ИНТЕРЬЕР ПТИЦЫ И МЕТОДЫ ЕГО ИЗУЧЕНИЯ

ПТИЦЕВОДСТВА

 

Модуль І

ЛЗ №1

Тема: Визначення типів конституції та екстер’єру с-г птиці у зв’язку з напрямом продуктивності, породами, та специфікою видів птиці

 

 

Конституція птиці

 

Конституція – це комплекс індивідуальних анатомічних і функціональних особливостей організму, які визначають його реакцію на різні умови зовнішнього середовища.

Конституціональні особливості залежать від спадкоємних властивостей птиці, а також від умов утри­мання й годівлі створених людиною.

Класифікацію типів конституції запропонували наші вітчизняні вчені П. Н. Кулешов, Є. А. Богданов і М. Ф. Іванов. За класифікацією П. Н. Кулешова розрізняють такі типи конституції, як груба, ніжна, щільна й пухка. М. Ф. Іванов добавив ще міцний тип.

К. В. Злочевська, Е. Е. Пеніонжкевич, Л. В. Шахнова на основі експериментальних даних пропонують такі типи конституції: міцну, щільну, пухку та ніжну.

Міцна конституція. Крепкая. Для птиці характерні: тонкий добре розвину­тий скелет, міцна будова тіла, суха мускулатура з незначним відкладан­ням жиру, сильно розвинуті груди і дзьоб, щільне оперення, холерич­ний темперамент, пізня статева зрілість, порівняно невисокі несучість і відтворювальна здатність. Таку конституцію мають більшість курей і гусей бійцевих порід.

Щільна конституція. Плотная Для птиці характерні: тонкий кістяк, добре розвинуті м'язи, оперення щільно прилягає до тіла. Вона має меншу живу масу, ніж птиця інших порід одного з нею виду. Птиця відріз­няється швидкою реакцією на зовнішні подразнення, жвавим темпе­раментом, інтенсивним обміном речовин, високими енергією росту та несучістю, добрими відтворними якостями. Цей тип конституції властивий птиці більшості яєчних порід: серед курей - леггорн, качок - індійські бігуни, гусей - китайські.

Пухка конституція. Рыхлая Птиця з відносно великою живою масою, має сильно розвинутий підшкірний шар, пухку мускулатуру, пухке оперення; енергія росту і опереність молодняку сповільнені, обмін ре­човин понижений, темперамент флегматичний. У більшості випадків відтворні якості невисокі. Цей тип конституції характерний для курей м'ясного напряму продуктивності, важких індиків, качок деяких порід (ейльсбюрі, руанські), гусей (тулузькі), м'ясних перепелів і голубів.

Ніжна конституція. Цей тип конституції має птиця декоратив­них порід. Вони невеликі за розміром і живою масою. У птиці погано розвинуті скелет і мускулатура; вони зніжені, швидко реагують на зо­внішні подразнення, вимогливі до умов годівлі і утримання. Несучість невисока, яйця маленькі. Більшість декоративних порід виведена на базі курей м'ясних, яєчних та м'ясо-яєчних порід.

 

На практиці частіше зустрічається птиця зі змішаним типом кон­ституції. У таких випадках розрізняють щільну ніжну, щільну міцну, пухку ніжну конституцію тощо.

Щільна ніжна плотнпая нежая конституція характерна для птиці яєчного напряму продуктивності. У такої птиці тонкий, але міцний кістяк, щільні м'язи. Птиця рухлива, не схильна до ожиріння.

Щільна міцна плотная крепкая конституція частіше спостерігається у місцевих по­рід і породних груп птиці. Така птиця належить до комбінованого на­пряму продуктивності. Для неї характерні масивний грубий, але щіль­ний міцний кістяк, сильні сухі м'язи.

Пухку ніжну рыхлая нежная конституцію має звичайно птиця м'ясного напряму продуктивності. Вона має масивний кістяк, добре розвинуту мускула­туру й тонку пікіру. Птиця схильна до ожиріння.

Пухка груба рыхлая грубая конституція у птахівництві майже не зустрічається. Для неї характерні масивний грубий кістяк, сирі м'язи, пухка шкіра й флегматичний темперамент.

У добре відселскціонованних високопродуктивних ліній птиці ін­дивідуальних розходжень у тинах конституції майже немає. При близь­кому родинному розведенні відбувається погіршення якості птиці: по­гіршується її життєздатність і підвищується сприйнятливість до різних захворювань.

Таким чином, між характером продуктивності й типом конституції існує пряма залежність. Тому при племінній роботі оцінюють не тільки продуктивність птиці, але враховують також її конституцію.

