова збалансованість;

3) фінансова стійкість; 4) платоспроможність.

5. Форма державно-приватного партнерства, під час якого здійснюється залучення приватного сектора в ефективне управління державною власністю на взаємовигідних умовах, має назву:

1) форфейтинг; 2) факторинг;

3) концесія; 4) лізинг.

6. Операції купівлі-продажу активів, що не належать до еквівалентів грошових коштів, складають наступний вид діяльності підприємства:

1) інвестиційна; 2) фінансова;

3) операційна; 4) звичайна.

7. Тип концесійної угоди «Будівництво – управління – передача» позначається:

1) ВТО; 2) ВОТ;

3) ВОО; 4) ВВО.

8. Тип концесійної угоди «Покупка – будівництво – управління» позначається:

1) ВТО; 2) ВОТ;

3) ВОО; 4) ВВО.

9. Вид грошової допомоги місцевим органам влади з боку держави, що виділяється на певний термін і на конкретні цілі, має назву:

1) роялті; 2) субвенція;

3) державна дотація; 4) субсидія.

10. Винагорода у вигляді разового платежу, яку отримує концедент, має назву:

1) роялті; 2) гудвіл;

3) паушальний платіж; 4) комісія.

11. Діяльність, що призводить до зміни розміру та структури джерел фінансування підприємства, має назву:

1) інвестиційна; 2) фінансова;

3) операційна; 4) звичайна.

12. Грошові кошти, що виділяються з державного і місцевих бюджетів для надання фінансової підтримки збитковим підприємствам, у яких грошова виручка від продажу вироблюваного продукту менше витрат на виробництво і продаж даного продукту, мають назву:

1) роялті; 2) субвенція;

3) державна дотація; 4) субсидія.

13. Тип концесійної угоди «Будівництво–передача – управління» позначається:

1) ВТО; 2) ВОТ;

3) ВОО; 4) ВВО.

14. Економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення, отримали назву:

1) комерційна діяльність; 2) підприємницька діяльність;

3) фінансова діяльність; 4) фінанси підприємств.

15. Тип концесійної угоди «Будівництво – володіння – управління» позначається:

1) ВТО; 2) ВОТ;

3) ВОО; 4) ВВО.

16. Винагорода у вигляді періодичних платежів, які отримує концедент, має назву:

1) роялті; 2) гудвіл;

3) паушальний платіж; 4) комісія.

17. Метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні витрат та результатів діяльності, отримав назву:

1) фінансовий розрахунок; 2) комерційний розрахунок;

3) інвестиційний розрахунок; 4) підприємницький розрахунок.

18. Грошові кошти, що надаються з бюджетів і позабюджетних фондів юридичним (які не є бюджетними установами) і фізичним особам, мають назву:

1) роялті; 2) субвенція;

3) державна дотація; 4) субсидія.

19. Тип концесійної угоди «Будівництво – володіння – управління - передача» позначається:

1) ВТО; 2) ВООТ;

3) ВОО; 4) ВВО.

20. Збалансованість фінансових потоків, наявність засобів, які дозволяють організації підтримувати свою діяльність протягом певного періоду часу, зокрема обслуговуючи отримані кредити і виробляючи продукцію, визначає:

1) кредитоспроможність; 2) фінансову збалансованість;

3) фінансову стійкість; 4) платоспроможність.

Заняття 2.

Тема. Організація грошових розрахунків підприємств.

План.

1. Сутність і значення грошових розрахунків у діяльності підприємств.

2. Сутність та види банківського рахунку.

3. Специфіка готівкових та безготівкових розрахунків підприємства.

4. Особливості розрахунку електронними грошима.

5. Розрахунково-платіжна дисципліна та її значення для забезпечення господарської діяльності.

Література.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. Сукупність всіх платежів в країні, здійснених протягом одного року, має назву:

1) фінансово-кредитний оборот; 2) грошовий обіг;

3) фіскально-бюджетний оборот; 4) грошовий оборот.

2. Рахунок, призначений для розрахунків, які здійснюються однією кредитною установою за дорученням і за кошти іншої кредитної установи, має назву:

1) кореспондентський; 2) конкорентний;

3) онкольний; 4) картковий.

3. Розпорядження власника рахунку (платника) обслуговуючому його банку, оформлене розрахунковим документом, перевести певну грошову суму на рахунок одержувача коштів, відкритий в цьому або іншому банку, отримало назву:

1) платіжне доручення; 2) акредитив;

3) платіжна вимога; 4) розрахунок по інкасо.

4. Формальна пропозиція певній особі укласти угоду з вказівкою всіх необхідних для цього умов, має назву:

1) оферта; 2) акцепт;

3) авісто; 4) індосамент.

5. Особа на користь, якої виписано вексель, називається:

1) емітент; 2) трасант;

3) ремітент; 4) трасат.

6. Примусова міра покарання, що застосовується за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності, має назву:

1) санкція; 2) пеня;

3) комісія; 4) арбітраж.

7. Напис на векселі, що засвідчує, що вексель підлягає оплаті по пред’явленні або після закінчення певного терміну з дня його пред’явлення, називається:

1) оферта; 2) акцепт;

3) авісто; 4) індосамент.

