Українська трудова міграція

Трудова міграція в Україні — це процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп у пошуках кращих умов оплати праці. На сьогоднішній день трудова міграція відбувається не тільки в межах України (загалом концентрація робочої сили у великих містах й економічних центрах), а й направлена назовні, що дає прихований вклад у зменшення населенняУкраїни.

Посилення територіальної міграції населення зумовлюється такими причинами:

по-перше, структурною перебудовою економіки і пов'язаними з нею зростанням безробіття, процесами роздержавлення власності й приватизації, які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливанням;

по-друге, нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни;

по-третє, різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах;

по-четверте, інтенсифікацією міграційних процесів на національному ґрунті;

по-п'яте, розширенням зовнішньоекономічних зв'язків України, а також лібералізацією режиму виїзду громадян за кордон.

 

39. Бар'єри розвитку міжнародної торгівлі

У цілому інструменти торгової політики діляться на тарифи і нетарифні бар'єри.
Класичним і основним інструментом зовнішньоторговельної політики є митні тарифи.
Митний тариф - залежно від контексту може визначатися як:
· Систематизований перелік ставок митних мит, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон;
· Інструмент торгівельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком;
Мито - обов'язковий внесок, стягнутий митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.
Мита виконують три основні функції:
· Фіскальну, котра відноситься і до імпортних, і до експортних мит, оскільки вони є однією зі статей дохідної частини державного бюджету;
· Протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортних мит;
· Балансуючу, яка відноситься до експортних мит, установленим з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих чи інших причин нижче мірових.
За способом стягнення класифікуються:
· Адвалерні-нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;
· Специфічні-нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваного товару;
· Комбіновані-сполучать обидва названих видів митного оподаткування.
По об'єкту оподаткування:
· Імпортні-на імпортні товари для захисту національних виробників;
· Експортні-на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. Застосовуються вкрай рідко і мають на меті скоротити експорт і поповнити бюджет;
· Транзитні - накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни.
За характером:
· Сезонні-застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру;
· Антидемпінгові-застосовуються у разі ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортері, якщо такийімпорт завдає шкоди місцевим виробникам подібних товарів;
· Компенсаційні - накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або побічно використовувалися субсидії, якщо їхній імпорт завдає шкоди національним виробникам таких товаров.
За походженням:
· Автономні - вводяться на підставі односторонніх рішень органів державної влади країни;
· Конвенційні (договірні) - встановлювані на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди;
· Преференційні - мають більш низькі ставки в порівнянні зазвичай чинним митним тарифом.
За типами ставок:
· Постійні-митний тариф, ставки якого одноразово встановлені органами державної влади і не можуть змінюватися в залежності від обставин;
· Змінні-ставки якого можуть змінюватися у встановлених органах державної влади випадках.
За способом обчислення:
· Номінальні - тарифні ставки, зазначені в митному тарифі;
· Ефективні - реальний рівень митних мит на кінцеві товари, обчислені з урахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих товарів.
Нетарифні бар'єри (всього близько 800) поділяються на чотири групи:
1.Кількісні обмеження - адміністративна форма нетарифного регулювання торгового регулювання торгового обороту, яка визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту або імпорту1.
Квота - кількісна нетарифних міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю на певний проміжок часу.
Квоти класифікуються на:
o експортні-вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для запобігання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;
o імпортні-вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну політику інших держав;
o глобальні-встановлюються на імпорт або експорт визначеного товару на визначений період часу для забезпечення необхідного рівня внутрішнього споживання споживання;
o індивідуальні-встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар;
o сезонні квоти - встановлюються на імпорт сільськогосподарської продукції на певну пору року.
У міжнародній практиці також використовуються тарифні квоти, за якими імпорт товарів у межах встановлених обсягів здійснюється без справляння митних зборів, при перевищенні квоти імпортер виплачує більш високі мита.
Ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, що видаються державними органами на експорт або імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.
Форми ліцензії:
o разова ліцензія-письмовий дозвіл терміном до 1 року на ввезення чи вивезення, що видається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної операції;
o генеральна ліцензія-дозвіл на ввезення чи вивезення того чи іншого товару протягом року без обмежень кількості угод;
o глобальна ліцензія-дозвіл ввезти чи вивезти даний товар у будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;

o автоматична ліцензія-дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера чи імпортера заявки, яка не може бути відхилена державним органом.
«Добровільне» обмеження експорту- кількісне обмеження експорту, засноване на зобов'язанні одного з партнерів по торгівлі обмежити або, принаймні, не розширювати обсяг експорту, прийнятому в рамках офіційного міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.