ЕКСТЕР'ЄР

Екстер'єр – це зовнішні форми й ознаки будови тіла птиці. За екс­тер'єром, тобто за зовнішнім виглядом, можна визначити продуктив­ні або інші господарсько корисні якості птиці. Так, між живою масою птиці й величиною знесених яєць є пряма залежність.

Існує зв'язок між довжиною кіля і несучістю курки. Кури з довгим кілем мають більш низьку несучість. Колір оперення птиці поряд з іншими ознаками ви­значає належність її до тієї або іншої породи, а по стану його, напри­клад, блискуче, щільно прилягає, можна судити про здоров'я птиці. Оцінка за екстер'єром є істотним визначенням при бонітуванні птиці.

Вивчають екстер'єр птиці такими методами: окомірно (шляхом огляду, опису статей), вимірюванням статей, розрахунком індексів тіло будови.

Окомірна оцінка екстер'єру. За даним методом птицю оглядають і описують статі. При цьому враховують недоліки і вади.

При описі статей курей треба користуватися наступною схемою

Статі тіла	Характеристика	Вади
Голова	Коротка; довга; широка; глибока	Вузька; досить довга; дуже широка; груба; дуже коротка
Гребінь	Великий; середній; малий; листоподібний, прямий або звисає на бік; трояндоподібний; високий; низь­кий; широкий; вузький; загострений на задньому кінці; стручкоподібний; валикоподібний	Досить великий або ма­лий; не відповідає породі; у півнів листоподібний; звисає; прямостоячий; у курей яєчних порід (росій­ська біла, леггорн) синю­вато-червоний
Очі	Випуклі; блищать; колір райдужної оболонки чер­воний, жовтувато-черво­ний, оранжево-червоний	Впалі; каламутні
Вушні мочки і сережки	Великі; середні; малі; овальні в нижній частині; довгі; короткі; червоні; білі	Дуже великі або малі; тонкі або товсті
Шия	Довга; коротка; середня; товста; тонка; прямо по­ставлена	Дуже довга або коротка; товста або тонка; не відпо­відає породі
Груди	Глибокі, широкі; опуклі; довгі; прямі; рівні	Вузькі; впалі
Спина	Довга; пряма; рівна	Дуже коротка; вузька; горбата
Живіт	Об'ємний; м'який (визна­чається відстанню між лоб­ковими кістками і заднім кінцем кіля грудної кістки)	Малий; твердий
Кінцівки	Довгі; короткі; середні; тов­сті; тонкі; середньої товщи­ни; шкіра жовга; чорна	Дуже довгі і тонкі, викрив­лені; колір шкіри не харак­терний для даної породи

 

Характеризувати статі завжди починають з голови.

Голова птиці різних видів і порід різна по довжині, глибині й ши­рині. У м'ясних порід вона більша і довша, у яєчних легка.

Гребінь на голові птиці є вторинною статевою ознакою. У курей він має різну форму, але найчастіше зустрічається листоподіб­ний і трояндоподібний. Листоподібний гребінь у вигляді пластинки із зубцями, як правило, спостерігається у більшості курей. У півнів гре­бінь завжди стоїть прямо, а в курей яєчних порід за другим - третім зубцем звисає на бік. У курей місцевих порід і породних груп гребінь має трояндоподібну форму. В індиків над дзьобом розташовані шкірні утвори, так звані корали. При збудженні самця колір коралів змінюєть­ся від червоного до синювато-зеленого.

Дзьоб розрізняється за формою і кольором залежно від виду або породи птиці. Колір його збігається з кольором плесна й пальців, а фор­ма може бути пряма, вигнута й увігнута. Так, наприклад, у качок дзьоб увігнутий і витягнутий, а в деяких порід гусей (холмогорські, китай­ські) над ним є шишка.

Очі птиці різних видів і порід відрізняються кольором райдужної оболонки. Вуха прикриті пучком короткого пір'я, під якими є мочки, що являють собою шкірні утвори; вони можуть бути білого або черво­ного кольору.

Сережки розташовуються в основі дзьоба, за розміром у курей різ­них порід вони різні, однак нижня частина завжди заокруглена й чер­воною кольору.

У курей деяких порід на голові с такі утворення, як борода, баки й чуб.

Шия у птиці яєчного напряму продуктивності більш довга, але тонка, у м'ясних порід - коротка та товста.