8. Електронні гроші поділяють на:

1) 2 типи; 2) 3 типи;

3) 4 типи; 4) 5 типів.

9. Поточний рахунок банку, який відкривають під заставу цінних паперів, має назву:

1) кореспондентський; 2) конкорентний;

3) онкольний; 4) картковий.

10. Відповідь про ухвалення запропонованої угоди має назву:

1) оферта; 2) акцепт;

3) авісто; 4) індосамент.

11. Посередницька банківська операція по передачі грошових коштів від платника до одержувача через банк із зарахуванням цих коштів на рахунок одержувача, за що банки стягують комісійні, отримала назву:

1) платіжне доручення; 2) акредитив;

3) платіжна вимога; 4) розрахунок по інкасо.

12. Загальна назва технологій дистанційного банківського обслуговування, при якому доступ до рахунків і операцій (по них) надається у будь-який час і з будь-якого комп'ютера, що має доступ в Інтернет, отримала назву:

1) інтернет-банкинг; 2) мережений банкинг;

3) сучасний банкинг; 4) комунікаційний банкинг.

13. Електронні нефіатні гроші є різновидом:

1) товарних грошей; 2) забезпечених грошей;

3) кредитних грошей; 4) символічних грошей.

14. Спеціальний напис, за допомогою якого відбувається передача прав по векселю, отримав назву:

1) оферта; 2) індосамент;

3) авісто; 4) акцепт.

15. Кредитор у перевідному векселі позначається, як:

1) ремітент; 2) акцепт;

3) трасат; 4) трасант.

16. Вексель на пред’явника отримав назву:

1) простий; 2) ордерний;

3) бланковий; 4) забезпечений.

17. Позичальник у перевідному векселі позначається, як:

1) ремітент; 2) акцепт;

3) трасат; 4) трасант.

18. Інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, отримало назву:

1) чисте інкасо; 2) документарне інкасо;

3) бланкове інкасо; 4) ордерне інкасо.

19. Фінансовий документ, складений в чітко впорядкованій формі, і який містить безумовний наказ кредитора позичальнику про сплату в обумовлений термін певної суми грошей, позначеної у векселі, третій особі, має назву:

1) акредитив; 2) тратта;

3) чек; 4) платіжна вимога.

20. Розрахунковий документ, що містить вимогу кредитора (постачальника) до боржника (платника) про сплату певної грошової суми через банк, має назву:

1) вексель; 2) акредитив;

3) чек; 4) платіжна вимога.

Заняття 3.

Тема. Особливості формування грошових потоків підприємства.

План.

1. Структура грошових надходжень підприємства.

2. Специфіка планування валового доходу.

3. Сутність та види витрат.

4. Вплив собівартості продукції на ефективність виробництва.

5. Формування та розподіл прибутку.

Література.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. Надходження активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком внесків учасників), отримало назву:

1) прибуток; 2) чистий дохід;

3) дохід; 4) валовий дохід.

2. Будь-яка діяльність підприємства або операції, які її забезпечують чи виникають внаслідок такої діяльності, отримала назву:

1) звичайна; 2) основна;

3) операційна; 4) інша звичайна.

3. Підприємство, в якому інвестору належить блокувальний пакет акцій (більше 25%), отримало назву:

1) дочірнє; 2) спільне;

3) асоційоване; 4) підприємства-нащадка.

4. З інвестиційної та фінансової діяльності складається:

1) звичайна діяльність; 2) основна діяльність;

3) операційна діяльність; 4) інша звичайна діяльність.

5. Витрати, що пов’язані з організацією, обслуговуванням та управлінням виробництвом, отримали назву:

1) основні; 2) прямі;

3) непрямі; 4) накладні.

6. Витрати, що не входять до собівартості продукції:

1) загально виробничі витрати; 2) інші прямі витрати;

3) інші операційні витрати; 4) прямі матеріальні витрати.

7. Доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, належать до складу доходів від:

1) інвестиційної діяльності; 2) фінансової діяльності;

3) основної діяльності; 4) іншої операційної діяльності.

8. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, що безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються:

1) основні; 2) прямі;

3) непрямі; 4) накладні.

9. Витрати, що входять до собівартості продукції:

1) інші прямі витрати; 2) адміністративні витрати;

3) інші операційні витрати; 4) витрати на збут.

10. Доходи від інвестицій в асоційовані, спільні та дочірні підприємства, одержані дивіденди і відсотки належать до складу доходів від:

1) інвестиційної діяльності; 2) фінансової діяльності;

3) основної діяльності; 4) іншої операційної діяльності.

11. Основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не належать до інвестиційної або фінансової діяльності, називається:

1) звичайна діяльність; 2) основна діяльність;

3) операційна діяльність; 4) інша звичайна діяльність.

12. Різниця між ціною реалізації і витратами, які враховує бухгалтерський облік, отримала назву:

1) бухгалтерський прибуток; 2) економічний прибуток;

3) чистий прибуток; 4) балансовий прибуток.

13. Витрати на відрядження, за послуги зв’язку, за розрахунково-касове обслуговування належать до:

1) витрат на оплату праці; 2) матеріальних витрати

3) інших операційних витрат; 4) відрахувань на соціальні заходи.

