Тема 3. Механізм і апарат держави. Політична система та її структурні елементи

Лекція 3. Механізм та апарат держави, функції держави. Держава в політичній системі суспільства – 2 год.

 

1. Співвідношення понять механізм і апарат держави. Органи держави як складові частини його апарата.

2. Основні принципи діяльності держапарату. Апарат української держави в сучасних умовах.

3. Поняття та зміст функцій держави, їх класифікація. Зміст і еволюція функцій української держави в сучасних умовах.

4. Політична система суспільства: сутність і структура. Еволюція сучасних політичних систем.

 

 

Мета лекції: поглиблення знань про функції держави, різні критерії їхньої класифікації, формування уявлень про державний апарат, його призначення і принципи його діяльності. Виховання у дусі поваги до законів та активної правомірної поведінки.

 

Поняття влади, її основні ознаки та джерела. Публічна влада як специфічна ознака держави. Сутність державної, публічної влади як необхідної суспільної функції.

Проблеми структури влади. Правові форми та способи її реалізації. Створення державного апарату як засобу реалізації державної влади. Державний апарат і система спеціальних владних установ. Поняття механізму держави, його структура. Принципи та риси апарату держав соціально-демократичної орієнтації.

Принцип поділу влади та відповідна йому структура механізму держави. Система взаємних стримувань і противаг.

Органи держави. Поняття органу держави. Види державних органів. Вимоги до державних органів в умовах формування громадянського суспільства. Державні службовці: поняття, види. Державні органи України.

Практична значущість поділу влад у державно-правовій теорії та практиці України.

Розвиток ідеї про політичну систему суспільства у світовій класичній думці про державу і право. Поняття політичної системи суспільства та її основні риси. Елементи політичної системи суспільства.

Поняття механізму політичної влади, його структура. Поняття механізму політичного опонування (опору). Політична опозиція. Особливий статус держави в політичній системі суспільства. Об’єднання громадян у політичній системі суспільства. Поняття об’єднання громадян та його види.

Поняття та види громадських організацій. Партії в політичній системі суспільства. Правове регулювання статусу та діяльності об’єднань громадян. Органи громадської самодіяльності. Громадський рух. Поняття трудового колективу, його політичні функції. Форми взаємодії органів держави з об’єднаннями громадян і трудовими колективами.

Демократія як спосіб функціонування політичної системи суспільства.

Політична система українського суспільства, характерні риси та напрями розвитку.

Проблема конфлікту в процесі формування політичної системи України.

Теорія політичної системи та практика.

 

Самостійна робота студентів 3– 4 год

Завдання те методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

На основі вивчення тематичного матеріалу проаналізувати вищенаведені ситуації та підготувати письмові аргументовані відповіді на такі питання:

 

1. Є дві основні, альтернативні одна щодо одної доктрини організації державного апарату: доктрина троїстого розподілу влади (її творець – Ш.Монтеск’є), згідно з якою законодавча, виконавча і судова влади повинні взаємодоповнювати, стримувати і контролювати одна одну; доктрина єдності влади, згідно з якою мандат на здійсненя тих чи інших державних функцій дає представницька влада, тобто виконавчі і судові органи діють лише від особи влади, не будучи її суб’єктом. Яка доктрина візьме гору в політичній практиці майбутнього, якщо взяти до уваги:

а) “огромадянення” народу – первісного суб’єкта політики;

б) збільшення чисельності політичних партій як передумови підвищення ефективності діяльності парламенту;

в) прогресуючу бюрократизацію і корупцію державного апарату, що вимагає ефективного конституційного контролю?

 

2. Іспанський філософ Х. Ортеса-Гассет досить песимістично оцінював перспективи стосунків у системі “держава-маси”. Він стверджував, що маса жорстоко помиляється, коли вважає державу своїм “я”. Держава, на його погляд, є ідентичною масі лише в тому сенсі, в якому “Х” є ідентичним “У”, оскільки ніхто з них не є “Z”. Держава неодмінно остаточно придушить соціальну самодіяльність, суспільство буде вимушене жити для держави, людина – для державної машини. Сама держава, будучи лише машиною, стан якої залежить від живої сили оточення, витягне із суспільства всі соки, захиріє і вмре іржавою смертю механізму. Як Ви вважаєте, чи має підгрунтя такий сумний прогноз, якщо врахувати:

1) фактичну ізоляцію мас від ухвалення життєво важливих рішень;

2) функціональну непідкоренність влади електорату;

3) психологічний бар’єр, що розділяє державну номенклатуру та соціальні низи?