Тулуб птиці може бути довгим або коротким: у птиці з більшою живою масою він довший, у яєчних порід - коротший. У птиці з гар­ним екстер'єром груди широкі, опуклі, кіль грудної кістки прямий, не викривлений, грудні м'язи сильно розвинуті. Спина у такої птиці до­вга, рівна, широка, пряма; крила щільно прилягають до тулуба. Хвіст обов'язково повинен бути прямим, але у птиці яєчних порід він довгий, у м'ясних - короткий.

Нижню частину тулуба від початку грудей до кінця кіля грудної кістки, називають хлупом, а задню частину тулуба, розміщену між за­днім кінцем грудної кістки та хвостом, - коченем.

Ноги міцні й прямі. У курей яєчних порід вони більш довгі, часті­ше з голими плеснами й чотирма пальцями. У курей деяких порід на плесні є оперення. У качок і гусей між пальцями є перетинки, завдяки яким полегшується плавання. Півні й індики в нижній частині плесна мають кістковий виріст, що називається шпорою.

Таким чином, при оцінці птиці за екстер'єром варто звертати увагу на всі викладені вище зовнішні ознаки, характерні для тієї або іншої породи, і стан здоров'я. При цьому не слід забувати, що птиця, при­значена для вирощування на м'ясо (м'ясні породи курей, гусей, качок, індиків), повинна мати широкі округлі груди, довгий кіль, добре роз­винуті грудні м'язи, м'язи стегна, довгу й широку спину. І хоча різні породи індиків, гусей і качок мають деякі особливості екстер'єру, вони завжди зберігають м'ясний тип статури.

При оцінці екстер'єру високопродуктивних несучок яєчних порід звертають увагу на легкість голови. Гребінь і сережки в них добре роз­винуті, шия й спина довгі, черево об'ємистс. Такі несучки відрізняють­ся міцними тонкими ногами, щільним блискучим оперенням і більш довгим хвостом. Шкіра в них тонка й щільна, м'язи також щільні, кіс­тяк міцний, тонкий.

Вимірювання статей. Це найбільш об'єктивний метод оцінки екстер'єру. При описі екстер'єру птиці користуються даними вимірів окремих статей тіла (промірами). Вимір статей птиці під час боніту­вання дає можливість більш об'єктивно оцінити породу, породну гру­пу, крос, лінію або окремих особин, яких відбирають для поліпшення чи створення високопродуктивних ліній. На практиці користуються переважно такими промірами, які характеризують продуктивні якості птиці.

Довжину тулуба визначають відстанню між останнім шийним хребцем і куприком. У вгодованої птиці ці місця важко знайти, тому довжину тулуба в них вимірюють між верхнім кінцем ключиці й ку­приковою залозою. При масових вимірах поголів'я (наприклад, при бонітуванні племінного стада) визначають косу довжину тулуба, тобто відстань між передньо-верхнім зчленуванням ключиці й сідничним бу­гром. Ці місця легше промацуються. У зв'язку з тим, що у водоплавної птиці сідничного бугра немає, пряма й коса довжина тулуба в них од­накові. У курей і індиків, у яких сідничний бугор добре виражений, ці проміри різні.

Обхват тулуба (або обхват грудей) вимірюють у основи крил по лі­нії, що проходить повзостанній шийний хребець і передній кінець кіля.

Глибина тулуба (або глибина грудей) є найкоротшою відстанню між переднім кінцем кіля і грудною частиною хребта. Вимірюють її циркулем у бічному положенні птиці.

Довжину кіля, тобто відстань від переднього до заднього кінця його, також вимірюють циркулем. При цьому варто знати, що в гусей задній кінець кіля має ввігнуту форму, тому одну ніжку циркуля по­трібно фіксувати в центрі ввігнутої частини.

При визначенні ширини таза циркулем вимірюють відстань між виступами сідничих кісток.

Довжину стегна, гомілки й плесна вимірюють між крайніми їхні­ми виступами.

Розрахунок індексів тіло будови. Індекси будови тіла виражають співвідношення його окремих частин. Вираховують їх на основі про­мірів статей і живої маси птиці

Індекси будови тіла птиці

 

Індекс	Співвідношення промірів	Що характеризує індекс
Масивності	Маса тіла / Довжина тулуба*100	Компактність будови тіла та вго­дованість птиці; породні та вікові зміни в будові тіла
Широкотілості	Ширина таза / Довжина тулуба*100	Розвиток тіла в ширину в ділянці органів розмно­ження використовують для порівняльної оцінки птиці різних порід
Укороченості нижньої час­тини тулуба	Довжина кіля / Довжина тулуба*100	М'ясні якості та розвиток органів травлення і роз­множення
Ейрисомії	Обхват (глибина) грудей / Довжина тулуба *100	Розвиток пере­дньої частини тулуба
Довгоногості	Довжина плесна (гомілки, стегна) / Загальна довжина ноги*100	Висоту постанов­ки тулуба (плесно) та м'ясні якості (гомілка, стегно)
довгошиїстості	Довжина шиї / довжину тулуба *100	цей показник є пританним породі і типу конституції
Збитосгі	Обхват тулуба / Довжина тулуба*100	Компактність ту­луба

 

Индекс сбитости характеризует компактность телосложения.