14. Доходи від реалізації інших оборотних активів, від операційної оренди активів, від реалізації іноземної валюти належать до складу доходів від:

1) інвестиційної діяльності; 2) фінансової діяльності;

3) основної діяльності; 4) іншої операційної діяльності.

15. Здійснення операцій, пов’язаних з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходів, отримало назву:

1) звичайна діяльність; 2) основна діяльність;

3) операційна діяльність; 4) інша звичайна діяльність.

16. Різниця між чистим валовим доходом і собівартістю реалізованої продукції отримала назву:

1) бухгалтерський прибуток; 2) валовий прибуток;

3) чистий прибуток; 4) балансовий прибуток.

17. До собівартості продукції включає лише змінні виробничі витрати метод:

1) обмеженої собівартості; 2) попроцесний (попередільний);

3) повної собівартості; 4) позамовний.

18. Частина валового прибутку, що залишається після сплати всіх платежів, крім податків, отримала назву:

1) бухгалтерський прибуток; 2) економічний прибуток;

3) чистий прибуток; 4) балансовий прибуток.

19. Витрати, що безпосередньо пов’язані з виробничим процесом виробництва продукції і складають найважливішу частину загальних витрат, називаються:

1) основні; 2) комплексні;

3) одноелементні; 4) накладні.

20. Сукупність видів діяльності, не пов’язаних з реалізацією продукції, і до якої належить дохід від реалізації іноземної валюти, отримала назву:

1) звичайна діяльність; 2) інша операційна діяльність;

3) операційна діяльність; 4) інша звичайна діяльність.

Заняття 4.

Тема. Особливості оподаткування підприємств в Україні.

План.

1. Система оподаткування підприємств в Україні.

2. Податок на прибуток підприємств.

3. Податок на доходи фізичних осіб.

4. Податок на додану вартість.

5. Акцизний податок.

Література.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. До місцевих податків і зборів належать:

1) плата за землю; 2) єдиний податок;

3) акцизний податок; 4) мито.

2. Основна ставка податку на прибуток становить:

1) 15 %; 2) 16 %;

3) 17 %; 4) 20 %.

3. До виробників сільськогосподарської продукції належать підприємства, доля доходу яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва у загальній сумі доходу перевищує:

1) 30 %; 2) 40 %;

3) 50 %; 4) 60 %.

4. Зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ особа, якій нарахована (сплачена) протягом останніх 12 календарних місяців сума, що сукупно перевищує:

1) 100 тис. грн.; 2) 250 тис. грн.;

3) 300 тис. грн.; 4) 500 тис. грн.

5. Ставка податку на доходи фізичних осіб, нарахованих як процент на поточний або депозитний банківський рахунок, становить:

1) 5 %; 2) 10 %;

3) 15 %; 4) 17 %.

6. Основна ставка податку на додану вартість становить:

1) 15 %; 2) 16 %;

3) 17 %; 4) 20 %.

7. Звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є у більшості випадків є:

1) 1 календарний місяць; 2) 1 календарний квартал;

3) 6 календарних місяців; 4) 1 календарний рік.

8. Основна ставка податку на доходи фізичних осіб становить:

1) 15 %; 2) 16 %;

3) 17 %; 4) 20 %.

9. Доходи фізичних осіб - підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування), отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою:

1) 5 %; 2) 10 %;

3) 15 %; 4) 17 %.

10. До загальнодержавних податків та зборів належить:

1) єдиний податок; 2) плата за землю;

3) туристичний збір; 4) податок на нерухоме майно.

11. Експорт товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства, оподатковується податком на додану вартість за ставкою:

1) 0 %; 2) 10 %;

3) 15 %; 4) 17 %.

12. Щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз, ставка податку на доходи фізичних осіб дорівнює:

1) 15 %; 2) 16 %;

3) 17 %; 4) 30 %.

13. Акцизний податок належить до:

1) прямих податків; 2) непрямих податків;

3) зборів; 4) платежів.

14. Базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає терміну:

1) 1 календарний місяць; 2) 1 календарний квартал;

3) 6 календарних місяців; 4) 1 календарний рік.

15. Нерезидент, який має дипломатичні привілеї та імунітет, сплачує податок на доходи фізичних осіб за ставкою:

1) 0 %; 2) 10 %;

3) 15 %; 4) 17 %.

16. До підакцизних товарів не належить:

1) автомобілі легкові; 2) алкогольні напої;

3) ювелірні вироби; 4) тютюнові вироби.

17. Ставка податку на доходи фізичних осіб щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів становить:

1) 5 %; 2) 10 %;

3) 15 %; 4) 17 %.

18. Ставки, що встановлюється у грошових одиницях за одиницю кількісної характеристики товару, отримали назву:

1) специфічні; 2) адвалорні;

3) неспецифічні; 4) дисконтні.

19. У випадку якщо загальна сума доході, отриманих платником податку на доходи фізичної особи, у звітному податковому місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, ставка податку становить:

1) 15 %; 2) 16 %;

3) 17 %; 4) 30 %.

20. Ставки, визначені у відсотках до вартості товару, отримали назву:

1) специфічні; 2) адвалорні;

3) неспецифічні; 4) дисконтні.

