Принципи та умови кредитування.

Під принципами кредитування розуміються основні правила, яких потрібно дотримуватись при наданні кредиту. Вони виступають основним елементом системи кредитування, оскільки відбивають всі особливості, притаманні кредитним відносинам. До принципів кредитування відносяться: строковість, поверненість, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості означає, що ресурси мають бути повернені позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, оскільки для надання кредиту використовуються ресурси, які є тимчасово вільними.

Принцип поверненості закріплює двосторонність відносин, та необхідність повернення отриманих коштів.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладання позичкових коштів в конкретні господарські процеси, проекти, заходи.

Принцип забезпеченості передбачає захист інтересів банку у випадку неповернення кредиту позичальником. За даним принципом, кредити, що надаються позичальникам, мають бути підкріплені майном, реалізація якого забезпечить банку уникнути збитків в разі неповернення кредиту. Забезпеченням позички може бути майно (нерухоме, рухоме, цінні папери, валютні цінності), що приймається у заставу, а також зобов'язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, поручительства). Розмір майнового забезпечення звичайно встановлюється на рівні, що перевищує розмір позички, на випадок зниження ринкової ціни застави.

Принцип платності передбачає наявність плати за користування К. Платою за користування К виступає встановлений %, що сплачується позичальником разом з основною сумою боргу.

Умови кредитування – це сукупність вимог до суб’єктів, обєкту та забезпечення в кредитних відносинах.

Умови кредитування розробляються банком самостійно, виходячи зі специфіки та масштабів його діяльності, наявної клієнтської бази, затвердженої кредитної політики тощо. Умови кредитування для юридичних та фізичних осіб можуть відрізнятись, оскільки враховують всі аспекти діяльності, що є важливими з точки зору банку для прийняття участі в кредитних відносинах з кожним конкретним позичальником.

- Кредити надаються тільки на комерційних засадах з додержанням таких умов:

- Надаються в межах наявних в банку ресурсів;

- Рішення про надання кредиту повинно прийматися в банку колегіально, тобто затверджуватися кредитним комітетом (комісією) та оформлюватись протоколом

- Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених кредитною політикою банку

- Банк не може надавати кредити на покриття збитків клієнтів, на формування та збільшення статутного фонду клієнта, на внесення клієнтом коштів до бюджету та позабюджетних фондів (за винятком кредитування за поточним рахунком), а також підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство

- Обов’язкове укладання між банком і клієнтом кредитного договору

- оцінка банком кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;

- Дотримання нормативів, встановлених НБУ (нормативи кредитного ризику Н7-8)

— кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;


Кредитна політика банку.

Кредитна політика-це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку на основі таких принципів кредитування, як строковість, платність,забезпеченість,цільовий характер, поверненість. В кредитній політиці відображені пріоритети, принципи, цілі банку на кредитному ринку. Крім цього, кредитна політика банку включає до свого складу сукупність інструментів, за допомогою яких досягаються цілі банку, порядок організації кредитного процесу,принципи кредитування тощо.

У вузькому розумінні кредитна політика – це комплекс заходів в сфері кредитування клієнтів, що здійснюється банком з метою реалізації загальної стратегії в певному часовому інтервалі.

Кредитна політика розробляється банками самостійно з урахуванням факторів операційного середовища та наявних ризиків.

Чинники, що визначають політику банку:

1. зовнішні-загальний стан економіки країни, темп ВВП, дефіцит бюджету, суттєвий вплив здійснення ГКП НБУ, соціальна напруженість,рівень доходів населення, політизованість суспільства, регіональна та галузева специфіка функціонування банку;

2. внутрішні-кредитний потенціал банку, стабільність депозитів, клієнтська база банку, існуючий банківський кредитний портфель,досвід працівників банку.

Етапи формування КП- це формування цілей і завдань КП, визначення основних елементів КП, розробка стратегічних напрямів діяльності банку з врахуванням зовнішніх і внутрішніх чинників,визначення технологічних засад кредитування і асортименту кредитних послуг і встановлення критерії оптимальної кредитної політики і порядку контролю за їх дотриманням.

Розрізняють 3 типи кредитної політики:

- агресивна – метою є максимізація прибутку,яка досягається за рахунок збільшення обсягів кредитування, та прийняття високого рівня ризиків. Для агресивної політики характерні зниження вартості кредиту до максимально можливого рівня, збільшення строків кредитування, збільшення обсягів кредитів, що надаються

- поміркована – відзначається типовими умовами здійснення кредитування, прийнятими в банківській практиці. Орієнтується на середній рівень кредитного ризику

- консервативна – пріоритетною метою є мінімізація кредитного ризику. Для консервативної політики характерною є наявність більш жорстких вимог до позичальників; зменшення строків кредитування та розміру кредиту, що надається; підвищення вартості кредиту; наявність жорстких процедур ліквідації проблемної заборгованості.