МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
Для проведення групового заняття
з навчальної дисципліни«Тактика»
Т Е М А № 20: Механізований взвод в обороні
| Заняття 2: | Оборона взводу в особливих умовах |
Час: 2 години
| Мета заняття: | 1. Розглянути особливості організації та ведення оборони взводу в місті, горах, лісі, взимку та вночі. 2. Ознайомити студентів із способами дій взводу щодо блокування району, ізоляції угрупованьнезаконних збройних формувань. 3. Виховувати та розвивати почуття особистої відповідальності за організацію оборони в особливих умовах; сміливість, рішучість, ініціативу, наполегливість, непохитну волю до перемоги. |
РОЗПОДІЛ ЧАСУ
| № з/п | СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ | Час (хв.) |
| 1. | Вступна частина | до 5 |
| Проведення усного опитування за попередньою темою | до 10 | |
| 2. | Основна частина | 65-70 |
| Відпрацювання першого питання заняття Оборона взводу в місті, горах, лісі. | до 30 | |
| Відпрацювання другого питання заняттяОсобливості організації оборони вночі та взимку. | до 20 | |
| Відпрацювання третього питання заняття Дії взводу при блокуванні району, ізоляції угрупованьнезаконних збройних формувань. | до 20 | |
| 3. | Заключна частина | 5-10 |
ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
| 1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). Розділ 2. Оборона. – К.: Варта, 1995. – Ст. 49, 78-83, 16-17. 2. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.–с. 49-60. 3. Общая тактика. Часть первая. Отделение (танк) и взвод. Учебник под общей редакцией П.Н. Лащенко. - М.: Воениздат, 1976. – С. 61 – 75. 4. Мотострелковый (танковый) взвод в бою/ Андрусенко И.М., Дуков Р.Г., Фомин Ю.Р. – М.: Воениздат, 1989. – С. 97-98, 140-148. 5. Похнатюк С.В., Мінтюков Д.В., Дзюбенко Ю.А. Робота командира взводу (відділення) з організації бою: Навчальний посібник. Л.: ЛІСВ, 2008.– с.34-45. 6. Рекомендації щодо підготовки та ведення дій механізованими і танковими підрозділами у ході припинення конфлікту, роззброєння та ліквідації незаконних збройних формувань.- К.:ГУБП СВ ЗСУ, 2002.- С. 22-26. 7. Єфімов Г.В., Дзюбенко Ю.А., Яковлев М.Ю. Дії механізованих (танкових) підрозділів під час боротьби з незаконними збройними формуваннями і диверсійно-розвідувальними групами: Навчальний посібник. – Львів: ЛІСВ, 2008. – С. 59-62. |
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
| Проектор, кольорова крейда, дошка, ПЕОМ, екран. |
ВСТУПНА ЧАСТИНА:
- прийняти рапорт командира групи і привітатися зі студентами;
- перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
- перевірити зовнішній вигляд студентів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
- при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
- нагадати основну проблематику минулої теми заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті;
- довести під запис номер і тему заняття, його навчальні питання;
- зосередити увагу студентів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;
- визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;
- представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи);
- визначити порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього;
- провести усне опитування для перевірки засвоєння матеріалів минулої теми.
ОСНОВНА ЧАСТИНА:
Послідовно розкривається зміст кожного навчального питання.
Робляться висновки з кожного питання і теми в цілому, шляхом зосередження уваги на сутності розглянутих проблем (відпрацьованих питань).
| № з/п | Час (хв.) | Навчальні питання та дії викладача | Дії тих, хто навчається |
| 1. | 30 хв. | Оборона взводу в місті, горах, лісі. | |
| При викладенні матеріалу першого навчального питання основним є ознайомлення студентів з особливостями підготовки та ведення оборони в місті, горах, лісі . Навчально-виховна мета досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Основним з них є постановка проблемних питань щодо підготовки та ведення оборони в місті, горах, лісі. Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до студентів з питань, які вивчалися на попередніх заняттях. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал з опорою на слайди, спостерігати за реакцією студентів, що дозволить в залежності від їх уваги міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії. Дидактичні матеріали в ході заняття слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань. | Конспектують матеріал заняття. Відповідають на запитання. |
Оборона в місті
Умови міста (населеного пункту) здійснюють значний вплив на організацію та ведення оборонного бою. У місті механізований взвод (МВ) обороняє опорний пункт, який може включати 1-2 будинки, механізоване відділення (Мвід) – будинок або поверх будинку. Взводу можуть бути придані гармати, вогнемети, ПТРК і інші вогневі засоби. Оборона в будинках організовується так, щоб підступи до них прострілювались фланговим та перехресним вогнем.
