Ліцензування і квотування у зовнішній торгівлі

Найпоширенішою формою нетарифного обмеження є квота, або контингент. Квотування - це обмеження в кількісному чи вартісному вираженні обсягу продукції, яку дозволено ввозити до країни (імпортна квота) чи вивозити з країни (експортна квота) за певний період. Як правило, квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування, коли держава видає ліцензії на імпорт чи експорт обмеженого обсягу продукції і водночас забороняє неліцензовану торгівлю. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):глобальні;групові;індивідуальні;антидемпінгові; спеціальні. Ліцензії можуть мати і самостійне значення, як інструмент зовнішньоторговельної політики, коли, наприклад, держава надає право якому-небудь імпортерові завозити товари без обмеження або лише із зазначених країн (так звана генеральна ліцензія). Існує також практика автоматичного ліцензування, коли для ввозу чи вивозу певних товарів потрібно одержати ліцензію, що дає змогу державі здійснювати спостереження за торговельними потоками і в разі необхідності швидко запроваджувати обмежувальні заходи. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування. Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:генеральна;разова (індивідуальна);відкрита (індивідуальна);антидемпінгова (індивідуальна);компенсаційна (індивідуальна);спеціальна (індивідуальна).


28.Демпінг як засіб торговельної політики, його види. Антидемпінгові мита та їх роль у розвитку міжнародної торгівліДемпінг метод фінансової нетарифної торгової політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін більш субнормально рівня цін, існуючого в цих країнах. Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, прагнучих заволодіти зовнішнім ринком своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій експортерам. У комерційній практиці демпінг може набувати одну з наступних форм: • Спорадичний демпінг епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок по занижених цінах. Відбувається тоді, коли внутрішні обсяги виробництва товару перевищують місткість внутрішнього ринку і перед компанією встає дилема або взагалі не використати частину виробничих можливостей і не виробляти товар, або виробити товар і продати його по більш низькій, ніж внутрішня, ціні на зовнішній ринок. • Навмисний демпінг тимчасове умисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін. На практиці це може означати експорт товарів по цінах нижче за ціни свого внутрішнього ринку або навіть нижче за витрати виробництва. • Постійний демпінг постійний експорт товарів по ціні нижче справедливої. • Зворотний демпінг завищення цін на експорт в порівнянні з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку • Взаємний демпінг зустрічна торгівля двох країн одним і тим же товаром по занижених цінах. У основі демпінгу звичайно лежить ринкова ситуація, при якій еластичність попиту по ціні на внутрішньому ринку нижче, ніж на зовнішньому. Це дозволяє фірмам, що мають відносно монопольне положення на внутрішньому ринку, продавати свої товари по більш високих цінах, ніж на зовнішньому ринку, де попит більш еластичний по ціні і де конкуренція вище. Необхідними умовами для здійснення демпінгу є:відмінності в еластичності попиту на товар в різних країнах - попит всередині країни повинен бути менш еластичним по ціні, ніж попит закордоном; ситуація недосконалої конкуренції, яка дозволяла б виробнику встановлювати і диктувати ціни; сегментованість ринку, тобто здатність виробника відгородити внутрішній ринок, де він продає товар по високих цінах, від зовнішнього ринку, де він це робить по більш низьких цінах..Демпінг заборонений як міжнародними правилами в рамках ВТО,так і національними антидемпінговими законами багатьох країн. Для захисту від навмисного демпінгу країни використовують антидемпінгове мито. Антидемпінгове мито тимчасовий збір в розмірі різниці між цінами продажу товару на внутрішньому і зовнішньому ринках, що вводиться імпортуючою країною з метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конкуренції на основі демпінгу.Ставку антидемпінгового мита звичайно визначають одним з наступних способів: Як різницю в ціні, по якій товар реально продається на ринку експортуючої країни і на ринку що імпортує. • Як різницю в ціні, по якій товар повинен був би продаватися на ринку експортуючої країни, і ціни, по якій він реально продається на ринку імпортуючої країни. Потенційна ціна продажу товару на ринку експортера встановлюється на базі суми витрат виробництва, загальних витрат, прибутку на продаж на внутрішньому ринку і вартості упаковки і транспортування товару в імпортуючу країну.