Туберкульоз та паратуберкульоз
Міністерство аграрної політики України
Дніпропетровський державний аграрний університет
Факультет ветеринарної медицини
Кафедра епізоотології та інфекційних хвороб
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ВЕТЕРИНАРНОЇ МІКРОБІОЛОГІЇ
ЩОДО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ НАВЧАННЯ.
МОДУЛЬ «СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ»
Дніпропетровськ, 2007
Тестові завдання щодо контролю знань студентів зі спеціальної ветеринарної мікробіології дисципліни „Ветеринарна мікробіологія”. – Дніпропетровський державний аграрний університет. – Дніпропетровськ, 2007. – 51 с.
Укладачі:ст. викладач Усеєва Н.Г., к.в.н., ст. викладач Білан М.В.
Тестові завдання складені відповідно до типової програми з ветеринарної мікробіології для вищих аграрних закладів 2–4 рівнів акредитації зі спеціальності 7.130501 “Ветеринарна медицина” і розраховані для другого та третього модульного контролю знань студентів 2 курсу факультету ветеринарної медицини.
Рецензент: зав. кафедри нормальної та патологічної анатомії д.в.н., професор Гаврилін П.М.
Тестові завдання розглянуто і ухвалено до друку кафедрою епізоотології та інфекційних хвороб від 04.12.07,протокол № 7 та науково-методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАУ , протокол № .
Грампозитивні мікроорганізми – 2 модуль
Стафілококи
1. Який з варіантів колоній характерний для стафілококів:
1) золотистий; кремовий;
2) темно-малиновий;
3) чорний;
4) лимонно-жовтий.
2. Які мікроорганізми утворюють летальний та некротоксин:
1) лістерії;
2) стафілококи;
3) мікобактерії;
4) клостридії.
3. Золотистий стафілокок на МПБ утворює:
1) опалесценцію бульону;
2) інтенсивне помутніння та значний осад;
3) осад у вигляді пластівців;
4) кільце біля стінок та плівку.
4. Які мікроорганізми витримують високу концентрацію кухонної солі:
1) стрептококи;
2) мікобактерії;
3) клостридії;
4) стафілококи.
5. Для біопроби при стафілококозах використовують:
1) білих мишей;
2) морських свинок;
3) кролів;
4) кошенят.
6. Для яких збудників використовують реакцію плазмокоагуляції та ДНК-азної активності:
1) стрептококів;
2) стафілококів;
3) мікобактерій;
4) клостридій.
7. Золотистий стафілокок:
1) утворює спору;
2) нерухливий;
3) не утворює спору та капсулу;
4) утворює капсули та спори.
8. Яке спеціальне середовище використовують для виділення стафілококів:
1) сольовий МПА;
2) глюкозний МПБ;
3) сироватковий МПА;
4) глюкозо-гліцериновий МПБ.
9. При мікроскопії стафілококи розміщуються у вигляді:
1) ланцюжка;
2) виноградного грона;
3) римської цифри пять;
4) попарно.
10. Збудником стафілококозу є:
1) S. equi;
2) S. mastitidis;
3) S. aureus, S. epidermidis;
4) S. pyogenes.
11. Стафілококи за типом дихання:
1) аероби;
2) анаероби;
3) мікроаерофіли;
4) факультативні анаероби.
Cтрептококи
12. Який збудник викликає ураження вимені:
1) Str. pneumoniae;
2) Str. equi;
3) Str. agalactiae;
4) Str. pyogenes.
13. Які культуральні властивості притаманні збуднику інфекційного маститу корів:
1) помутніння середовища з ослизлим осадом;
2) середовище прозоре, осад піднімається у вигляді коси;
3) середовище прозоре, крупинчатим осадом;
4) помутніння середовища на поверхні плівка;
14. Для біопроби на мит використовують:
1) лошат;
2) морських свинок;
3) білих мишей;
4) кролів.
15. У мазках пофарбованих за Грамом Str. рneumoniae має вигляд:
1) коротеньких ланцюжків;
2) довгих ланцюжків;
3) парних коків;
4) скупчення у вигляді виноградного грона.
16. Збудник миту це:
1) Str. agalactiae;
2) Str. equi;
3) Str. pyogenes;
4) Str. pneumoniae.
