Виробнича функція п/п з одним змінним фактором виробництва

Виробнича функція описує взаємозв’язок між витратами факторів виробництва та максимально можливим виробництвом блага. Класичним прикладом виробничої функції є двофакторна виробнича функція. Вона встановлює зв’язок між виробництвом продукції та витратами двох основних факторів виробництва: капіталу і праці: Q = f (C, L)

де Q – обсяг виробництва; C – затрати капіталу; L – затрати праці;

Виробнича функція з одним змінним фактором виробництва показує діяльність підприємства в короткостроковому періоді, за якою капітал є фіксованим, а праця – змінним ресурсом так, що фірма може збільшити виробництво продукції, нарощуючи витрати праці. Щоб показати вплив змінного фактору на виробництво вводять показники сукупного середнього та граничного продукту.

Сукупний продукт (Q) – це сумарний обсяг продукції виробленої з використанням певної кількості змінного фактору виробництва.

Середній продукт (АР) (продуктивність праці) – це кількість продукції на одиницю змінного ресурсу.АР =

де Q – сумарний обсяг продукції; L – затрати праці.

Граничний продукт (МР)–це прибавка до випуску продукції, одержана за рахунок використання додаткової одиниці змінного ресурсу (праці):

МР =

де: DQ–зміна в обсязі виробництва; DL–зміна витрат праці.

Сукупний продукт з ростом використання у виробництві змінного фактору буде збільшуватися, однак це зростання затухаюче (мал..4.1). При незмінному стану техніки зріст використання праці буде обмеженим. Більше того настає момент, коли збільшення кількості праці не збільшує, а зменшує загальні результати виробництва. Це означає, що виробничий процес перенасичений працею, яка не може ефективно використовуватися за даного обсягу капіталу.На першій стадії виробництва (0А) збільшення затрат праці сприяє все більш повному використанню капіталу: граничний та середній продукт зростають, при цьому МР > АР (мал..4.1, б).

 

 

Мал.. 4.1.Виробництво з одним змінним вхідним ресурсом.

В точці А₁ граничний продукт досягає свого максимуму. На другій стадії (АБ) величина граничного продукту зменшується і в точці Б₁ дорівнює середньому продукту (МР=АР). Ця точка показує з якого моменту виробник втрачає інтерес до збільшення кількості робітників.

Якщо на першій стадії сукупний продукт зростає повільніше, ніж використана кількість змінного фактору, то на другій стадії сукупний продукт зростає швидше, ніж використана кількість змінного фактору (мал..4.1, а). На третій стадії виробництва (БВ) МР < АР, в результаті чого сукупний продукт зростає повільніше затрат змінного фактора і, нарешті, настає четверта стадія (після точки В), коли МР < 0. в результаті приріст змінного фактора L, призводить до зменшення випуску сукупної продукції. Це говорить про те, що постійно збільшувати кількість змінного ресурсу на одиницю незмінного фіксованого ресурсу неможливо. Вступає в дію закон спадної віддачі:У міру збільшення використання змінного ресурсу (за фіксованого рівня інших ресурсів), урешті-решт буде досягнуто точки, в якій граничний продукт буде зменшуватись в розрахунку на кожну одиницю змінного ресурсу.

Криві загального обсягу виробництва (ТР) та граничного продукту (МР) проходять три фази: 1) обсяг виробництва збільшується прискореними темпами; граничний продукт збільшується; 2) обсяг виробництва збільшується уповільненими темпами; граничний продукт знижується, маючи позитивне значення, і в точці, де обсяг виробництва досягає максимального значення, граничний продукт дорівнює нулю. 3) обсяг виробництва зменшується, граничний продукт приймає негативне значення.