V. ВКАЗІВКИ З ВИЗНАЧЕННЯ НЕСУЧОЇ

СПРОМОЖНОСТІ ЗАБИВНОЇ ВИСЯЧОЇ ПАЛІ

Вихідні дані по навантаженням і типу конструкцій будівлі приймаються за табл.4, а по інженерно-геологічним умовам за табл.2, 3.

Таким чином фундамент мілкого закладення і пальовий фундамент проектують під одну колону або стіну, що дозволяє порівняти два варіанти улаштування фундаментів у конкретно прийнятих грунтових умовах.

Завдання складається з визначення несучої спроможності забивної висячої палі, Fd; допустимого навантаження на палю, N палі, що дорівнює

Fd

Nпалі = ---------; (2)

gк

де gк – коефіцієнт надійності, який при теоретичному визначенні несучої спроможності забивної висячої палі дорівнює 1,4;

а також необхідної кількості паль у фундаменті

(1,1¸1,3) N

n = --------------- (3)

Nпалі

Де N – розрахункове значення вертикального навантаження на пальовий фундамент, яке приймається рівним N=1,15 х Nⁿ;

1,1¸1,3 – коефіцієнт, який враховує власну вагу паль і ростверку, що повинні входити у навантаження, а також наявність ексцентриситету у позацентрово навантажених фундаментів.

Розрахунок виконується у такій послідовності:

Вибір глибини закладення ростверку.

Глибину закладення ростверку вибирають виходячи з конструктивних особливостей будівлі і величини навантаження аналогічно глибині закладення фундаменту мілкого закладення.

При цьому ростверк може бути повністю розташований у слабкому шарі грунту і в межах глибини сезонного промерзання.

Вибір довжини паль.

Довжину паль приймають в залежності від інженерно-геологічних умов і величини навантаження, яке вони сприймають. Нижній кінець забивної висячої палі повинен заходити у несучий шар грунту на глибину не менше 1м.

В якості несучого шару може використовуватись глинистий грунт з показником текучості I_L =<0,6 (при наявності вибору бажано за несучий шар приймати грунт з I_L =<0,4), а також піщані грунти щільні і середньої щільності (слід віддавати перевагу піскам крупним і середньої крупності).

Якщо за грунтовими умовами можливе використання паль різної довжини, то при великих навантаженнях слід віддавати перевагу довгим палям (їх кількість у фундаменті буде меншою).

Довжина палі визначається як різниця між відміткою нижнього кінця і відміткою підошви ростверку з урахуванням заведення палі у ростверк на 5-10см. При цьому враховують каталог типових збірних залізобетонних паль. Розміри поперечного перерізу палі приймають в залежності від її довжини. Для цивільного і промислового будівництва поперечний переріз палі приймають не більше 0,35х0,35м.

Визначення несучої спроможності палі.

Несуча спроможність забивної висячої палі згідно до [7] складається з несучої спроможності під нижнім кінцем і несучої спроможності по боковій поверхні. Порядок розрахунку згідно до приклада, наведеного нижче.

4.Визначення допустимого навантаження на палю і кількості паль у фундаменті згідно до формул (2) і (3).

Кількість паль у кущі заокруглюється до більшого цілого числа незалежно від величини дробової частини.

Кількість паль у стрічковому фундаменті визначається на 1п.м. і може бути дробовим числом.

У графічній частині завдання викреслюється розташування палі у грунті з розбиванням її довжини на елементарні шари для визначення несучої спроможності з усіма необхідними розмірами і відмітками (див.рис.).

 

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ

ВИХІДНІ ДАНІ:

Нормативні навантаження	Відмітка планування, м	Глибина підвалу, м	Переріз колони (ширина стіни)
Nn kH	Mnх, kH.м	Mn У, kH.м
			-0,7	1,7	0,4х0,6

Розрахункові значення навантажень

N = 1900 х 1,15 = 2185кН;

M_х= 230 х 1,15 = 265кН.м;

M_у= 72 х 1,15 = 83кН.м.

Інженерно-геологічний розріз будівельного майданчику і необхідні параметри грунтів наведені на рис.