Заняття 5.

Тема. Офшорний бізнес як складова податкового планування.

План.

1. Сутність та види офшорних зон.

2. Специфіка існування та відкриття офшорної компанії.

3. Класичні офшорні схеми.

4. Офшорні обмеження.

5. Гучні офшорні афери і скандали.

Література.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. Термін «офшор» вперше з'явився у кінці 50-х років XX століття в одній із газет:

1) Великої Британії; 2) Швейцарії;

3) Кіпру; 4) США.

2. Вперше російські компанії почали використовувати офшори у:

1) 1991 р.; 2) 1992 р.;

3) 1994 р.; 4) 1995 р..

3. Однією з найбільш популярних цілей використання офшорної компанії є оптимізація розміру:

1) прибутку; 2) податків;

3) витрат; 4) заощаджень.

4. Володіння офшорними компаніями здійснюються на основі:

1) анонімності; 2) публічності;

3) солідарності відповідальності; 4) участі в капіталі.

5. Вартість відкриття офшорної компанії коливається:

1) від 500 до 1 000 дол.; 2) від 500 до 5 000 дол.;

3) від 500 до 10 000 дол.; 4) від 500 до 50 000 дол.

6. Схема, за якої офшорна компанія виступає підрядчиком, отримала назву:

1) трансфертного ціноутворення; 2) виробнича;

3) будівельна; 4) надання послуг.

7. Організація економічного співробітництва і розвитку позначається абревіатурою:

1) IBRD; 2) ОЕСР;

3) FATF; 4) IMF.

8. Найбільш поширеною в бізнесі серед офшорних схем є схема:

1) трансфертного ціноутворення; 2) виробнича;

3) будівельна; 4) надання послуг.

9. Прототипом сучасної юрисдикції офшорних зон була:

1) Велика Британія; 2) Германія;

3) Швейцарія; 4) Португалія.

10. В Україні при купівлі товарів у компаній, що знаходяться в офшорних юрисдикціях, до валових витрат від вартості куплених товарів або послуг відноситься тільки:

1) 50 %; 2) 75 %;

3) 85 %; 4) 90 %.

11. Фінансовий центр, що привертає іноземний капітал шляхом надання спеціальних податкових та інших пільг іноземним компаніям, зареєстрованим в країні розташування центру, отримав назву:

1) фінансовий супермаркет; 2) технопарк;

3) технополіс; 4) офшор.

12. Один з найгучніших фінансових скандалів XXI століття, в якому брали участь офшорні схеми трапився з:

1) General Motors; 2) Sony Corporation;

3) General Electric; 4) Enron Corporation.

13.Термін погашення векселя, що використовується у давальницьких схемах постачання сировини через офшорну компанію, не більше:

1) 90 днів; 2) 100 днів;

3) 180 днів; 4) 1 року.

14. Схема, за якої офшорна компанія виступає у торгових операціях як посередник між постачальником товару і дійсним покупцем, отримала назву:

1) трансфертного ціноутворення; 2) виробнича;

3) будівельна; 4) надання послуг.

15. Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей позначається абревіатурою:

1) IBRD; 2) ОЕСР;

3) FATF; 4) IMF.

16. Схема, за якої офшорна компанія розробляє товарний знак і реєструє його в патентному бюро країни резидента, отримала назву:

1) трансфертного ціноутворення; 2) виробнича;

3) виплата роялті; 4) надання послуг.

17. Швейцарія потрапила в сірий список ОЕСР стосовно офшорів у:

1) 2004 р.; 2) 2006 р.;

3) 2007 р.; 4) 2009 р.

18. Компанія, що зареєстрована на повно податковій території, яка не надає податкові пільги, незалежно від того, чи веде компанія діяльність на даній території або поза її межами, отримала назву:

1) офшор; 2) оншор;

3) корпорація; 4) траст.

19. Рекомендації, які в більшості випадків зводяться до посилювання ідентифікації власників офшорних компаній, надає:

1) IBRD; 2) ОЕСР;

3) FATF; 4) IMF.

20. Bank of Credit and Commerce International був зареєстрований у 1972 р. в:

1) Швейцарії; 2) Люксембургу;

3) Ліхтенштейні; 4) Монако.

Заняття 6.

Тема. Управління оборотними засобами підприємства.

План.

1. Сутність і структура оборотних засобів.

2. Фінансовий менеджмент оборотних засобів.

3. Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення, АВС-аналіз, XYZ-аналіз.

4. Модель Баумоля-Тобіна.

5. Модель Міллера Орра.

Література.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. Товари (без суми торгових націнок ), придбані підприємствами для наступного продажу, класифікуються у Балансі як:

1) товари; 2) готова продукція;

3) незавершене виробництво; 4) виробничі запаси.

2. Сума боргів, що належать підприємству з боку інших підприємств, фірм, компаній, а також громадян, що є їх боржниками, отримала назву:

1) кредиторська заборгованість; 2) векселя одержані;

3) векселя надані; 4) дебіторська заборгованість.

3. Ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає термінам виконання зобов'язань, отримала назву:

1) ліквідність Балансу; 2) фінансова стійкість;

3) кредитоспроможність; 4) ліквідність активів.

