Поняття та види собівартості продукції підприємства

Собівартість продукції. Грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Витрати підприємства відображають обсяг спожитих виробничих ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових), необхідних для здійснення підприємством господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та максимізацію добробуту власників у грошовому вираженні.

Водночас собівартість продукції промислового підприємства – це:

· комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спо­житі засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну платню працівників підприємства, а також частину чистого прибутку суспільства, яка при­значена на соціальне страхування, утримання пенсіо­нерів, безробітних та медичне страхування.

· важливий узагальнювальний показник, який характеризує ефективність роботи підприємства. У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства.

· слугує базою ціни товару та її нижньою межею для ви­робника, щоб забезпечити процес відтворення вироб­ництва.

Розрізняють індивідуальну собівартість продукції підприємства та галузеву собівартість продукції. Індивідуальна собівартість продукції підприємства характеризує витрати на виробництво та реалізацію продукції конкретного підприємства. Галузева собівартість відображає середні у галузі витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Для проведення економічного аналізу рівня витрат підприємства розрізняють нормативну, планову, фактичну та кошторисну собівартість продукції:

· нормативна собівартість продукції формується з витрат на виробництво та реалізацію продукції, визначених на підставі діючих витрат ресурсів;

· планова собівартість визначається перед початком планового періоду на підставі прогресивних норм витрат ресурсів та діючих цін на ресурси у момент складання плану;

· фактична собівартість відображає фактичні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку;

· кошторисна собівартість відображає витрати підприємства на виріб або замовлення, які виконуються в одиничному (індивідуальному) виробництві або в разовому порядку.

Залежно від послідовності формування витрат на виробництво та збут продукції розрізняють цехову, виробничу та повну собівартість продукції підприємства:

· цехова собівартість продукції містить усі прямі поточні витрати, пов’язані з виробництвом продукції в межах цеху підприємства;

· виробнича собівартість продукції охоплює витрати на виробництво продукції в межах усього підприємства, а саме: прямі матеріальні витрати (вартість си­ровини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо від­несені до конкретного об'єкта витрат); прямі витрати на оплату праці (заробіт­на платня та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві проду­кції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат); інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які мо­жуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зо­крема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і пайових паїв, амортизація тощо);

· повна собівартість продукції підприємства. Сукупність виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, позавиробничих витрат та наднормованих виробничих витрат. Постійні загальновиробничі витрати складаються з: витрат на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо); амортизації основних фондів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрат на вдосконалення технології й організа­ції виробництва; витрати на обігрівання, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень; витрат на обслуговування виробничого процесу, на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища тощо. Позавиробничі витрати складаються з: адміністративних витрат (загальногосподарських витрат на обслуговування та управління підприємством; корпоративних витрат; витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством; винагород за професійні послуги; витрати на зв'язок, амортизації нематеріальних активів; плати за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; витрат на врегулювання зборів у судових органах); витрат на збут (витрат, пов'язаних з реалізацією (збутом) продукції: витрат на пакувальні матеріали; витрат на ремонт тари, оплату праці продавців та торгових агентів; витрат на рекламу та дослідження ринку; витрат на транспортування готової продукції; витрат на ремонт та гарантійне обслуговування) та інших операційних витрат (собівартості реалізованої іноземної валюти та витрат пов’язаних із її продажем; безнадійної дебіторської заборгованості; втрат від операційної курсової різниці; втрат від знецінення запасів; нестач та втрат від псування цінностей; визнаних штрафів, пені, неустойки та витрат на утримання об’єктів соціально-культурного призначення).

Водночас особливої уваги для промислового підприємства потребує розгляд та оцінювання логістичних витрат, які відносяться до повної собівартості продукції і пов’язані з рухом та зберіганням товарно-матеріальних цінностей від первинного джерела до кінцевого споживача. Абсолютно точний їх розрахунок дуже складний, оскільки сучасна економічна теорія не пропонує рекомендацій щодо їх структури та методики розрахунку. В основі класифікації логістичних витрат є дві групи витрат:

· перша – пов’язана з рухом (транспортуванням) продукції, що враховує: транспортні тарифи; витрати на страхування вантажу; адміністративні витрати для здійснення транспортування;

· друга – пов’язана зі зберіганням продукції, що враховує: витрати по зберіганню продукції на складі; інвестиції у розвиток складського господарства; витрати на страхування товарних запасів; втрати підприємства внаслідок псування продукції; витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи; витрати на складське пакування товару; витрати на управління запасами.