Вул. Артема, 58 вул. Артема, 70

28.10.08 № 10/1815

Лист-відповідь

Шановний Василь Семенович!

На Ваш запит повідомляємо, що Сидорук Євген Олексійович не навчався в нашому ВНЗ. Ми перевірили всю документацію за останні 50 років.

Начальник відділу (підпис) Гатун О.С.

кадрів

Завдання 7. Запишіть словотворчі низки українською мовою. Складіть з кожним словом речення.

Двигать – движущий, движимый, движущийся;

подвижный – подвижной (состав);

долг – должник, долговой, одолжить (кому-то), задолжать.

Завдання 8. Поставте імена по батькові у кличній формі.

Авер’ян Маркович, Агнія Львівна, Олексій Іванович, Вероніка Янівна, Євгенія Петрівна, Наталя Павлівна, Любов Михайлівна, Лука Семенович, Нінель Василівна, Петро Потапович, Ілля Савелійович, Надія Андріївна.

Завдання 9. Запишіть словосполучення українською мовою. Поясніть правопис іншомовних слів.

Комбинированные формы собственности, страхование депозитных ставок, эквивалентный бартер продукции, интегрированная субсидия, реформирование экономики, дискуссии инвесторов, коммерческие отношения, выплата дивидендов акционерам, приоритеты макроэкономического развития, кредитно-денежная политика, фискальный чек, дифференциация денежной массы, компьютерные счета, коэффициент задолженности, фьючерсные соглашения, ликвидность облигаций.

Завдання 10. Відредагуйте речення.

1. Вчені стремяться знайти такі джерела енергії, які можна було б використовувати практично безкінечно.

2. Проводиться цілий комплекс робот в області сонячної енергетики.

3. Збільшення використання сонячної енергії може привести к тепловому перегріванню Землі.

4. Більша частина сонячної енергії перетворюється в тепло, а менша – забезпечує життєдіяльність рослин і тварин.

5. Постійне щорічне підвищення температури поверхні Землі свідчить о порушенні її теплового баланса.

Матеріали для самостійної роботи з написання реферату

Текст № 1. Регулювання водних ресурсів і екологічні завдання

С.Г. Соловей, Є.В. Бевзюк

Полтавська державна аграрна академія

Як правило, там, де потреба у воді найбільша, її якраз і бракує. Як кажуть, вода є не зовсім там, де треба, і не в тій кількості, в якій потрібно. Отже, водою необхідно керувати і її необхідно економити. Проте однією економією – хоча це зараз є одиним із головних лозунгів природокористування – проблеми не вирішити. Виникає необхідність перерозподілу водних ресурсів і у просторі і в часі.

Способи регулювання водних ресурсів змінюються. Якщо раніше враховувалася лише одна якась вимога, наприклад, потреби гідроенергетики, то зараз головне – комплексність у споживанні води. Гідроенергетичні споруди проектуються таким чином, щоб не залишилися забутими потреби сільського господарства, «рибників» та інших водокористувачів. Безсумнівно, таке використання водних ресурсів зустрічає на своєму шляху масу труднощів – і технічних, і економічних, і екологічних.

Сьогодні широко вживається слово «екологія». Як же розуміти правильний екологічний підхід? Немає абстрактної екології, екологія завжди повинна насамперед мати на увазі людину. Адже людина – елемент екологічного середовища, тому коли ми говоримо про наслідки тих чи інших водогосподарських заходів, потрібно насамперед враховувати їх користь або шкідливість для людини, яка живе серед природи. У ряді випадків негативні наслідки будь-яких водогосподарських заходів неминучі, і наше завдання – встановити будь-який розумний баланс.

Ось приклад, який ілюструє необхідність комплексного оцінювання заходів. Зарегулювання дельти Тереку призвело до збільшення небезпеки повеней, що виявилось неочікуваним навіть для проектувальників. передбачалось, що зниження максимальних витрат води під час повені зменшить небезпеку. Проте розпочалося надзвичайно інтенсивне відкладення наносів замулювання дна. Зменшилась пропускна спроможність русла, і повені стали більш частими. Тут стають очевидними не тільки економічні збитки, але і пов’язана з ними екологічна шкода.

Зараз великі проекти обов’язково підлягають екологічній експертизі. Усі прогнози ретельно аналізуються, розробляються заходи, які компенсують негативні екологічні наслідки. Проект переробляється, а в деяких випадках і зовсім відхиляється.

Проте створити проект, виконати певні розрахунки ми вже вміємо достатньо добре. Прогноз можливих наслідків нашого втручання в природу – куди більш складне завдання і, очевидно, в майбутньому воно стане найголовнішим. Гідрологи, гідрохіміки можуть складати прогноз очікуваних змін за аналогією з процесами в інших природних об’єктах. Екологічні і соціально-економічні прогнози надати складніше.

