М.В. Тарковська, Л.В. Чайка

Донецький національний технічний університет

Відомо, що обсяги викидів забруднюючих речовин у Донецькій області досягають майже 40 % відзагальноукраїнських. При цьому у структурі викидів "лідирує" чорна металургія (47,7 %), далі йде енергетика (30,9 %), і "почесне" третє належить транспорту (13,2 %).

У 2006 році транспортна галузь викинула в атмосферне повітря 224,9 тис. т шкідливих речовин, серед яких доля автомобільного транспорту максимальна - 95 %.

На території будь - якої адміністративної області автомобільна мережа нерівномірна і має різну інтенсивність руху. У Донецькій області інтенсивність характерна для всіх великих міст, особливо, для Донецька. Разом з цим, у сільських районах транспорт є основним забруднювачем атмосферного повітря. Наприклад, у 2006 році в місті Донецьку від пересувних джерел викиди становили 12%, а у Новоазовському районі-95 %.

За даними, що наведені у монографії гігієнічних досліджень щодо стану екологічного середовища Донбасу, рівень потенційного забруднення викидами відповідно до загального пробігу автотранспорту по території Донецька є максимальним.

Специфіка якісного і кількісного складу валових викидів залежить від структури і потужностей підприємств. Основними токсичними інгредієнтами, що потрапляють у повітря під час експлуатації рухомих транспортних засобів, є оксиди вуглецю (77 %), вуглеводні (13 %) та оксиди азоту (8 %). На діоксид сірки, леткі органічні сполуки, сажу та тверді суспендовані частинки загалом припадає близько 2 % сумарних викидів.

У таблиці 1 наведені усереднений абсолютний і відносний компонентний склад викидів від усіх видів транспорту.

Таблиця 1 - Компонентний склад викидів

 

 

 

 

 

 

 

 

Викиди шкідливих речовин Галузь транспорту Разом
Автомобільний Залізничний Морський та річковий
  CO т
% 96,7 2,2 1,1
  СmНn т
% 96,2 2,46 1,34
  N0x т
% 73,6 9,2 17,2
  S02 т
% 22,9 13,1
  Pb т 2,8 0,7 299.5
% 98,8 0,9 0,3

 

Аналіз даних показує, що автомобільний транспорт, як об'єкт - забруднювач досліджуваної галузі є найбільш потужним із джерел ксенобіонтів.

Функціонування автотранспорту забезпечують підприємства обслуговування, до яких належать автозаправні станції (АЗС) та станції технічного обслуговування (СТО). З точки зору класу небезпеки АЗС та СТО відносяться до категорії екологічно чистих підприємств (5-ий клас небезпеки). Але споживачі палива, наприклад, легкові автомобілі являють собою небезпеку для атмосферного повітря.

Авторами було виконано розрахунки щодо кількісного компонентного складу викидів на прикладі однієї з АЗС. що розташована у центрі міста Донецька. Середньодобова пропускна здатність її складає близько 600 одиниць транспорту, при цьому питома вага автомобілів, що працюють на бензиновому паливі, досягає 80 %.

Наші спостереження на бульварі Шевченка показали, що за 5 хвилин в одному напрямку проїжджають 3 - автобуси, 17 - мікроавтобусів, 65 - легкових автомобілів, що у середньому на добу відповідно складає: 518 - автобусів, 2937 - мікроавтобусів, 11232- легкових автомобілів

Кількість забруднюючих речовин знаходили за формулою:

де - усереднений питомий викид j-тої шкідливої речовини з одиниці витраченого і-того палива, кг/т;

- витрата і-того палива пересувним складом міста, т;

- коефіцієнт, що враховує вплив технічного стану автомобілів на величину питомих викидів оксиду вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сполук свинцю, діоксиду сірки та сажі (визначається за таблицею).

Результати розрахунків кількісного складу відпрацьованих газів, що поступають в атмосферне повітря залежно від обсягів використаного палива, наведено в таблиці 2.

Таблиця 2 - Кількісний склад викидів шкідливих речовин, що потрапляють в атмосферне повітря від автотранспорту.

 

 

 

Компонент   Кількість шкідливих речовин, кг/добу Разом
бензини дизельне паливо
CO 97,3 1,5 98,8
СхНу 13,65 0,25 13,9
NOx 9,5 1,7 11,2
S02 0,4 0,1 0,5
Pb 0,3 - 0,3
С - 0,14 0,14

Одержані результати дозволяють зробити висновок не тільки відносно екологічності виду палива, а насамперед відносно ролі АЗС. Адже більшість автомобілів заправляються в режимі холостого ходу і впродовж усього напрямку пересування є джерелами забруднення атмосферного повітря. Якщо взяти до уваги той факт, що АЗС та СТО розташовані поблизу і в центрі селітебних районів міста, то стає зрозуміло, що населення дихає брудним повітрям, крім цього різко знижується здатність повітря до самоочищення.