4. Період протягом якого, грошові кошти втілені в оборотні матеріальні активи та дебіторську заборгованість, отримав назву:

1) фінансовий цикл; 2) операційний цикл;

3) підприємницький цикл; 4) комерційний цикл.

5. За формулою обчислюється показник:

1) загальної ліквідності; 2) критичної оцінки;

3) абсолютної ліквідності; 4) поточної ліквідності.

6. За формулою розраховується коефіцієнт оборотності:

1) дебіторської заборгованості; 2) кредиторської заборгованості;

3) оборотних матеріальних засобів; 4) власного капіталу.

7. Грошові кошти та їх еквіваленти у національній валюті позначаються у Балансі у:

1) р.210; 2) р.220;

3) р.230; 4) р.240.

8. Сума вартості незавершеного виробництва позначається у Балансі у:

1) р.100; 2) р.110;

3) р.120; 4) р.130.

9. За формулою обчислюється показник:

1) загальної ліквідності; 2) абсолютної ліквідності;

3) критичної оцінки; 4) поточної ліквідності.

10. Період, протягом якого грошові кошти виведені з обігу, отримав назву:

1) фінансовий цикл; 2) операційний цикл;

3) підприємницький цикл; 4) комерційний цикл.

11. Визначає оптимальний об'єм товару, який дозволяє мінімізувати загальні змінні витрати, пов'язані із замовленням і зберіганням запасів, що замовляються:

1) EOQ-модель; 2) модель Баумоля-Тобіна;

3) модель Міллера-Орра; 4) модель Коперника-Грешема.

12. Складність прогнозу загального об'єму витрат грошових коштів, необхідних для майбутнього періоду часу, є головною проблемою використання:

1) EOQ-моделі; 2) моделі Баумоля-Тобіна;

3) моделі Міллера-Орра; 4) моделі Коперника-Грешема.

13. За формулою обчислюється показник:

1) загальної ліквідності; 2) абсолютної ліквідності;

3) критичної оцінки; 4) поточної ліквідності.

14. Провести класифікацію ресурсів компанії залежно від характеру їх споживання і точності прогнозування змін в їх потребі дозволяє:

1) ABC-аналіз; 2) XYZ-аналіз;

3) EOQ-модель; 4) модель Баумоля-Тобіна.

15. Розрахункова формула знаходиться в основі:

1) EOQ-моделі; 2) моделі Баумоля-Тобіна;

3) моделі Міллера-Орра; 4) моделі Коперника-Грешема.

16. Відношення середньоквадратичного відхилення до середньоарифметичного значення вимірюваного ресурсу, отримало назву:

1) коефіцієнт кореляції; 2) коефіцієнт ймовірності;

3) коваріація; 4) коефіцієнт варіації.

17. Допомагає відповісти на питання: як підприємству слід управляти своїм грошовим запасом, якщо неможливо передбачити щоденний притік або відтік грошових коштів:

1) EOQ-модель; 2) модель Баумоля-Тобіна;

3) модель Міллера-Орра; 4) модель Коперника-Грешема.

18. За формулою розраховують коефіцієнт оборотності:

1) дебіторської заборгованості; 2) кредиторської заборгованості;

3) оборотних матеріальних засобів; 4) власного капіталу.

19. Класифікувати ресурси фірми по ступеню їх важливості дозволяє:

1) ABC-аналіз; 2) XYZ-аналіз;

3) EOQ-модель; 4) модель Баумоля-Тобіна.

20. Дозволяє розрахувати таку величину грошових коштів на рахунку підприємства, яка мінімізувала б і витрати по трансакціях, і упущену вигоду:

1) EOQ-модель; 2) модель Баумоля-Тобіна;

3) модель Міллера-Орра; 4) модель Коперника-Грешема.

Заняття 7.

Тема. Управління необоротними активами.

План.

1. Природа та структура необоротних активів.

2. Види вартості необоротних активів.

3. Особливості амортизації необоротних активів.

4. Специфіка переоцінки вартості об’єктів основних засобів.

Література.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. Інженерно-будівельні об'єкти, що створюють умови для здійснення процесу виробництва: естакади, автомобільні дороги, тунелі, називаються:

1) будівлі; 2) споруди;

3) цілісні майнові комплекси; 4) інші основні засоби.

2. Бібліотечні фонди належать до наступного виду необоротних активів:

1) інші необоротні активи; 2) основні засоби;

3) нематеріальні активи; 4) інші основні засоби.

3. Історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, витрачених для придбання необоротних активів, називається:

1) ринкова вартість; 2) первісна вартість;

3) справедлива вартість; 4) балансова (залишкова) вартість.

4. Нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, отримав назву:

1) роялті; 2) права на інтелектуальну власність;

3) маржа; 4) гудвіл.

5. Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів, за умов наступного методу амортизації:

1) виробничого; 2) кумулятивного;

3) прямолінійного; 4) зменшення залишкової вартості.

6. Права на об’єкти промислової власності, крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті, мають термін амортизації не менше:

1) 5 років 2) 7 років;

3) 10 років; 4) 15 років.

7. Мінімально допустимі строки корисного використання машин і обладнання:

1) 2 роки 2) 3 роки;

3) 5 років; 4) 10 років.