Для оценки мясных качеств тушки используют анатомические индексы (по Б. К. Киндце) по данным взвешивания и измерения птицы и ее внутренних органов после убоя:

Індекс м’ясистості = маса м’язів / маса тушки * 100

Індекс коститості = маса кісток / масу тушки * 100

Індекс їстівних частин = маса їстівних частин / масу тушки * 100

Індекс м’ясистості ніг = маса ножних мязів / масу тушки * 100

Індекс м’ясистості груді = маса грудних мязів / масу тушки *100

Самая высокая корреляция наблюдается между длиной киля и туловища, шириной и обхватом груди, с одной стороны, и массой гола — с другой.

Выявлена взаимосвязь между живой массой мясных цыплят и развитием их конечностей.

У практиці селекційно-племінної роботи широко використовують оцінку й добір птиці за екстер'єром.

При отборе кур яичного направления продуктивности учитывают расстояние между лонными костями и длину киля. Извест­но, что чем больше расстояние между концами лонных костей, тем выше яйценоскость у несушки, а узкий длинный киль свидетельствует о низкой яйценоскости.

При отборе гусей и уток обра­щают внимание на длину туловища и обхват груди, так как по ним судят о живой массе птицы.

Визначення статі птиці. Стать дорослої птиці визначити неважко. Півні значно більші курей. У них краще розвинуті гребінь і перо в ді­лянці гриви, спини й хвоста. У нижній частині плесна є шпори.

Індики майже удвічі важчі за індичок. У них є шпори, більша бо­рідка на грудях і своєрідна форма хвоста.

У селезнів на відміну від качок перо на хвості закручено догори. Селезні мають шипучий голос, тоді як качки крякають. Важче відрізни­ти гусака від гуски. Зовні вони дуже схожі, але гусаки трохи більші й мають гучний голос. При огляді клоаки у них добре видно пеніс.

Визначення віку птиці. Точних методів визначення віку птиці не існує. Тому у птахівницьких господарствах необхідно вести ретельні записи із вказівкою строків виводу молодняку кожної партії. У племін­них господарствах птицю нумерують за допомогою криломіток, епо­летів або кілець. Записи в журналах дають можливість визначити не тільки вік, але й походження птиці.

В умовах виробництва розрізняють такі вікові групи птиці: молод­няк - птиця з добового віку до настання статевої зрілості; доросла пти­ця-це птиця, яка досягла статевої зрілості.

У птахівництві є такий термін як переярки - самки другого року несучості (тобто ті, що перелиняли).

Для визначення віку птиці на практиці користуються зовнішніми ознаками.

Вік курей, як і інших видів птиці, теж визначають за зовнішніми ознаками. Наприклад, молодок відрізняють від старих курей-несучок, які переважно крупніші, мають більшу масу, ширший таз, задній кі­нець кіля грудної кістки в них при промацуванні більш твердий.

При визначенні віку в півнів можна користуватися такою ознакою, як довжина шпор. Маючи вигляд горбка в молодих півників, шпори щорічно збільшуються в яєчних порід приблизно на 2 см, м'ясних і м'ясо-яєчних порід на 1-1,5 см.

У молодок лусочки на плеснах і пальцях дрібні, з блиском і щільно прилягають, оперення щільне, блискуче.

У старих курей лусочки на плеснах і пальцях великі, роздільні шорсткі і мутні. Оперення не щільне і неблискуче.

Вік індиків можна визначити приблизно за оперенням, коралами, станом кіля грудної кістки, забарвленням плесен тощо. Так, на 7-му добу в індиченят помітні первинні і вторинні махові пера. У 2-місячному віці індиченята мають вже добре оперення, у 5-місячних з'явля­ються корали. До 7-місячного віку задній кінець кіля грудної кістки в індиків гнучкий. У птиці старшого віку він робиться жорстким і від­бувається його повне скостеніння.

У білих індиків обох статей старше року з'являється інтенсивне рожеве забарвлення плесен, тоді як у молодої птиці плесна світліші.