Будинок готується до кругової оборони, яка забезпечить утримання його тривалий час навіть при оточенні противником.
Система вогню при цьому організовується таким чином, щоб будинки знаходились у вогневому зв’язку між собою. Вогонь готується в декілька ярусів. Більша частина сил та засобів, які обороняють будинок, розміщуються на нижніх поверхах та в напівпідвалах. На верхніх поверхах встановлюються окремі вогневі засоби і розташовуються снайпери. ПТРК, вогнемети і гранатомети розташовуються переважно на перших поверхах з таким розрахунком, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню вздовж вулиць та майданів. Вогневі позиції (ВП) обладнуються в дворах, на верхніх поверхах та горищах.
Готуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна та двері цеглою, мішками з піском (землею), влаштувати бійниці та амбразури, проробити ходи в горищному та міжповерхових перекриттях, обладнати підвал мурованого будинку під сховище. Підступи до опорного пункту (будинку) прикриваються інженерними загородженнями. На вулицях будуються барикади, в яких влаштовуються бійниці та площадки для вогневих засобів. Для маневру своїх підрозділів та руху транспорту залишаються проходи, які ретельно охороняються та прикриваються вогнем. Будови, які заважають спостереженню та веденню вогню розбираються. Для маневру підрозділів в місті (населеному пункті) влаштовуються проходи та проїзди всередині кварталів та пристосовуються підземні комунікації. В невикористаних комунікаціях (спорудах) влаштовуються загородження, а входи до них прикриваються вогнем або обороняються.
Під час підготовки будинків до оборони необхідно створити запас боєприпасів, особливо ручних гранат, запас продовольства, медичного майна та питної води, а також передбачити необхідні протипожежні заходи, підготувати засоби пожежогасіння, засипати дерев’яну підлогу піском (землею). Дрібні будови, від яких пожежа може перекинутись на сусідні будинки, руйнуються.
Танковий взвод використовується в повному складі для дій з підготовлених ВП в опорних пунктах або окремими машинами придається механізованим взводам.
ВП танка, як правило, вибирається на околиці міста, або перехрестях вулиць перед майданами, скверами та в інших місцях, які дозволяють вести вогонь вздовж вулиць на велику відстань. Вона може обладнуватись за стіною (парканом), в якій роблять амбразури для ведення вогню і спостереження, та за іншими міцними спорудами. Вогневі позиції танків повинні прикриватись вогнем механізованих підрозділів.
Для управління боєм командир взводу (роти) розташовується в будинку, який охороняє, та вибирає КСП в такому місці, звідки проглядаються підступи до будинку. Командир танкового взводу управляє боєм з танка.
Атака противника відбивається вогнем всіх засобів, при цьому вогневі засоби, розташовані на верхніх поверхах, знищують противника не тільки перед ОП, але і ведуть вогонь по противнику в глибині його бойового порядку, перешкоджаючи підхід його резервів і вогонь по будинку прямою наводкою. Противник, що підійшов до будинку, закидається гранатами і знищується вогнем впритул, а той, що увірвався в будинок, крім того у рукопашній сутичці. Він може також знищуватись коротким ударом і вогнем впритул відділення (групи солдат), які висилаються в тил противнику по підземних комунікаціях.
(Привести приклад з ВВВ – дім Павлова – 58 діб під вогнем противника).
