Обгрунтувати розподіл витрат між підрозділів між його дільницями та бригадами.
2. Виробнича структура перебуває у процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників.
Відносна економічна самостійність підрозділів підприємства –
Оцінка запасів за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній номенклатурній позиції запасів. Вона виражається відношенням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів до загальної кількості запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.
Методи ієрархічного планування Метод «зверху-вниз» дає змогу досить чітко координувати і збалансовувати розроблення планів підрозділів у вертикальному і горизонтальному аспектах.Метод «знизу-вверх» позбавлений недоліків централізованого планування. У розробленні планів активну участь беруть усі підрозділи, у планах більшою мірою враховуються можливості підрозділів, вони точніші, вищі мотиви до їх реалізації
У комбінованому методі намагаються поєднати (комбінувати) позитивні сторони централізованого і децентралізованого планування та уникнути недоліків цих методів.
Коефіцієнт завантаження-
Білет 20
Обчислити прямі витрати та розподілити непрямі витрати.
2. Загальна структура
Прогресивна нормативна база
Оцінка запасів за методом ФІФО передбачає, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство. Тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень.
Стабільні норми і нормативи залишаються незмінними протягом тривалого періоду (кількох років). До них належать передусім норми і нормативи, що встановлюються державою і стосуються формування і розподілу прибутку
Резерв пропускної спроможності.
Білет 21
1. .Розкрити зміст формування кошторису та планування в-ат по статтях кошторису.
Кошторис охоплює всі витрати підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з коротким виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період, як правило, збігаються.
Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції: Організуюча функція кошторису полягає в тому, що, маючи встановлену планову величину витрат, працівник, намагається дотримуватись чинного регламенту і норм використання ресурсів. Контролююча дають змогу контролювати роботу працівників, відповідальних, за рівень витрат. Стимулююча стимулювання здійснюється через відповідальність за необґрунтовані витрати і заохочення в їх зниженні. Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих витрат (загально виробничими витратами), а також калькуляціями на окремі вироби підрозділу. Матеріали - витрати на основні матеріали, на матеріали допоміжного призначення на окремі вироби витрати обчислюються на основі встановлених норм, цін на матеріали і виробничої програми, ураховуються транспортно-заготівельні витрати. Куповані вироби і напівфабрикати - це вироби, які додатково обробляються на підприємстві обчислюються аналогічно витратам на матеріали згідно з нормами і цінами. Паливо та енергія на технологічні потреби - обчислюються аналогічно попереднім статтям, тобто за нормами витрат і встановленими цінами (тарифів).Основна заробітна плата виробничих робітників - вона складається з відрядної та почасової заробітної плати згідно з установленими розцінками та тарифними ставками (посадовими окладами).Додаткова заробітна плата виробничих робітників - обчислюється згідно з передбаченими умовами оплати праці в плановому періоді, а у разі їх відносної стабільності — у відсотках від основної заробітної плати за даними звітного періоду. Відрахування на соціальні заходи - обчислюється їх сума у встановлених відсотках від заробітної плати (основної і додаткової) виробничих робітників. Загальновиробничі витрати:1) Витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування; 2) витрати на організацію та управління виробництвом. Втрати від браку. Ця стаття витрат планується тільки в тих виробництвах, де за досягнутого рівня технології та якості матеріалів неможливо забезпечити стопроцентну відповідність продукції встановленим технічним вимогам, тобто брак невідворотний. Допустимі втрати від браку обґрунтовуються за цих умов на основі досвіду й установлюються у відсотках від виробничих (цехових) витрат. Фактичні втрати від браку обчислюються так:
Вб = Сб.в + Сб.з — Ск, де Вб — втрати від браку, грн.;Сб .в — собівартість внутрішнього остаточного браку, грн.;Сб .з — собівартість зовнішнього остаточного браку, грн.;Ск — компенсації втрат від браку, грн.
Собівартість внутрішнього браку обчислюється за виробничою (цеховою), а зовнішньою (у споживачі в) — за повною собівартістю.
2. Основні цехи підприємства спеціалізуються на виготовленні будь-якого виробу, групі однорідних виробів, вузлів, деталей з використанням найрізноманітніших технологічних процесів і операцій.
Оцінка обліку руху матеріальних цінностей
Оцінка запасів за методом ЛІФО передбачає, що запаси використовуються у послідовності, яка протилежна їх надходженню на підприємство. Тобто запаси, які першими надходять у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень.
Змінні Норми і нормативи визначають ступінь використання ресурсів підприємства, а отже, від їх якості істоти залежить наукова обґрунтованість розроблюваних планів. Із прискоренням науково-технічного процесу ускладнюється нормування й одночасно зростає його роль в обґрунтованості та збалансованості планів
Дефіцит пропускної спроможності
Білет 22
1. Охар. Планування собівартості продукції та визначення планової величини прибутку та його розподіл.
