Чабаненко Віктор Антонович

(12 вересня 1937,Василівський район) —доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України.

Народився 12 вересня 1937 року у селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі. У 1959 році закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет), після чого деякий час працював учителем, служив у війську. З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 — кандидат наук, а з 1984 року — доктор філологічних наук, із 1987 року — професор. У 1985 — 1996 роках був деканом філологічного факультету, з 1984 р. до сьогоднішнього дня — завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. Академік Академії наук вищої школи України. Опублікував понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей тощо). Лауреат премій імені Петра Чубинського та Я.Новицького. Упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини. Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999) та «У вічному двобої» (2000). Член Національної спілки письменників України з 1999 року.

 

ДО УКРАЇНИ

Як Дніпро обіймає голубими руками

Хортицю,

Так і я обіймаю тебе голубими мріями,

Вітчизно кохана.

 

Я течу повсякчас біля лона твого,

Я струмлю повсякчас біля серця твого,

Я гострю повсякчас

Об граніти твої

Меч двосічний

На лжу осоружную!

 

 

Із очей із твоїх у мою глибину

Западає сльоза перламутрова,

І я чую, як там з неї враз пророста

Диво дивнєє –

Квітка надії.

 

У мені, як в Дніпрі, каламуттю життя

Бунтівничі пороги потоплено,

Та розіб'ється всякий

Об них корабель,

Що до тебе пливтиме із кривдою!..

 

* * *

 

Оратаніє рідна моя!

Ти - любов моя перша й остання...

Твій вінець у всесвітнім огромі сія,

Як зоря у годину світання.

 

Я до Божої никну стопи:

Серце вдячності повне по вінця

За широкий Дніпро, за роздольні степи,

За судьбу орія-українця.

 

Прийде час - я здіймусь, полечу

У безмір'я високо-високо,

Та тебе, як маяк, як вівтарну свічу,

Пильнуватиме скрізь моє око.

 

 

Побуваю по всіх я світах,

Всі орбіти космічні спізнаю –

Заячу-застогну, мов поранений птах,

Але ні, серед зір не сконаю!

 

Я здолаю усі манівці

І до тебе вернуся, прилину;

Упаду у твої запашні чебреці.

Під твою сонцекрасну калину...

 

09.03.2001р. Запоріжжя

 

МІЙ МЕЧ

 

Я у Франковій кузні меч собі кував,

Слізьми пекучими оружжя гартував, -

Тепер гострю його точилом крем'яним

На пострах ідолам безжальним і чумним.

 

А вигостривши меч, піду вступлю до лав

Борців, що їх Господь землі моїй послав;

В бою кривавому не згину я із ним

Під нашим стягом синьо-злотним, осяйним.

 

1961р. Раухівка на Одещині

Рекомендована література:

1. Білоцерківець Н. БУ-БА-БУ та ін., або Дещо про український поетичний авангард // Літературна панорама.— 1990.— К., 1990.

2. Бовсунівська Т. Типологія української посттоталітарної художньої деструкції світобудови // Сучасність.— 2003.— № 10.

3. Гундорова Т. Бу-Ба-Бу, Карнавал, Кіч // Критика.— 2000.— № 7—8.

4. Гундорова Т. Постмодерністська фікція Андруховича з постколоніальним знаком питання // Сучасність.— 1993.— № 9.

5. Жулинський М. Подих третього тисячоліття.— Луцьк, 2000.

6. Зборовська Н. Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих поцілунків.— Львів, 1999.

7. Квіт С. Свобода стилю: Есе та статті.— К., 1996.

8. Павлишин М. Що перетворюється в “Рекреаціях” Юрія Андруховича? // Канон та іконостас.— К., 1997.

9. Плерома. Мала українська енциклопедія актуальної літератури.— Івано-Франківськ, 1998.

10. Процюк С. Лицарі стилосу та кав’ярень: Есе про дев’яностиків.— К., 1996.

11. Слапчук В. Світ у слові (інтерв’ю) // Кур’єр Кривбасу.— 2000.— № 127.

12. Ткачук М. Літературний процес 90-х років ХХ століття // Українська мова та література.— 2000.— № 22.

13. Ткачук М. Метафора, що вивертає світ. Поезія дев’ятдесятників // Кур’єр Кривбасу — 1999.— червень.

14. Харчук Р. Покоління постепохи. Проза // Дивослово.— 1998.— № 1.