Концепція реінжинірингу логістичних процесів.
Під бізнес-реінжинірингом розуміють широкий підхід, який передбачає здійснення змін на підприємстві з метою підвищення ефективності виробництва і швидкості реакції підприємства на зміни ринку. У загальний реінжиніринг включається і реінжиніринг підприємства як такий, а також поступове удосконалення бізнес-процесів [6].
У якості синонімів реінжинірингу бізнес-процесів у фаховій літературі можна зустріти такі терміни як Business Reengineering (BR), Business Process Redesign (BPR), Business Process Improvement (BRI). У підручнику використовується термін "реінжиніринг бізнес-процесів", маючи на увазі саме концептуальний підхід М. Хаммера і Дж. Чампі до підвищення ефективності виробництва і швидкості реакції підприємства на ринкові зміни.
М. Хаммер при розгляді концепції бізнес-реінжинірингу процесів, висунув дві принципові вимоги: "Реконструюйте роботи не шляхом їх автоматизації, а шляхом їх спрощення чи усунення" і "Використовуйте комп’ютери не для автоматизації, але для реконструкції існуючих бізнес-процесів". За таким підходом саме термін BPR відображає фундаментальне переосмислення і радикальну реконструкцію бізнес-процесів з метою досягнення драматично потужних покращень у критично важливих у сучасних умовах критеріях продуктивності (вартість, якість, швидкість).
Фундаментальний (від лат. fundamentum – основа). Фундаментальність переосмислення діяльності підприємства визначається необхідністю отримання відповідей на основні питання (тобто на найбільш фундаментальні): "Навіщо ми повинні робити те, що ми зараз робимо?", "Навіщо ми повинні робити це таким способом, яким ми це зараз робимо?". Тобто, концепція BPR вже на початку проекту визначає, що підприємство повинно робити, і тільки потім – як це робити. Концепція BPR ігнорує те, що є. Вона, зосереджується на тому, що має бути.
Радикальний (від лат. radix – корінь). Радикальна реконструкція означає корінну зміну процесів. У концепції BPR радикальність означає відкидання всіх існуючих традиційних структур та процедур і втілення у життя нових способів виконання робіт.
Драматичний (від грець. dráma – дія). Означає, що концепція BPR мусить застосовуватися лише тоді, коли вона є дієвою. Тобто, існує нагальна потреба різких ("вибухових") дій щодо здійснення змін на підприємстві.
Щодо бізнес-процесу, то М. Хаммер і Дж. Чампі визначили його як сукупність видів діяльності (activities), яка має один чи більше видів вхідних потоків і створює "Вихід", що складає цінність для споживача.
Концепція бізнес-реінжинірингу логістичних процесів розглядається як модифікація загальної концепції бізнес-реінжинірингу [60]. Тобто проектування робіт відбувається не за вертикаллю управління логістичними функціями та спеціалізації праці, а за горизонтальними процесами створення цінностей для споживача.
З позицій логістичного менеджменту головною метою концепції BPR є різке пришвидшення реакції органів управління підприємства на зміни у вимогах споживачів при багатократному зменшені всіх видів витрат логістичного характеру. При цьому на перший план виходять нові цілі та методи, продиктовані новою ситуацією на ринку споживчого використання продукції та відповідного їй сервісу. До них відносять:
різке зниження витрат часу на виконання логістичних функцій;
різке зниження числа працівників і інших витрат на виконання логістичних функцій;
глобалізація бізнесу (робота з споживачами у будь-якій точці світу);
робота з споживачем у режимі "24 години 365 днів";
опора на ріст мобільності персоналу логістичного підрозділу ;
робота на майбутні потреби споживача;
прискорене просування нових логістичних технологій;
активний рух у інформаційне суспільство (у "суспільство знань").
Основні положення концепції бізнес-реінжинірингу логістичних процесів визначаються таким [60].
1. Бізнес-реінжиніринг передбачає управління логістичними бізнес-процесами, а не логістичними підрозділами підприємства. Виходячи з те-орії реінжинірингу, логістичний процес розглядається як сукупність певних дій з вирішення пов’язаних між собою завдань логістичного управління, результатом чого є створення цінностей для споживача. За таким виникає необхідність зміни організаційної структури логістичного управління підприємством. Це не відмінює необхідність функціональної спеціалізації, оскільки передбачається наявність компетенцій та спеціальних знань, що необхідні для його реалізації. Сформовані логістичні процеси узгоджуються з всіма функціями, які у різній мірі приймають участь у вирішенні встановлених завдань.
