Класифікація травм, їх ознаки та перша допомога
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до практичних робіт з курсу БЖД для
бакалаврів усіх професійних напрямків
денної і заочної форм навчання
Затверджено
радами спеціальностей:
| 1). | 7.091701 | пр. № 2 “30” 10 07 | |
| 2). | 7.091702, 711 | пр. № 2 “30” 10 07 | |
| 3). | 7.091704, 706, 708 | пр. № 10 “25” 10 07 | |
| 4). | 7.091707, 709, 7.070801, | пр. № 2 “30” 10 07 | |
| 5). | 7.090221 | пр. № 1 “ 2 ” 11 07 | |
| 6). | 7.092501 | пр. № 2 “23” 10 07 | |
| 7). | 7.050106 | пр. № 2 “ 7 ”11 07 | |
| 8). | 7.050107 | пр. № 2 “ 24 ” 10 07 | |
| 9). | 7.050201, 301, 302 | пр. № 2 “ 22 ” 10 07 | |
| ОДЕСА ОНАХТ 2007 |
| |
 |
Методичні вказівки до практичних робіт з курсу БЖД для бакалаврів усіх спеціальностей денної і заочної форм навчання /Укл. О.А. Нетребський, З.М. Сахарова, Ю.П. Ткач/ Одеса: ОНАХТ, 2007.- 49 с.
Відповідальний за випуск зав. кафедрою безпеки життєдіяльності О.А. Нетребський, д-р техн. наук, професор
| |
Практична робота № 1
Перша медична допомога потерпілим
Мета і завдання роботи
Мета: навчитистудентів самодопомозі та взаємодопомозі в надзвичайних ситуаціях.
Завдання:отримання практичних навиків надання першої медичної допомоги.
Завдання на підготовку до практичної роботи
Студент повинен вивчити теоретичний матеріал у відповідності до списку наведеної літератури. Підготувати протокол виконання роботи. В протоколі вказати назву, мету, завдання роботи. Коротко викласти відповіді на питання для самоперевірки (№ 1-20), які наведені в методичних вказівках (МВ).
Знати: мету, завдання і зміст майбутньої роботи, порядок надання допомоги та реанімаційних заходів потерпілому.
Уміти: аналізувати ситуацію, що привела до нещасного випадку, оцінювати стан потерпілого за ознаками пошкоджень та визначати порядок дії для надання допомоги.
Список літератури
1. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи „Перша медична до-
помога потерпілим”.
2. Купчик М.П. та ін.. Основи охорони праці. – К.: Основа, 2000. – 416 с.
3. Гандзюк М.П. ., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. –
К.: Каравела, 2003. – 408 с.
4. Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти. – Суми.: Універси-
тетська книга, 2001. – 339 с.
Загальні положення
3.1. Сучасні заходи медичної допомоги потерпілому.
Розрізняють наступні види допомоги: перша медична, долікарська, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована.
Перша медична допомога (ПМД) - заходи, що мають за мету порятунок життя травмованого або попередження появи важких наслідків ураження і виникнення ускладнень. Надається безпосередньо на місці події як самодопомога або свідком випадку.
Долікарська допомога доповнює дії, що надавалися при ПМД і має своїм основним призначенням боротьбу із розладами, загрозливими для життя, попередження травматичного шоку і боротьбу з ним. Надається фельдшером.
Перша лікарська допомога має наступні основні задачі: профілактику шоку і боротьбу з ним; усунення безпосередньо загрозливих для життя наслідків ураження (кровотечі, розлад дихання та ін.); попередження розвитку інфекції в рані; підготовку до подальшого транспортування. Надається лікарем.
Кваліфікована медична допомога має задачу усунення важких загрозливих для життя наслідків уражень, боротьбу з ускладненнями і їх профілактику, а також створення найбільш сприятливих умов для подальшого лікування. Надається лікарем (хірург чи терапевт).
