Розкрити зміст стимулювання через участь у прибутку

Участь працівників у прибутку, який виражає, як правило, ос­новну мету і кінцевий результат діяльності підприємства, є важ­ливим напрямком стимулювання підвищення ефективності виро­бництва. Така участь здійснюється у формі виплат із прибутку, тобто певна частина прибутку розподіляється між працівниками. Як уже зазначалося, виплати персоналу підприємства з прибутку поділяються на два види: виплати за участь у капіталі та виплати за результати діяльності.

Виплати працівникам за участь у капіталі стосуються переду­сім акціонерних підприємств. Вони здійснюються у формі щорі­чних дивідендів тим працівникам, які є власниками акцій підприємства. Джерело виплат дивідендів — прибуток підприємства як суб'єкта власності, а не умовні чи реальні прибутки підрозділів, оскільки останні не є емітентами акцій.

Якщо Пд — прибуток, спрямований на виплату дивіден­дів, то величина останнього становить:

де d — дивіденд, %;

К_cт — статутний капітал за мінусом вартості привілейованих акцій, грн.

Часто дивіденд установлюється безпосередньо у грошовому виразі на акцію. Тоді

де Д — дивіденд на одну просту акцію, грн.;

N_а — кількість простих акцій в обороті, шт.

Дивіденд у відсотках сі установлюється за номінальною ціною акції— Ц_а.н. Якщо акція куплена за іншою (ринковою) ціною, то її дохідність для власника становить

де d' — дохідність акції для її власника, %;

Ц_ар — ціна акції, за якою вона куплена, грн.

Іноді дивіденди виплачуються не грошима, а акціями — шля­хом додаткового їх випуску. Таку форму розрахунків часто застосовують компанії, що швидко розвиваються і потребують ко­штів на інвестування. При цьому треба мати на увазі, що форма виплати дивідендів впливає на структуру балансу підпри­ємства, а саме:

у разі грошової виплати дивідендів на суму виплат зменшує­ться актив (гроші) і пасив (прибуток); зменшується ліквідність І частка власного капіталу;

якщо дивіденди виплачуються через додатковий випуск ак­цій, актив не змінюється; у пасиві змінюється структура власного капіталу (збільшується статутний капітал і відповідно зменшує­ться прибуток на суму емісії акцій).

В останньому випадку, тобто при виплаті дивідендів через до­датковий випуск акцій, знижується так звана внутрішня (бухгал­терська) ціна акції. Вона відображає величину власного капіталу на одну акцію.

де Ц_ав — внутрішня ціна акції, грн.;

К_в—власний капітал підприємства, грн.

Організаційно досить про­стим і зрозумілим варіантом залучення персоналу до участі в капіталі є купівля підприємством своїх акцій на ринку цінних паперів і наступний їх продаж своїм працівникам за пільговими цінами. Інший, досить поширений варіант залучення праців­ників до участі в капіталі , коли компа­нія виділяє частину капіталу для розподілу між працівниками (довірчий фонд). Паї (акції) цього фонду розподіляються між працівниками пропорційно, як правило, середній зарплаті. На паї (акції) нараховуються дивіденди, але вони числяться на ра­хунках працівників і перебувають в обороті підприємства. Паї (акції) і нагромаджені дивіденди видаються тільки при звіль­ненні працівника з підприємства.

Досить ефективним і поширеним є стимулювання працівників із прибутку, не пов'язане з відносинами власності. Його механізм може бути різним залежно від конкретних умов і політики сти­мулювання на підприємстві. При цьому важливе значення має економічний статус підрозділів підприємства — є вони центрами витрат чи центрами прибутку.

У першому випадку, тобто коли підрозділи — центри витрат, виплати із прибутку працівникам підрозділів здійснюються цент­ралізовано на основі певної системи оцінки результатів роботи чи просто у відсотках від заробітної плати.

У випадку, коли підрозділи є центрами прибутку, стимулю­вання з останнього здійснюється децентралізовано і має форми індивідуального і колективного заохочення. При цьому важливо, який прибуток фор­мує підрозділ — умовний (розрахунковий) чи реальний (від про­дажу продукції).

Якщо прибуток підрозділів умовний, тобто утворюється як розрахункова величина в межах підприємства, то така форма стимулювання є трансформованою формою централізованого за­охочення виплатами прибутку.

та з участь у прибутку

 

 

 

Рис. 8.5. Приблизна схема розподілу

прибутку підрозділу підприємства—суб'єкта ринку

Білет 28