Методи реєстрації показників ЗД

Зміст і напрямки контролю

Змагальна діяльність (ЗД) - це суперництво, що відбувається за певними правилами, метою якого є виявлення й об’єктивне порівняння спортивної майстерності.

За результатами змагань можна в принципі визначити, чи була правильною методика тренувального процесу: якщо результат поліпшився, то тренування можна вважати ефективним. Проте результат, показаний у змаганні, не дозволяє розкрити всі сильні й слабкі сторони підготовленості спортсмена й намітити шляхи усунення недоліків. Для цього потрібна додаткова інформація, яку можна отримати саме під час контролю за змагальною вправою, отримавши ряд різноманітних показників у ході об’єктивної реєстрації та аналізу складу та структури ЗД. Основними напрямами дослідження змагальної діяльності є:

1) визначення загальної кількості та результативності техніко-тактичних дій;

2) визначення ефективності та сталості спортивної техніки;

3) контроль за спортивною тактикою;

4) вимірювання фізіологічних та біомеханічних реакцій організму в умовах змагання та безпосередньо після його завершення;

5) контроль за психічним станом.

На основі постійного контролю уводяться нові програми, методики, нова організація тренування, режими роботи, раціонально комплектуються засоби фізичного впливу, змінюються умови діяльності тощо. Контролю підлягає кількість змагань і стартів, у яких бере участь спортсмен, а також показники фізичного й фізіологічного навантаження змагальної вправи. Треба відмітити, що змагання - не лише спосіб перевірки підготовленості спортсмена, а й важлива форма його підготовки.

Якщо зіставити динаміку результатів найбільших змагань упродовж десятків років зі зміною змісту та величиною тренувальних навантажень, то можна побачити таке: наприклад, у 20-х роках минулого століття тренувалися 2-3 рази на тиждень, а в останні десятиріччя 2-3 рази на день, 6 разів на тиждень. Відповідно змінилися й результати на Олімпійських іграх. Наприклад, у 1924 р. в естафеті 4×200 м вільним стилем у чоловіків переможці показали результат 9 хв 53,4 с. Через 44 роки цей результат став 8 хв 34,3 с, а ще через 8 років результат 8 хв 37,14 с навіть показала жінка.

У будь-якій вправі можна зареєструвати десятки різних показників. Наприклад, у бігу на 100 м це можуть бути: час реакції, час набування максимальної швидкості, час її утримання й зниження, довжина та частота кроків на різних відрізках дистанції, час опори й переносу, горизонтальна й вертикальна складові зусиль, коливання загального центра мас, кути в суглобах у різних фазах опірного й польотного періодів тощо. Крім того, можна використовувати показники, які розраховуються (наприклад, витрати енергії).

Ще більше показників можна зареєструвати в таких змагальних вправах, як спортивні ігри та єдиноборства. Осягнути все це, зафіксувати й проаналізувати тренер не в змозі. Тому з великої кількості показників треба вибирати лише інформативні й застосувати їх під час контролю.

Для циклічних видів спорту найбільш інформативними є біомеханічні, фізіологічні, біохімічні та психологічні критерії. Для ациклічних – біомеханічні, фізіологічні та психологічні, для ігрових видів та єдиноборств – біохімічні та психологічні, для вправ на мистецтво рухів – біомеханічні, психологічні та естетичні.

Методи реєстрації показників ЗД

Для отримання кількісної оцінки ЗД необхідно об’єктивно зареєструвати події, що відбуваються. З цією метою застосовують запис на відео, дії спортсменів стенографують або вимірюють різними приладами.

Для стенографування ЗД застосовують ряд символів, які потім підлягають дешифруванню. Методи стенографування ЗД мають високий рівень інформативності, але надійність (зокрема, узгодженість) їхня невисока. Графічний спосіб запису рухів називається кінетографією. Існують кілька кінетографічних систем. Зокрема, один із методів графічного запису, що застосовується в спорті для оцінки якісних характеристик вільних рухів, отримав назву WEB-grapfis (павутинний графік). Останнім часом широко застосовують автоматичну реєстрацію різноманітних показників ЗД із негайною розробкою даних на ЕОМ. При цьому інформативність показників визначається шляхом порівняння їх числових значень з результатами змагань, які є в цьому випадку головним критерієм, і показниками (елементами змагальної вправи).

Найбільш розповсюдженим методом контролю ЗД є експертна оцінка якості виконання будь-якої змагальної вправи. Тренер має оцінювати виступ спортсмена згідно з метрологічними вимогами до експертизи. Експертною називається оцінка, яку висловлюють спеціалісти. Експерт (від лат. expertus – досвідчений) – компетентна особа, яку запрошують для вирішення питання, що вимагає спеціальних знань.

Експертиза буває індивідуальною і груповою. Експерти можуть озвучувати свою думку або виражати її письмово шляхом заповнення спеціальної анкети. Анкета, це – опитувальний лист, що містить питання, на які треба дати письмові відповіді. До думки спеціалістів дослухаються завжди, коли більш точними методами здійснити вимірювання неможливо або дуже важко. Суб’єктивна оцінка експерта значною мірою залежить від кваліфікації, досвіду, ерудиції, особистих уподобань, стану здоров’я, настрою тощо. Через це індивідуальні думки трактують як випадкові величини й обробляють за допомогою статистичних методів. Тож сучасна експертиза, це – система організаційних, логічних і математико-статистичних процедур, спрямованих на отримання від спеціалістів інформації, її аналіз з метою вироблення оптимальних рішень.

Експертиза має такі основні етапи: формування цілі; підбір експертів; вибір методики; проведення опитування; обробка отриманої інформації, включно з оцінюванням узгодженості індивідуальних експертних оцінок.

З метою підвищення якості експертизи намагаються підвищити кваліфікацію експертів шляхом спеціального навчання. Ступінь узгодженості думок експертів визначається за величиною рангового коефіцієнта кореляції (для двох експертів) або коефіцієнта конкордації (для більшої кількості експертів). Кращий тренер (педагог, керівник) той, хто спирається одночасно на власний досвід, на наукові дані й на знання інших спеціалістів.