2. Бізнес-реінжиніринг логістичних процесів передбачає таку організацію роботи у службі логістики за кожним процесом, яка збільшує ступінь співпраці (принцип групової роботи) та зменшує ступінь посередництва (послідовний взаємозв’язок).
Висока ступінь логістичної співпраці характеризується скоординованою роботою логістів з відкритим доступом до загальної інформації. Низька ступінь співпраці – це робота логістів без обміну інформацією.
Висока ступінь логістичного посередництва передбачає послідовний внесок кожного працівника у логістичний процес за відсутності паралельних дій. Низька ступінь логістичного посередництва – прямий внесок працівника у процес, коли всі дії відбуваються паралельно.
3. Бізнес-реінжиніринг не обмежується тільки тим логістичним процесом, який реконструюється. Він торкається також всіх суміжних процесів, що пов’язані безпосередньо чи побічно з постачанням, виробництвом та розподілом.
4. Необхідною базою для бізнес-реінжинірингу логістичних процесів є об’єднання всіх інформаційних систем підприємства у єдину мережу. Створюється єдина база даних, яка інтегрує інформацію щодо обробки і проходження замовлень з інформацією про стан дистрибуційної мережі та системи її інвентаризації, з базами даних з оперативно-календарного планування виробництва та його контролю тощо.
5. У вирішенні завдання скорочення загального часу виконання логістичного процесу головне місце відводиться зіставленню загального часу виконання того чи іншого елементу такого процесу і частки часу, на протязі якого створюється додана вартість.
Концепція інтегрованої логістики.
Інтегрована логістика забезпечує безперечну появу товару у потрібному місці, у потрібний час, у відповідній кількості та формі за умов, що кожна із організацій, яка приймає участь у такому наскрізному процесі, здійснює дії з підвищення цінності продукту чи послуги для споживачів.
Сутність інтегрованої логістики визначається таким [8, 14, 22].
1. Головна роль застосування підприємством концепції інтегрованої логістики відводиться досягненню та утриманню ним конкурентних переваг у довгостроковій перспективі.
2. Підприємства спрямовують свою діяльність на підвищення споживчої цінності своєї продукції чи послуг, використовуючи для цієї мети інтегровану логістику, що виправдовує витрати.
3. Підприємства набувають нового, більш високого організаційно-управлінського рівня, створюючи стратегічні інтегровані структури із партнерами для досягнення конкурентної переваги.
|
Інтегрована логістика – це система управління потоковими процесами, яка розширює сферу застосування методологічного інструментарію логістики у спрямуванні на міжфункціональну інтеграцію та оптимізацію доцільної сукупності видів виробничо-господарської діяльності у їх взаємозв’язку та взаємозалежності, починаючи з окремих операцій і закінчуючи наскрізним управлінням потоковими процесами.
Першочерговими завданнями інтегрованої логістики є такі:
визначення цілей та завдань логістики і, відповідно, її значення у формуванні та розвитку діяльності підприємства;
інтеграція здобутків суміжних та близьких за призначенням областей сучасних загальнотеоретичних, технічних та економічних наук у нове системне знання з метою його застосування у процесі формування та розвитку наукової бази логістики, підвищення її значимості для прикладного використання;
формування у коректно визначених часових та просторових параметрах середовища інтегрованих видів виробничо-комерційної діяльності як системного об’єкта логістичного менеджменту;
розробка сценаріїв проектування логістичних систем, орієнтованих на ринкову економіку, а також трансформації структури їх управління;
дослідження та моделювання закономірностей створення та прогресуючого розвитку логістичних систем, виходячи із особливостей та реальних умов формування виробничо-економічних відносин;
розробка методичних підходів та алгоритмів планування і управління інтегрованими типами виробничих процесів в комплексі з їх організаційно-управлінськими інтеграторами, налаштованих на логістику.