При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової (кінцевої) продукції. У підрозділах з коротким виробничим циклом і стабільними залишками (запасами) незавершеного виробництва виробнича собівартість готової продукції збігається з кошторисом. В інших випадках собівартість продукції відрізняється від кошторисних витрат. Отже, загальна собівартість продукції дорівнює: Ск = Сз + Сн1 - Сн2, де Ск — собівартість кінцевої продукції підрозділу за плановий період, грн.;Сз — загальні витрати підрозділу за кошторисом, грн.;Сн1, Сн2 — собівартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.
Собівартість кінцевої продукції можна обчислити як суму с-ті окремих виробів: 
де п — кількість найменувань виробів;М — кількість виробів і-го найменування за виробничою програмою у натуральному виразі;Соі — виробнича собівартість одиниці і-го виробу, грн.
Методи обчислення витрат на окремі вироби.
Весь продукт однорідний – однієї споживчої якості і складності виготовлення 
де Ск — загальні витрати, віднесені на кінцеву продукцію за плановий період (у повній сумі або за калькуляційними статтями чи елементами витрат), грн.;N — обсяг готової продукції за плановий період у натуральному виразі.
Продукт має різні варіанти якості, властивостей, що потребують різних витрат часу і/або ресурсів (цемент, пиво, коньяк тощо) - калькулювання здійснюється за коефіцієнтами еквівалентності. Особливість цього методу полягає в тому, що кожному варіанту продукту присвоюється певний коефіцієнт, який свідчить про його відносну відмінність за витратами від базового (основного) варіанта продукту.
2. Допоміжні цехи це цехи, котрі виготовляють продукцію, як правило, внутрішнього призначення, що значною мірою обумовлює технічний рівень основного виробництва. Потреба у такій продукції досить висока, частина її може реалізовуватися на сторону. До таких підрозділів належать цехи нестандартного (спеціального) устаткування, інструментальний, ремонтний та ін.
Раціональна система оцінки і матеріального стимулювання діяльності
Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися.
Розрахунково-аналітичний метод полягає в тому, що норми і нормативи встановлюються на основі аналізу можливостей найкращого використання ресурсів з одночасними інженерними обчисленнями на підставі технічної документації. Цей метод найбільш обґрунтований, але досить трудомісткий і потребує кваліфікованих нормувальників, тому не може застосовуватись усіма підприємствами самостійно.
Формула обчислення основних робітників
Білет 23
1. Розкрити зміст контролю як функції управління та критеріїв оцінки діяльності основних підрозділів.
Контроль — це перевірка відповідності фактичних характеристик (процесів, діяльності, об'єктів) установленим вимогам (обмеженням). Контроль є обов'язковою функцією управління буд Контроль на підприємстві має різні напрямки і форми. Це передусім контроль матеріалів і продукції на всіх стадіях її обробки, а також технологічних процесів. Цей вид контролю тісно пов'язаний з технологічним процесом, тому в нас він має традиційну назву технічного контролю. Технічний контроль є важливою складовою системи управління якістю продукції на кожному підприємстві. Велике дисциплінуюче значення має контроль трудової дисципліни, дотримання організаційного регламенту та якості виконання своїх функцій працівниками (якості праці).Особливу роль у системі внутрішнього контролю виконує контроль результатів виробництва і витрачених ресурсів, які разом характеризують ефективність діяльності будь-якою складною системою. Контроль здійснюється в різних формах: візуально і документально.
Контроль здійснюється в різних формах: Поточний контроль здійснюється щоденно як систематичний моніторинг за рухом матеріальних цінностей, незавершеного виробництва і продукції. Періодичний контроль здійснюється у формі усталеної регулярної звітності підрозділів підприємства. Разовий контроль не має усталеного змісту і попередньо встановленої регулярності. Оцінка діяльності — логічне продовження контрольних операцій. Через таку оцінку стимулюється реакція працівників на результати своєї діяльності і можливі відхилення фактичних показників від установлених. Оцінка діяльності здій снюється за допомогою певної системи показників.
Є основні ( обсяг в-ва, собівартість, прибуток), допоміжні показники( продуктивність праці, зниження трудомісткості), за допомогою яких проводиться оцінка діяльності підрозділів. Показники, за якими здійснюється контроль і оцінювання діяльності, повинні мати кількісний вимір на основі оперативного і бухгалтерського обліку.24
Показники мають бути порівнянними в межах планово-оцінювальних періодів. Це означає, що на різних етапах розрахункового (планового, звітного) періоду зміст і методика обчислення планових і фактичних показників мають бути однаковими.
2. Обслуговуючі цехи
Економічна відповідальність
Дослідно-аналітичний метод передбачає встановлення норм і нормативів на основі вивчення дослідного виконання нормованого процесу у виробничих або лабораторних умовах. Наприклад, визначення норм затрат енергії чи допоміжних матеріалів на одиницю часу роботи машини відповідними замірами їх витрачання за встановлених режимів навантаження, установлення норм часу шляхом хронометражних спостережень тощо. Цей метод вважається науково обґрунтованим і доповнює розрахунково-аналітичний метод
Забезпечення виробничої програми матеріалів
Білет 35