ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

(за приблизним її змістом)

ВСТУП (до курсової роботи)

У вступі обгрунтовується об’єкт та предмет дослідження, актуальність обраної теми. Завершується вступ метою курсової роботи (КР) та завданням, які треба вирішити студенту під час виконання даної роботи для досягнення поставленої в ній мети.

3.1 ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ ТА ОЦІНКИ ЙОГО ВПЛИВУ НА ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ПІДПРИЄМСТВА (ВИРОБНИЦТВА) (розділ 1 КР)

Цей розділ може мати зміст за вибором студента.

Перший шлях розкриття теми КР:

3.1.1 Інвестування та його роль у розвитку економіки підприємства (окремого виробництва)(підрозділ 1.1 КР).

3.1.2 Управління інвестуванням в реконструкцію виробництва. Вихідні дані і положення до обгрунтування реконструкції (на прикладі харчової кислоти)(підрозділ 1.2 КР).

3.1.3 Методичні основи оцінки ефективності інвестиційного проекту реконструкції виробництва(підрозділ 1.3 КР).

Другий шлях розкриття теми КР:

3.1.1 Роль реального інвестування в розвитку виробництва (підрозд. 1.1 КР).

3.1.2 Реконструкція виробництва як один із напрямів підвищення його прибутковості (на прикладі харчової кислоти)(підрозд. 1.2 КР). Її вихідні дані і положення.

3.1.3 Методичні основи оцінки ефективності інвестиційного проекту реконструкції виробництва(підрозділ 1.3 КР).

Назву та теоретичні дослідження підрозділів КР і, зокрема підрозділу 1.1, повинно бути спочатку конкретизовано залежно від обраних студентом аспектів дослідження в курсовій роботі (на що зверталось увагу в загальних положеннях) та потім виконано за результатами огляду спеціальної літератури .

Для підрозділу 1.2 КР перелік питань, необхідний для розкриття сутності реконструкцій та технічних інженерних управлінських рішень, що є основою реконструкції виробництва, можна дослідити за посібниками “Економіка підприємства” та безпосередньо частково наведеним матеріалом (в МВ до сам. роботи) відповідно до змісту цих методичних вказівок.

У підрозділі 1.3 КР потрібно, скориставшись літературними джерелами, а також нижче наведеним матеріалом розглянути методичні основи оцінки ефективності інвестиційного проекту як фінансового, так і реального. В той же час обов'язковим є розкриття методичних підходів, з наступним використанням наведених в цьому підрозділі формул для розрахунку показників виробництва продукції і, особливо, показників ефективності інвестування, які будуть використані конкретно для умов реконструкції виробництва в розділі 3:

- прибуток від реалізації продукції ;

- збільшення прибутку і грошового потоку при оцінюванні комерційної (фінансової) ефективності ;

- економічний ефект .

 

1.3 Методичні основи оцінки ефективності інвестиційного проекту реконструкції (розд.1.3 КР)

Приступаючи до виконання даного підрозділу, варто пам'ятати, що є поняття економічного ефекту як показника, який характеризує результат від реалізації технічних рішень, і існує поняття ефективності, що визначає, якою ціною буде отримано цей результат. Ефективність характеризується цілою системою показників. Найбільш розповсюдженими з них є економічний ефект, індекс дохідності, період окупності, внутрішня норма дохідності тощо.

Економічний ефект використовується як узагальнюючий показник ефективності. Для умов виробництва в ньому знаходять висвітлення частинні показники, що характеризують ступінь (міру) використання окремих видів ресурсів: продуктивність праці і фондовіддача, матеріалоємність і енергоємність, показники технічного рівня і якості продукції й інші. Якщо прибуток – це кінцевий фінансовий результат інвестиційної, виробничої і фінансової діяльності підприємства (реалізації інвестицій), тобто фактично є економічний ефект (щоправда, завищений через відсутність урахування у ньому інвестицій), то рентабельність продукції (виробництва, окремих частин капіталу) – це ефективність випуску продукції (виробництва в цілому), або міра використання підприємством капіталу, його окремих частин.