Інтеграційна місія логістики зумовлена проявом причинно-наслідко-вих зв’язків логістики і виробництва, логістики і маркетингу, логістики і менеджменту тощо. Підприємства усвідомлено передають виконання широкого спектру функцій, в тому числі розробку та проектування, виробництво, розподіл і т. ін. іншим організаціям. Це надає їм можливість зосередитись на результативному виконанні найбільш підходящих для себе функцій (тобто ефективно реалізувати свої базові компетенції).
На етапі "інтеграція логістики" вирішуються питання планування, контролю управління ключовими бізнес-процесами, починаючи від кінцевого споживача та охоплюють всіх постачальників товарів, послуг і інформації, що дають цінність для споживачів.
Інтеграційний ефект логістичного управління (на відміну від традиційного управління, за яким має забезпечуватися мінімум витрат у кожній окремо взятій ланці процесу) можна розглядати як намагання підприємства забезпечити максимальне зниження витрат на всю сукупність процесів у виробництві і обігу [72]. Це може бути представлено таким чином:
традиційне управління С0трад.упр. = С1min + С2min + С3min + …+ Сnmin,
логістичне управління С0лог.упр. = (С1 + С2 + С3 + … + Сn)min, (1.4)
де С1, С2, С3,… Сn – відповідно витрати у кожній ланці процесу.
Основні етапи формування і розвитку логістики як сучасного інстру-менту управління підприємством визначаються формуванням та реалізацією відповідних логістичних концепцій, які є вихідною базою для розробки гнучких моделей управління потоковими процесами по різним напрямкам виробничо-господарської діяльності підприємств.
Інтегруюча функція логістики в процесі управління реалізується через систему форм та методів господарської діяльності, що включають:
інтеграцію функцій формування господарських зв’язків із функціями визначення потреб у продукції та її постачання споживачеві;
координацію логістичного управління постачальниками в процесі транспортування;
кооперацію в комплексному використанні складів та терміналів, що знаходяться у власності різних суб’єктів господарської діяльності;
оптимізацію сукупних витрат при переміщені продукції на основі економічного компромісу підприємств, що входять у інтегрований ланцюжок.
Концепція стратегічного партнерства.
Поняття стратегічного партнерства ґрунтоване на стратегії інтеграції інформаційних потоків, підтримуваної певною структурою розподілу та використанням джерел матеріальних ресурсів. За таких умов вибудовується особливий ланцюг логістики на основі найбільш значимих факторів: матеріального й інформаційного потоків, часу реагування на попит від джерела поставок продукції (сировини, матеріалів, готової продукції) й віднесеного до неї пакету сервісного забезпечення. Такий ланцюг формується на базі центрального (фокусного) підприємства та виходить за його межі через засоби взаємодії з постачальниками, логістичними посередниками та кінцевими споживачами, проходячи без перепон через їхні функціональні підрозділи.
У дослідженні сутності стратегічного партнерства важливого значення набуває принцип "Collaborate to compete" ("Взаємодіяти, щоб конкурувати"), як такий, що забезпечує успішне ведення підприємницької діяльності на сучасних динамічно змінюваних конкурентних ринках. Такі зміни насамперед пов’язані з виникненням нових форм конкурентної боротьби, що ґрунтуються на стратегічній взаємодії (collaboration) підприємств. Інтенсивний розвиток корпоративних інформаційних систем, Іnternet, "on-line" моніторингу вантажно-транспортних потоків відкрив принципово нові можливості та джерела підвищення ефективності діяльності виробничих, комерційних та сервісних підприємств і організацій [17].
По сутті виникає нова інтегрована економіка, у рамках якої реалізується стратегічне партнерство і яка обумовлює значні зміни у підходах до організації та управління підприємницькою діяльністю. Бурхливий розвиток інформаційних систем та досить гнучких організаційних і управлінських технологій відкриває принципово нові можливості та джерела підвищення ефективності для виробничих, комерційних, сервісних і логістичних структур.
Концепція стратегічного партнерства сьогодні стає невід’ємною складовою загальної концепції виробничо-господарської діяльності, за якою формуються та розвиваються партнерські відносини підприємства з споживачами та постачальниками, організуються зв’язки між їх інформаційними системами з подальшим використанням інформації як основи формування потокового процесу.
