Місце зовнішньоекономічної діяльності підприємства у системі міжнародних економічних відносин

Зовнішньоекномічна діяльність підприємства інтегрує підходи та методологію різних економічних дисциплін, адже її предмет є дуже широким.

Фундаменталь­ною основою підрозділу зовнішньоекономічної діяльності підпри­ємства є міжнародна економіка – частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різної державної належності в галузі міжнародного обміну товарами, руху чинників виробництва, фінансування та формування міжнародної економічної політики. Різні форми взаємодії являють собою між­народні економічні відносини (МЕВ), які є об'єктом вивчення міжна­родної економіки, – господарські зв'язки між міжнародними еконо­мічними організаціями, міжнародними інтеграційними формування­ми, окремими країнами, ринками та підприємствами, пов’язані з вироб­ництвом, розподілом та обміном товарів і ресурсів між ними.

Сукупність МЕВ є системним утворенням. Рис. 11.1 показує, що компонентами структури МЕВ є елементи, суб'єкти та рівні.

Рис. 11.1 Структура міжнародних економічних відносин

 

Елементами МЕВ є певні початкові явища – міжна­родний рух товарів та міжнародний рух факторів виробництва, адже саме рух товарів і ресурсів призводить до взаємодії між суб'єктами різної державної належності.

Міжнародний рух товарів є зовнішньою ознакою існування світо­вого ринку і такою формою міжнародних економічних від­носин, як міжнародна торгівля, тобто сфера міжнародних товарно-гро­шових відносин, яка, у свою чергу, є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Міжнародний рух факторів виробництва – праці, капіталу, природ­них ресурсів та технології – визначає існування світового господарс­тва, що впливає не лише на сфери обігу, а й на сфери виробництва.

Суб'єкти МЕВ – носії такої властивості, як здатність налагод­жувати міжнародні економічні зв'язки із собі подібними. Серед усіх суб'єктів МЕВ виокремлюють такі групи:

· міжнародні економічні організації, тобто організації, які на основі міжнародно-договірних відносин провадять діяльність, пов'язану з організацією та здійсненням міжнародного економічного співробіт­ництва;

· міжнародні інтеграційні формування, тобто угруповання країн одно­го регіону, які на основі процесу економічної взаємодії спрямовують свою діяльність на зближення господарських механізмів і набува­ють форми міждержавних угод та є такими, що узгоджено регулю­ються міждержавними органами. До міжнародних інтегра­ційних формувань сьогодні належать Європейський Союз (ЄС), Євро­пейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Спільний ринок країн Південного конуса (МЕРКОСУР) тощо;

· держава. Політична форма організації суспільства, яка вира­жає зумовлену економічним ладом політичну владу всього народу. Держава є головним суб'єктом МЕВ, оскільки саме цей носій власти­вості МЕВ забезпечує існування решти суб'єктів;

· внутрішні регіони. Географічно виокремлені частини країни, що відрізняються від інших частин сукупністю природних, історич­них, економічних та інших стійких особливостей; внутрішні ринки – ринки конкретного товару, групи товарів й товарів певної галузі од­ного регіону країни чи держави загалом; галузі – групи фірм-виробників товарів, які є близькими замінниками один одного;

· підприємства. Господарські суб'єкти, що створені для вироб­ництва товарів чи надання послуг. До підприємств, як суб'єктів МЕВ, належать будь-які економічні одиниці – від торговельного малого приватного підприємства до транснаціональної корпорації з декіль­кома мільйонами акціонерів, що спеціалізується на розробленні та ви­робництві біоінженерних технологій.

Рівні МЕВ утворюються діяльністю певних груп суб'єктів МЕВ, отже: глобальний рівень формується діяльністю міжнародних еко­номічних організацій; міжнародний регіональний – міжнародних регіональних формувань; міждержавний – окремих країн; міжрегіональний – різних національних внутрішніх регіонів та міжгалу­зевий – галузями різних країн; рівень зовнішньоекономічної діяль­ності підприємства утворюється завдяки міжнародній взаємодії різних підпри­ємств:

Саме тому поняття зовнішньоекономічної діяльності співвід­носиться з поняттям міжнародної мікроекономіки. Щодо визначення поняття «Зовнішньоекономічна діяль­ність підприємства» в літературі не існує єдиної думки», тому можна використати визначення, зафіксоване в Законі України «Про зовнішньоекономіч­ну діяльність» від 16 квітня 1991 р., відповідно до якого «зовнішньоекономічною є діяльність, що побудована на взаємозв'язках між суб'єктами господарської діяльності України з іноземними суб'єкта­ми господарської діяльності, а також та, що є як на території Украї­ни, так і за її межами».