 

3. Чи можна ухвалити ефективну Конституцію та діяти за її нормами, якщо:

1) суспільство перебуває в кризі, що затягнулася, і в ньому переважають маргіналізовані верстви;

2) у суспільстві відсутня політична еліта, здатна відповідально нести тягар конституційної творчості;

3) у суспільстві переважає номенклатурна державна бюрократія;

4) у суспільстві утвердилась позаекономічна поляризація і різко відчувається дефіцит “середнього класу”.

 

4. Діяльність і творчість М.Грушевського за часів СРСР перекручувалась, не вивчались, його трактували в негативному плані як ідеолога “українського буржуазного націоналізму”. Водночас М.Грушевський – це вчений зі світовим ім’ям, автор майже 2000 наукових праць, перший президент УНР. Він писав: “Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе на Україні, а живучи, любить її, хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не обдирати, не експлуатувати для себе”. Дайте оцінку цитаті з правової точки зору. Про належність до якого напряму політико-правової думки свідчить наведене висловлювання М.Грушевського?

 

5.Легітимною є лише та влада, яка може ефективно функціонувати:

1) так;

2) ні.

 

6. У стабільному супільстві джерелом влади є лише авторитет, а не примус:

1) так;

2) ні.

 

7. Державне управління – це цілісна система органів і установ адміністративного апарату, що діють на національному, регіональному та місцевих рівнях з різним ступенем централізації і децентралізації функцій. При цьому:

1) централізоване управління означає, що всі рішення ухвалюють лише центральні органи управління;

2) децентралізоване управління надає регіональним і місцевим структурам влади право самостійно, в межах своєї компетенції, ухвалювати рішення щодо урегулювання проблем місцевого значення.

Яка система управління діє в Україні? Наведіть конкретні аргументи.

 

5. Корупція, як злочинна діяльність посадових осіб, проявляється у хабарництві за незаконне надання різного роду благ і пільг, у підкупі державних службовців, у протекціонізмі при висуненні працівників на посади на підставі особистої відданості, родинних та земляцьких зв’язків. Які з нижче вказаних чинників сприяли розквіту корупції в Україні?

1) бюрократизація й переродження управлінського апарату;

2) відчуження бюрократії від суспільства;

3) вихід державної бюрократії з-під контролю громадськості;

4) відсутність у влади реальних можливостей покінчити з цим явищем.

 

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням принципів функціонування державного механізму сучасної Української держави та шляхів вдосконалення його ефективності.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

На основі вивчення тематичного матеріалу проаналізувати вищенаведені ситуації та підготувати письмові аргументовані відповіді на такі питання:

 

1. Політолог О. Зінов’єв стверджує, що в межах конституційної системи управління слід відрізняти два типи – сталінський і брежнєвський. У сталінській системі партійно-державний апарат відіграв другорядну, підлеглу роль, а головним суб’єктом влади виступав апарат особистої влади, що складався з людей, особисто зобов’язаних вождю своїм становищем. Найважливішим елементом сталінізму була система вождізму.

Брежнєвський тип політичної системи був альтернативою сталінському: в ньому стрижнем державної системи став партійний апарат. Він контролював усю систему влади, а вище керівництво прагнуло діяти в межах партійно-державних норм.

Чи є правомірним це твердження О.Зінов’єва? Чи можливий синтез вождістської та партійно-бюрократичної політичних систем? Хто є Зінов’єв?

 

2. Що відіграє більшу роль у становленні політичної системи – розвиток самої держави чи розвиток усієї сукупності суб’єктів політики та відносин, що створюють політичну систему?

 

3. Конституція України 1996р. закріпила загальні правові засади розвитку та функціонування політитчної системи України. Водночас серед частини суспільства, політичних діячів панує думка про неконституційний характер діяльності окремих політичних структур, про незавершенність становлення політичної системи.

Проаналізуйте реально існуючий стан. Які чинники стримують розвиток демократичної політичної системи в Україні, які суперечності доводиться долати на шляху її формування та коли, за яких умов можна буде вважати цей процес більш-менш завершеним?

 

4. Високий рівень політичної активності українського суспільства під час проведення виборів, референдумів супроводжується недовірою народу до органів влади або окремих державних діячів. Про що свідчить дана ситуація, які перспективи її розвитку та впливу на політичну систему?