ЗМІНА ПАРАДИГМ У ЛОГІСТИЦІ
Простежена еволюція формування і розвитку концепцій логістики тісно пов’язується з парадигмами у логістиці.
У логістиці парадигма складає спосіб організації наукового знання, що задає те чи інше бачення об’єкту логістичного управління і, відповідно, моделі постановки і рішення завдань логістичного дослідження.
У переважній кількості робіт вітчизняних і зарубіжних економістів з проблем логістичного управління [ 8, 34, 35, 58, 72] розглядаються чотири парадигми: аналітична, технологічна (інформаційна), маркетингова та інтегральна. Навколо цих концептуальних схем організації наукового знання про логістику на Заході зосереджуються групи дослідників, логістичні товариства та асоціації.
Аналітична парадигма.Це початковий класичний підхід до побудови типових економіко-математичних моделей, які відображають специфіку завдань, вирішуваних у області логістики.
Основою аналітичної парадигми у логістиці є тверда теоретична база, яка при дослідженнях використовує методи і моделі теорії управління, економічної кібернетики, статистики тощо.
Це означає, що виділена проблема потребує чіткої визначеності ви-рішуваного завдання, а пропонована модель – повинна бути придатною для реалізації.
За такою парадигмою логістика розглядається як теоретична наука, що займається проблемами управління потоковими процесами у виробництві й обігу. Сьогодні у США навколо неї сконцентровані дослідження американських університетів, де логістика – є однією з базових навчальних дисциплін.
Поряд з цим, аналітична парадигма потребує значної кількості вихідних даних та розробки складних алгоритмів прийняття управлінських рішень. Означені вимоги призвели до того, що на певному етапі розвитку логістики область практичного використання її моделей була зведена до рівня локальних систем і підсистем.
Технологічна парадигма. Вона виникла у 60-х рр. ХХ ст. і пов’язу-ється з активним розвитком інформаційних технологій. Прийшло розуміння того, що з одного боку можна сформулювати загальне завдання створення логістичної системи, а з іншого боку – спроектувати ефективну інформаційну підтримку вирішення такого завдання.
Технологічна парадигма у логістиці орієнтовна у першу чергу на адміністративні функції, виконувані працівниками структурних підрозділів підприємства: планування, закупка матеріальних ресурсів, виробництво, розподіл готової продукції.
Для підтримки сукупного процесу виконання замовлення використовуються інформаційні системи обліку, контролю та прийняття управлінських рішень.
Рис. 1.3 відображає сутність технологічної парадигми на прикладі виконання замовлення кінцевого споживача, що охоплює такі функціональні області прикладення логістики: постачання, виробництво і збут [72].
 | |||||
 | |||||
 |
Рис. 1.3. Сутність технологічної парадигми на прикладі виконання замовлення кінцевого споживача
Логістична система підприємства має інтегруючий потенціал, який орієнтується за матеріальним потоком. Але при цьому пріоритету набувають координуюча функція логістики та мінімізація обмежень чи відхилень у процесі інтеграції з партнерами у ланцюгу поставок.
Технологічна парадигма у логістиці була реалізована в системах планування ресурсів (MRP / DRP-системи), які використовуються у внутрішньовиробничих системах управління запасами і закупками матеріалів, а також поставками готової продукції споживачам. Поряд з цим вирішуються окремі локальні завдання: розрахунок оптимальної партії поставок (замовлення) чи рівнів запасів продукції у ланках логістичного ланцюга.
Необхідно відзначити, що логістичні системи, формування яких виходить з технологічної парадигми, недостатньо гнучкі і динамічні у питаннях регулювання відносин підприємств-виробників з постачальниками і споживачами.
Маркетингова парадигма. У 80-х рр. ХХ ст. у ряді промислово роз-винутих країн реалізуються моделі формування логістичних систем, де використовується маркетингова парадигма.
Маркетингова парадигма у логістиці призначена для реалізації головної мети підприємства – досягнення стратегічної конкурентної переваги на жорстко конкурентному ринку.
Моделі логістичних систем, що побудовані на основі даної парадигми, мають більш велику розмірність і у певній мірі є абстрактними. Більшість змінних мають якісний характер, що безперечно ускладнює отримання кількісних рішень.