У даний час, як узагальнюючий показник ефективності здійснення інвестиційного проекту, тобто як економічний ефект, використовують чистий дисконтований дохід (ЧДД) чи приведену цінність проекту (NPV). Існують і інші назви цього показника.

Для одержання більш об'єктивних результатів розраховують ще ряд інших показників (залежно від ситуації): індекс дохідності (ІД), індекс рентабельності (ІР), період окупності (ПО), внутрішню норму дохідності (ВНД) та інші.

У даному підрозділі необхідно, відповідно до діючих інструктивних матеріалів і законів України, а також наявних літературних джерел і рекомендацій кафедри, розкрити методичні основи оцінки ефективності здійснення як фінансових, так і реальних інвестицій. Більш докладно варто розкрити методичні засади обґрунтування й оцінки загальної, комерційної ефективності реконструкції виробництва і привести в певній послідовності конкретні формули для розрахунку показників, необхідних для виконання проектної частини курсової роботи.

У той же час, здійснюючи літературний огляд, потрібно показати принципові відмінності та характерні особливості методики визначення економічного ефекту від реалізації фінансових і реальних інвестиційних проектів і, зокрема, проектів розвитку.

Після завершення підрозділу 1.3, тобто після розкриття методичних підходів до оцінювання ефективності фінансових (принципово) і реальних інвестиційних проектів (в обсязі, достатньому для практичного використання в розділі 3 КР), зробити короткі (стислі) висновки, загальні для всієї теоретичної частини курсової роботи.

Поряд з методичним підходом до оцінювання ефективності інвестування в реконструкцію виробництва, охарактеризованим нижче, в розділі 3.5 даних методичних вказівок, наведено зразки таблиць розрахунку основних техніко-економічних показників комерційної ефективності і безпосередньо – річного прибутку та комерційного ефекту (додатку Г, табл. Г1, Г2 та Г3 відповідно).

Загальна оцінка ефективності інноваційних проектів припускає порівняння проекту з альтернативою, у даному випадку з ефективністю діючого виробництва. Іншими словами, визначаючи загальну економічну ефективність реконструкції (додаткових капіталовкладень в діючі виробничі фонди з метою реконструкції виробництва), слід визначити наявність приросту прибутку і підвищення рентабельності виробництва після реконструкції.

Для визначення ж комерційної ефективності виробництва після реконструкції припустимо визначити лише наявність прибутку і рентабельності продукції без порівняння з економікою діючого виробництва. Показники ефективності інвестиційного проекту: чистий дисконтований дохід (чиста приведена цінність), індекс прибутковості, період окупності, внутрішня норма прибутковості чи інші відомі показники можуть бути визначені як для загальної, так і для комерційної ефективності. Тільки ще раз варто відмітити, що для загальної ефективності обов’язково повинно враховувати зміну показників (збиток, приріст прибутку, грошового потоку, екологічний та соціальний ефект) у порівнянні з діючим виробництвом, а для комерційної – досить росту їх абсолютних величин без зіставлення з показниками діючого виробництва. У цьому випадку критерієм оцінки ефективності проекту для остаточного рішення про реалізацію розглянутого інвестиційного проекту служить відповідність розрахованих показників прийнятим нормативам чи їх прийнятному рівню з позицій загальних правил оцінки ефективності, наприклад, чиста приведена цінність проекту повинна бути >0, а індекс прибутковості >1, період окупності - незначний.

Однак, з огляду на непорівнянність показників діючого і реконструйованого виробництва не тільки з позицій часу (необхідно використовувати дані не про залишкову чи первісну, а про відбудовну вартість ОВФ, відомості про яку відсутні), але й у технічному, екологічному й інших аспектах, в даній курсовій роботі можна було б обмежитися визначенням лише показників комерційної ефективності, виходячи з наявності прибутку за рахунок виробничого й екологічного результатів (без порівняння рентабельності діючого і реконструйованого виробництва). У зв’язку з тим, що рентабельність продукції в даній курсовій роботі не є результат розрахунків: вона приймається як вихідні, при оцінці ефективності недостатньо обмежуватись лише нормативами показників. Висновок про доцільність інвестування в реконструкцію в даному випадку більш обгрунтованим, якщо в основі оцінки буде порівняння з діючим виробництвом.

