Аутсорсинг у системі логістичного менеджменту
Логістичний консалтинг
Формування організаційної структури логістичного менеджменту
Висновки, ключові терміни, контрольні питання
СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ У СИСТЕМІ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
МЕТОДОЛОГІЯ СТРАТЕГІЧНОГО
ПЛАНУВАННЯ ЛОГІСТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
Стратегічне планування – це основна функція стратегічного управління підприємством. Воно визначає раціональне поєднання перспективних планів діяльності підприємства, встановлення чіткого порядку їх розробки, визначення планових показників і критеріїв оцінки діяльності персоналу, здійснення планів і контроль за їх виконанням.
У директивній економіці була прийнята класифікація планів на основі одного для реальних процесів зовнішнього параметру – календарного періоду. При цьому склалася практика формування поточних, коротко-, середньо-, довгострокових планів і програм, відповідно на один рік, п’ять, десять та двадцять років. Одним з недоліків такого підходу є те, що один й той же календарний період охоплював різні стадії економічної діяльності, наприклад, стадії життєвого циклу товару. Безперечно, що за умови стабільного ринкового середовища календарний період також може бути використаний для класифікації планів. Тобто, на підставі статистичних даних можливо оцінити скільки фаз життєвого циклу товару у цілому вкладається, наприклад, у календарний місяць, квартал, рік, п’яти-річку тощо. Але за сучасних умов розвитку економіки, де характерні різкі структурні зміни як у зовнішньому середовищі, так і в середині підприємства, використання календарного періоду як єдиного параметру класифікації планів досить ускладнене і робить неможливим практичне використання планів логістики в управлінні підприємством.
|
Проблема стратегічного планування у системі логістичного мене-джменту будь-якого підприємства стає досить актуальною у сучасних умовах розвитку ринкових відносин. Недостатнє відпрацювання цілей і завдань стратегічного планування логістики, непідготовленість органів управління підприємства різних рівнів до прийняття обґрунтованих, зважених та обміркованих рішень слугує досить серйозною перепоною у реалізації стратегічного потенціалу підприємства та ефективного використання його ресурсів. Тому кваліфікований менеджер з логістики повинен володіти та оперувати основними категоріями науки планування при розробці управлінських рішень.
Планування складає основу системи логістичного управління під-приємства при виконанні будь-якої з характерних для неї функцій. Це деяка система методичних прийомів (робіт та процедур), виконання яких у певній послідовності дозволяє забезпечити ефективність управлінських рішень. Дотримання принципу системної єдності етапів "стратегічне планування бізнес-планування перспективне планування по-точне планування оперативне планування" дозволяє послідовно та дозовано розкривати невизначеності, що пов’язані з зовнішнім середо-вищем діяльності підприємства, а також стан самого підприємства як бізнес-системи і його окремих підсистем (окремих виробництв і підрозді-лів). Нехтування одним з елементів такої системи може призвести до:
зниження точності планування, а відповідно, до зниження ефектив-ності рішень, що приймаються;
підвищенню ризику при прийнятті управлінських рішень.
Стратегічне планування у системі логістичного менеджменту – це організаційне стратегічне передбачення, внутрішня координація, розподіл ресурсів між декількома напрямами логістичної діяльності підприємства з метою її адаптації до очікуваних змін зовнішнього середовища.
Стратегічне планування логістики принципово відрізняється від ін-ших видів планування, що мають місце у процесі управління потоковими процесами, таких як оперативне, тактичне та перспективне планування. Така відмінність полягає не у ступені деталізації плану, цілях чи виборі горизонту планування, а насамперед у спрямуванні вектору планування. Воно складає собою набір дій і рішень, що прийняті керівництвом і які ведуть до розробки специфічних логістичних стратегій, призначених для того, щоб допомогти підприємству досягти своїх цілей. Характерними особливостями стратегічного планування логістики підприємства є такі.
1. Мотивація цілеспрямованого розвитку творчої діяльності персо-налу служби логістики насамперед щодо встановлення постійних зв’язків з постачальниками, покупцями і кінцевими споживачами, що ґрунтуються на довірі і взаємній вигоді. Така діяльність має створювати основу для формування вищої споживчої задоволеності, стати невід’ємною частиною виробленої продукції і послуг, без чого немає підстави вести мову про конкурентні переваги підприємства.
2. Швидке реагування органів управління підприємства на зміни зовнішньої ситуації та інші непередбачувані ситуації, що поєднуються з гнучкістю його функціонування на конкурентному ринку за рахунок прийняття дієвих управлінських рішень.