Спеціалізована медична допомога - вищий вид кваліфікованої медичної допомоги, що передбачає найбільш повне й широке використання останніх досягнень медичної науки і практики лікування потерпілих. Надається лікарями - фахівцями в спеціалізованих лікувальних установах із застосуванням необхідного медичного оснащення.
З розглянутих заходів медичної допомоги особливу увагу потрібно приділити першій медичній допомозі, яка обумовлює ефективність наступних.
3.2. Вимоги до особи, яка надає першу медичну допомогу.
3.2.1. Особа, яка надає ПМД, повинна знати:
- ознаки порушень життєво важливих систем організму;
- правила, методи, прийоми надання ПМД стосовно характеру отриманого потерпілим ушкодження;
- способи транспортування потерпілих.
3.2.2. Особа, яка надає ПМД, повинна вміти:
- користуватися аптечкою швидкої допомоги та використовувати підручні засоби при наданні ПМД;
- оцінити стан потерпілого та визначити, якої допомоги в першу чергу він потребує;
- правильно здійснювати весь комплекс екстреної реанімаційної допомоги: забезпечувати вільну прохідність дихальних шляхів; виконувати штучне дихання („з рота в рот”, „з рота в ніс”), закритий масаж серця; тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладення джгута чи стискуючої пов'язки; оцінювати ефективність і при необхідності коректувати реанімаційні заходи з урахуванням стану потерпілого;
- накладати пов’язку при ушкодженні тіла людини (опіках, обмороженні, пораненні);
- іммобілізувати ушкодження частини тіла шляхом накладання косинки, пов'язки та транспортної шини при переломах кісток, вивихах, забитих місцях і розтягнення зв’язок;
- використовувати підручні засоби при перенесені та транспортуванні потерпілого;
- надавати допомогу при ураженні електричним струмом, при утопленнях, тепловому, сонячному ударі, при гострих отруєннях, втрати свідомості;
- визначити необхідність виклику швидкої медичної допомоги, медичного працівника, евакуювати постраждалого випадковим транспортом.
3.3. Послідовність надання ПМД:
- усунути вплив дії факторів, що загрожують здоров'ю і життю людини;
- оцінити стан потерпілого;
- надати допомогу на місці;
– постійно контролювати стан потерпілого, продовжуючи підтримувати життєві функції його організму;
– організувати доставку потерпілого в медичний заклад.
Класифікація травм, їх ознаки та перша допомога
Травма – пошкодження в організмі людини, яке виникає в результаті дії зовнішніх факторів. В залежності від травмуючого фактора розрізняють травми: механічні, термічні, хімічні, радіаційні, електротравми та комбіновані.
4.1. Механічні травми:забите місце, розтягнення і розриви зв'язок, стискання, вивих, ушкодження черепа і мозку, переломи.
4.1.1. Забите місце- закрите ушкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури. Звичайно виникає врезультаті удару тупим предметом або при падінні. Найчастіше пошкоджуються відкриті частини тіла (ноги, руки, голова).
Ознаки.На пошкодженому місці з’являється кровопідтікання, біль при дотику.
Перша допомога.Пошкоджене місце охолоджують міхуром чи грілкою з льодом або роблять холодні примочки. Оскільки холод звужує кровоносні судини, то зменшується прилив крові до пошкодженої ділянки та біль. Охолоджують 40-60 хвилин, а потім накладають стискаючу пов'язку.
4.1.2. Розтягнення і розриви зв'язок. Виникає при ударах, падінні.
Характерною ознакою розриву або розтягання є порушення рухової функції суглоба.
Ознаки – біль, припухлість, з’являється гематома.
Перша допомога.Забезпечити спокій, накласти тугу пов'язку і для зменшення болю прикладати холодний компрес протягом 2-х годин, потім перейти на тепло і зігрівальні компреси протягом 12 – 24 год.
4.1.3. Стискання.Виникає від тиску великої ваги.
Ознаки – роздавлювання м’язів, підшкірної жирової клітковини, судин, шоковий стан.