Щоб розрахувати зазначені показники ефективності інвестиційного проекту (NVP, ІД, ВНД, ПО й інші), необхідно в першу чергу визначити техніко-економічні показники, що відбивають витрати і результати виробництва продукції згідно з майбутнім проектом. Це випливає із сутності економічного ефекту, що являє собою перевищення результатів (Рт) над витратами (Зт):

Еттт (1.1)

Відомо, що при виконанні техніко-економічної оцінки й обґрунтуванні ефективності виробництва принципово важливим є визначення в кожному конкретному випадку, з чого складаються результати і витрати. З цією метою виконуються вартісна оцінка результату і вартісна оцінка витрат.

У даній курсовій роботі має бути з'ясовано, яка вигода можлива для підприємства і яких витрат вимагає здійснення реконструкції виробництва. З цією метою необхідно визначити показники, що характеризують виробничий (екологічний) результат, тобто початковий результат, а також витрати виробництва, виходячи з розрахованої вартості об'єктів будівництва і з їх урахуванням – економічний (кінцевий) результат.

Зважаючи на те, що узагальнюючим показником ефективності є економічний ефект, у даній курсовій роботі необхідно:

привести загальну формулу для розрахунку величини ефекту (зазначену вище); принципово розкрити, з чого складаються результати і витрати при здійсненні інвестування в діюче виробництво з метою його реконструкції;

привести конкретні формули, за якими буде виконано вартісну оцінку результату і його складових частин при розрахунку ефекту (виробничого і екологічного результатів), а також вартісну оцінку витрат на реалізацію реконструкції виробництва завдяки його інвестуванню;

представити формули для розрахунку окремих показників, що характеризують комерційну чи загальну економічну ефективність реалізації інвестиційного проекту, що передбачає реконструкцію, зокрема, показника чистого дисконтованого доходу, періоду окупності й інших показників з урахуванням тривалості термінів будівництва об'єктів і суми капіталовкладень по кожному році будівництва, тобто продисконтувати не тільки прибуток, грошовий потік, але і як зазначено в – капіталовкладення.

Економічний ефект (підрозділ 1.3 КР)

Економічний ефект, обчислений за критерієм чистого дисконтованого доходу (чистої приведеної цінності проекту), для розглянутого варіанта реконструкції, тобто для умов будівництва протягом 3-х років, складе:

, (1.2)

де DК1, DК2, DК3 – капіталовкладення на реконструкцію в 1-ий, 2-ий і 3-ій роки, тис.грн.;

1/(1+е)4 – річний приріст грошового потоку, приведеного до дійсної вартості в 1-ий рік реалізації (введення в експлуатацію об'єктів будівництва), а 4-й рік – з моменту початку інвестування проекту реконструкції, тис. грн./рік;

t/(1+е)t+3 – те ж, у t-ий рік реалізації проекту, тис. грн./рік;

1/(1+е) – коефіцієнт дисконтування;

е – норма дисконту (прийняти на рівні банківської процентної ставки на момент розробки курсової роботи, з урахуванням інфляції та прогнозного рівня інвестиційних ризиків), виражена в десятковому;

t – період розрахунку, що враховує кількість років роботи проектованого виробництва, в основному, приймається на рівні 5-10 років.

Результати розрахунку економічного ефекту за його складовими частинами звести в таблицю (табл. Г1).

Приріст прибутку у виробництві (підрозділ 1.3 КР)

В основі показників комерційної ефективності і, зокрема, економічного ефекту як узагальнюючого показника ефективності – лежить приріст прибутку (DП) за двома складовими:

а) безпосередньо у виробництві, у даному випадку за рахунок приросту продажу харчової кислоти і продажу реактивною кислоти, а також продуктів, одержаних з відходів (DП1);

б) відверненого економічного збитку у вигляді виключення (економії) платежів за викиди (скидання), розміщення і складування відходів у зв'язку з тим, що під час переробки твердих відходів відпаде необхідність у їх збереженні (DП2).