Річкова система – це в буквальному розумінні система. У ній все взаємопов’язане. При цьому вода як найбільш рухомий елемент ландшафту у природних процесах часто стає провідною. Від річкового стоку залежить велика кількість інших властивостей басейну – тут і рослинність, і грунти, і рух наносів у річці, і пароплавство, і якість води, і життя в річці різних організмів і багато іншого. Навіть мікроклімат в районі річки тісно пов’язаний з її стоком. На річковий басейн необхідно дивитися як на складну природну систему. І такий погляд ставить перед гідрологією зовсім нові завдання, виводить цю науку на інший більш високий рівень. Такий підхід може дати нам ключ до переконливих прогнозів наших взаємодій із водою на Землі.

 

Текст № 2. Проблеми використання водних ресурсів

С.Г. Соловей, Є.В. Бевзюк

Полтавська державна аграрна академія

Водні ресурси не є синонімом суми природних вод. На різних етапах розвитку людського суспільства до цього поняття включались різні водні джерела. Водними ресурсами майбутнього, цілком імовірно стануть усі види природних вод на Землі, а можливо, і ті, що знаходяться за межами нашої планети – у космосі. В цілому на Землі, і зокрема, у високорозвинених державах спостерігається надзвичайно глибоке розуміння природних вод, які входять до поняття «водні ресурси».

Для нашої країни основні водні ресурси – поверхневі і значно менше підземні прісні води; у багатьох країнах у функції ресурсів використовують підземні прісні і солонуваті води, морські води, як у їх природному, так і в опрісненому вигляді. Природно, що з економічним і соціальним розвитком суспільства потреби у воді збільшуються. Ще до недавнього часу збільшення обсягу споживаних вод відбувалося стрімко. Але зараз простежується нова тенденція – витрачати воду більш економно. Це надзвичайно важлива прикмета нашого часу – як можна повніше, економніше витрачати природні ресурси, безсумнівно, не за рахунок погіршення умов життя населення і не на шкоду виробництву, а завдяки науково-технічному прогресу, більш досконалій технології.

Останнім часом у нашій країні, як і в усьому світі, загострилася проблема збереження високої якості природних вод. У багатьох випадках ми тепер змушені вважати положення цілком прийнятним, якщо природні прісні води зберігають (з позицій екологічних і санітарно-гігієнічних), тільки задовільну якість). Проте це дуже важлива сторона водозабезпечення, і необхідно заздалегідь розмірковувати над різними глобальними сторонами цієї проблеми. Наприклад, якщо ми будемо вважати, що в майбутньому ресурсами прісних вод можуть стати солоні води морів і океанів, крига Арктики і Антарктиди, то уже сьогодні необхідно ці води, які належать усім людям планети, охороняти від забруднення. Збереження вод чистими не може бути ефективним, якщо воно здійснюється у відриві від охорони атмосфери, ґрунтів, рослинних і тваринних форм життя.

Враховуючи усю важливість робіт з удосконалення очищення стічних вод, запровадження безвідходної і безводної технології, розвитку оборотного водопостачання слід зазначити, що цього недостатньо для забезпечити збереження навіть задовільної якості води. Необхідно іноді уже відновлювати природні властивості водних мас, їх спроможність до самоочищення.

 

Текст № 3. Вплив води на здоров’я людини

С.О.Крюкова, М.О. Ніколенко

Автомобільно-дорожній інститут Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет»

Вода – найбільш поширена на нашій планеті речовина. Вона не має ні смаку, ні запаху, ні кольору, але з упевненістю можна сказати, що вода – це життя. Вода є основною частиною кожної клітини тіла, відіграє важливу роль практично в усіх біологічних процесах. Вода потрібна для підтримки правильного балансу в тканинах організму людини. Людина майже на 70% складається з води, а керуючий орган – мозок – на 75%. Коли в нашому тілі недостатньо води, то клітини починають відбирати її у крові. Кров забруднюється, наше серце починає працювати з великою напругою та організм знижує потік крові у менш життєво важливі частини тіла. Для забезпечення нормального обміну речовин кожна людина повинна споживати стільки рідини, скільки виділилося з організму.

Важливу роль в організмі людини мають регулятори водного обміну, наприклад, центральна нервова система, яка регулює споживання, розподілення та виділення води; антидіуретичний гормон (вазопресин), який впливає на виділення води нирками; альдостерон – гормон кори надниркових залоз, який регулює виділення води з організму шляхом зміни вмісту натрію в тканинах. Порушення функцій кожної з цих регуляторних систем може призвести до затримки води в організмі або зневожування (шляхом посиленого виділення води). На ступінь затримки води в різних тканинах значно впливає вміст в клітинах та позаклітинній рідині солей натрію та калію. Іони натрію_, калію та хлору є основними регуляторами осмотичного тиску крові, спинномозкової рідини, лімфи, та будь-які порушення в їх нормальних співвідношеннях викликають значні зміни в розподіленні води між щільними тканинами та рідинами організму.

