Лабораторний стенд апаратури автоматизації водовідливу

Апаратура автоматизації водовідливу розкріплена на вертикальній звареній основі, виготовленої з кутника. На лабораторному місці стенда вивчають розміщення та установку датчиків, блоків та інших пристроїв відповідно до гідравлічної схеми автоматизації.

Конструкції ряду датчиків і реле водовідливних установок були розглянуті в лабораторній роботі №1. На даному занятті здійснюється закріплення вивченого матеріалу та усвідомлюється розміщення та установка всіх пристроїв стенда.

Електродні датчики ЕД-1 розміщуються в прийомному колодязі водозбірника на гнучких кабелях з гумовою або полівинилхлоридною оболонкою на висотах певних рівнів.

Реле продуктивності РПН (або РПФВ-1К) установлюється на горизонтальній ділянці всмоктуючого трубопроводу, для цього в трубі вирізається щілина. В отвір вставляють нижню частину реле із прапорцем і затягують гайки шпильок обтиснюючого хомута. Для усунення засмоктування повітря між корпусом реле та трубопроводом розташовується гумова прокладка.

Реле тиску РДВ установлюється на всмоктувальній кришці насоса в отвір, призначений для установки вакуумметра. При цьому реле налагоджують на роботу на малому поршні, а великий поршень стопорять гвинтами. При застосуванні заливання з бакового акумулятора реле повинно працювати на великому поршні.

Датчик температури ТДЛ монтується в спеціальному отворі в корпусі підшипника з можливим відхиленням отвору по вертикалі не більше 20°. На один насосний агрегат установлюються чотири датчики.

 
 

На рис. 2 показана конструкція датчика ТДЛ.

У наконечник 1 датчика сплавом Вуда (tпл = 80° С) впаяно стрижень 2, який спіральною пружиною 3 укріплений з валиком 4. Нижній кінець пружини через втулку 5 з'єднаний з валиком, а верхній закріплений у корпусі приладу. При взводі пружини рукояткою 6 відбувається поворот валика у витках пружини та перемикання контактів 7 мікроперемикача. Після цього датчик переходить у вихідне положення, тобто готовий до роботи. Датчик кріпиться в корпусі підшипника за допомогою штуцера 8, що опирається на дротове кільце 9. Залежно від глибини отвору кільце встановлюється у відповідне виточення трубки.

При перегріві підшипника в наконечнику плавиться сплав Вуда й порушується його зв'язок зі стрижнем. Рухлива частина датчика повертається, розмикаючи контакти 7. Остиглий датчик може бути приведений у робоче положення поворотом рукоятки на 90°.

Датчик ТДЛ має рудничне нормальне виконання та розривний струм контактів 3 А.

Для заливання головних насосів застосовують заливаний занурювальний насос ЗПН, який постійно перебуває у воді та розрахований на заливання одного-трьох насосних агрегатів.

На рис. 3 показана схема розміщення заливного занурювального насоса 1 у прийомному колодязі водозбірника. Насос підвішують на тросах 2 і узгоджують з розміщенням електродного датчика 3 нижнього рівня. В якості нагнітального трубопроводу застосовують гофрований шланг, на кожному з яких установлюють вентиль для відключення заливання при виводі основного насоса на ремонт.

Блок водозбірника, що представляє собою кутникову конструкцію, складається з нижнього та верхнього водозбірників.

У нижньому водозбірнику встановлені насоси типу ПА-22 і чотири електродних датчики з заземлюючим електродом.

Верхній водозбірник обладнаний перепускним пристроєм, датчиками продуктивності та трубопроводом магістральної води. На нагнітальному трубопроводі розташовані крани. Скидання води по закінченню роботи здійснюється вентилем. Бічні стінки водозбірника виконані з товстого скла та умуровані спеціальною замазкою.

 
 

Блок реле продуктивності складається з трьох реле продуктивності РПН і станції керування (рис. 4). Кожне реле продуктивності обладнано електромагнітом (Y1–Y3), якір якого механічно зв'язаний з прапорцем реле. Електромагніти підключені до станції керування. Виконана в типовому пластмасовому корпусі станція керування складається з трансформатора Т, трьох реле типу РКН і конденсаторів іскрогасіння С1–СЗ. Затискачі реле К1–К3 з'єднані з контактами електродних датчиків SL1–SL3, встановленими на нагнітальних трубопроводах робочих насосів водозбірника.

Загальний процес роботи блоків продуктивності полягає в наступному. При номінальній продуктивності насоса через ланцюг потоку води спрацьовує електродний датчик SL1 (SL2 або SL3) і слідом за ним реле Kl (K2 або К3), яке контактом включає електромагніт Y1 (Y2 або Y3), що приводить до спрацювання реле продуктивності.

Застосування станції допускає установку насосів малої продуктивності та виконання необхідних функцій апаратури автоматизації.

Блок температурних датчиків ТДЛ обладнано нагрівачами R1–R6, сигнальними лампами H1–Н6 і перемикачами S1–S6. Перемикачі слугують для включення прогріву датчика, а сигнальні лампи – фіксування номера датчика, що підігрівається. Кожний нагрівач являє собою ніхромову спіраль з проводом діаметром 1 мм, установлену на шпильках поблизу наконечника датчика. Блок температурних датчиків живиться напругою 12 В від трансформатора Т допоміжних ланцюгів.