17. Стрептококозами хворіють:
1) велика рогата худоба;
2) свині;
3) коні;
4) усі перечислені.
18. Збудник миту:
1) рухливий;
2) утворює спору;
3) нерухливий, утворює капсулу;
4) розміщується довгими або короткими ланцюжками із сплющених коків.
19. Збудник пневмококової інфекції це:
1) Dipl. septicum; S. pneumoniae.
2) S. agalactiae;
3) S. gallinarum;
4) S. aureus.
20. Які живильні середовища застосовують для культивування Str. еqui:
1) середовище Кіта-Тароці;
2) сольовий МПА;
3) глюкозосироватковий МПА;
4) глюкозосироватковий МПБ, кров’яний МПА, збагачеий глюкозою.
21. Митом хворіють:
1) свині;
2) вівці;
3) коні;
4) кури.
22. При якому захворюванні патматеріалом є носове витікання та гній з лімфовузлів:
1) мит;
2) інфекційний мастит;
3) сибірка;
4) лістеріоз.
23. Якому збуднику притаманна форма парних коків:
1) S. pneumoniae;
2) S. agalactiae;
3) S. equi;
4) S. pyogenes.
24. Збудник має форму парних коків, нерухливий, утворює капсулу це:
1) S. equi;
2) S. pneumoniae;
3) S. pyogenes;
4) S. mastitidis.
25. Збудник пневмококової інфекції культивують у середовищі:
1) сироватковий МПБ, глюкозо-кров’яному МПА.
2) Кіта-Тароці;
3) кров’яний МПА;
4) МПА з пеніциліном.
26. Збудник інфекційного маститу корів культивують на середовищі:
1) сироватковий МПА та МПБ;
2) кров’яний МПА;
3) МПБ з глюкозою
27. Патматеріалом при інфекційному маститі корів є:
1) витікання з носа;
2) лімфатичні вузли;
3) кишечник;
4) молоко.
Лістерії
28. При лістеріозі характерні ураження:
1) центральної нервової системи;
2) органів дихання;
3) шлунково-кишкового тракту;
4) статевої системи, молочної залози.
29. Збудник лістеріозу у мазках має вигляд паличок, які розміщені:
1) скупченнями;
2) поодиноко, паралельно;
3) попарно, у вигляді римської цифри V;
4) ланцюжками.
30. Збудник лістеріозу:
1) нерухливий;
2) рухливий у молодій культурі;
3) утворює спори;
4) утворює капсули.
31. Для якого збудника характерна позитивна кон’юнктивальна проба на морських свинках:
1) бешихи;
2) туберкульозу;
3) сибірки;
4) лістеріозу.
32. Серотипову ідентифікацію лістерій проводять за допомогою:
1) РП;
2) РЗК;
3) РА;
4) РІФ.
33. Збудник лістеріозу від збудника бешихи відрізняється за такими ознаками:
1) позитивна кон’юнктивальна проба на морських свинках;
2) рухливість у молодій культурі;
3) позитивна РА зі специфічною лістеріозною сироваткою;
4) усі відповіді вірні.
34. Яких тварин використовують для біопроби при діагностиці лістеріозу:
1) білих мишей або мишенят;
2) морських свинок;
3) кролів;
4) біопробу не проводять.
35. Патологічним матеріалом при лістеріозі є:
1) головний мозок, шматочки паренхіматозних органів;
2) виділення з родових шляхів, молоко;
3) сеча;
5) вухо.
36. Збудника лістеріозу фарбують за:
1) Міхиним;
2) Грамом;
3) Ольтом;
4) Златогоровим.
37. Збудник лістеріозу культивують у середовищі:
1) Кіта-Тароці;
2) МПА з телуритом калію й сироваткою крові;
3) глюкозо-гліцериновому МПБ та МПА;
4) МПА, МПБ.
38. Збудник лістеріозу на МПА утворює колонії у вигляді:
1) крихт;
2) росинок;
3) мережива;
4) виноградного листка.
39. Збудник лістеріозу у МПБ викликає утворення:
1) осаду у вигляді пластівців;
2) плівки;
3) помутніння;
4) кільця біля стінок.