8. Професійними оцінювачами визначається:

1) ринкова вартість; 2) первісна вартість;

3) ліквідаційна вартість; 4) балансова (залишкова) вартість.

9. Мінімально допустимі строки корисного використання споруд:

1) 10 років 2) 15 років;

3) 20 років; 4) 25 років.

10. Авторське право та суміжні з ним права, крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті, мають термін амортизації не менше:

1) 2 роки 2) 3 роки;

3) 5 років; 4) 10 років.

11. Сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем, отримала назву:

1) ринкова вартість; 2) ліквідаційна вартість;

3) справедлива вартість; 4) балансова (залишкова) вартість.

12. Мінімально допустимі строки корисного використання будівель:

1) 10 років 2) 15 років;

3) 20 років; 4) 25 років.

13. Залишкова вартість нематеріальних активів відображається у Балансі в:

1) р.010; 2) р.011;

3) р.012; 4) р.030.

14. Річна сума амортизації визначається, як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та річної норми амортизації, за умов наступного методу амортизації:

1) виробничого; 2) кумулятивного;

3) прямолінійного; 4) зменшення залишкової вартості.

15. Мінімально допустимі строки корисного використання транспортних засобів:

1) 2 роки 2) 3 роки;

3) 5 років; 4) 10 років.

16. Вартість інших фінансових інвестицій відображається у Балансі в:

1) р.010; 2) р.040;

3) р.045; 4) р.070.

17. Мінімально допустимі строки корисного використання передавальних пристроїв:

1) 10 років 2) 15 років;

3) 20 років; 4) 25 років.

18. Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації, за умов наступного методу амортизації:

1) виробничого; 2) кумулятивного;

3) прямолінійного; 4) зменшення залишкової вартості.

19. Сума грошових коштів, за якої може бути проведений обмін необоротного активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, отримала назву:

1) ринкова вартість; 2) ліквідаційна вартість;

3) справедлива вартість; 4) балансова (залишкова) вартість.

20. Мінімально допустимі строки корисного використання електронно-обчислювальних машин:

1) 2 роки 2) 3 роки;

3) 5 років; 4) 10 років.

Заняття 8.

Тема. Управління джерелами фінансування підприємства

План.

1. Структура власних джерел фінансування.

2. Структура позикових джерел фінансування.

3. Грошові потоки, що змінюють розмір власних джерел фінансування.

4. Грошові потоки, що змінюють розмір позикових джерел фінансування.

5. Мотиви використання позикових джерел фінансування.

Література.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. Зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників у вигляді часток або акцій за номінальною вартістю до капіталу підприємства, отримала назву:

1) пайовий капітал; 2) додатковий вкладений капітал;

3) власний капітал; 4) статутний капітал.

2. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги у Балансі позначається в:

1) р.510; 2) р.520;

3) р.530; 4) р.540.

3. Згідно існуючого законодавства до резервного капіталу щорічно переводиться частина отриманого чистого прибутку у розмірі:

1) 5%; 2) 10%;

3) 15%; 4) 20%.

4. Сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, отримала назву:

1) пайовий капітал; 2) додатковий вкладений капітал;

3) резервний капітал; 4) інший додатковий капітал.

5. Акції, що викупляються акціонерним товариством у власних акціонерів, отримують назву:

1) консолідовані; 2) розщеплені;

3) казначейські; 4) класифіковані.

6. Отримання безоплатної допомоги буде збільшувати розмір:

1) пайового капіталу; 2) додаткового вкладеного капіталу;

3) статутного капіталу; 4) цільового фінансування Забезпечень.

7. Фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників, отримала назву:

1) неоплачений капітал; 2) додатковий вкладений капітал;

3) вилучений капітал; 4) інший додатковий капітал.

8. Єдиним мотивом залучення позикових засобів є використання:

1) фінансового важелю; 2) операційного важелю;

3) комерційного важелю; 4) підприємницького важелю.

9. Добутком кількості розміщених акцій та їх номіналом визначається розмір:

1) пайового капіталу; 2) додаткового вкладеного капіталу;

3) статутного капіталу; 4) іншого додаткового капіталу.

10. Сума дооцінки необоротних активів; вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб утворюють:

1) пайовий капітал; 2) додатковий вкладений капітал;

3) резервний капітал; 4) інший додатковий капітал.

11. Згідно існуючого законодавства до резервного капіталу на момент створення підприємства переводиться грошова сума у розмірі не менше:

1) 10% статутного капіталу; 2) 15% статутного капіталу

3) 20% статутного капіталу; 4) 25% статутного капіталу.

12. Вплив податку на прибуток на ефект фінансового важелю визначає:

1) податковий коректор; 2) диференціал;

3) мультиплікатор; 4) кредитна ставка.

13. Зменшення собівартості одиниці продукції за рахунок зменшення складової постійних витрат на одиницю продукції визначає сутність:

1) фінансового важелю; 2) операційного важелю;

3) комерційного важелю; 4) підприємницького важелю.

14. За рахунок різниці між курсом реалізації акцій та їх номіналом утворюється:

1) пайовий капітал; 2) додатковий вкладений капітал;

3) резервний капітал; 4) інший додатковий капітал.

