Звіт про рух грошових коштів

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Лекція 3

Ефект фінансового важеля

 

До показників оцінки ефективності використання позикового капіталу належить ефект фінансового важеля:

 

(4.30)

де ЕФВ – ефект фінансового важеля;

ЕР – економна рентабельність інвестованого капіталу до сплати процентів або коефіцієнт прибутковості як відношення суми чистого прибутку до середньої вартості інвестованого капіталу;

Коп – коефіцієнт оподаткування як відношення суми податків до суми прибутку;

СП — ставка позикового процента;

ПК — позиковий капітал;

ВК — власний капітал.

 

Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів збільшилася рентабельність власного капіталу (РВК) за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Він виникає тоді, коли економічна рентабельність капіталу вище позикового процента.

Ефект фінансового важеля складається з двох елементів:

1) різниці між коефіцієнтом прибутковості (рентабельності) інвестованого капіталу після сплати податків і ставкою за кредити
[ЕР(1 – Коп) – СП];

2) плеча фінансового важеля, тобто співвідношення ПК / ВК. Позитивний ефект фінансового важеля виникає, коли [ЕР(1 – Коп) – СП] > 0.

Наприклад, коефіцієнт прибутковості інвестованого капіталу після сплати податку складає 20%, відсоткова ставка за кредити дорівнює 15%. Різниця між вартістю позикового і розміщеного капіталу дає змогу збільшити рентабельність власного капіталу, а за таких умов вигідно підвищувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо ЕР(1 – Коп) – СП < 0, то створюється негативний ЕФВ, в результаті цього відбувається "проїдання" власного капіталу.

Становище дещо змінюється з ефектом фінансового важеля, якщо при обчисленні оподаткованого прибутку врахувати фінансові витрати з обслуговування боргу. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка процента за кредити зменшується і дорівнює (1 – Коп)СП. Ефект фінансового важеля можна розрахувати та формулою:

 

(4.31)

 

За умов інфляції ЕФВ залежить від таких факторів: різниці між ставкою дохідності всього інвестованого капіталу і ставкою позикового процента; рівня оподаткування; суми боргових зобов'язань; темпів інфляції. Ефект фінансового важеля розраховується за формулою:

 

(4.32)

де І – темп інфляції.

 

Таким чином, зовнішня заборгованість (позиковий капітал) виступає, з одного боку, джерелом подальшого розвитку діяльності підприємства, з іншого – фактором підвищення фінансового ризику. А для того, щоб зменшити зростаючий у зв'язку з цим фінансовий ризик, необхідно робити прогноз щодо економічної рентабельності підприємства, ставки банківського процента та рівня інфляції.

 

Аналіз грошових потоків

 

Більшість видів господарських операцій підприємства в тій чи іншій мірі пов'язана з надходженням або вибуттям грошових коштів (притік або відтік). Грошовий потік – це сукупність розподілених в часі обсягів надходження і вибуття грошових коштів в процесі господарської діяльності підприємства. Притоком грошових коштів називають позитивний грошовий потік, а відтоком (вибуттям) грошових коштів – негативний грошовий потік. Різниця між позитивним і негативним грошовим потоком по кожному виду діяльності називають чистим грошовим потоком. Грошовий потік можна класифікувати по ряду ознак:

1. За видами діяльності: грошовий потік від операційної діяльності; грошовий потік від інвестиційної діяльності; грошовий потік від фінансової діяльності.

2. За участю в господарському процесі: грошовий потік по підприємству в цілому; грошовий потік по видам господарської діяльності; грошовий потік по структурним підрозділам підприємства; грошовий потік по окремим господарським операціям.

3. За напрямом: позитивний грошовий потік; негативний грошовий потік.

4. За рівнем оптимізації: надмірний грошовий потік; дефіцитний грошовий потік.

5. За часом: ретроспективний грошовий потік; оперативний грошовий потік; плановий грошовий потік.

6. За моментом оцінки вартості грошових коштів: справжня вартість грошового потоку; майбутня вартість грошового потоку.

7. По характеру формування: періодичний (регулярний) грошовий потік; епізодичний (дискретний) грошовий потік.

8. За тимчасовим інтервалом: грошовий потік з рівномірним тимчасовим інтервалом; грошовий потік з нерівномірним тимчасовим інтервалом.

Мета аналізу грошових потоків – отримання необхідного обсягу їх параметрів, що дають об'єктивну, точну і своєчасну характеристику напрямів надходження і витрачання грошових коштів, обсягів, складу, структури, суб'єктивних і об'єктивних внутрішніх і зовнішніх чинників, які по різному впливають на зміну грошового потоку.

Послідовність проведення аналізу руху грошових потоків наведено на рис. 4.3. Джерелом інформації для проведення аналізу є форма №3 "Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)" і форма №3-н "Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом)". Вони відображають рух грошових коштів за трьома видами діяльності (операційній, інвестиційній, фінансовій). Прямий метод аналізу руху грошових коштів полягає в розгляді даних про позитивні і негативні грошові потоки підприємства, що сформувалися на основі касового методу.

Рис. 4.3. Послідовність проведення аналізу руху грошових потоків

Цей метод використовується у внутрішньому аналізі. Його сутність – в прямому зіставленні притоків грошових коштів та їх використання. Вихідним елементом є чистий доход (виручка) від реалізації продукції. Аналізуючи грошовий потік прямим методом можна вивчати притік і відтік грошових коштів в розрізі видів діяльності.

При оцінці грошових потоків можна оцінити суму грошових коштів в цілому за видами діяльності (табл. 4.16).

Таблиця 4.16

Звіт про рух грошових коштів

Показники	Сума грошових коштів, тис. грн.	Темп зростання суми грошових засобів	Питома вага, %
попередній рік	звітний рік	відхилення	попередній рік	звітний рік	відхилення
1. Залишок грошових коштів на початок року
2. Надходження грошових коштів, у тому числі за видами діяльності:
операційною
інвестиційної
фінансової
3. Витрачання грошових коштів, у тому числі за видами діяльності:
операційною
інвестиційної
фінансової
4. Залишок грошових коштів на кінець року

 

Можна проаналізувати структуру притоку і відтоку грошових коштів за аналізований період. Для цього використовується таблиця, в якої в графі "Показники" для оцінки притоку грошових коштів повинна вказуватися, наприклад, чистий дохід (виручка) від продажу і аванси, кредити, позики, дивіденди, відсотки та інші надходження. При вивченні структури відтоку грошових коштів в графі "Показники" вказуються ті напрями, за якими грошові кошти витрачалися (оплата товарів, робіт, послуг, аванси, підзвітні кошти видані, оплата праці і нарахування на заробітну плату, фінансові вкладення, дивіденди, розрахунки з бюджетом і т.д.). Доцільно досліджувати грошові потоки за кварталами (табл. 4.17).

Таблиця 4.17