Поняття нормування праці, його зміст і завдання

Нормування праці. Визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу.

Організація виробництва будь-якого товару здійснюється у часі та матеріальному просторі та забезпечується методами оперативно-виробничого планування і нормування праці.

На базі планового обсягу виробництва продукції кожному підрозділу підприємства встановлюється в тій чи іншій формі виробниче завдання. Розрахунки календарно-планових термінів виробництва, тривалість виробничого циклу, обсяг партій виробництва тощо виконують за фактом наявності, а за їх відсутності – на основі методів та прийомів нормування праці, норм живої праці, а саме:

· норми часу. Тривалості робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання визначеного обсягу робіт одним працівником:

, (4.9)

де основний час; – допоміжний час; – час на обслуговування робочого місця; – час на відпочинок; – час перерв з організаційно-технічних причин; – підготовчо-завершальний час;

· норми виробітку. Кількості продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником (бригадою) за одиницю часу:

, (4.10)

де – дійсний фонд робочого часу; – встановлена норма часу на од. продукції;

· норми обслуговування. Встановленої норми кількості одиниць устаткування (робітників, місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робітником або бригадою протягом зміни –

, (4.11)

де – норма часу на обслуговування устаткування;

· норми чисельності. Чисельності персоналу необхідної для виконання визначеної роботи.

Продуктивність праці

Продуктивність праці є вирішальним чинником підвищення ефек­тивності виробництва. Економічна сутність продуктивності праці по­лягає в тому, що вона виражає співвідношення між кількістю вироб­леної продукції та затратами робочого часу на її виготовлення. Продуктивність праці характеризує:

· ефективність праці в процесі виробництва;

· здатність працівника виробляти певну кількість продукції за одиницю часу.

Продуктивність праці визначається:

1) показником рівня продуктивності праці, який характеризує кількість продукції, що виготовлено за одиницю часу або приходиться на одного працівника, – тобто виробітком (В)

, (4.12)

де О – обсяг виробництва продукції; – затрати живої праці на виробництво відповідного обсягу продукції;

2) сумою усіх витрат праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві, – тобто трудомісткістю (Т)

. (4.13)

Чинники підвищення продуктивності праці поділяють на:

· зовнішні: стан науково-технічного прогресу; рівень освіти та кваліфікація робітників; зміна рівня цін і рівня інфляції;

· внутрішні: технологічні та організаційні умови виробництва; рівень кооперації, спеціалізації; економічні умови діяльності підприємства; прогресивність норм виробітку, форми оптимізації використання робочого часу.

Зміна продуктивності праці працівників промислового підприємства може мати як позитивні так і негативні наслідки для підприємства (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Наслідки зміни продуктивності праці

Показник Зниження продуктивності праці Підвищення продуктивності праці
Конкурентоспроможність підприємства та його продукції на ринку зменшується зростає
Ефективність використання ресурсів зменшується зростає
Рівень використання виробничої потужності зменшується зростає
Обсяги виробництва і реалізації продукції зменшується зростає
Собівартість продукції зростає зменшується
Рентабельність господарської діяльності підприємства, трудових ресурсів зменшується зростає