З урахуванням викладеного, приріст прибутку, забезпечуваний варіантом реконструкції, при оцінці комерційної ефективності складатиме:

DП=DП1+DП2 ; (1.3)

а) приріст прибутку (прибуток) у виробництві визначається в такий спосіб:

приріст прибутку від реалізації намічуваних до випуску продуктів (DП1), у даному випадку розраховується як різниця між приростом вартості реалізованої продукції та збільшенням річних експлуатаційних витрат в порівнянні з діючим виробництвом.

1 = DРП - DС (1.4)

або

1= Ппісля рекон. –Пдо рекон. (1.5)

 

Але сучасні методичні підходи дозволяють визначити в спрощеному варіанті, без співставлення з діючим станом підприємства, що підлягатиме реконструкції:

Ппісля рекон. = РП – С, (1.6)

де DП1 – річний приріст прибутку від реалізації, тис. грн/рік;

DРП – приріст обсягу продажу за рахунок реконструкції, тис. грн./рік;

РП – сумарна вартість виробленої реалізованої продукції, отриманої після реконструкції, тис. грн/рік;

DС – збільшення річної собівартості продукції у зв’язку з реконструкцією;

С – сумарні річні експлуатаційні витрати, пов'язані з виробництвом кислоти різних модифікацій і продукції з відходів після реконструкції виробництва, відповідно до розрахунків, тис. грн./рік.

б) відвернений економічний збиток.

Утилізація відходів забезпечить приріст прибутку не тільки від реалізації, але і за рахунок виключення платежів (при повній переробці) чи економії платежів (при частковій переробці) за розміщення відходів (У1) і транспортних витрат на доставку їх до місць збереження (У2). З урахуванням викладеного, економічний збиток, а значить і відвернений економічний збиток, розраховується за формулою

212, (1.7)

де У1 – економія (зниження) платежів за скидання (викиди) і розміщення відходів;

У2 – економія транспортних витрат.

Традиційно щодо визначення платежів використовуються формули:

¾ для функціонуючих виробництв

; (1.8)

 

 

¾ для проектованих виробництв

, (1.9)

де Ніл – норматив плати за розміщення 1 т відходів і-го класу токсичності в межах ліміту, відповідно до дозволу на розміщення, грн/т;

Нdі – базовий норматив плати за розміщення 1 т помірковано небезпечних відходів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України;

Міл, Міп – річна маса відходів і-го класу токсичності в межах ліміту (відповідно до дозволу на розміщення), понад ліміт, відповідно, т/рік;

Кп – коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів і-го класу токсичності, т;

Км – коефіцієнт, що враховує, розташування місця (зони) розміщення відходів, згідно з [табл. 2.4], рівний 3,0;

Ко – коефіцієнт, що враховує облаштованість місця розміщення відходів, згідно [табл. 2.5], рівний 3,0.

Нормативи плати за розміщення відходів у навколишньому природному просторі (Ніл) установлені на основі їх небезпеки і токсичності (табл. 8 «Методики визначення тимчасових нормативів плати і збору платежів за забруднення навколишнього природного середовища України», з урахуванням індексацій, відповідно до наказів Міністерства навколишнього середовища України). У даній курсовій роботі відвернений економічний збиток розраховується згідно з умовними даними про транспортні витрати підприємства, що складають 50 грн за транспортування 1 т відходів.

З урахуванням викладеного, економічний збиток, а значить і відвернений економічний збиток, за рахунок утилізації твердих відходів для даного випадку являє собою:

2n2 (1.10)

Скорочення викидів в атмосферу після реконструкції виробництва кислоти [дивись у методичних вказівках до самостійної роботи ( далі МВ до сам. роботи) вихідну інформацію до передумов реконструкції виробництва] можна розрахувати за формулою:

, (1.11)

де Нdі – базовий норматив плати за 1 т забруднюючого речовини;

М – зниження річного скидання забруднюючої речовини, відповідно до нормативно-технічної документації, зокрема, технічному проекту, т/рік;

Кт – коефіцієнт, що враховує територіальні, екологічні і соціально-економічні особливості території (Кт), залежить від чисельності міста (селища), його народногосподарського значення і розраховується за формулою:

Ктнасф, (1.12)

де Кнас – коефіцієнт, що залежить від чисельності населення міста і збільшується в міру зросту чисельності від 1,0 до 1,8, дорівнює для даного випадку 1,8;

Кф – коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення міста (селища) і від типу населеного пункту змінюється від 1,0 до 1,65 і дорівнює для даного випадку 1,25.

