Соціальні зміни: форми, чинники.

Соціальні зміни-тип руху соціальних явищ, процесів та соціальних структур у суспільстві, у результаті якого виникають, нагромаджуються і трансформуються якісні відмінності між ними, створюється багатоманітність соціальної реальності. Отже, революційні, якісні зміни в розвитку суспільства настільки ж закономірні і неминучі, як і еволюційні, кількісні. Форми, способи їхнього прояву залежать від конкретно-історичних умов даної епохи і даної країни. Революційні політичні вибухи, широта і частота їхнього виникнення — наслідок, результат співвідношення, що об'єктивно складається, і характеру взаємодії протиборчих соціально-політичних сил, а також політики владних структур. Якщо останні готові за допомогою більш-менш глибоких і радикальних реформ провести назрілі соціальні перетворення, піти на компроміс, не допустити масового застосування насильства і т. п., то ґрунт для революційних потрясінь у суспільстві різко звужується і навіть якісні соціальні зміни виявляється можна здійснювати без таких потрясінь, поступово, планомірно, регульовано, спадкоємно. І навпаки, якщо сили, що стоять на чолі влади, не готові реформувати суспільство, іти на компроміс, і проводять негнучку, далеку від обліку сформованих реальностей реакційну політику й готові застосовувати соціальне і політичне, у тому числі і збройне насильство заради збереження застарілого, то соціально-політичні потрясіння неминучі й часті.

Чинники соціальних змінФізична середовище. Люди живуть у певному середовищі проживання. Якщо навколишнє середовище з якої-небудь причини змінюється, її мешканці, що виробили певний тип адаптації до неї, повинні відреагувати на ці зміни відповідними інституційними змінами, новими формами соціальної організації, новими технічними винаходами - людина пов'язана з навколишнім середовищем ланцюгом складних взаємних змін. 2. Населення. Зміна у чисельності, структури та розподілу народонаселення позначаються на культурі і соціальній структурі суспільства. 3. Конфлікти через ресурсів і цінностей. Інтереси індивіда та групи суперечать, один одному - конфлікт стає джерелом соціальних змін. 4. Підтримка цінності та норми. Цінності і норми діють як свого роду «цензори», дозволяють або забороняють якісь нововведення. Вони також можуть діяти як «стимулятори». 5. Інновації. 6. Дифузія - це процес, в ході якого культурні характеристики розподіляються від однієї соціальної системи до іншої.

9.Модернізація суспільства: органічна та неорганічна

Первинна, органічна модернізація відбувалася у тих країнах, що були новаторами на цьому шляху, і розгорталась завдяки внутрішнім чинникам, зокрема, докорінним змінам у сфері культури,ментальності, світогляду. Її становлення пов'язують з появою національних централізованих держав, зародженням буржуазних відносин, зокрема капіталістичної кооперації та мануфактури, формуванням ранньомодерних націй, а піднесення — з першою промисловою революцією, руйнуванням традиційних спадкових привілеїв та впровадженням рівних громадянських прав, демократизацією, становленням національних суверенних держав тощо.

Вторинна, неорганічна модернізація відбувається як відповідь на зовнішній виклик з боку більш розвинутих країн і здійснюється переважно під впливом запозичення чужих технологій та форм організації виробництва і суспільства, запрошення фахівців, навчання кадрів за кордоном, залучення інвестицій тощо. Її основний механізм — імітаційні процеси. Розпочинається ж вона не у сфері культури, а в економіці та/або політиці і в останньому випадку визначається як наздоганяльна модернізація або «модернізація з запізненням». Згідно з Ш. Ейзенштадтом, така модернізація являє собою своєрідний «виклик», на котрий кожне суспільство дає свій «відгук» відповідно до принципів, структур та символів, закладених у здобутках його тривалого розвитку. Тому її підсумком є не обов'язково засвоєння соціальних досягнень Заходу, але сукупність якісних змін традиційного суспільства, тією чи іншою мірою адаптованих до мануфактурного або індустріального виробництва^[29].

10.Суспільна еліта: роль, покликання, функції.

1. Чинники, що впливають на формування особистості.

2. Статусно-рольова структура особистості.

3. Соціалізація особистості: сутність, етапи, агенти.

4. Унікальний індивідуальний досвід.

5. Соціальна активність особистості.

6. Соціальна структура суспільства: елементи, ознаки.

7. Соціальні спільноти: види, роль

8. Соціальна стратифікація: суть, історичні типи.

9. Соціальна мобільність.

10. Етнічні спільноти: історичні форми

11. Чинники функціонування націй

12. Національні меншини.

13. Соціальна дія.

14. Соціальний зв'язок: види

15. Соціальна взаємодія: солідарність, конфлікт.

16. Теорії міжособистісної взаємодії.

17. Соціальні конфлікти: суть, причини, наслідки

18. Соціальний контроль: суть, елементи, механізми.

19. Девіантна поведінка: суть, причини, наслідки

20. Теорії соціальної девіації.

21. Позитивні та негативні види соціальних девіацій.

22. Соціальні норми та санкції.

23. Соціальна аномія у теоріях соціальної девіації.

24. Сім’я як соціальний інститут.

25. Тенденції у розвитку сучасної української сім’ї.

26. Дисфункції сучасної сім’ї.

27. Лідер та керівник.

28. Цілі сім’ї.

29. Культура як соціальний феномен.

30. Прогрес цивілізації.

31. Поняття субкультури.

32. Традиція та модерн у культурі.