Перша допомога.Звільняють потерпілого від впливу діючого фактора. Накладають джгут на ушкоджену частину кінцівки, щоб запобігти гангрені та охолодити. Виводять з шоку, дають випити чаю, кави, вина або горілки.
4.1.4. Вивих- стійкий зсув суглобних кінців кісток, що викликає порушення функції суглоба.
Ознаки – різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження.
Перша допомога.Забезпечити спокій ушкодженому суглобові шляхом його іммобілізації, прикласти холод (міхур з льодом або холодною водою). При відкритому вивихові на рану попередньо накладають стерильну пов'язку. Не можна застосовувати зігрівальні компреси, намагатися вправляти вивих, тому що це часто викликає додаткову травму. Вправити вивих повинен лікар.
4.1.5. Ушкодження черепа і мозку.Призводить до струсу мозку, набряку.
Ознаки – запаморочення, блювання, втрата пам’яті, порушення міміки і мови.
Перша допомога.Забезпечити стан спокою в горизонтальному положенню, накласти лід на голову.
4.1.6. Переломи-порушення цілісності кісток, яке одночасно може супроводжуватися ушкодженням кісток, порушуванням цілісності навколишніх м'яких тканин, травмуванням м'язів, судин, нервів й ін. Підрозділяються на закриті – без порушення цілісності шкіряного покровута відкриті – з порушенням цілісності епідермісу та м’яких тканин, кровоносних судин (на тілі виникає рана).
4.1.6.1. Перелом кінцівок. Ознаки– різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження, набряк, кровотеча (відкритий перелом), крововилив (закритий перелом).
Перша допомога. При відкритому переломі накласти на рану стерильну пов'язку. У випадку сильної кровотечі необхідно прийняти заходи для її зупинки, наприклад за допомогою джгута, а потім провести іммобілізацію.
Не слід намагатися усунути зміну форми кінцівки (скривлення) при закритому переломі або скласти уламки кісток, вправляти кістки, що вийшли назовні при відкритому переломі.
4.1.6.2. Перелом хребта. Ознаки – різкий біль, неможливо поворухнутись, зігнутися.
Перша допомога. Потерпілого кладуть обережно на ноші з твердим покриттям або на широку дошку, стулку дверей та фіксують за допомогою перев’язи. Важливо утримувати тулуб і кінцівки в горизонтальній площині (рис. 1)
4.1.6.3. Перелом ребер. Ознаки – біль в місці перелому під час дихання (частіше на вдиху), при рухах грудної клітини чути хруст.
Перша допомога. Грудну клітину під час видиху туго стягують бинтами, рушником, простирадлом та ін.
 |
4.1.7. Іммобілізація–забезпеченнянерухомості (спокою) кінцівки або іншої частини тіла при ушкодженнях.
Для іммобілізації найчастіше приходиться користуватися спеціальними шинами або підручними засобами (дошками, гілками, ціпками, лижами). Якщо цього немає, спокій ушкодженої руки можна забезпечити, притягнувши та прив’язавши її до тулуба, а при травмі ноги – прибинтувавши одну ногу до другої.
Шини (підручні засоби) повинні обов’язково захватити два сусідніх здорових суглоби (вище і нижче пошкодження). Їх прив’язують до зламаної кінцівки бинтом, мотузкою, ременем, не дуже туго перетягнути зав’язки, але створити нерухомість. При цьому бажано накласти їх поверх одягу, обернувши ватою або якою-небудь м'якою тканиною, особливо в ділянці кісткових виступів.
Умови накладання шин:
- при сильній кровотечі з рани потрібно накласти кровозупиняючий джгут, обробити рану, а потім накласти шини;
- при переломі передпліччя шину накладають від основ пальців до ліктя, потім руку підвішують на хустині, ремені;
- при переломі плечової кістки її тільки прив’язують до тулуба;
- при переломі гомілки накладають дві шини від середини стегна до п’ятки із зовнішньої та внутрішньої поверхонь (рис. 2);
- при переломі стегна накладають дві шини, одну від паху до п’ятки, другу – від пахви до п’ятки (рис. 3).
 |
При необхідності роздягнути постраждалого: спочатку знімають одяг зі здорової сторони, а потім з ушкодженої, одягають у зворотній послідовності (це можна робити тільки в тих випадках, коли немає небезпеки змістити уламки).
