Протипоказання до застосування діуретиків

Ø Індивідуальна непереносимість

Ø Гостра ниркова недостатність, анурія

Ø Тяжкі та декомпенсовані форми цукрового діабету і подагри

Ø І триместр вагітності

КОМБІНОВАНІ ПРЕПАРАТИ (для зниження вираженості негативних побічних ефектів, передусім – гіпокаліємії):

Тріамтерен + гідрохлортіазид, амілорид + гідрохлортіазид, спіронолактон + гідрохлортіазид, спіронолактон + фуросемід та ін.

ПОКАЗИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ b-БЛОКАТОРІВ

- Молодий та середній вік

- Ознаки гіперсимпатикотонії (тахікардія,високий пульсовий тиск, гіперкінетичний синдром)

Супутні стани:

- Стенокардія напруги: курцям – селективні b1-блокатори, іншим – неселективні

- Перенесений Q-інфаркт незалежно від наявності або відсутності стенокардії (b-блокатори без ВСА на протязі не менше 3 років)

- Порушення ритму серця (екстрасистолія, тахіаритмії)

- Гіпертиреоз

- Мігрень

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ b-БЛОКАТОРІВ

З боку серцево-судинної системи:

- Негативний інотропний, хронотропний ефекти

- Сповільнення атріовентрикулярної провідності

- “синдром відміни”

- Периферичні вазоспастичні реакції (синдром Рейно, переміжна кульгавість)

o Інші:

- Бронхоспазм

- Порушення вуглеводного, ліпідного обміну

- Шлунково-кишкові розлади (закрепи)

- Депресія, порушення сну, галюцинації, збудження, агресивність, сплутаність свідомості

- Зміни слизових оболонок і шкіри (висипання)

- Сексуальні розлади (імпотенція)

АНТАГОНІСТИ КАЛЬЦІЮ

Речовини, які гальмують вхід іонів Са всередину клітин по “повільних” потенціалзалежних кальцієвих каналах

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ АНТАГОНІСТІВ КАЛЬЦІЮ

1. Серцево-судинні

· Гіпотонія

· Гіперемія обличчя

· Головний біль

· Пастозність гомілок

· Серцебиття, брадикардія, порушення провідності

· Серцева недостатність

2. Шлунково-кишкові:

· нудота,

· Закрепи

· Гіперплазія ясен

3. Рідкі прояви:

· Депресія, нервозність, сонливість, безсоння, парестезії

· Гепатотоксичність (підвищення трансаміназ, жовтяниця, блювота, анорексія та ін.)

· Алергічні реакції (лихоманка, висипка, екзантема, шкірна сверблячка, лімфаденопатія, міалгії)

· Погіршення функції нирок

ІНГІБІТОРИ АНГІОТЕНЗИНПЕРЕТВОРЮЮЧОГО ФЕРМЕНТУ (іАПФ)

Механізм дії: блокада перетворення ангіотензину І (біологічно малоактивної речовини) в ангіотензин ІІ (ефекторний гормон ренін-ангіотензинової системи). Крім того, АПФ каталізує розпад брадикініну і у разі призначення його інгібіторів підвищується вміст брадикініну, що спричинює вазодилятаторні ефекти, покращення функції ендотелію, активацію тромболітичної активності крові.

ПОКАЗИ до застосування:

- Молодий та середній вік

- ознаки підвищення активності ренін-ангіотензинової системи

- набряки

- ренопаренхиматозна гіпертензія та початкова стадія ниркової недостатності

- цукровий діабет та протеїнурія

- значна гіпертрофія лівого шлуночка

- перенесений інфаркт міокарда

- дисфункція лівого шлуночка або серцева недостатність

ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ:

- Гіпертчутливість до препаратів

- Вагітність, лактація

Застереження:

- Стеноз ниркової артерії, особливо при двосторонніх стеноз або стенозі артерії єдиної нирки

- Дифузні захворювання сполучної тканини

- Стенотичні вади серця

- Важка ниркова недостатність

ПОБІЧНІ ДІЇ іАПФ:

Головний біль, кашель, ангіоневротичний набряк, слабість, головокружіння, гіпотензія, гастроінтестинальні порушення (нудота, діарея), висипання на шкірі, гіперкаліємія, втрата або зміни смаку.