Оборона в горах
Гірська місцевість чинить двоякий вплив на дії військ, що обороняються. Різка пересіченість місцевості з великою кількістю природних перешкод сприяє створенню стійкої оборони не дуже великими силами, тому що противник в цих умовах змушений вести наступ в основному вздовж долин, доріг та гірських хребтів. Основними об’єктами дій військ є висоти, які контролюють гірські перевали та проходи. Темп наступу противника, в порівнянні із звичайними умовами зменшується, підтримка взаємодії між підрозділами, які наступають, затруднюється. Виходячи з цього, найбільш міцна, ешелонована вглиб оборона створюється на ділянках місцевості, які перехоплюють напрямки, доступні для наступу противника – дорожні вузли на пануючих висотах, перевалах. Важкодоступні напрямки прикриваються окремими ротними та взводними ОП.
Негативний вплив гір на організацію оборони полягає в тому, що велика кількість мертвих просторів, глибоких та потайних підступів погіршує спостереження, надає можливість противнику непомітно підійти до ПКО і раптово атакувати його. Наявність значних проміжків між ОП полегшує противнику, що наступає, їх обхід та охоплення.
Обмежена кількість доріг, можливість обвалів, а також створення завалів на дорогах затруднює проведення маневру силами та засобами для обох сторін.
В гірській місцевості нерівномірно розподіляється дія уражаючих факторів ядерного вибуху (ударна хвиля, РЗМ). Кам’янистий і скельний грунт затруднює виконання інженерних робіт, можливі лавини, обвали та затоплення, потребують передбачення їх при організації оброни. Гори мають екрануючу дію радіохвиль, на що потрібно звертати увагу при організації зв’язку.
Механізовані підрозділи в горах, як правило, обороняються на більш широкому, ніж у звичайних умовах, фронті, перехоплюючи напрямки, які доступні для дій противника, на узгір’ях, перевалах, відрогах гір, а в широкій гірській долині – як у звичайних умовах.
Оборона будується шляхом створення ротних та окремих взводних ОП з метою утримання домінуючих висот, перевалів, дорожніх вузлів та інших важливих ділянок місцевості. Опорні пункти створюються таким чином, щоб забезпечувалась їхня кругова оборона.
Взвод може обороняти ОП у відриві від інших взводів роти. Позиції відділення вибираються у місцях, які виключають можливість обвалів, зсувів та затоплень з таким розрахунком, щоб забезпечувалось ураження противника багатоярусним фланговим, перехресним та кинджальним вогнем, виключалась наявність мертвих просторів.
Вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню відділень при цьому створюється таким чином, щоб вони знаходились у постійному вогневому зв’язку між собою, забезпечували кругову оборону і можливість зосередження вогню основних засобів на напрямку, якому погрожують, у стислі строки. Для оборони перевалів, важливих вузлів доріг, переправ ВП вибираються з таким розрахунком, щоб забезпечувалось ведення вогню на граничній відстані і потайне їх розташування. Частина вогневих засобів розташовується на зворотних схилах висот для знищення противника, який прорвався, вогнем впритул.
Під час організації оборони в горах командир взводу, крім вирішення звичайних питань, зобов’язаний:
· ретельно вивчити підступи до ОП з фронту, тилу і флангів;
· організувати прикриття їх перехресним вогнем і спостереження за ними;
· врахувати мертві простори поблизу ОП і підготувати по них вогонь;
· створити на позиціях збільшений запас ракет та боєприпасів, особливо гранат;
· передбачити засоби щодо протидії обходам противника і його просочування між позиціями відділень або на стиках з сусідами.
Готуючи фортифікаційні спорудження в кам’янистих та скельних грунтах, використовуються каміння та мішки з піском і землею. Окопи, укриття та інші споруди обладнуються так, щоб виключити затікання в них вогнесумішей та води. Перед позиціями крім звичайних загороджень готуються обвали та обсипи, дороги та стежки готуються до руйнування.
Атака відбивається всіма вогневими засобами , з широким застосуванням гранат. Танки знищуються з верхніх ярусів в місцях, що обмежують їх маневр (на підйомах, серпантинах).
Під час обходу противником ОП підрозділ переходить до кругової оборони і уражає його вогнем у фланг і тил.