В організмі людини завжди підтримується належна кислотно лужна рівновага. Дефіцит так званих критичних мінералів (кальцію) викликає зниження рН життєво важливих рідин організму. В нормальних умовах анаболічні рідини мають лужну реакцію, а відокремлювані відходи метаболізму - катаболічні рідини – мають кислу реакцію. При зниженні показника рН анаболічних рідин червоні кров'яні тільця – носії кисню – можуть функціонувати тільки на 5-10% від їх ємності по перенесенню кисню.

Вплив солевого вмісту питної води на здоров'я людини з давніх-давен привертав увагу дослідників. 3 питною водою навіть високо мінералізованою, людина рідко отримує більше 1-2 г мінеральних солей на добу, тоді як з тваринною їжею вона одержує щоденно 20 г, а з рослинною їжею - 70 г мінеральних солей. Несприятливо впливати на організм може лише вода з такою високою мінералізацією, що її вживання обмежується внаслідок незадовільної органолептичної якості. Це зумовлює прагнення обмежити допустиму жорсткість та мінералізацію питної води.

Існують 5 основних типів забруднень води, що загрожують здоров’ю: мікроорганізми, неорганічні матеріали та метали, органічні та хімічні речовини, радіоактивні речовини. Найбільш небезпечними речовинами є діоксани, які визнані в усьому світі як абсолютна отрута. При надходженні діоксанів у живий організм уражається система керування життєвими функціями організмів, пригнічується імунна система. Ця канцерогенна речовина збільшує ризик виникнення ракових захворювань та може сильно нашкодити ниркам та печінці. Утворення діоксанів виникає у процесі очищення води. При знезаражуванні питної води методом хлорування, при наявності у воді фенолів, а також гумінових та фульвокислот створюються умови виникнення небезпечно великих концентрацій дібензофуранів (діоксанів).

За прийнятими нормами якості питної води регламентується загальна жорсткість води, що зумовлена всіма сполуками кальцію та магнію. Незалежно від того, з якими аніонами пов’язані катіони кальцію та магнію; вона повинна бути 2-7 мг екв/л, однак у космічних польотах використовують воду, вміст солі якої менший за 0,05 мг/л та жорсткість становить декілька мікрограм еквівалентів.

Використання води збільшеної жорсткості в гігієнічних цілях в цьому випадку може призвести до випадіння солей у нирках, а також до погіршення якості шкіри (сухість, лущення), а можливо, і до алергічних реакцій.

Для зменшення жорсткості води використовують її пом'якшення, тобто повне або часткове видалення з води катіонів Са++ та Мg++. Пом'якшення води здійснюється так званим реагентним методом, методом іонного обміну та термічним. Бікарбонатні солі Са(НСОз)2 та Мg(НСОз)2 видаляють з води вапнуванням, солі постійної жорсткості – содово-вапняковим методом. Використання також Н-катіонування, при якому поряд з можливим зниженням жорсткості одночасно відбувається зниження солевмісту. Пом'якшена вода виключає причину появи більшості коричневих плям та плівок на поверхнях скла та сталі. Окрім цього, така вода дозволяє уникнути накипоутворення та назавжди вирішує проблему чистої шкіри.

Зниження загального солевмісту води також може бути досягнуто за допомогою послідовного пропускання води через водород-катіонітні та аніонітні фільтри або за рахунок зворотно-осмотичних установок. Зворотно-осмотична технологія знесолення не потребує використання будь-яких реагентів та відносно проста в обслуговуванні, що дозволило їй знайти широке використання навіть у домашніх умовах. Вода після зворотного осмосу стає бактеріостатичною.

Вода, що використовується для приготування їжі та пиття, повинна бути бактеріологічно безпечною. Склад природних вод залежить від умов їх утворення та накопичення. Будь-яка питна вода, яка надходить з водопровідного крану, становить загрозу здоров'ю тією чи іншою мірою. Джерелами забруднень можуть бути хімічні речовини, що використовуються для очищення води, порушення технологій та недосконалість самого процесу очищення водопровідної води. Кількість видів забруднень, на наявність яких перевіряється вода в комунальних системах водопостачання, дуже мала порівняно з тією кількістю, яка може знаходитись у питній воді в дійсності.

Покращення якості води поверхневих водних джерел, як правило, полягає у ліквідації домішок, які знижують її органолептичні якості, та у повному знешкодженні хвороботворних бактерій. Для зменшення цвітіння води в окремих випадках використовують метод перехлорування, для боротьби з запахом води – коагуляцію у сполученні з фільтрацією води через активоване вугілля.

Таким чином, від хімічного складу води значною мірою залежить здоров'я людини. Медичними дослідженнями встановлено, що тала вода сприятлива для організму людини, оскільки значно знижує рівень холестерину в крові, покращує обмін речовин, має охолоджувальні властивості.

 

Текст № 4. Використання енергії сонця - шлях заощадження природних ресурсів