Властивості окремих препаратів наведені в таблиці

Плато антигіпертензивної дії більшості препаратів іАПФ відзначають не раніше 10-14 днів після початку лікування, і тому оцінку ефекту слід проводити не раніше вказаного терміну.

БЛОКАТОРИ (АНТАГОНІСТИ) РЕЦЕПТОРІВ АНГІОТЕНЗИНУ ІІ

На відміну від іАПФ антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ не впливають на розпад брадикініну. Певною перевагою цих засобів вважають повну блокаду рецепторів до ангіотензину ІІ. Мають найменше число побічних ефектів, тривалість дії, як правило, понад 24 години, їх активність виявляється лише через 4-6 тиж лікування, тому оцінювати ефект необхідно саме в цей період. Більшість препаратів цієї групи виділяється печінкою, тому це дозволяє застосовувати їх при нирковій недостатності.

ПОКАЗАННЯ І ПРОТИПОКАЗАННЯ такі ж, як і для іАПФ, а також непереносимість і АПФ, в тому числі через сухий кашель.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ: запаморочення, головний біль, закладеність носам, діарея, біль у спині, гіперкаліємія.

ІНШІ ПРЕПАРАТИ В ЛІКУВАННІ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

ПОСТСИНАПТИЧНІ АЛЬФА-АДРЕНОБЛОКАТОРИ

Механізм дії: блокада периферичних постсинаптичних альфа-адренорецепторів 1 типу, внаслідок чого знижується периферичний опір судин майже без рефлекторної тахікардії. Об¢єм серцевого викиду збільшується, циркулюючої крові – не змінюється. Препарати метаболічно нейтральні, або навіть покращують показники ліпідного обміну, підвищують чутливість до інсуліну.

ПОКАЗАННЯ

- Гіперліпідемія

- Інсулінорезистентність та цукровий діабет ІІ типу

- Супутні серцева недостатність

- Аденома передміхурової залози

ПРОТИПОКАЗАННЯ

- Підвищена чутливість до препарату

- Період вагітності, лактація

- Застійна серцева недостатність конструктивного типу

ОБЕРЕЖЕНО при гіповолемії, вадах серця зі зниженим тиском наповнення, порушенні функції печінки, управлінні транспортними засобами

ПОБІЧНІ ДІЇ

- Гіпотензія, в т.ч. першої дози

- Ортостатичні реакції

- Головокружіння

- Слабість

- Периферичні набряки

- Головний біль

- Нудота

- Надмірна пітливість

- Сухість у роті

- Закладеність носа

Препарати центральної дії (блокатори центральних альфа-адрено та І1-імідазолінових рецепторів (альфа-метилдопа, клоні дин) – використовують у хворих з гіпертонічними кризами, як тимчасовий засіб. Альфа-метилдопа – майже єдиний препарат, безпека прийому якого доведена з І триместру вагітності. Добова доза складає 1500-3000 мг у 3 прийоми.

Селективні агоністи імідазолінових рецепторів (моксоніди та рилменідин): побічні ефекти рідко, позитивні метаболічні ефекти, не викликають синдрому відміни.

Периферичні адренолітики – препарати на основі резерпіну, а також гунетидин і гуанадрел. Часті побічні ефекти: поступальна гіпотензія і сексуальні розлади.

Вазодилятатори прямої дії – гідралазин, міноксидил – застосовують у комплексі з бета-блокаторами або антагоністами кальцію, які уповільнюють ЧСС, та діуретинами. Мають не дуже високу ефективність і велику частоту побічних ефектів.