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД), як частина системи МЕВ, також є системним утворенням, але вже не таким складним. Зважаючи на співвіднесеність з міжнародною мікроекономікою, елементами ЗЕД є міжнародний рух товарів і факторів виробництва, що ма­ють такі її форми:

· зовнішня торгівля;

· зовнішні валютно-фінансові відносини;

· спільне підприємництво та іноземне інвестування;

· зовнішнє передавання технологій.

Основним суб'єктом ЗЕД є підприємства, проте реально спектр суб'єктів ЗЕД ширший, адже він складається з тих суб'єктів МЕВ, що здійснюють господарську діяльність у міжнародному економічному середовищі передусім із країн та інтеграційних формувань.

Зовнішньоекономічна діяльність є мікрорівнем МЕВ, доповнюва­ти який можуть рівні, утворені діяльністю інших суб'єктів МЕВ, які пов'язані один з одним господарськими зв'язками.

Зовнішня торгівля

Будь-яке підприємство, що намагається увійти до міжнародного економічного середовища, постає перед вибором які механізми використовувати для здійснення таких напрямів просування: експорту­ючи або імпортуючи товари, інвестуючи, створюючи кооперативні об'єднання чи використовуючи іноземні ноу-хау. Тільки знання та­ких форм співробітництва дозволить спеціалістам зробити правильний вибір.

Найпростішою та найпершою, що виникла, стала така форма ЗЕД, як зовнішня торгівля. Сучасний світ винайшов безліч методів і меха­нізмів зовнішньоторговельного співробітництва та стандартизував їх. Визначення та правила, що тлумачать закономірності зовнішньо­торговельних зв'язків, є загальновизнаними у світі, зокрема поняття «зовнішня торгівля» тлумачиться як сукупність товарно-грошових відносин підприємств однієї країни з підприємствами інших держав.

Зауважимо, що зовнішня торгівля різних країн світу складає міжна­родну торгівлю. Якщо остання є зовнішньою ознакою існування сві­тового ринку – сфери стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці та інших чинників виробництва, то зовнішня торгівля є ознакою існування міжнародно­го ринку – частини національних ринків, що пов'язана з іноземними ринками.

Зовнішня торгівля є складним економічним явищем, тому що, зок­рема, утворюється двома протилежними товаропотоками – експор­том та імпортом, а також їх різновидами – реекспортними та реімпортними операціями.

Експорт. Продаж товару, що передбачає його вивіз за кордон.

Імпорт. Купівля товару, що передбачає його ввезення з-за кор­дону.

Реекспорт. Операція продажу такого товару, який був раніше ім­портований і не підлягав переробленню.

Реімпорт. Операція купівлі такого товару, що був раніше експор­тований і не піддягав переробленню.

Основними елементами зовнішньої торгівлі, із сукупності яких во­на і складається, є зовнішньоторговельні операції – комплекс дій контрагентів різних країн, спрямований на здійснення товарно-грошового обміну. Механізм зовнішньоторговельної операції складається послідовною сукупністю певних дій:

· дослідження іноземних ринків;

· пошук партнера;

· вибір контрагента;

· укладання договору;

· виконання умов контракту.

Усі типи зовнішньоторговельних операцій підприємства класифікуються за такими ознаками:

· наявністю третіх осіб при здійсненні операцій;

· умовами зовнішньоторговельного обміну;

· видами товару, що виставляються на торги.

Перша класифікація містить такі типи зовнішньоторговельних операцій: як прямі, що не передбачають використання послуг третіх осіб при здійсненні операцій; через посередника, що припускають можливість застосування послуг посередників. Операції через посе­редника, у свою чергу, складаються а таких видів зовнішньоторго­вельних операцій:

· дилерські – коли посередник діє від свого імені та за свій раху­нок;

· комісійні – коли посередник діє від свого імені, але не за свій ра­хунок. До таких операцій, зокрема, належать операції консигнації, ко­ли консигнант (експортер) постачає товари па склад консигнатора (посередника) для реалізації на ринку впродовж певного проміжку часу. Для цього консигнатор використовує, як правило, митний склад;

· агентські – коли посередник діє від імені принципалів, які замовляють агентську послугу, та за їх рахунок.

Друга класифікація стосується таких типів зовнішньоторговельних операцій, як товарно-грошові, коли продавець передає певне майно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти це майно за визначену грошову суму, та товарообмінні, або операції «зустрічної торгівлі». До групи останніх належать такі операції, за яких покупець фінансує частину своєї за­купки коштами від реалізації на зовнішньому ринку конкретного на­бору товарів за допомогою продавця.

Третя класифікація – за видами товарів, що реалізуються, – складається з таких типів зовнішньоторговельних операцій, як торгівля сировинною продукцією або продукцією галузей перероблення, або пос­лугами.