 

5. Використовуючи знання з курсу теорії держави та права (матеріали п’яти перших розділів підручника “Загальна теорія держави та права” М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома, 2003.), складіть міні-анкету “Курсанти (студенти) про політичну систему України” (обсягом до 8 питань). Зміст питань повинен розкривати:

1) рівень обізнаності щодо діяльності інститутів політичної системи;

2) оцінку пріоритетності проблем, що урегульовують інститути влади в Україні;

3) оцінку ними якості та ефективності роботи владних структур;

4) причини невдоволеності діяльністю тих чи інших політичних інституцій;

5) орієнтацію на те, щоб брати участь в діяльності окремих інститутів політичної системи тепер або в майбутньому.

Необхідно провести опитування курсантів (студентів). Проаналізувати результати, зробити висновки.

 

6) Чому “сильні” президенти представлені в тих політичних системах, в яких вони обираються безпосередньо народом?

 

7) Двопартійна система фактично поділяє суспільство на два угрупування. Назвіть фактори “pro” і “contra” стабільності політичної системи в такій країні. Чи є двопартійність панацеєю від великих соціальних конфліктів?

 

8) Який з чинників стабільності (нестабільності) політичних систем є головним:

1) еквівалентна відповідальність рішень і дій на “вході” вимогам і підтримці середовища на “вході” політичної системи;

2) відповідність її структур потребам як суспільства в цілому, так і основних соціальних груп;

3) відповідність конституційної динаміки соціальним реаліям;

4) неузгодженість трьох векторів соціальних взаємодій: переважання субординації, мінімум реорганізації та відсутність координації;

5) наявність багатьох позаконституційних центрів влади;

6) динамічне визначення: використання державної влади для апаратної бюрократії, для однієї соціальної групи, для обслуговування “тіні” чи в інтересах усього суспільства?

 

9. Який чинник стане вирішальним у зміцненні політичних систем майбутнього:

1) соціалізація громадян через політичні партії шляхом артикуляції інтересів соціальних груп;

2) консолідація національних політичних еліт навколо загальнодержавної мети;

3) інтелектуалізація індивідів через залучення до інформаційних ресурсів та джерел об’єктивної соціальної інформації;

4) удосконалення нормотворчості, спрямованої на задоволення потреб громадянського суспільства;

5) поява кагорти лідерів, які володіють “харизмою” та здатні оптимізувати міждержавні відносини.

 

10. У створенні та зміцненні Народного Руху України вирішальну роль відіграли такі суспільні сили:

1. робітничий рух;

2. молодь та молодіжні організації;

3. Спілка письменників УРСР;

4. Українська Гельсінська спілка;

5. ініціатива виходила від Комуністичної партії України;

6. просвітницькі та інші “неформальні” об’єднання.

 

11. Які із перелічених політичних партій можна зарахувати до право, а які до лівоцентристських:

1. Українська консервативна республіканська партія;

2. Народний Рух України;

3. Партія праці;

4. Народно-демократична партія;

5. Конгрес українських націоналістів;

6. Соціалістична партія України;

7. Партія зелених України;

8. Селянська партія України;

9. Российское движение Крыма;

10. Демократична партія України;

11. Комуністична партія України;

12. Українська республіканська партія;

13. Християнсько-демократична партія;

14. Українська національна Асамблея;

15. Ліберальна партія України;

16. Соціал-демократична партія України (об’єднана);

17. Аграрна партія України.

 

12. Як співвіднести багатопартійність та функціональність політичної системи? Чи перебувають вони у відношеннях прямої пропорції?

 

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням принципів співвідношення та функціонування органів державної влади і політичних партій сучасної Української держави, їх ролі у формуванні механізму та апарату держави.

Література

 

1. Мурашин Г.О. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності // Право України. - 1999. - №10. – С. 8.

2. Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму // Право України. - 2001. - №3. – С. 12.

3. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядувння, держави і громадянського суспільства в Україні // Право України. - 2001. - №12. – С. 24.

4. Примуш М. Правова регламентація ідеологічних та організаційних засад політичних партій // Право України. - 2000. - №11. – С. 25.

5. Примуш М. Політичні партії та виборчий процес // Право України. - 2001. - №3. – С. 24.

6. Колпаков А. Проблеми змін в політичній системі України: політико-правовий вимір // Право України. - 2003. - №4. – С. 5.