Основним завданням служби логістики є вирішення поточних питань довгострокового планування як виробничо-господарської діяльно-сті підприємства у цілому, так і логістики зокрема. Керівник служби логістики, проводячи стратегічне планування, повинен відповісти на такі головні питання: "Чи відповідає виробнича і логістична політика підприємства сучасним потребам і вимогам ринку?"; "Наскільки правильними є комерційні ідеї, цілі і стратегії логістики?"; "Які існують небезпеки і можливості формування і розвитку стратегії логістики підприємства?".
Глибокий аналіз існуючих на підприємстві ресурсів визначає сильні й слабкі сторони процесів закупки матеріальних ресурсів, виробництва продукції та послуг, їх реалізації. А аналіз відповідних показників дозволяє виділити процеси, які формують споживчу цінність. У ході встановлення завдань стратегічного планування логістики та відпрацювання відповідної стратегічної програми керівництво підприємства (як власне і служба логістики) мають чітко уявляти собі власні устремління і можливості. У системі логістичного менеджменту стратегічне планування конкретизується у ході розробки щорічних планів логістики, над складанням яких працює також і персонал служби логістики (рис. 6.1).
   |
Рис. 6.1. Загальна схема планування логістики підприємства
Будь-яку систему логістичного управління необхідно переглядати кожні 5 – 7 років за всіма її основними складовими, включаючи організа-цію виробництва продукції та її реалізацію, структуру логістичного управ-ління, систему стимулювання персоналу тощо. Це викликане насамперед постійними якісними змінами персоналу служби логістики чи необхідністю руйнування протиріч у загальній системі менеджменту підприємства та відставанням системи логістичного управління від рівня розвитку ринкових відносин.
Стратегічне планування логістики реалізується через: розподіл ресурсів; адаптацію до зовнішнього середовища; внутрішню координацію та організаційне стратегічне передбачення. Воно визначає вибір на певній множині альтернатив найкращої конфігурації системи логістичного управління з врахуванням параметрів замовлень клієнтів (терміни поставок, ціни, кількість,технологія виготовлення, сервіс тощо); характеристик досяжних на даний момент часу компетенцій підприємства (виробничі потужності, витрати тощо).
Стратегічне планування логістики підприємства не повинно роз-глядатися як безперечна гарантія його майбутнього успіху на конкурентному ринку, оскільки воно має такі обмеження.
1. Стратегічне планування логістики не забезпечує можливості прийняття майбутніх рішень. Стратегічне планування надає підприємству лише загальний напрям руху, що базується на певних припущеннях.
2. Стратегічне планування логістики не є макетом майбутнього. У бізнес-середовищі відбувається досить багато змін: – змінюється ринок, уподобання споживачів, з’являються нові та зникають старі конкуренти, пропонуються нові технології та можливості, змінюються фінансові умо-ви. Стратегічне планування – це динамічний процес, який досить чутливий до змін.
3. Стратегічне планування логістики не може вирішувати критичні ситуації, які загрожують розвитку підприємства. Воно не виводить підпри-ємство із кризи. За всіх умов, до початку застосування стратегічного планування підприємство має бути ринково стабільним.
4. Стратегічне планування логістики не визначає всіх критичних факторів, які пов’язані з логістичною діяльністю підприємства. Воно покликане визначити найбільш важливі питання, які виникають перед підприємством. Фокусуючи увагу на основних питаннях, стратегічний план логістики мінімізує деталі і таким чином збільшує шанси успішного функціонування логістичної системи управління.
Метою стратегічного планування логістики є уточнення цілей і завдань конкретних напрямів логістичної діяльності з врахуванням більш глибокого дослідження зовнішнього середовища та можливостями підприємства адаптації до його змін.
Основні завдання стратегічного планування логістики:
вибір напрямів розвитку (реорганізації) системи логістичного управ-ління підприємства;
техніко-економічне обґрунтування доцільності конкретного проекту розвитку (реорганізації) системи логістичного управління підприємства;
розподіл ресурсів між перспективними, поточними, оперативно-ка-лендарними складовими логістичного менеджменту.
визначення джерел і порядку фінансування, розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності у рамках конкретної системи логістич-ного управління, включаючи об’єм продаж продукції та сервісу, прибутку, доходів тощо;
визначення основних вимог до кваліфікації і спеціальностям пер-соналу підприємства за реалізації проекту розвитку (реорганізації) системи логістичного управління.
Загальна схема розробки стратегічного плану логістики підприєм-ства наведена на рис. 6.2.
     | |||
 | |||
Рис. 6.2. Схема стратегічного планування логістики підприємства
1. Постановка мети. Вона визначає концепцію логістики підприємства та основний напрям її розвитку. Логістичне управління здійснене при наявності такої інформації: цільові вимоги до об’єкту логістичного управління або ж їх сукупності (у випадку коли система логістичного ме-неджменту є багатоцільовою), опис об’єкту управління та можливих варіантів його розвитку; правила, чи норми, за якими відбираються варіанти досягнення мети логістичного менеджменту.