40. Збудник лістеріозу це:
1) E. rhusiopathiae;
2) L. monocitogenes;
3) Cl. tetani;
4) M. bovis.
Бешиха
41. Патологічним матеріалом при бешисі свиней є:
1) паренхіматозні органи;
2) трубчаста кістка, серце;
3) м’язева тканина;
4) ексудат з ран.
42. На МПА збудник бешихи утворює:
1) маленькі прозорі колонії;
2) колонії кремового та жовтого кольору;
3) колонії шорсткі з мереживними краями;
4) колонії у вигляді виноградного листка.
43. Бешихою хворіють тварини у віці:
1) у перші дні життя;
2) від 3 міс до 1 року;
3) від 6 міс до року;
4) усі вікові групи.
44. Бешихою хворіють:
1) велика рогата худоба;
2) свині;
3) коні;
4) вівці.
45. Збудник бешихи культивують на середовищах:
1) Левенштейна–Йенсена;
2) Кіта–Тароці;
3) Гельберга;
4) МПА, МПБ, Хотінгера.
46. Септицемія, ураження серцево-судинної системи, еритеми – це ознаки:
1) лістеріозу;
2) бешихи;
3) сибірки;
4) туберкульозу.
47. Збудник бешихи свиней це:
1) S. equi;
2) E. rhusiopathiae;
3) M. bovis;
4) C. chauvoei.
48. Збудник бешихи:
1) утворює спору;
2) утворює капсулу;
3) нерухливий, не утворює спору та капсулу;
4) рухливий у молодій культурі.
49. Серологічну ідентифікацію збудника бешихи проводять з допомогою:
1) РЗК;
2) РІФ;
3) РА;
4) РН.
Сибірка
50. Збудником сибірки є:
1) Erysipelothrix rhusiopahiae;
2) Listeria monocitogenes;
3) Mycobacterium bovis;
4) Bacillus anthracis.
51. При серологічній діагностиці сибірки використовують:
1) РА;
2) РЗК;
3) РП;
4) РН.
52. Збудника сибірки фарбують за:
1) Грамом;
2) Златогоровим;
3) Романовським-Гімзою, Міхіним;
4) усі відповіді вірні.
53. Збудник сибірки:
1) утворює спору та капсулу;
2) не утворює капсули;
3) нерухливий;
4) рухливий.
54. Сибірка характеризується:
1) септицемією, утворенням карбункулів;
2) ураженням нервової системи;
3) ураженням статевих органів;
4) ураженням молочної залози.
55. РП ставлять для діагностики:
1) бешихи;
2) сибірки;
3) лістеріозу;
4) паратуберкульозу.
56. На МПА Bac. аntracis утворює колонії:
1) S–форми;
2) R–форми;
3) М–форми;
4) усі відповіді вірні.
57. При підозрі на сибірку в лабораторію надсилають:
1) шлунок з вмістом;
2) вухо;
3) головний мозок;
4) гнійний ексудат.
58. На МПБ збудник сибірки утворює:
1) осад у вигляді шматочків вати;
2) осад у вигліді пластівців;
3) помутніння та кільце біля стінки;
4) помутніння та плівку.
59. Для збудника сибірки характерні колонії:
1) з мереживними краями;
2) не прозорі, жовто-кремового кольору;
3) гладенькі з рівними краями;
4) шорсткі з локоновидним краєм.
60. Для біопроби при сибірці використовують:
1) кролів;
2) білих мишей;
3) морських свинок;
4) курей.
61. Який збудник дає феномен “намиста”:
1) M. bovis;
2) B. anthracis;
3) S. pyogenes;
4) Cl. septicum.
62. Збудник сибірки це паличка:
1) тоненька, зігнута;
2) коковидна;
3) велика з обрубаними кінцями.
63. При розтині трупа і підозрі на сибірку в лабораторію надсилають:
1) печінку;
2) нирки;
3) серце;
4) селезінку.
64. Диференціацію збудника сибірки від „антракоїдів” проводять за допомогою:
1) чутливості до пеніциліну;
2) люмінісцентної сироватки;
3) визначення рухливості;
4) чутливості до бактеріофагу;
5) всі відповіді вірні.