15. На суму придбання казначейських акцій збільшується:

1) неоплачений капітал; 2) додатковий вкладений капітал;

3) вилучений капітал; 4) інший додатковий капітал.

16. Загальна вартість забезпечень наступних витрат і платежів у Балансі позначається у:

1) р.380; 2) р.430;

3) р.480; 4) р.620.

17. Залежність величини ефекту фінансового важелю від співвідношення позикового і власного капіталів показує:

1) податковий коректор; 2) диференціал;

3) мультиплікатор; 4) кредитна ставка.

18. Сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу, отримала назву:

1) неоплачений капітал; 2) додатковий вкладений капітал;

3) вилучений капітал; 4) інший додатковий капітал.

19. Безплатним джерелом позикових коштів для підприємства є:

1) кредиторська заборгованість; 2) комерційний кредит;

3) внутрішня кредиторська заборгованість; 4) емісія облігацій.

20. Прибуток чи з биток отримає підприємство від використання фінансового важеля визначає:

1) податковий коректор; 2) диференціал;

3) мультиплікатор; 4) кредитна ставка.

Заняття 9.

Тема. Фінансове планування на підприємствах.

План.

1. Сутність та специфіка фінансового планування.

2. Складові та види фінансового планування.

3. Специфіка та види бюджетів підприємств.

4. Сутність і специфіка кошторису та бізнес-плану.

5. Фінансове планування як складова фінансового менеджменту.

6. Принципи і методи фінансового планування.

Література.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. Документ, що уявляє собою розрахунок (план) майбутніх доходів і витрат, направлених на здійснення якої-небудь діяльності, отримав назву:

1) кошторис; 2) бюджет;

3) бізнес-план; 4) проект.

2. Управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між господарюючими суб'єктами в процесі руху фінансових ресурсів, здійснює:

1) фінансове планування; 2) інвестиційний менеджмент;

3) операційний менеджмент; 4) фінансовий менеджмент.

3. На фактичних показниках фінансової діяльності підприємства у попередні звітні періоди ґрунтується наступний метод фінансового планування:

1) розрахунково-аналітичний; 2) нормативний;

3) економіко-математичного моделювання; 4) балансовий.

4. Як правило, період прогнозування фінансової діяльності підприємства складає з терміну тривалістю:

1) 1 – 3 роки; 2) 3 – 5 років;

3) 5 – 7 років; 4) 7 – 10 років.

5. З бюджету руху грошових коштів і прогнозного балансу активів і пасивів складається:

1) капітальний бюджет; 2) поточний бюджет;

3) фінансовий бюджет; 4) операційний бюджет.

6. В залежності від параметра, який характеризує об’єм виробництва або продажів, знаходяться:

1) бюджети з нульовим рівнем; 2) наступні бюджети;

3) статичні бюджети; 4) гнучкі бюджети.

7. Довгострокові бюджети складаються на термін:

1) 0,5 – 1 рік; 2) 1 – 3 роки;

3) 3 – 5 років; 4) 7 – 10 років.

8. Короткий, точний, доступний і зрозумілий опис передбачуваного бізнесу забезпечує:

1) кошторис; 2) бюджет;

3) бізнес-план; 4) проект.

9. Бюджети, які кожного разу складаються наново, отримали назву:

1) бюджети з нульовим рівнем; 2) наступні бюджети;

3) статичні бюджети; 4) гнучкі бюджети.

10. Вибір цілей по реальності їх досягнення з наявними фінансовими ресурсами залежно від зовнішніх умов і узгодження майбутніх фінансових потоків здійснює:

1) фінансове планування; 2) інвестиційний менеджмент;

3) операційний менеджмент; 4) фінансовий менеджмент.

11. Бюджет, що розробляється на етапі здійснення реального інвестування, пов’язаного з новим будівництвом, реконструкцією і модернізацією об’єкту, отримав назву:

1) капітальний бюджет; 2) поточний бюджет;

3) фінансовий бюджет; 4) операційний бюджет.

12. Конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах отримали назву:

1) політика; 2) методика;

3) стратегія; 4) тактика.

13. Відповідність видатків джерелам їх покриття, внаслідок чого досягається збалансованість плану, передбачає наступний метод фінансового планування:

1) розрахунково-аналітичний; 2) нормативний;

3) економіко-математичного моделювання; 4) балансовий.

14. Календарний план доходів і витрат організації, сформульований у вартісних і кількісних величинах для ухвалення рішень, планування і контролю в процесі управління діяльністю компанії отримав назву:

1) кошторис; 2) бюджет;

3) бізнес-план; 4) проект.

15. Бюджет, що розробляється по окремих господарських операціях або по господарській діяльності підприємства в цілому в розрізі окремих короткострокових періодів, отримав назву:

1) капітальний бюджет; 2) поточний бюджет;

3) фінансовий бюджет; 4) операційний бюджет.

16. Передбачає під час розрахунку фінансових показників за основу використовувати фінансові нормативи наступний метод фінансового планування:

1) розрахунково-аналітичний; 2) нормативний;

3) економіко-математичного моделювання; 4) балансовий.