Грошовий потік (підрозділ 1.3 КР)

Варто пам’ятати, що основна частина амортизаційних відрахувань (на момент розробки даних методичних рекомендацій – 90 %) залишається в розпорядженні підприємства і, утворює амортизаційний фонд, призначений для модернізації і розвитку виробництва, тим самим поповнює на цьому підприємстві неоподаткований податком прибуток. Тому амортизаційний фонд (A*k), поряд із прибутком (приростом прибутку), складає грошовий потік, забезпечуваний будь-яким інвестиційним проектом. Це означає, що грошовий потік, забезпечуваний проектом реконструкції виробництва кислоти, можна розрахувати за формулою:

П=DП1+ DA*k+DП2, (1.13)

де DП1 - приріст річного прибутку від реалізації продукції завдяки реконструкції виробництва, тис. грн./рік);

2 - відвержений економічний збиток за рахунок утилізації відходів, тис. грн./рік;

k – коефіцієнт, що враховує частку амортизаційних відрахувань, що залишаються на підприємстві й утворюють амортизаційний фонд (при частці 90 % k=0,9).

У проектній частині курсової роботи, розраховуючи величину комерційного ефекту й інших показників ефективності, необхідно результати всіх розрахунків за всіма техніко-економічними показниками звести в спеціальну таблицю основних техніко-економічних показників (див. зразок таблиці – табл. Г2). Зразок таблиці “Розрахунок комерційного ефекту від реконструкції виробництва” наведено в додатку. Розглядаючи величину комерційного ефекту, охарактеризувати ефективність інвестування, тобто вказати окремо в стислих висновках до підрозділу, а потім обов'язково й у загальних висновках до курсової роботи, якої суми інвестицій (капітальних витрат) потребує реконструкція виробництва для доведення до необхідної виробничої потужності виробництва (прийнятої для варіанта КР); яка необхідна чисельність обслуговуючого персоналу і яким повинен бути річний фонд оплати праці, щоб забезпечити зарплатою цю чисельність з урахуванням додаткової; якої величини досягне собівартість кислоти після реконструкції виробництва і яка її структура; яка сума річних експлуатаційних витрат на переробку відходів виробництва; який обсяг продажу від реалізації кислоти і продуктів з відходів; яка величина прибутку від реалізації кислоти і продуктів з відходів; яка величина прибутку від реалізації кислоти і продуктів з відходів, а також - за рахунок економії платежів; яку при цьому буде забезпечена рентабельність продукції; чому дорівнює чистий дисконтований дохід (чиста приведена цінність проекту) і інші показники ефективності та про що це свідчить: про економічну доцільність реконструкції чи, навпаки, про недоцільність – та за яких умов, можна вважати, що буде досягнуто ефект інвестування досліджуваного виробництва.

Методика розрахунку конкретних техніко-економічних показників виробництва кислоти після реконструкції її виробництва, тобто проектних показників, які необхідно використовувати студенту у розд. 3 курсової роботи приведена нижче, у розд. 3.4 даних методичних вказівок.

Оцінювання ефективності інвестування повинно передувати вивчення його необхідності, підходи до якого показано далі, в наступному розділі даних МВ – в розділі 3.2.

 

3.2 АНАЛІЗ ПЕРЕДУМОВ ІНВЕСТУВАННЯ В ДІЮЧЕ ВИРОБНИЦТВО З МЕТОЮ ЙОГО РЕКОНСТРУКЦІЇ (розділ 2 КР)

У цьому розділі КР- у розд.2 - автори курсової роботи, з огляду на спеціально виконаний раніше аналіз сучасного стану та перспектив розвитку виробництва ( дивись методичні вказівки до самостійної роботи) в порівняно стислій формі та за аналогією з цього аналізу і на його основі повинні розкрити наступні питання (не принципово у вигляді підрозділів 2.1-2.3 чи в складі іншої кількості розділів):

дослідження ринку збуту продукції (підрозділ 2.1 КР);

стисла техніко-економічна характеристика виробництва харчової кислоти (підрозділ 2.2 КР);

оцінка можливості та проблеми розвитку виробництва харчової кислоти (підрозділ 2.3 КР).