46. Сутність міжнародної інвестиційної діяльності

Інвестиції охоплюють усі види "майнових цінностей": рухоме й нерухоме майно і відповідні майнові права, включно із заставою; грошові кошти; цінні папери чи інші форми участі в підприємствах; право вимоги по грошових коштах чи послугах, що мають економічну цінність; права на результати інтелектуальної праці; права на здійснення господарської діяльності, у тому числі концесії.

Інвестиції реалізуються в таких конкретних формах:

1) пайова участь у новостворених підприємствах; 2) придбання часток участі в існуючих підприємствах;

3) створення підприємств за участю інвестора; 4) створення дочірніх підприємств, філій; 5) набуття прав користування земельними та іншими ресурсами; 6) участь у приватизації; 7) придбання підприємств; 8) створення банків; 9) придбання державних цінних паперів; 10) придбання цінних паперів юридичних осіб; 11) укладення концесійних договорів; 12) укладення договорів на спільну діяльність; 13) господарська діяльність у СЕЗ; 14) промислове співробітництво; 15) набуття інших майнових прав.

 

 

48. Фактори, що впливають на прямі іноземні інвестиції

рішення про прямі іноземні інвестиції залежить від багатьох факторів, які можуть бути віднесені до трьох категорій: фактори попиту, фактори пропозиції та політичні фактори.

Фактори пропозиції

Витрати на виробництво. У багатьох випадках компанії ухвалюють рішення щодо прямих іноземних інвестицій, керуючись необхідністю зниження витрат на виробництво продукції. Розміщення підприємств за кордоном може виявитися більш вигідним порівняно з їхнім розміщенням у рідній країні в результаті нижчих цін на земельні ділянки, більш низьких податкових ставок і орендної плати за використання нерухомості в комерційних цілях або через наявність більш дешевої кваліфікованої або некваліфікованої робочої сили.

Наявність природних ресурсів. Компанії можуть використовувати прямі іноземні інвестиції для одержання доступу до ресурсів, які мають найважливіше значення для їхньої діяльності. Часто міжнародні компанії ведуть переговори з урядами країн, у яких вони ведуть бізнес-діяльність, про одержання доступу до сировинних матеріалів в обмін на прямі іноземні інвестиції.

Доступ до ключових технологій. Одержання доступу до технологій - це ще один стимул для прямих іноземних інвестицій. Для компаній може виявитися вигіднішим придбання частки власності в існуючій компанії, ніж формування власної групи фахівців для розробки або відтворення нової технології.

Фактори попиту

До факторів попиту, що стимулюють ПП, належать доступ споживачів до товарів або послуг компанії, маркетингові переваги, використання конкурентних переваг.

Використання конкурентних переваг. Прямі іноземні інвестиції можуть виявитися кращим способом використання компанією наявних у неї конкурентних переваг. Компанія, що володіє цінною торговою маркою, фірмовою назвою або технологією, може віддати перевагу здійсненню діяльності безпосередньо в інших країнах замість експорту продукції до цих країн.

Політичні фактори

Політичні фактори також можуть відіграти свою роль у прийнятті компанією рішення використовувати прямі іноземні інвестиції для виходу на міжнародний ринок. Компанія може інвестувати капітал в іншу країну для того, щоб обійти торгові обмеження, що накладаються цією країною або щоб скористатися перспективами економічного зростання даної країни.

55. Вільні економічні зони в Україні

В Україні вільні економічні зони створюються з метою:– залучення іноземних інвестицій та сприяння їм;– активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг;– поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;– залучення та впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання;– розвитку інфраструктури ринку;– покращання використання природних та трудових ресурсів;- прискорення соціально-економічного розвитку України.Заснування ВЕЗ в Україні повинно сприяти створенню нових робочих місць і розв’язанню таким чином проблем зайнятості, стимулюванню припливу іноземного капіталу, розширенню експортної бази, покращанню платіжного балансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті, ефективного використання місцевих ресурсів, стимулюванню ринкових перетворень.Основними передумовами створення та ефективного функціонування ВЕЗ в Україні є вигідне географічне розташування нашої держави, розвиненість її зовнішньоекономічних зв’язків, наявність природно-кліматичних умов, значних трудових та природних ресурсів, відповідного науково-технічного потенціалу і транспортної інфраструктури.ВЕЗ «Славутич». СЕЗ «Закарпаття» і т.д.Спеціальна експериментальна економічна зона «Сиваш».Нині в зоні «Сиваш» функціонують виробництва газованої води, хлібобулочних виробів, брому, різноманітної молочної продукції.

51. Основні форми міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки — це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери та імпортери. В основу міжнародних розрахунків покладено рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами.

У сучасних умовах основними формами міжнародних розрахунків виступають акредитив, інкасо, відкритий рахунок. Переважна більшість міжнародних розрахунків вітчизняних господарюючих суб'єктів здійснюється у вигляді банківського переказу.