4.1.8. Кровотечі. Виникають при ушкодженні тканин, викликані механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкіри або слизових оболонок та кровотечею. За видом кровотечі розрізняються на: капілярні; венозні, артеріальні, змішані; паренхіматозні.
Капілярна кровотеча виникає при пошкодженні дрібних кровоносних судин.
Ознаки. Кров сочиться у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверхні рани.
Перша допомога. Накладають асептичну пов'язку. Рану промивають розчином перекису водню або обробляють навкруги 2-процентним розчином брильянтового зеленого або 5-процентним спиртовим розчином йоду.
Венозна кровотечавиникає при глибоких ранах (колотих, різаних), при пошкодженні вен.
Ознаки. Кров темно - червоного кольору (тому що збагачена вуглекислим газом), витікає безперервним струменем.
Перша допомога. Накладають стискаючу пов'язку в місці пошкодження або кровоспинний джгут (закрутку) нижче рани.
Артеріальна кровотечавиникає при глибоких різаних, рублених, колотих ранах, при пошкодженні артерії.
Ознаки. Кров виштовхується пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору (насичена киснем).
Перша допомога:
- максимальне згинання кінцівки в суглобі (рис. 4);
- пальцьове притискання артерії до кістки, вище рани на тулубі і кінцівках та нижче рани, якщо вона знаходиться на голові (рис. 5);
- накладання стискуючої пов’язки;
- накладання кровоспинного джгута (закрутки).
 |
Початок джгута розташовують з внутрішньої сторони пошкодженої ділянки. Потім сильно розтягують його та обертають навколо кінцівки, притиснувши під кутом направлений кінець з гачком (кнопками). Поступово зменшуючи натяг джгута, накладають спіральні оберти (половина ширини джгута закривається наступним його обертом). Під останній оберт джгута підкладають записку із вказівкою часу накладання в годинах, хвилинах та підписом, хто надавав допомогу. Для зупинки кровотечі при травмі голови джгут накладається на шию. Для запобігання здавлювання шиї необхідно протилежний від пошкодження бік захистити шиною. Джгут затягують навколо шиї та шини. При відсутності шини можна використати руку потерпілого. З цією метою руку здорової сторони тіла, зігнуту в лікті і промінезап’ястних суглобах, кладуть на голову потерпілого, якби її обхвачуючи. При цьому її необхідно змістити трохи вперед. Правильно накладений джгут зупиняє кровотечу. Поверхня тіла нижче джгута стає блідною, пульс відсутній. Синя поверхня і посилювання кровотечі свідчить про те, що джгут затягнутий слабо. Надмірне затягування джгута роздавлює м’які тканини і розвиває сильний біль.
При відсутності стандартного джгута зупинку кровотечі здійснюють за допомогою закрутки.
Вимоги такі само, як і при накладанні джгута.
Змішана кровотеча виникає при глибоких ранах з одночасним пошкодженням артерій та вен.
Паренхіматознакровотеча спостерігається при пошкодженні внутрішніх органів (легень, печінки, нирок, селезінки). Кров виділяється з всієї поверхні рани.
Ознаки. Різко блідне обличчя, запаморочення, слабкість та спрага.
Перша допомога. Потерпілому забезпечують напівсидячє положення із зігнутими в колінах ногами. Давати пити суворо заборонено.
При будь-якій кровотечі ушкодженій частині тіла забезпечують трохи підняте положення і спокій (транспортна іммобілізація). Остаточна зупинка кровотечі проводиться в лікувальному закладі, у який негайно повинен бути доставлений потерпілий.