Прийняттю рішень вкладення інвестицій у розширення потужності виробництва передує вивчення фактичного стану збуту та попиту на додатковий випуск продукції й у цілому дослідження кон'юнктури ринку досліджуваної продукції з метою визначення її асортименту і рівня конкурентоздатності, щоб переконатися, чи необхідно підвищувати якість цієї продукції і якою мірою знижувати її собівартість, щоб у разі недостатнього рівня підвищити конкурентоспроможність, які можливості має діюче виробництво та інші питання.

З урахуванням викладеного, у цьому розділі (розд. 2 КР) у процесі аналізу передумов інвестування в діюче виробництво харчової кислоти підприємства з метою його реконструкції необхідно установити наявність збільшення попиту на дану харчову кислоту, установити відповідність рівня її конкурентоспроможності продукції конкурентів, з’ясувати чи є можливість (у разі вимушеної необхідності) підвищення собівартості в межах діючої ціни і потреба в організації випуску кислоти реактивної кваліфікації тощо.

Поряд з дослідженням ринку збуту кислоти необхідно охарактеризувати сучасний стан та економіку діючого виробництва кислоти на цьому підприємстві, щоб виявити не тільки економічну необхідність, але і його технічні та технологічні можливості, тобто дати коротку техніко-економічну характеристику виробництва і підприємства, показати ступінь використання виробничих ресурсів підприємства, виконавши аналіз основних техніко-економічних показників роботи і фінансового стану підприємства. Особливо слід підкреслити, що для перспективного росту економіки підприємства як стратегія розвитку виробництва (підприємства) повинна бути прийнята реконструкція, тому що вона дозволить не тільки підвищити його прибутковість, але й поліпшити екологічність процесу завдяки утилізації наявних відходів виробництва. Останнє дуже важливо, тому що подальший розвиток даного виробництва можливий тільки при переході на безвідходну технологію.

Зазначені вище питання, чи підрозділи 2.1 – 2.3, представити у певній послідовності, в короткій формі, але грунтовно за аналогією і на підставі виконаного техніко-економічного аналізу і перспектив розвитку.

У коротких висновках до розділу 2 повинні чітко просліджуватися передумови і необхідність реконструкції розглянутого виробництва, з можливими рекомендаціями щодо посилення певних досліджень на підприємстві.

Слід зауважити, що наступним етапом в обгрунтуванні доцільності у вивченні передумов інвестування є прогноз потреби в продукції проекту та при його наявності – попереднє техніко-економічне обґрунтування, підходи до яких наведено далі.

 

3.3 ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ В РЕКОНСТРУКЦІЮ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА (розділ 3 КР)

Відомо, що реалізація інвестиційного проекту пов'язана з витратами і можлива, якщо виробництво підготовлене, тобто запроектоване, побудоване: закуплене і змонтоване обладнання, прийнятий і навчений персонал для здійснення виробничого процесу, придбані необхідні види сировини і матеріалів, виробництво запущене в експлуатацію, є можливість постійного забезпечення енергоресурсами – іншими словами, якщо вирішені і надалі будуть зважуватися всі необхідні для цього технічні, організаційні, економічні й інші питання. Причому, цей проект доцільний, коли вкладені у виробництво інвестиції реалізують себе й окупаються в процесі експлуатації виробничих фондів.

На відміну від розд. 2, у якому повинна бути доведена можливість і необхідність інвестування в реконструкцію діючого виробництва кислоти, в розд. 3 курсової роботи потрібно розрахувати, з якими витратами буде пов’язана реконструкція виробництва, яка сума інвестицій знадобиться, як інвестування збільшить загальні експлуатаційні витрати і які воно забезпечить покращення фінансових результатів роботи підприємства в процесі його наступного функціонування.