17. Найважливішим інструментом при розгляді великої кількості різних ситуацій, що дозволяє вибрати найперспективніші рішення і визначити засоби для їх досягнення є:

1) кошторис; 2) бюджет;

3) бізнес-план; 4) проект.

18. Не залежать від об’ємів виробництва або продажів:

1) бюджети з нульовим рівнем; 2) наступні бюджети;

3) статичні бюджети; 4) гнучкі бюджети.

19. Мають певний шаблон, в який при черговому процесі бюджетування лише вносяться корективи, поточні зміни, що відображають в порівнянні зі звичним процесом:

1) бюджети з нульовим рівнем; 2) наступні бюджети;

3) статичні бюджети; 4) гнучкі бюджети.

20. Виявленню внутрішніх резервів підприємства та дотриманню режиму економії сприяє:

1) фінансове планування; 2) інвестиційний менеджмент;

3) операційний менеджмент; 4) фінансовий менеджмент.

Заняття 10.

Тема. Аналіз та управління фінансовим станом підприємства.

План.

1. Оцінка фінансового стану підприємства.

2. Особливості процедури банкрутства в Україні.

3. Специфіка процедури санації в Україні.

4. Сутність ліквідаційної процедури та мирової угоди.

5. Методики визначення ймовірності банкрутства підприємства.

Література.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.

Тестовий контроль

1. Ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями визначає:

1) ліквідність Балансу; 2) фінансова стійкість;

3) фінансовий стан; 4) кредитоспроможність.

2. Підприємство, що набрало 78 балів кредитного рейтингу належить до:

1) першого класу; 2) другого класу;

3) третього класу; 4) четвертого класу.

3. Нормальне значення коефіцієнта капіталізації:

1) 0,5; 2) 1;

3) 0,75; 4) 1.

4. Яка частина активів фінансується за рахунок стійких джерел показує коефіцієнт:

1) капіталізації; 2) фінансування;

3) фінансової незалежності; 4) фінансової стійкості.

5. Коефіцієнт фінансової незалежності в частині формування запасів розраховується за формулою:

1) ; 2) ;

3) ; 4) .

6. Нормальне значення коефіцієнта фінансової стійкості:

1) 0,5; 2) 0,6;

3) 0,75; 4) 1.

7. Скільки позикових засобів організації залучила на 1 грн. вкладених в активи власних засобів, показує коефіцієнт:

1) капіталізації; 2) фінансування;

3) фінансової незалежності; 4) фінансової стійкості.

8. Збалансованість фінансових потоків, наявність засобів, які дозволяють організації підтримувати свою діяльність протягом певного періоду часу, зокрема обслуговуючи отримані кредити і виробляючи продукцію, визначає:

1) ліквідність Балансу; 2) фінансова стійкість;

3) фінансовий стан; 4) кредитоспроможність.

9. Нормальне значення коефіцієнта фінансування:

1) 0,5; 2) 1;

3) 0,75; 4) 1.

10. Питому вагу власних засобів у загальній сумі джерел фінансування показує коефіцієнт:

1) капіталізації; 2) фінансування;

3) фінансової незалежності; 4) фінансової стійкості.

11. З дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника протягом:

1) 1 місяця; 2) 3 місяців;

3) 6 місяців; 4) 12 місяців.

12. Ступінь покриття зобов’язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає термінам виконання зобов’язань визначає:

1) ліквідність Балансу; 2) фінансова стійкість;

3) фінансовий стан; 4) кредитоспроможність.

13. За рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, у першу чергу задовольняються вимоги:

1) щодо сплати податків і зборів; 2) не забезпечені заставою;

3) забезпечені заставою; 4) вкладників довірчих товариств.

14. Строк ліквідаційної процедури без продовження терміну арбітражним судом не може перевищувати:

1) 1 місяця; 2) 3 місяців;

3) 6 місяців; 4) 12 місяців.

15. За рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, у четверту чергу задовольняються вимоги:

1) щодо сплати податків і зборів; 2) не забезпечені заставою;

3) забезпечені заставою; 4) вкладників довірчих товариств.

16. Проблемні підприємства, що генерують загрозу невиконання боргових зобов’язань в повному обсягу належать до:

1) першого класу; 2) другого класу;

3) третього класу; 4) четвертого класу.

17. За рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, у третю чергу задовольняються вимоги:

1) щодо сплати податків і зборів; 2) не забезпечені заставою;

3) забезпечені заставою; 4) вкладників довірчих товариств.

18. Санація вводиться за відсутності клопотання комітету кредиторів на строк не більше:

1) 6 місяців; 2) 12 місяців;

3) 18 місяців; 4) 24 місяців.

19. Коефіцієнт фінансової незалежності розраховується за формулою:

1) ; 2) ;

3) ; 4) .

20. Здатність обслуговувати власні боргові зобов’язання у повному обсязі визначає:

1) ліквідність Балансу; 2) фінансова стійкість;

3) фінансовий стан; 4) кредитоспроможність.

Список рекомендованої літератури

Основна література:

1. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003 р. – 240 с.

2. Гридчин М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. -- 3-е изд., стереотип. --К.: МАУП, 2004. -- 160 с.

3. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2001. – 377с.

4. Зятковський І.В