Моделювання мікроекономічного аналізу
Поняття та предмет мікроекономіки
Поділ економічної науки на «мікроекономіку» та «макроекономіку» пов’язаний насамперед з розглядом різних рівнів, на яких ухвалюються рішення.
Приставка «мікро» означає «малий» і відбиває той факт, що цей розділ предмету вивчає вибори, які здійснюються малими економічними суб’єктами, такими як домашнє господарство, фірма чи державні агентства.
Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, який потрібно виробити: якою є мета функціонування фірми, чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар тощо.
Ще один важливий аспект мікроекономіки — аналіз процесу ціноутворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Тому мікроекономіку ще називають теорією цін залежно від типу ринкової структури.
Мікроекономіка — це наука, яка вивчає поведінку людини з точки зору відносин між його цілями і обмеженими засобами, які допускають альтернативне використання. Альтернативне використання — це і є проблема вибору.
Окрім акцентування уваги на проблемах обмеженості уваги, на проблемах обмеженості ресурсів і вибору, важливо ще звернути увагу на раціональну поведінку людини в процесі господарської діяльності. Мінімізація витрат і максимізація вигоди — суть раціональної економічної поведінки. Співвідношення «вигоди»/»витрати» є не що інше, як показник ефективності. Тому в центр досліджень ринкового господарства ставиться проблема ефективності: як в умовах обмеженості ресурсів добитися максимальної віддачі від затрачених ресурсів.
Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволюційного розвитку:
1. — 1845—1890 рр. — закладається основа мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи досідження. Найвідомішими представниками цього етапу є: Госсен, Менгер, Фізер, Бен-Баверк, Кларк;
2.— 1890—1933 рр. — мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних досліджень на основі систематизації й узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської школи. Представники: Маршалл, Джевонс, Вальрас, Парето;
3.— 1933 р. — сьогодення — мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення (Слуцький, Хікс, Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Чемберлін); теорія ігор (Неш, Нейман).
Моделювання мікроекономічного аналізу
В економічній теорії звичайно використовується знакове моделювання, при якому моделями є знакові утворення, як правило, формули і графіки. При цьому знакові утворення і їх елементи задаються разом із правилами, за якими можна оперувати ними. Зазначимо, що до знакових моделей належать також слова і пропозиції.
Економічні моделі повинні відповідати низці вимог:
Ø змістовність і реалістичність прийнятих посилок і припущень;
Ø передбачувальна здатність;
Ø можливість інформаційного забезпечення і верифікації;
Ø спільність і ряд інших.
Передбачувальна здатність важлива для моделей, які мають на меті передбачати результати впливу одних економічних параметрів на інші (наприклад, вплив введення податків на обсяг продажу певного товару). Реалістичність допущень і пояснююча здатність важливі для тих моделей, ціль яких — пояснити поведінку певних економічних агентів.
Пояснююча здатність більшою мірою властива графічним моделям, саме тому вони і використовуються широко в педагогічних цілях.
У мікроекономіці використовуються моделі двох типів — оптимізовані та рівноважні, проте, розглядаючи методологію мікроекономіки, необхідно звернути увагу й на інші характеристики цих моделей.
При дослідженні поведінки окремих економічних агентів застосовуються оптимізованні моделі. Тому основні робочі поняття мають тут граничний характер:
Ø гранична корисність;
Ø граничний продукт;
Ø граничні витрати;
Ø граничний виторг і т.п.
Це стало підставою для того, щоб назвати таку методологію економічного аналізу маржиналізмом, а тих, хто користується нею, маржиналістами.
Обидва останні терміни були введені англійським економістом Дж. Гобсоном і носили зневажливий відтінок.
Другий тип моделей — моделі ринкової рівноваги — використовується при дослідженні взаємин між економічними агентами. Звичайно передбачається, що система знаходиться в рівновазі, якщо взаємодіючі сили збалансовані і відсутні внутрішні імпульси до порушення балансу.
Моделі ринкової рівноваги — окремий випадок більш широкого і загального класу моделей економічної взаємодії ринкових агентів. Вони дозволяють досліджувати не тільки врівноважені, але і неврівноважені стани економіки. Окремі суб'єкти ринку, індивідуми (домогосподарства) і підприємства, можуть оптимізувати своє положення, лише якщо їм відомі всі ціни на споживані ними ресурси і пропоновані ними блага.
У періоди високої інфляції, коли абсолютні ціни всіх товарів швидко зростають, але зростають з різною швидкістю, суб'єкти ринкових відносин втрачають уявлення про значення грошової одиниці. Рівноважні моделі залишаються й у цьому випадку єдиним інструментарієм мікроекономіки, який дозволяє аналітику виділити в поведінці суб'єктів ринку те, що обумовлено зміною рівня цін, і те, що обумовлено змінами відповідно їх співвідношень. І точно так само моделі рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією є основою макроекономічного аналізу коливань рівня економічної активності, зайнятості, інфляції.
Побудова моделі — це певною мірою мистецтво. З одного боку, якщо опустити важливі деталі, модель стане неадекватною дійсності і буде суперечити наявним фактам. А з іншого боку, включення в модель великого числа деталей робить її громіздкою, ускладнює розуміння і дослідження. Обраний рівень абстракції і деталізації моделі повинен відповідати цілям її створення. Одні моделі можуть бути призначені для якісного опису економічного явища, а інші — для проведення економічних розрахунків і одержання прогнозів.