3.3.1 Прогноз ринку збуту продукції (підрозділ 3.1 КР) – оцінити можливість збільшення випуску та розширення асортименту кислоти, порівнявши існуючий обсяг випуску кислоти і зростаючу потребу в упакованому і фасованому вигляді та обмеження, пов’язані з наявністю відходів, можливість організації випуску кислоти реактивної кваліфікації (МВ до сам.роботи). Прогноз ринку збуту кислоти можна частково відзначити й у розд. 2 – при оцінці передумов реконструкції.

 

3.3.2 Обґрунтування доцільності реконструкції виробництва (підрозділ 3.2 КР)

 

Основні технічні рішення (підрозділ 3.2КР)

Проектна потужність виробництва і склад підприємства (підрозділ 3.2 КР)

Забезпеченість матеріальними і паливно-енергетичними ресурсами (підрозділ 3.2 КР)

Виробнича програма (підрозділ 3.2 КР)

Основні стадії виробництва та їх короткий опис (підрозділ 3.2 КР)

Отже, для обґрунтування доцільності реконструкції виробництва з приведених вище питань в підрозд. 3.2 КР за даними, приведеними у методичних вказівках до самостійної роботи з курсу та частково інших джерел має бути розглянуто в стислій формі:

- короткий опис основних технічних рішень і основних стадій технології виробництва;

- наведення принципових результатів інвестування та пов’язаних з їх отриманням витрат, що кількісно буде визначено в розд. 3 КР;

- дослідження забезпеченості ресурсами і розрахунок річної потреби в них (більш докладно див. нижче);

- обґрунтування проектної потужності виробництв за передбаченою номенклатурою продукції, а також складу підприємства;

- розрахунок виробничої програми (більш докладно див. нижче).

 

Забезпеченість матеріальними і паливно-енергетичними ресурсами (підрозд. 3.2. КР)

Однією з умов функціонування виробництва є його повна та своєчасна забезпеченість необхідними ресурсами.

Відповідно до технологічної схеми на даному підприємстві спочатку виробляють харчову кислоту, а потім шляхом її перекристалізації одержують реактивну. У зв'язку з цим витрати сировини і матеріалів вимагає тільки виробництво харчової кислоти. А випуск реактивної кислоти (перекристалізація харчової кислоти) пов'язаний зі споживанням лише енергоресурсів (пари, води, стиснутого повітря, хладоагента і незначної кількості електроенергії). У додатку К представлено вихідні дані для розрахунку потреби в ресурсах окремо по харчовій і реактивній кислоті.

Енергоспоживання для технологічних потреб основного виробництва визначає річну потребу в енергоресурсах. На підставі питомої витрати енергоресурсів (див. табл. И.2) можна розрахувати річну потребу в них для виробництва харчової кислоти, дані про котру в даній курсовій роботі становлять інтерес при розрахунку собівартості річного випуску.

Вихідні дані до розрахунку потреби в енергоресурсах на випуск кислоти реактивної чистоти при потужності виробництва 500 т у рік (базовий варіант КР) приведені в табл.И.3).

Утилізація відходів вимагає додаткової витрати пари, води й електроенергії, річна витрата яких зазначена у табл. И.4.

 

Обсяг виробництва та виробнича програма (підрозд. 3.2 КР)

В даній курсовій роботі, з огляду на умови передоплати в процесі реалізації продукції обсяг виробництва прийнято на рівні виробничої потужності.

Дані про потужність виробництва харчової і реактивної кислоти базового варіанту КР приведені в методичних вказівка до самостійної роботи. Випуск виробленої харчової кислоти визначається як потужність виробництва (валовий випуск) з урахуванням її використання: за мінусом витрати на випуск реактивної кислоти (у=1,3 т/т) і - втрат на фасовку (y=1,001т/т). Вихід продуктів із відходів у розрахунку на 1 т харчової кислоти складає: міцелію сухого - 0,23 т, вологого – 1,15 т, фільтрату цитрату кальцію – 1,5 т, цитрогіпсу – 1,3 т. З огляду на зазначений вихід і потрібно розраховувати їх виробничу потужність. В закінченому вигляді виробнича програма може бути розроблена після формування цін на продукцію.

Інформацією, необхідною для розробки виробничої програми, можна також скористатися з підрозділу 3.3.3 (калькуляція собівартості харчової кислоти і річних експлуатаційних витрат переробки відходів, формування ціни і вартості реалізованої продукції).