65. Діагноз на сибірку вважають поставленим при:
1) позитивній РП та ІФА;
2) позитивній кон’юнктивальній пробі;
3) виявлення капсулоформуючого збудника;
4) загибелі лабораторних тварин та виділення збудника з їх органів;
5) вірні відповіді 1 та 4.
66. Сибірка перебіга у формі:
1) блискавичній;
2) підгострій;
3) хронічній;
4) гострій.
Туберкульоз та паратуберкульоз
67. Mycobacterium avium збудник туберкульозу:
1) людини;
2) великої рогатої худоби;
3) птиці;
4) мишей.
68. При мікроскопії збудник туберкульозу:
1) не рухливий;
2) не утворює спору та капсулу;
3) утворює спору та капсулу;
4) рухливий.
69. На паратуберкульоз хворіють:
1) свині;
2) вівці;
3) коні;
4) велика рогата худоба.
70. Спільні ознаки збудника туберкульозу та паратуберкульозу:
1) фарбують за методом Ціля-Нільсена;
2) використовують середовище Гельберга;
3) відбирають лімфовузли;
4) не використовують біопробу.
71. Патологічним матеріалом при паратуберкульозі є:
1) витікання з носу;
2) проби фекалій з слизом та кров’ю;
3) плідні оболонки;
4) ділянки клубової кишки та зскрібки з прямої кишки.
72. Збудником туберкульозу птиці є:
1) M. bovis;
2) M. avium;
3) M. gallisepticum;
4) M. tuberculosis.
73. Збудник туберкульозу великої рогатої худоби:
1) M. bovis;
2) M. tuberculosis;
3) M. avium;
4) M. paratuberculosis.
74. Патологічним матеріалом при туберкульозі є:
1) витікання з носа, бронхіальний слиз; 2) клубова кишка;
3) м’язева тканина;
4) вухо;
5) паренхіматозні органи, лімфовузли.
75. Через який час збудники туберкульозу виявляють ознаки росту:
1) 20–60 діб;
2) 16–48 год;
3) 70–90 діб;
4) 10–15 діб.
76. Для біопроби при паратуберкульозі використовують:
1) курей;
2) кролів;
3) білих мишей;
4) не проводять.
77. Патологічний матеріал при туберкульозі обробляють:
1) спиртом;
2) лугом;
3) кислотою;
4) формаліном.
78. Яке середовище не придатне для культивування мікобактерій:
1) Левенштейна–Йенсена;
2) Гельберга;
3) гліцериновий МПБ;
4) Кіта–Тароці.
79. Збудником туберкульозу людини є:
1) M. tuberculosis;
2) M. bovis;
3) M. avium;
4) M. murium.
80. Яких тварин використовують для біопроби на туберкульоз:
1) курей;
2) морських свинок;
3) білих мишей;
4) не використовують.
81. При туберкульозі фарбування мазків здійснюють за:
1) Міхиним;
2) Ольтом;
3) Цілем–Нільсена;
4) Златогоровим.
82. Для серологічної діагностики паратуберкульозу проводять:
1) РП;
2) РА;
3) РТЗК;
4) РІФ.
83. Яку систему переважно уражає збудник туберкульозу:
1) дихання;
2) статеву;
3) травну;
4) серцево-судинну.
84. Туберкульоз перебігає у формі:
1) блискавичній;
2) гострій;
3) підгострій;
4) хронічній.
85. Патматеріал при діагностиці туберкульозу обробляють для:
1) посилення швидкості росту;
2) знищення сторонньої мікрофлори;
3) збільшення кількості колоній;
4) концентрації туберкульозних бактерій.
Анаероби
86. Яку серологічну реакцію використовують при діагностиці емкару:
1) РН;
2) РА;
3) РП;
4) РЗК.
87. Які живильні середовища використовують для культивування збудника емкару:
1) глюкозо-кров’яний МПА;
2) сольовий МПА;
3) яєчно–крохмальні;
4) м’ясо-пептонно-печінковий бульйон.
88. Яке захворювання виникає якщо збудник попадає у рани:
1) емкар;
2) правець;
3) ботулізм;
4) брадзот.