2. Оцінка зовнішнього середовища. Конкретна постановка пробле-ми логістичного управління визначає відношення того чи іншого процесу управління до зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище формує цілі розвитку як об’єкту логістичного управління, так і самої системи ло-гістичного управління підприємства, правила, чи норми, за якими відбираються варіанти досягнення мети логістичного менеджменту.
3. Планування логістичної стратегії. Проводиться з врахуванням інноваційності логістичних технологій у оцінці зовнішнього середовища.
4. Реалізація і коригування плану логістики. Визначається програ-мою, яка містить конкретні заходи з реалізації логістичної стратегії і включає плани: матеріально-технічного забезпечення, виробництва, збуту та сервісного забезпечення продукції.
Незалежно від розмірів та спеціалізації підприємства стратегічне планування логістики виконують у сім базових етапів (табл. 6.1).
Таблиця 6.1
Базові етапи стратегічного планування логістики
| Етап | Завдання, що вирішуються |
| 1. Формування логістичної стратегії підприємства | Довгострокова стратегічна орієнтація підприємства Встановлення основних конкурентів Визначення нових підходів до надання логістичних послуг Встановлення привабливості пропозицій логістичних послуг |
| 2. Ситуаційний аналіз | Визначення можливостей логістичного менеджменту підприємства Встановлення логістичних ситуацій1 Вирішення логістичних завдань2 |
1Логістична ситуація складає інформаційно упорядковану сукупність умов та обставин, яка визначає фактичну невідповідність у часових і просторових параметрах середовища функціонування підприємства реальної логістичної системи її моделі, за якою вона реалізується [68].
2Логістичне завдання – певна інформаційна структура, яка включає відповідну логістичну ситуацію та сукупність невизначених елементів логістичної системи. Результатом вирішення логістичного завдання є отримання оптимальної на такий момент моделі логістичної системи [68].
Закінчення табл. 6.1
| 3. Обґрунтування стратегічних цілей логістичного управління | Визначення конкретних стратегічних цілей Встановлення кількісних показників логістичної діяльності (дохід, прибуток, витрати тощо). |
| Встановлення якісних показників логістичної діяльності (якість обслуговування споживачів, рівень інноваційності логістичних технологій, діловий імідж підприємства тощо) | |
| 4. Розробка стратегічного плану логістичного управління | Визначення механізмів формування ї розвитку логістичної стратегії, встановлення зв'язків з іншими функціональними стратегіями підприємства і загальною стратегією у цілому Визначення механізму формування і розвитку стратегічного партнерства підприємства з учасниками ланцюгу поставок (постачальниками, дистрибуторами та кінцевими споживачами) |
| 5. Удосконалення організаційно-управлінського механізму формування і розвитку системи логістичного управління | Формування кадрового потенціалу, який відповідає за функціонування системи логістичного управління Удосконалення діяльності служби логістики Підвищення ефективності системи мотивацій логістичного персоналу |
| 6. Розробка поточних планів для реалізації логістичної стратегії | Конкретні заходи з реалізації логістичної стратегії Розробка сітьового графіку |
| 7. Контроль результатів стратегічного планування логістики | Встановлення контролю за виконанням стратегічного плану Введення кореляційних показників за необхідності коригування стратегічного плану |
У основу стратегічного плану логістики покладений аналіз перс пек-тив розвитку системи логістичного управління з оцінкою зовнішніх умов її функціонування. Найбільш важливий елемент такого аналізу – це комплексне дослідження зовнішнього середовища підприємства з акцентом на довгострокову перспективу підприємства в утримані конкурентних переваг. На основі результатів такого аналізу формуються стратегічні цілі логістики та відпрацьовуються заходи їх досягнення з врахуванням порівняльної оцінки альтернативних логістичних стратегій.
Стратегічне планування логістики спирається на чітко сформульоване програмне декларування органами управління підприємства напрямів його розвитку, викладення допоміжних цілей і завдань, зважений і розумний господарський портфель та стратегію розвитку.
Програмне декларування. Підприємство розробляє офіційні програмні заяви, що відповідають на такі питання: "Що складає собою під-приємство, як учасник економічних відносин на конкурентному ринку?", "Хто є постачальниками підприємства, його бізнес-партнерами, по-купцями та кінцевими споживачами?", "Що складає цінність для споживачів?", "У чому полягає реорганізація управління бізнес-процесами підприємства (у тому числі логістичними процесами)?".