 

Текст № 10. Екологія та нові матеріали

А.Е. Забєліна, Ю.С. Прилитого

Донецький національний технічний університет

Людина є невід'ємною частиною екології. Одним із найважливіших завдань екології є розробка приладів, що забезпечують створення безпечних умов праці людини.

Сучасні заводи - це великі підприємства, що оснащені високоточним устаткуванням, яке загалом працює від електричного струму, що є джерелом підвищеної небезпеки. Робота присвячена вивченню та розробці манганіт- лантанових систем для створення нових високочутливих магніторезистивних датчиків для таких важливих галузей сучасної техніки, як аварійне вимкнення струму у випадку коротких замикань і для захисту людини від поразки струмом та електродвигунів від пошкодження Пристрої, що раніше застосовувалися, не придатні через їх інертність і, як наслідок, недостатньо швидке відключення струму.

Найбільш перспективними для створення датчиків є Sr-вмістовні манганіт лантанові перовскіти, при чому, як було показано у деяких роботах, з надстехіометричним марганцем, який знаходиться у вигляді наноструктурних кластерів у твердому розчині.

Зараз перовскітоподібні матеріали складу АхВ1-xМпОз (А - рілкоземельний метал, В - луго-земельний метал) представляють великий теоретичний і практичний інтерес. Ці сполуки сімейства манганітів, що мають ефект гігантського магнітоопору, широко затребувані в прикладній науці, завдяки своїм унікальним фізичним і хімічним властивостям.

Численні дослідження манганіт-лантанових систем стосувалися переважно фізичних аспектів. Технології виготовлення порошків і виробів з них, а також кінетичним дослідженням по синтезу практично не приділено уваги, за деякими винятками.

Склад La0.7Sr0.3МnОз був обраний як об'єкт дослідження, виходячи з наступних міркувань: були перевірені ~25 складів, але на сьогоднішній день найбільш оптимальні властивості виходять на манганіт лантанових системах, що містять стронцій.

Вихідна шихта була отримана різними методами: керамічним методом з оксидів та карбонатів і хімічними - сумісним осадженням та розпилюванням.

Враховуючи ті обставини, що найбільш експресним методом синтезу складних оксидних систем є керамічний, то більшість досліджень, проводилася саме цим методом. Результати досліджень порівнювались з даними по порошках, отриманих за хімічною технологією.

Для одержання зразків для синтезу в якості сировинних компонентів використовувались: Lа20з марки LаО - 1, SrС03 ("Ч.Д.А.") і Мn3О4 (виробництво ФРГ). Маси компонентів зважувалися на електронних вагах з точністю до шостого знака після коми. Потім протягом 1,5 годин проводилося змішування і перетирання компонентів у агатовій ступці для гомогенізації складу і підвищення активності порошків під час синтезу. Отриману шихту поміщали в алундові тиглі. Потім піддавали випалу в печі при температурах - 1100 °С, 1000 °С, 900 °С, 800 °С с витримкою протягом - 0,5; 1; 2; 3; 4; 5; 6 і 7 годин при кожній температурі. Вміст тиглів зважували до і після випалу. Витягали при температурі випалу, тобто здійснювали повітряне загартування.

З метою пошуку оптимального режиму синтезу La0.7Sr0.3МnОз зі структурою перовскіту була визначена залежність відносної зміни маси від температури та часу витримки, а також склад фаз при даних режимах.

На підставі досліджень будували графік залежності m/m= f(r), який наведений на рисунку.

0.06

0.05

0.04

0.03

0.02

0.01

Рисунок - Кінетика синтезу манганіту лантана La0.7Sr0.3МnОз

Для порівняння на графіку приведені криві випалу порошків, отриманих окрім керамічного метода, а також хімічними (сумісне осадження, розпилювальний гідроліз). Експеримент проводили за тією ж методикою, що і для порошків, отриманих керамічним методом.

Наявність мінімумів на кривих може бути викликана різними модифікаціями марганцю, а також неповнотою формування структури перовскіту при даних термінах витримки.

Як видно з графіка, під час отримання манганітів лантану за хімічного технологією (сумісним осадженням при 1=900 °С і розпилювальним гідролізом при (=800 °С) спостерігається незначна зміна маси вже при термінах витримки 5;6 і 7 годин. Таким чином, був обраний температурно-часовий режим, що забезпечує отримання надійного перовскіту.

А за керамічною технологією (1=900,1000, 1100 °С) такого ефекту доки не спостерігається, через вельми малу активність шихти, що потребує більш тривалих термінів витримки.

Отримані результати будуть уточнюватися і підтверджуватися іншими методами, зокрема РФА, передбачається вивчити зміни електропровідності зразків і тільки лише при досягненні кореляції між вказаними параметрами можна буде однозначно говорити про конкретні параметри синтезу La0.7Sr0.3 зМnОз, зі структурою перовскіту.