Оборона в лісі
В лісі при організації оборони сильно затруднене спостереження, орієнтування, коректування вогню, управління, взаємодія, а також можливий застій ОР, пожежі та завали. Ліс є значною перешкодою для наступу противника, і не скрізь проходимий навіть для сучасної бойової техніки. Наступ противника можливий вздовж доріг, просік, галявин, через вирубки лісу на роз’єднаних напрямках.
Тому оборона в лісі будується таким чином, щоб перехопити імовірні напрямки наступу противника, тобто окремими взводними ОП.
У лісі ОП взводу, як правило, перехоплює дорогу, 1-2 просіки. Під час переходу до оборони в лісі командир взводу окрім загальних питань щодо підготовки оборони повинен:
· організувати розчищення лісу та чагарнику для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому свого розташування;
· підготувати кинджальний вогонь та вогонь з дерев;
· передбачити протипожежні заходи (створити захисні смуги та запаси води, підготувати лопати, сокири, пили, гаки, очистити опорний пункт від сушняку).
· підготувати над траншеями козирки для захисту особового складу від осколків снарядів, які розриваються при зіткненні з деревами;
· для ведення вогню із стрілецької зброї та спостереження на деревах з густою кроною обладнати площадки.
Передній край оборони вибирається попереду узлісся або відноситься в глибину лісу на 50-100 м. В останньому випадку ліс перед переднім краєм розчищається. На танконебезпечних напрямках взвод (рота) влаштовують завали, протитанкові бар’єри, які прикриваються вогнем.
ВП танків, ПТРК і гранатометів обладнуються в місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню вздовж просік, полян, доріг і по ділянках рідкого лісу. На перехрестях доріг, просік, узлісь або на краю полян можуть влаштовуватись вогневі засідки. Під час бою в лісі широко застосовується вогонь всіх засобів з близьких відстаней.
Висновок: На характер оборони суттєвий вплив чинять природні умови, характер та рельєф місцевості, її рослинний покрив, наявність та щільність забудови будинками та спорудами. Хоча загальні принципи організації і ведення оборони і тут зберігають своє значення, проте під впливом специфічних природно-кліматичних факторів, специфіки навколишньої місцевості та її характеру в діях підрозділів виникає багато особливостей.
Командири підрозділів повинні постійно турбуватися про підтримку високої бойової готовності своїх підрозділів, виховувати у особового складу стійкість, сміливість, вміння діяти в бою рішуче, наполегливо і ініціативно, добиватися рішучого розгрому противника в будь-яких умовах і на будь-якій місцевості.
| № з/п | Час (хв.) | Навчальні питання та дії викладача | Дії тих, хто навчається |
| 2. | 20 хв. | Особливості організації оборони вночі та взимку. | |
| При викладенні матеріалу першого навчального питання основним є ознайомлення студентів з особливостями підготовки та ведення оборони взимку та вночі. Навчально-виховна мета досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Основним з них є постановка проблемних питань щодо підготовки та ведення оборони взимку та вночі. Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до студентів з питань, які вивчалися на попередніх заняттях. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал з опорою на слайди, спостерігати за реакцією студентів, що дозволить в залежності від їх уваги міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії. Дидактичні матеріали в ході заняття слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань. | Конспектують матеріал заняття. Відповідають на запитання. |
Особливості оборони вночі
При організації оборони вночі необхідно пам’ятати, що нічні умови в більшості випадків негативно впливають на ефективність застосування зброї. Для ведення оборони вночі командир підрозділу до початку темряви повинен визначити та вказати підлеглим командирам:
· добре видимі вночі орієнтири;
· завдання щодо підготовки зброї та вихідних даних для ведення вогню вночі, спостереження та підслуховування;
· по яких ділянках місцевості перед ПКО і на флангах додатково підготувати вогонь;
· порядок застосування ПНБ і засобів освітлення місцевості, а також завдання щодо знищення та осліплення засобів освітлення противника.
· додаткові заходи щодо забезпечення проміжків та флангів;
· розпізнавальні знаки своїх підрозділів;
· які вогневі засоби, коли і куди перемістити, де додатково виставити спостерігачів;
· способи орієнтування та цілевказання.