Акредитив — це зобов'язання банку здійснити за дорученням клієнта-імпортера і відповідно до його вказівок розрахунок з експортером проти надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів. Тобто документарний акредитив — це зобов'язання, оформлене банком на запит клієнта-імпортера (апліканта) щодо кредитування визначеної суми в обумовленій валюті для розрахунків з експортером (бенефіціаром).

Відзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або взагалі анульований (за наказом апліканта) у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Він не є юридичним документом, який зобов'язує банк здійснити платіж.

Підтверджений безвідзивний акредитив. Підтверджуючи акредитив, банк-кореспондент зобов'язується сплатити документи, надані бенефіціаром, які оформлені відповідно до умов акредитива. У цьому разі бенефіціар отримує не тільки зобов'язання з боку банку-емітента, але й незалежну гарантію сплати з боку банку-кореспондента.

Акредитив на пред'явника. При використанні цього акредитива бенефіціар одержує оплату відразу після пред'явлення означених в акредитиві документів при повному дотриманні вказаних в ньому умов.

При використанні акцептного акредитива оплата здійснюється у формі строкового переказного векселя, виписаного на імпортера, банк-емітент або банк-кореспондент. Як тільки бенефіціар виконає умови акредитива, він може вимагати, щоб переказ-ний вексель був акцептований та повернений йому.

Акредитив з відстроченим платежем. При використанні такого акредитива бенефіціар одержує оплату не відразу після надання документів, а у визначений в акредитиві строк.

Автоматично відновлюваний (револьверний) акредитив застосовується в тому разі, коли товари відправляються партіями через визначені часові інтервали. Сума, що сплачується кожного разу за акредитивом, дорівнює вартості часткового відвантаження товару, яке здійснюється у цей момент.

Револьверний акредитив може бути кумулятивним або не-кумулятивним. Кумулятивність означає, що часткові суми, не використані або використані частково у попередніх проміжках часу, можуть бути сплачені у наступних проміжках. Якщо акредитив некумулятивний, то ці суми не використовуються в подальшому.

Оборотний акредитив. Оборот означає купівлю та продаж переказного векселя або іншого прийнятного для продажу ("оборотного") розрахункового документа. Оборотним є товарний акредитив, відкритий банком-емітентом у валюті тієї країни, де цей банк розташований.

Інкасо — це операції з комерційними і фінансовими документами або тільки з комерційними документами, що здійснюються банками на підставі одержаних від клієнтів інструкцій з метою:

— одержання акцепту та (або) платежу;

- видачі комерційних документів проти акцепту та (або) платежу;

— видачі документів на інших умовах.

Залежно від документів, що надаються експортерами до банку, розрізняють чисте та документарне інкасо.
Чисте інкасо — це інкасо векселів, чеків, платіжних розписок та інших документів, що використовуються для одержання платежу.

Документарне інкасо — це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

Банківський переказ є розрахунковою операцією, яка здійснюється через подання телексного або телеграфного платіжного доручення одного банку іншому. Це наказ одного банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми бенефі-ціару. Платіжне доручення банк видає на підставі відповідних вказівок клієнта банку щодо умов виплати бенефіціару суми переказу.

 

56. Сутність та основні ознаки процесу глобалізації сучасного світового господарства.

Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік.

Глобалізація – складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби.

Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.

Основні ознаки процесу глобалізації:
- взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами;
- фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;
- послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;
- розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;
- створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;
- тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

66. Україна і СОТ

10 квітня 2008 року Україна ратифікувала протокол про вступ до Світової організації торгівлі.

Світова організація торгівлі (СОТ) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 156 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

Членство України у СОТ має сприяти розвитку міжнародної торгівлі, зокрема:

* полегшити доступ українських товарів практично на всі світові ринки;

* покращити структуру українського експорту на користь продукції з високими ступенем обробки;

* забезпечити справедливе вирішення спорів

* дієвий механізм захисту інтересів національних виробників на світових ринках.

Вступ до СОТ створює значні можливості, які принесуть Україні кращий доступ до світових ринків, поліпшать конкуренцію, розширять споживчий асортимент та полегшать доступ до іноземних технологій. Це має призвести до пришвидшення економічного зростання та збільшення переваг для споживачів. Однак для того, щоб отримати якнайбільше вигод від вступу до СОТ,Україні слід реалізувати ряд регуляторних реформ.

Ключовим фактором успіху є конкурентоспроможність українського бізнесу на світовій арені. Але якщо Україна найближчим часом не змінить власне законодавство, національні виробники працюватимуть у дискримінаційному по відношенню до іноземних регуляторному середовищі.