Стратегічна здатність підприємства нарощувати свою ринкову частку випереджальними темпами щодо конкурентів залежить від здатності приваблювати та утримувати вигідніших споживачів. Такі відносини будуються на угодах, які забезпечують задоволення потреб споживача. Д. Бауеросокс і Д. Клосс визначили такий підхід як маркетингову концепцію, орієнтовану на споживача [8]. Вона зводиться до таких основних ідей: потреби і запити споживачів важливіші, ніж вироби і сервіс; вироби і сервіс набувають значимості лише тоді, коли вони доступні і потрібні споживачам; прибуток важливіший, аніж обсяг продажу.
Прикладом маркетингової парадигми є SCM-система(Supply Chain Management System) – система управління ланцюгом поставок.
Інтегральна (логістична) парадигма. Сучасна логістика набула нових ефективних рис в результаті її логічного розвитку та перегляду традиційних сфер прикладення.
Пріоритету набуває інтегральна парадигма у логістиці, яка, виходячи за межі вирішення питань оптимізації окремого підприємства, позначає пріоритетність об’єднання зусиль постачальників, виробників та споживачів у досягненні кінцевого результату.
На рис. 1.4 матеріальний потік представлено як інтегратор процесу виконання замовлення кінцевого споживача, що охоплює постачальника сировини і матеріалів, підприємство виробника готової продукції та його підрядників, покупців та споживачів такої продукції, узагальнені функції та роботи, інформаційні мережі та відповідні фінансові інститути [72].
 | |||
 |
Рис. 1.4. Сутність інтегральної парадигми на прикладі виконання замовлення кінцевого споживача
Тобто, логістична система розглядається як інтегрована система, що реалізує цілі та завдання виробничо-комерційної діяльності підприємства.
Інтегральна парадигма у логістиці відображає нове розуміння ринкових відносин, за якими окремі підприємства, організацій, системи розглядаються як відповідні центри логістичної активності, що безпосередньо чи побічно зв’язані у єдиний інтегральний процес створення споживчої цінності за умови набуття очікуваних конкурентних переваг.
Основні умови для використання інтегральної парадигми:
обслуговування споживачів розуміється як стратегічний елемент системи забезпечення конкурентної переваги підприємства;
необхідність досягнення високого рівня інтеграції між партнерами у логістичному ланцюгу, створення нових організаційних (структурних) відносин;
використання сучасних технологічних можливостей для управління логістичними ланцюгами.
Основні умови для використання інтегральної парадигми:
обслуговування споживачів розуміється як стратегічний елемент системи забезпечення конкурентної переваги підприємства;
необхідність досягнення високого рівня інтеграції між бізнес-парт-нерами у логістичному ланцюгу, створення нових організаційних (структурних) відносин;
використання сучасних технологічних можливостей для управління логістичними ланцюгами.
Інтегральна парадигма відображає нове розуміння ринкових відносин, за якими окремі підприємства та організації розглядаються як відповідні центри логістичної активності, що прямо чи побічно зв’язані у єдиний інтегральний процес створення споживчої цінності при умові набуття очікуваних конкурентних переваг.
Поряд з цим, відомі також роботи[14], де представлені такі парадигми з логістики: функціональна, ресурсна і інноваційна (рис. 1.5).
Рис. 1.5. Еволюція парадигм у логістиці з позицій В. Дибської і ін.
Функціональна парадигма. Вона пов’язана з тим, що на протязі певного часу (60 – 85-і рр. ХХ ст.) за логістикою закріплюються операційні види діяльності, зокрема транспортування, складування, переробка вантажів, митне оформлення та страхування.
Функції, які до цього часу характеризували будь-які види підприємницької діяльності (перевезення вантажів, складське зберігання та комплектування замовлень споживача тощо) у практиці підприємств промислово розвинутих країн поступово починають відносити до логістичних. А їх виконання підпорядковується логістичним підрозділам (відділам, службам, департаментам) чи контрагентам – логістичним посередникам.
