Класи умов праці згідно Гігієнічні й класифікації.
2. Категорії робіт за величиною загальних енерговитрат організму.
3. Класифікація шкідливих речовин за величиною ГДК у повітрі робочої зони.
4. Методи контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень.
5. Поняття про мікроклімат виробничих приміщень.
6. Оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови.
7. Нормалізація параметрів мікроклімату.
8. Засоби індивідуального захисту для запобігання переохолодження та перегрівання.
9. Природне та штучне освітлення.
10. Класифікація штучного освітлення за функціональним призначенням.
Література: основна [2, 5, 6, 8], додаткова [11, 12, 16, 17, 20].
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3 (2 год.)
Тема 14. Безпека виробничого обладнання.
Тема 15. Безпека при експлуатації систем, що працюють під тиском.
Тема 16 . Електробезпека.
План семінарського заняття № 3
1. Основні визначення і актуальність проблеми електробезпеки.
2. Класифікація приміщень з електробезпеки.
3. Аналіз умов ураження електричним струмом.
4. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок.
5. Захист від статичної електрики.
Ключові терміни та поняття: електротравма, електричний струм, небезпека ураження електричним струмом.
Електробезпека – це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
Основними причинами електротравматизму на виробництві є:
– випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування;
– використання несправних ручних електроінструментів;
– застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В;
– робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань;
– доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції;
– недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.
Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.
Термічна дія струму проявляється опіками окремих ділянок тіла, нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів.
Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу.
Механічна дія струму проявляється ушкодженнями (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.
Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.
Електротравма – це травма, яка спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. За наслідками електротравми умовно підрозділяють на два види:
– місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму;
– загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.
Приблизний розподіл електротравм за їх видами має такий вигляд: місцеві електротравми – 20%; електричні удари – 25%; змішані травми (сукупність місцевих електротравм та електричних ударів) – 55%.
Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електроофтальмія.
Електричний опік– найбільш поширена місцева електротравма (близько 60%), яка, в основному, спостерігається у працівників, що обслуговують діючі електроустановки.
Електричні опіки залежно від умов їх виникнення бувають двох видів: струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється в теплову, та дугові, які виникають внаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти та температури, а також і розмірів дуги електричні опіки можуть уражати не лише шкіру, але й м'язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки називаються глибинними і заживають досить довго.
Електричні знаки (електричні позначки) являють собою плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту із струмопровідними частинами.
Металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри найдрібнілшх часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження, зазвичай, зазнають відкриті частини тіла – руки та лице. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою та шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності.
Механічні ушкодження– це ушкодження, які виникають внаслідок судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини. Механічні ушкодження проявляються у вигляді розривів шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть переломів кісток.
Електроофтальмія– це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових випромінювань електричної дуги.
Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості випадків (близько 80%, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.
Електричний удар– це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження електричні удари можна умовно підрозділити на чотири ступеня:
I – судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;
II – судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;
III – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або одного і другого разом);
IV– клінічна смерть.
Клінічна смерть – це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та легенів і триває 6-8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпадання білкових структур.
Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо збереження йому життя.
Характер впливу електричного струму на організм людини, а відтак і наслідки ураження, залежать від цілої низки чинників, які умовно можна підрозділити на чинники електричного (сила струму, напруга, опір тіла людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість дії струму, шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, умови навколишнього середовища тощо).