Вік качок визначити досить складно. Так, переяру качку від моло­дої можна відрізнити лише за живою масою і більш пухкому оперенні. У старих качок дзьоб товстіший, міцніший і темнішій; плесна та пальці більш тверді й міцні; на підошві шкіра груба і бородавчаста.

Вік гусей визначити важко. Старі гуси деяких порід (холмогорські) відрізняються від молодих за розміром лобової кістки -"шишки" на лобі, яка утворюється в 6-8-місячному віці і досягає повного розвитку у 2-3-річному віці. Крім того, дзьоб старих гусей товстіший і міцні­ший, у молодих - тонший і м'якший. У старих гусей шкіра на підошвах ніг груба, бородавчаста. Вік гусенят можна визначити за оперенням: у 2-місячному віці вони повністю оперяються.

ИНТЕРЬЕР ПТИЦЫ И МЕТОДЫ ЕГО ИЗУЧЕНИЯ

Интерьер — совокупность внутренних физиологических, анатомо-гистологических и биохимических свойств организма; нахо­дится в тесной взаимосвязи с конституцией и направлением про­дуктивности.

Изучая интерьер, можно определить внутреннюю структуру организма: установить развитие органов и тканей, проследить за физиологическими и биохимическими процессами, происходящими на различных этапах онтогенеза.

К методам изучения интерьера относят: гистологический, мор­фологический, цитогенетический, иммунологический, анатоми­ческий. Объектами интерьерных исследований служат кровь, кожа и ее производные, мышцы, внутренние органы, костяк, коп­чиковая железа, цитологические компоненты и др.

Глубокие исследования интерьерных объектов позволяют ис­пользовать полученные данные в селекции на повышение резистентности организма, приспособленность к условиям содержания мри интенсивных технологиях, увеличение количества и улучше­ние качества получаемой продукции.

Важнейший объект изучения интерьера птицы — обменные процессы. Особое внимание уделяют белковому обмену. Содержа­ние белков в крови характеризует физиологическое состояние все­го организма.

Установлена положительная взаимосвязь между содержанием общего белка в крови и живой массой цыплят в 9-недельном возрасте (r= 0,15 — 0,30). Мясные куры с повышенным в раннем возрасте с уровнем общего белка дают потомство, превосходящее своих сверстников но жизнеспособности на 8,5 %, по скороспелости – на 5,6 и яйценоскости — на 9%. Петухи-производители с повы­шенным уровнем общего белка в сыворотке крови в раннем возрасте отличаются высокой половой активностью и оплодотворяющей способностью спермы, а их потомство высокой яйценоскостью.

Установлена также положительная связь между уровнем содержания общего белка и продуктивностью кур яичных кроссов.

Таким образом, по значению показателя содержания общего белка крови можно вести отбор птицы в раннем возрасте.

На величину хозяйственно полезных признаков оказывает влияние гормональный фон в организме. Так, установлена связь между функциональной активностью щитовидной железы и яйценоскостью (r=0,18 - 0,30), оплодотворенностью яиц (г= 0,40 - 0,45).

На воспроизводительные качества птицы огромное влияние оказывает концентрация половых гормонов, которую можно определить с помощью биохимических исследований.

при оценке и отборе птицы используют также показатели активности ферментов. Установлено, что у яичных кур существенно увеличивается продуктивность при повышенной активности в крови щелочной фосфатазы.

При селекции птицы и содержании товарных стад обращают внимание на жировой обмен. В настоящее время это важно, поскольку повышается спрос на нежирное мясо.

Известно, что повышенное содержание жира в тушках птицы сопровождается увеличением концентрации в крови холестерина, липопротеидов: триглицеридов и фосфолипидов. Между концентрацией липопротеидов низкой и очень низкой плотности в плазме крови бройлеров и содержанием жира в их тушке выявлена положительная корреляция на уровне 0,65—0,70, а между содержанием триглицеридов и общих липидов в плазме крови гусей и массой их печени — на уровне 0,65—0,82. Полученные данные свидетельствуют о возможности использования показателей содержания указанных фракций липидов в селекции птицы.

К интерьерным признакам относят и иммуногенетические показатели. Группы крови используют для изучения генетических особенностей и генеалогических корней различных линий птицы. В селекционной работе группы крови, как и полиморфные системы белков и ферментов крови и яиц, можно применять в качестве генов маркеров для прогноза гетерозиготной сочетаемости линии и популяций птицы яичного и мясного направлений продуктивности.

Выявлена связь между генетическими системами групп крови (например у кур их 14) и некоторыми хозяйственно полезными признаками.