На цьому етапі основним завданням логістичних підрозділів підприємств різних сфер діяльності було зниження витрат на операційну діяльність при наданні внутрішнім і зовнішнім споживачам певного набору послуг логістичного характеру та підтримки необхідного рівня їх якості. Для цього використовувалися типові економіко-математичні моделі та методи оптимізації логістичних операцій (див. аналітичну парадигму). Але у бажанні зменшити витати на логістичну діяльність підприємства починали залучати до співпраці посередників (транспортно-експедиційні фірми, складських операторів тощо) з порівняно низькими тарифами на послуги. Така економія досить часто оберталася відчутним погіршенням якості обслуговування, а відтак – незадоволеністю споживачів та їх втратою.
Ресурсна парадигма. Вона пов’язана з тим, що у середині 90-х рр. ХХ ст. виникає розуміння необхідності встановлення компромісів за витратами та координацією діяльності у ланцюгах поставок. Основою нових наукових поглядів на зміст ринкових відносин стає концепція "загальних витрат", за якою витрати на логістику та пов’язані з нею види діяльності необхідно складати у логістичній системі (логістичному ланцюгу) підприємства. Саме така загальна сума витрат повинна виступати вимірювачем ефективності використання ресурсів. До складу загальних витрат відносять:
а) Операційні витрати на логістику (витрати на всі види логістичної діяльності: завантаження / розвантаження транспортних засобів, перевезення, складування та збереження, вхідний контроль отриманої продукції за кількісними та якісними показникам, сортування та консолідація вантажів, маркування, митне оформлення тощо).
б) Адміністративно-управлінські і трансакційні витрати (включають заробітну плату управлінського персоналу логістичної служби, витрати на пошук та опрацювання інформації про ринки логістичних послуг, пошук контрагентів, накладні та інші витрати).
в) Витрати, що пов’язані з іммобілізацією коштів у запасах (враховують заморожування оборотного капіталу підприємства у запасах, що циркулюють у підрозділах підприємства та у логістичному ланцюгу).
г) Втрачені прибутки (характеризують ефективність прийняття тих чи інших логістичних рішень з позицій споживача). З позицій бухгалтерського обліку вони є "фіктивними" витратами і відображають потенційну втрату прибутку підприємства (чи логістичного ланцюга) від незадовільного рівня якості логістичних послуг.
На рубежі ХХ – ХХІ ст. ресурсна парадигма починає характеризуватися таким фактором як логістичний аутсорсинг.
Ресурсна парадигма логістики пов’язується з якісно новим рівнем її розвитку: переходом на більш вищий рівень впливу у ієрархії управління підприємством – від операцій до координації.
У логістичному менеджменті координація– це забезпечення спільних узгоджених дій для досягнення загальної мети, ув’язування діяльності, узгодження локальних цілей і завдань з глобальною метою [29].
Фактором укріплення авторитету логістики на цьому етапі стає прийняття логістичним підрозділом на себе ролі арбітру у конфліктних ситуаціях та використання при цьому розрахункової схеми економічного компромісу, за яким досягається оптимальне витрачення ресурсів. Виникає поняття "міжфункціональна логістична координація" – узгодження діяльності підрозділів підприємства за параметрами віднесених до логістики конфліктів, чи суміжним логістичним функціям / операціям, що виникають у виробничій (операційній) діяльності.
Прерогативою логістичного топ-менеджменту стає розв’язання кон-фліктів між функціональними підрозділами (як наслідок відмінностей у їх локальних цілях) та пошук прийнятних компромісів для реалізації основних цілей діяльності підприємства.
Інноваційна парадигма. Вона розглядається як логічне продовження еволюції логістики у розрізі концепції управління логістичними ланцюгами SCM. Така концепція розглядається як природне продовження інтегрованої логістики, де основною метою є оптимізація споживчої цінності у логістичному ланцюгу. Виникають досить стійкі словосполучення, які використовуються для опису логістичних бізнес-процесів у ланцюгах поставок: "інтегрований менеджмент", "інфраструктурна інтеграція", "організаційна інтеграція", "інформаційна інтеграція", "інтегральний логістичний менеджер", "інтегровані інформаційні системи" і т. д.