Усі підрозділи, як показано вище, стосуються вихідних даних з обґрунтування доцільності реконструкції виробництва кислоти. Інформація до них, як зазначено вище, міститься в основному в вищезгаданих методичних вказівках.

 

3.3.3 Розрахунок техніко-економічних показників виробництва продукції підприємства після реконструкції (вартісна оцінка витрат і результатів інвестування реконструкції, підрозд 3.3 КР)

Функціонування виробництва вимагає не тільки одноразових витрат (інвестиції на будівництво об'єкта і закупівлю устаткування), але і повсякденних поточних витрат. Якщо виробничі результати після реконструкції компенсують витрати, необхідні для її здійснення та забезпечать нормальний прибуток, значить реконструкція ефективна і тим ефективніша, чим більший приріст прибутку буде забезпечено у порівнянні з діючим виробництвом. Тому оцінюванню ефективності інвестиційного проекту реконструкції виробництва, як і будь-якого іншого господарського рішення, повинна передувати техніко-економічна оцінка виробництва, що припускає розрахунок основних техніко-економічних показників роботи виробництва в умовах реалізації цього проекту (у даному випадку після реконструкції) і, у кінцевому рахунку - прибутку від реалізації харчової та реактивної кислоти і продуктів з відходів.

Тому до системи показників, що характеризують витрати на виробничу діяльність підприємств (цехів, виробництв), для визначеної потужності виробництва, у першу чергу, відносяться:

обсяг виробництва та виробнича програма;

сума інвестицій (капітальні витрати - на стадії будівництва), що переходять у вартість основних виробничих фондів на стадії експлуатації, і відповідні їм:

витрати на утримання та експлуатацію основних виробничих фондів (окремо для активної частини здебільшого, устаткування, окремо для пасивної частини – здебільшого, для будівель й споруд);

чисельність обслуговуючого персоналу за відповідними категоріями;

річний фонд оплати праці, середньомісячна заробітна плата одного робітника (працюючого);

питомі витрати сировини, матеріалів, палива й енергоресурсів;

річна потреба в матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсах;

собівартість одиниці виробленої продукції;

собівартість валового випуску продукції (виробів);

собівартість одиниці реалізованої продукції (виробу);

собівартість річного обсягу виробництва реалізованої продукції одного виду чи груп продуктів (у комплексному виробництві, у варіантах технічного рішення під час переробки відходів у продукцію і тощо).

Показники, покликані оцінити виробничі результати, наступні:

ціна одиниці виробу;

річний випуск продукції;

вартість валової виробленої продукції;

обсяг реалізованої продукції чи обсяг продажу.

Кінцевий фінансовий результат випуску продукції характеризує прибуток від реалізації; фінансовий результат здійснення інвестицій – економічний ефект; ефективність виробництва – рентабельність виробництва (рентабельність капіталу, рентабельність продажу, рентабельність продукції тощо), а ефективність інвестицій – індекс дохідності, внутрішня норма доходності.

Отже, для обґрунтування й оцінки ефективності інвестиційного проекту повинні бути розраховані в зазначеній послідовності практично всі перераховані вище показники, а для інвестиційного проекту, що включає природоохоронні об'єкти, - ще і інші показники, такі як, наприклад, економія платежів за викиди та скидання і утримання відходів, економія по оплаті за землю і тощо. У даному випадку всі показники повинні бути розраховані окремо для харчової кислоти, реактивної та продуктів з відходів, і у визначеній послідовності, у такій здебільшого, яка приведена вище. Їхній рівень, наприклад, сума інвестицій (додаткових капіталовкладень) на реконструкцію, чисельність, собівартість та інші залежать від потужності виробництва і відповідно від річного випуску продукції. Тому перша група показників, на яку варто звернути увагу, згідно з завданням до курсової роботи – це виробнича потужність, номенклатура й асортимент продукції, її валовий і товарний випуск. Варто мати на увазі, що собівартість харчової кислоти необхідно розраховувати для валового випуску, а обсяг реалізації – для виробленої (товарної) продукції, тобто для той кількості харчової кислоти, яка буде реалізовуватись, а саме - без урахування напівфабрикатів.