Добре сформульоване програмне декларування логістичної орієн-тації підприємства дозволяє працівникам підприємства відчути себе без-посередніми учасниками загальної справи у удосконаленні логістичної системи, задає їм мету та підкреслює їх значимість.
При розробці програмного декларування стратегії логістики вище керівництво спрямовує свої зусилля на те, щоб програма не була занад-то вузькою або ж занадто широкою. Найбільш часто керівництво зверта-ється до розширеного представлення стратегії логістики підприємства. При цьому кожний етап розширеного представлення передбачає відкриття нових можливостей і разом з тим може підштовхнути підприємство до здійснення нереальних ризикованих кроків. Програма логістики під-приємства розгортається у детальний перелік допоміжних цілей та завдань логістичного менеджменту для кожного рівня керівництва. Перед кожним менеджером повинні бути поставлені завдання, за розв’язання яких він несе відповідальність. Такий підхід називають логістичним управлінням методом розв’язання логістичного завдання.
План розвитку господарського портфелю. Основним інструментом сфери стратегічного планування логістики є аналіз господарського портфелю підприємства. При цьому оцінюють стан всіх виробництв, що входять до складу підприємства. Підприємства намагаються вкласти основні ресурси у найбільш рентабельні виробництва та скоротити чи зовсім зупинити вкладення у слабке виробництво. Стратегічний план логістики повинен розроблятися на основі порівняльного аналізу структур, з одного боку, необхідної для реалізації програми логістики підприємства, а з іншого боку, існуючої структури. При цьому визначаються структурні підрозділи, що необхідні для реалізації програми логістики.
Стратегія розвитку системи логістичного управління. Вона розробляється на основі аналізу, що виконується на таких рівнях.
Рівень 1. Визначаються можливості, якими підприємство може скористатися при існуючих масштабах логістичної діяльності (можливості інтенсивного розвитку підприємства). Інтенсивний розвиток виправдовує-ться у тих випадках, коли підприємство не до кінця їх використало можливостей, які характерні для існуючих товарів та послуг. А саме:
глибоке входження на жорстко конкурентний ринок полягає у встановлені підприємством шляхів збільшення об’єму надання існуючих логістичних послуг на існуючих ринках з допомогою сучасних логістичних технологій;
розширення меж ринку полягає у намаганні підприємства збільшити рівень обслуговування споживача за рахунок впровадження існуючих логістичних послуг на нові ринки;
удосконалення логістичних послуг полягає у намаганні підприєм-ства збільшити рівень обслуговування споживачів за рахунок нових чи удосконалених послуг для існуючих на даний момент ринків.
Рівень 2. Визначаються можливості інтеграції елементів системи логістичного управління з елементами системи більш вищого рівня (мо-жливості росту логістичної інтеграції підприємства). Ріст логістичної інтеграції виправданий у тих випадках, коли у підприємства є міцні позиції на конкурентному ринку і воно може отримати додаткові переваги за рахунок стратегічної взаємодії у одному з напрямів логістичної діяльності. А саме:
регресивна логістична інтеграція – розширення свого впливу на своїх постачальників;
прогресивна логістична інтеграція – намагання підприємства отри-мати у своє володіння чи поставити під контроль систему дистрибуції;
горизонтальна логістична інтеграція – намагання підприємства от-римати у своє володіння чи поставити під жорсткий контроль підприєм-ства-конкуренти.
Рівень 3. Визначаються можливості, що відкриваються підприємству за межами вищої за ієрархією системи логістичного управління (можливості диверсифікаційного росту підприємства). До такого варіанту звертаються, коли можливості росту підприємства у межах певної системи логістичного управління вичерпані чи коли можливості росту поза існуючою системою більш привабливі. А саме:
концентрична диверсифікація росту полягає у поповнені своєї номенклатури послугами, які з технічної, маркетингової та логістичної точки зору схожі на існуючі послуги підприємства (здійснюється це для залучення споживачів з нових сегментів ринку);
горизонтальна диверсифікація росту виконується за рахунок поповнення свого асортименту послугами, які не пов’язані з виробами, що вже випускаються, але можуть викликати зацікавленість споживачів;
конгломератна диверсифікація росту полягає у поповненні асор-тименту послугами, які не мають ніякого відношення ані до викорис-товуваним підприємством технологіям, а ні до існуючих товарів і ринків.
Вибір типу росту підприємства при стратегічному плануванні ло-гістики відбувається з врахуванням необхідності забезпечити стійкий розвиток підприємства у випадку різкої зміни кон’юнктури ринку чи не-передбачуваного зменшення логістичних потужностей.