89. На якому середовищі культивують збудник ботулізму:
1) МПБ, МПА;
2) Хотінгера;
3) Кіта-Тароці;
4) Левенштейна-Йенсена.
90. Спори збудника ботулізму нагадують:
1) тенісну ракетку;
2) барабанну паличку;
3) грушу;
4) лимон.
91. Clostridium tetani це збудник:
1) брадзоту;
2) ботулізму;
3) емкару;
4) правця.
92. Яке живильне середовище використовують для культивування збудників злоякісного набряку:
1) Кіта–Тароці;
2) Гельберга;
3) Левенштейна–Йенсена;
4) Дюбо–Сміта.
93. Патологічним матеріалом при емкарі є:
1) шматочки ураженої м’язевої тканини;
2) головний мозок;
3) вміст шлунку;
4) ексудат з ран.
94. Який з названих збудників утворює капсулу:
1) Cl. septicum;
2) Cl. novyi;
3) Cl. histoliticum;
4) Cl. perfringens.
95. Збудник ботулізму викликає:
1) ранову токсикоінфекцію;
2) кормову токсикоінфекцію;
3) септицемію.
96. Збудник правця при мікроскопії має вигляд:
1) тенісної ракетки;
2) барабанної палички;
3) ланцюжків;
4) ниток.
97. Збудник правця це:
1) Cl. tetani;
2) Cl. botulinum;
3) Cl. chauvoei;
4) Cl. septicum.
98. На емкар хворіють:
1) велика рогата худоба;
2) коні;
3) вівці;
4) свині.
99. Збудник анаеробної дизентерії паразитує в:
1) легенях;
2) м’язах;
3) кишечнику;
4) у статевих органах.
100. Патологічним матеріалом при ботулізмі є:
1) проби корму;
2) вміст шлунку;
3) шматочки ураженої м’язевої тканини;
4) відрізки кишечника.
101. В яких умовах культивують збудник ботулізму:
1) аеробних;
2) анаеробних;
3) мікроаерофільних;
4) будь-яких.
102. Збудник емкару це:
1) Cl. рerfringens;
2) Cl. сhauvoei;
3) Cl. histolyticum;
4) Cl septicum.
103. Які тварини хворіють на брадзот:
1) велика рогата худоба;
2) коні;
3) свині;
4) вівці.
104. Ідентифікація збудників злоякісного набряку здійснюється за допомогою:
1) РІФ;
2) РЗК;
3) РН;
4) РП.
105. Які живильні середовища використовують для культивування збудника емкару:
1) Дюбо–Сміта;
2) Кіта–Тароці;
3) Гельберга;
4) Хотінгера.
106. Збудник брадзоту уражує:
1) овець та кіз;
2) свиней;
3) коней;
4) велику рогату худобу.
107. Збудник емкару паразитує в органах:
1) травлення;
2) дихання;
3) сечо–статевих;
4) м’язевій тканині.
108. Збудник Cl. tetani при мікроскопії:
1) не утворює спору;
2) рухливий, утворює спору;
3) утворює капсулу;
4) не утворює капсулу.
109. Cl. botulinum культивують в умовах:
1) аеробних;
2) анаеробних;
3) мікроаерофільних.
110. Серологічну ідентифікацію якого збудника проводять реакцією нейтралізації:
1) Cl. botulinum;
2) M. bovis;
3) B. anthracis;
4) Cl. tetani.
111. Захворювання емкар характеризується:
1) септицемією;
2) гнійно-запальними процесами;
3) крепітуючими карбункулами;
4) маститами, ендометритами.
112. Для біопроби на правець використовують:
1) білих мишей та морських свинок;
2) кролів;
3) курчат;
4) кошенят.
113. Яких тварин використовують для біопроби при діагностиці емкару:
1) кролів;
2) білих мишей;
3) курей;
4) морських свинок.
114. Кормова токсикоінфекція – це захворювання:
1) правець;
2) ботулізм;
3) сибірка;
4) паратуберкульоз.
115. Патологічним матеріалом при правці є:
1) селезінка;
2) лімфатичні вузли;
3) ексудат з ран, шматочки тканин з ураженої ділянки;
4) проби корму.