Інфраструктурна інтеграція, яка первісно була пов’язана з ідеєю об’єднання управління логістичними інфраструктурними потужностями підприємства (транспортними підрозділами, складами) у єдиний транспортно-складський комплекс, у подальшому починає торкатися інформаційної частини інфраструктури логістики у частині технічного устаткування та відповідного програмного забезпечення.
Організаційна інтеграція пов’язана з еволюцією типів організаційної структури логістичних служб підприємств (від лінійно-функціональної до матричної та процесної). Це визначило перехід від управління окремими логістичними функціями і операціями до управління їх сукупністю (інтегрованими логістичними бізнес-процесами) з метою оптимізації ресурсів підприємства та задоволення потреб споживачів.
Інформаційна інтеграція була викликана потребою побудови єдиного інформаційного простору всіх учасників ланцюгів поставок. Це забезпечило необхідні для їх ефективної взаємодії швидкість, повноту та точність отримання необхідних даних для реалізації бізнес-процесів. Особливого значення набуває розробка та впровадження систем інтегрованого планування, управління запасами у логістичних ланцюгах, електронного обороту документів, систем моніторингу таких ланцюгів, інтегрованих корпоративних інформаційних систем тощо.
На практиці всі представлені парадигми логістики, як правило, комбінуються. При цьому значимим є узгодження локальних критеріїв оптимізації функціонування елементів логістичної структури (максимізація прибутку чи мінімізація логістичних витрат) з головною метою підприємницької діяльності підприємства, де логістичне управління виступає у якості інтегруючого функціоналу всіх бізнес-процесів підприємства.
ВИСНОВКИ
1. Виробничі підприємства, транспортно-експедиційні чи комерційні організації, маючи певні навички та досвід у сфері логістичного управління, зобов’язані зважено та коректно аналізувати всі етапи такої діяльності, елементи внутрішньої логістичної структури та досвід їх взаємодії із зовнішнім середовищем. Це дозволяє їм найбільш оптимально адаптувати свої внутрішні можливості до нових постійно змінюваних зовнішніх впливів, виявляти й реалізувати прогресивні теорії та практичний досвід логістичного менеджменту, які фокусуючись на способах ефективного обслуговування споживача, збільшують конкурентні можливості.
2. Логістика знаходиться на стику декількох суміжних чи близьких за призначенням областей сучасних загальнотеоретичних, технічних і економічних наук. На початкових етапах її формування і розвитку логістика досить активно використовувала результати, які були отримані у сферах маркетингу, фінансів, операційної діяльності і корпоративної стратегії. Існуючі трактування логістики у форматі підприємства визначають її як наскрізний бізнес-процес, що проходить через функціональні границі внутрішньої структури підприємства, максимально використовуючи отриманні результати у досягненні мети – задоволення споживчих потреб при найбільш оптимальному рівні необхідних для такої діяльності витрат.
3. У своєму сучасному призначенні логістика виходить за межі підприємства, будуючи логістичний ланцюг створення вартості. За таких умов логістика має вирішувати досить складні питання узгодження руху матеріальних, інформаційних і фінансових потоків між численними бізнес-процесами. А відтак, принципового значення має усвідомлення органами управління підприємства надсистемного характеру логістики, встановлення можливості використання ними оптимізаційних властивостей логістики у процесах доцільного у просторових і часових параметрах середовища формування та розвитку внутрішніх і зовнішніх відносин.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ
Логістика, ретроспектива логістики, основні етапи формування логістики, предметна область логістики, поняття логістики, концепції логістики, парадигми у логістиці
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які на сьогодні встановлені першоджерела виникнення поняття "логістика"?
2. У чому визначився зміст логістики як військової дисципліни?
3. Якими тенденціями супроводжувалася активізація логістичних технологій у різних сферах діяльності суб’єктів підприємницької діяльності?
4. У які етапи формувалася й розвивалася логістика? Визначте їх зміст.
5. У чому полягають основні підходи до визначення логістики, та розкриття її сутності?
6. У чому полягають особливості представлення сутності логістики зарубіжними та вітчизняними вченими?
7. У чому полягають змістовні аспекти предметної області логістики?
8. Які основні напрями сучасного розвитку логістики?
9. У чому полягає ідея у формуванні концепції логістики?
10. Сформулюйте положення основних концепцій логістики.
Розділ 2