До початку темряви всі командири зобов'язані перевірити вихідні дані для стрільби вночі, готовність зброї і приладів нічного бачення, наявність трасуючих снарядів, патронів з трасуючими кулями та засобів освітлення місцевості.
Оборона взимку
Зимою командир підрозділу особливу увагу в обороні звертає на забезпечення постійної готовності зброї до застосування в умовах низьких температур та вживанню заходів щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу, передбачає більш часту заміну спостерігачів та чергових вогневих засобів, особливо вночі, в заметіль та в снігопад, а також посилює контроль за несенням служби на позиціях.
Оборона підрозділу організується на найбільш доступних для дій противника напрямках.
Під час обладнання фортифікаційних споруджень широко застосовуються вибухові речовини. Фортифікаційні споруди можуть бути насипного типу з снігу, льоду та каменю.
Широко застосовуються снігові вали як протитанкові загородження і як маски для укриття від ВТЗ противника. За ними можуть створюватись вогневі позиції кочуючих БМП, танків.
В умовах бездоріжжя на позиціях, в окопах та укриттях влаштовуються водостоки. З метою запобігання розмивів та обвалів стінки окопів, траншей та інших фортифікаційних споруд укріплюються, БМП, танки встановлюються на лежні.
З метою маскування місця, які потемніли від порохових газів, і сліди гусениць засипаються снігом, особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, опалення печей в бліндажі та інших укриттях дозволяється тільки вночі.
Взимку снігове покриття і холод потрібно використовувати для вимотування противника, що наступає, і послаблення його боєздатності. З цією метою застосовуючи вогонь усіх видів та інженерні загородження необхідно змусити противника зійти з доріг і рухатися цілиною снігу, позбавити його можливості обігріватися в населених пунктах, лісах та ярах, змусити його залягти на відкритій місцевості і якомога довше пробути на морозі. У випадку вклинення противника в оборону підрозділи повинні не допустити його закріплення в населених пунктах, в окремих будовах і в лісі. По таких місцях заздалегідь готується зосереджений вогонь підрозділу.
Висновок:
1. На дії підрозділів взимку чинять вплив райони місцевості з глибоким сніговим покриттям, обмежена кількість доріг, трудність виконання завдань щодо інженерного обладнання місцевості, складність орієнтування та маскування, суворий клімат з низькими температурами, складні метеорологічні умови.
2. Успіх нічних дій багато залежить від вмілої та чіткої організації бою, особливо світлового забезпечення, виконання заходів щодо захисту підрозділів від світлового випромінювання, ретельного маскування і навичок особового складу.
| № з/п | Час (хв.) | Навчальні питання та дії викладача | Дії тих, хто навчається |
| 3. | 20 хв. | Дії взводу при блокуванні району, ізоляції угруповань незаконних збройних формувань. | |
| При викладенні матеріалу третього навчального питання основним є ознайомлення студентів з особливостями дій взводу щодо блокування району та ізоляції угруповань незаконних збройних формувань. Навчально-виховна мета досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Основним з них є постановка проблемних питань стосовно дій взводу щодо блокування району та ізоляції угруповань незаконних збройних формувань. Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до студентів з питань, які вивчалися на попередніх заняттях. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал з опорою на слайди, спостерігати за реакцією студентів, що дозволить в залежності від їх уваги міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії. Дидактичні матеріали в ході заняття слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань. | Конспектують матеріал заняття. Відповідають на запитання. |
Застосування військ у внутрішніх збройних конфліктах є крайнім заходом.
Механізовані й танкові підрозділи спільно з іншими підрозділами родів військ і спеціальних військ, а також підрозділами інших військових формувань і правоохоронних органів можуть застосовуватися у складі тактичної групи для надання допомоги органам правопорядку щодо нормалізації обстановки в регіоні. Вони можуть залучатися для вирішення завдань щодо припинення (локалізації) збройних конфліктів, сепаратистських, терористичних і диверсійних дій або іншого протиправного збройного насилля в межах території країни у разі загрози її безпеці, територіальній цілісності та життю громадян, відповідно до офіційно прийнятих урядом законів і правових актів.