Програма державного іспиту з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей і форм навчання»

На державному іспиті контролю підлягають:

•навички перекладу текстів за обраним фахом; аналіз ознак

наукового стилю мовлення у перекладених текстах;

• знання студентами інформації про характерні риси сучасної

української мови у порвнянні з російською мовою, особливостей

мовних засобів української мови за професійним спрямуванням;

•уміння складати документи окремих жанрів і видів, використовуючи

правила й вимоги до їх оформлення;

•уміння скорочувати інформацію наукових текстів за фаховим

спрямуванням (складання реферату фахового наукового тексту).

 

З А В Д А Н Н Я

І.Перекласти текст за спеціальністю з російської мови на українську (за вибором викладача).

 

ІІ.Визначити риси наукового мовлення у перекладеному тексті (дається 30 варіантів таксту за професійним спрямуванням).

 

ІІІ, ІV.Виконати лексико-граматичні завдання за темами теоретичного курсу, які визначені програмою дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням»:

- «Лексичні засоби наукового мовлення»;

- «Особливості утворення, правопис складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень»;

- «Науково-термінологічна та виробничо-професійна лексика»;

- «Використання іменників, прикметників, займенників, числівників та дієслівних форм у науковому мовленні»;

- «Правопис власних назв»;

- «Синтаксичні особливості у науковому мовленні».

 

V. Складання документа за певною ситуацією.

Укладаються документи: заява, доповідна записка, пояснювальна записка, службова записка, автобіографія, резюме, лист-запит, лист-відповідь, лист-замовлення.

 

VІ.Згортання інформації наукового тексту. Складання реферату наукового тексту (тексти відповідно до фаху надає викладач).

Перелік теоретичних питань, які мають бути реалізовані під час виконання лексико-граматичних завдань

1. Фонетичні особливості української мови у порівнянні з російською.

2. Особливості вживання займенників у науковому та діловому мовленні.

3. Особливості писемної форми мовлення.

4. Особливості усної форми мовлення.

5. Графічні скорочення та правила їх вживання у діловому і науковому мовленні.

6. Особливості вживання прикметників у діловому і науковому мовленні.

7. Особливості функціонування виробничо-професійної лексики.

8. Складні випадки керування у наукових та ділових текстах.

9. Вживання термінів у текстах наукового і ділового мовлення.

10. Особливості вживання прийменників у діловому та науковому мовленні.

11. Правопис географічних назв у документах.

12. Синтаксис простого речення в діловому та науковому мовленні.

13. Особливості вживання іменників у діловому та науковому мовленні.

14. Утворення, правопис та вживання складноскорочених слів в текстах наукового і ділового мовлення.

15. Вживання дієслів та дієслівних форм у наукових та ділових текстах.

16. Особливості правопису в документах прізвищ та імен по батькові.

17. Поняття «документ» та вимоги до документа.

18. Утворення, правопис та вживання абревіатур в науковому та діловому мовленні.

19. Стилі мови. Науковий стиль.

20. Вживання іншомовних слів у наукових та ділових текстах.

21. Вживання складних речень у наукових і ділових текстах.

22. Особливості використання форм числівників у науковому та діловому мовленні.

23. Морфологічні та синтаксичні особливості української мови у порівнянні з російською.


Список документів для укладання на іспиті

1. Заява:

а) про прийняття на роботу;

б) про надання відпустки.

2. Записки:

а) пояснювальна;

б) доповідна;

в) службова.

3. Автобіографія.

4. Резюме.

5. Листи:

а) лист-запит;

б) лист-відповідь;

в) лист-замовлення.

 

Згортання інформації

у вигляді наукового реферату.
Список рекомендованої літератури

1. Бибик Л.М. ті інш. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів, К., - 1997.

2. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови (термінологія процесових понять). – К.: Вирій, Сталкер, 1997.

3. Гречаниченко Л.В., Матулевська Н.П., Кульбіда Н.І. Наукове мовлення (економічний факультет). Навчальний посібник, Донецьк, 2001.

4. Ділове мовлення: Методичні рекомендації і зразки ділових паперів/Укладач С.В. Шевчук. – К.: КДПІ, 1993.

5. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Д.: ТОВ ВКФ БАО, 2004.

6. Козачук Т.О., Шкуратяна Н.Г. Практичний курс української мови. – К.: вища шк. 1983.

7. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Либідь, 1993.

8. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос/В.В.Гейченко, В.М. Завірюхіна, О.О. Зеленюк та інш. – К.: Наукова думка, 1998.

9. Семенова Л.П., Лазарєва Л.К. Ділове мовлення в документах, Донецьк, 1999.

10. Українська мова за професійним спрямуванням. Навчальний посібник. – Донецьк – ДонНТУ, 2006.

11. Шавлак Л.В., Мачай Т.О., Семенова Л.П. Ділова українська мова. Навчальний посібник. Донецьк, 2002.