Тема 10. Фізична реабілітація в системі курортного лікування

1. Курортні фактори оздоровлення. Місце й роль кінезотерапії в системі курортного лікування.

2. Засоби й методи фізичної реабілітації на санаторному етапі.

3. Комплексне використання засобів фізичної реабілітації (теренкур, фізіотерапія, різні види масажу, рефлексотерапія, прийоми нейроортопедії) у поєднанні з природними факторами лікувального впливу.

 

До засобів реабілітації ставляться психотерапевтичний вплив, медикаментозна корекція, ЛФК (кинезотерапия), фізіотерапія, масаж, трудотерапія, курортно-са-наторное лікування, музыкотерапия, фітотерапія, аэротерапия, хореотерапия, мануальний вплив і ін. Провідне місце серед засобів фізичної реабілітації приділяється фізичним вправам, тому що рухова активність - найважливіша умова формування здорового способу життя, основа правильної побудови медичної реабілітації.

Засоби фізичної реабілітації можна підрозділити на активні, пасивні й психорегулирующие. До активних засобівставляться всі форми лікувальної фізичної культури: різноманітні фізичні вправи, елементи спорту йспортивної підготовки, ходьба, біг і інші циклічні

вправи й види спорту, робота на тренажерах, хореотера-пия, трудотерапія й ін.; до пасивних— масаж, мануальна терапія, фізіотерапія, природні й преформовані природні фактори; до психорегулирующим— аутогенная тренування, м'язова релаксація й ін.

Наукові досягнення фізіології, анатомії, біомеханіки, біохімії м'язової діяльності, спортивної медицини, теорії фізичного виховання й інших дисциплін дозволяють правильно оцінювати вплив фізичних вправ на організм людини. Лікувальна дія фізичних вправ пояснюється важливою соціальною й біологічною роллю рухів у житті людини. Без м'язової роботи людин не може не пізнавати природу, не впливати на неї. В організмі хворої людини відбуваються різні структурні й функціональні порушення, але одночасно підсилюються захисні процеси, розвиваються компенсації, міняється обмін речовин. Змушена тривала гіподинамія може погіршити плин хвороб, викликати ряд ускладнень. ЛФК, з одного боку, робить безпосередня лікувальна дія (стимулюючи захисні механізми, прискорюючи й удосконалюючи розвиток компенсації, поліпшуючи обмін речовин і репаративные процеси, відновлюючи порушені функції), з іншого боку - зменшує несприятливі наслідки зниженої рухової активності.

Здоровий організм має високу здатність пристосовуватися до мінливих умов зовнішнього середовища. При захворюваннях спостерігається придушення й ослаблення пристосування організму до навколишнього середовища. Свідоме фізичне тренування, за допомогою якої стимулюються фізіологічні процеси, збільшує можливість хворого організму до розвитку пристосувальних процесів. Повнота пристосування і є повнота здоров'я (В.Н. Мошков). У розвитку пристосувальних реакцій під впливом дозованого фізичного тренування провідну роль грає нервова система (И.М. Сєченов, И.П. Павлов,С.П. Боткін і ін.): Нервова регуляція діяльності організму здійснюється за допомогою рефлексів. Впливу зовнішнього миру сприймаються эк-стерорецепторами (зоровим, слуховым, тактильним і ін.), що виникають порушення у вигляді імпульсів досягають більших півкуль мозку й сприймаються у формі різних відчуттів. ЦНС у свою чергу формує відповідну реакцію. Така ж рефлекторна взаємодія є між внутрішніми органами й ЦНС. В оцінці фізіологічної дії фізичних вправ необхідно враховувати їхній вплив на емоційний стан хворого. Позитивні емоції, що виникають при занятті фізичними вправами, стимулюють фізіологічні процеси в організмі хворого, у той же час відволікають його від хворобливих переживань, що має важливе значення для успіху лікування й реабілітації хворого.

Крім провідного значення нервового механізму регуляції фізіологічних функцій, більшу роль грає гуморальний механізм. При виконанні м'язової роботи в кров виділяються гормони (адреналін і ін.), що стимулює роботу серця, а метаболіти, що утворяться в м'язах, розширюють арте-риолы, поліпшуючи їхнє кровопостачання. Хімічно активні речовини впливають на нервову систему. Така взаємодія нервових і гуморальних впливів забезпечує загальну сприятливу реакцію організму хворої людини на різні види фізичних навантажень.

Тонізуючий впливфізичних вправ полягає в стимуляції інтенсивності біологічних процесів в організмі й обумовлене тим, що рухова зона кори більших півкуль головного мозку, посилаючи імпульси руховому апарату, одночасно збуджує центри вегетативної нервової системи. Посилення діяльності залоз внутрішньої секреції поліпшує діяльність серцево-судинної, дихальної й іншої систем, обмін речовин і різні захисні реакції, у тому числі й імунобіологічні.

Чергування вправ, що підсилюють процеси порушення в ЦНС (вправи для великих м'язових груп, свыраженным м'язовим зусиллям, у швидкому темпі), із вправами, що підсилюють процеси гальмування (дыхательныеупражнения, вправи в розслабленні м'язів), сприяє відновленню нормальної рухливості нервових процесів.

Трофічна діяфізичних вправ проявляється в тім, що під впливом м'язової діяльності поліпшуються обмінні процеси й процеси регенерації в організмі, перебудовується функціональний стан вегетативних центрів, які поліпшують трофіку внутрішніх органів і опорно-рухового апарата. Систематичне виконання фізичних вправ сприяє відновленню порушеної регуляції трофіки, що часто спостерігається в процесі хвороби Заняття фізичними вправами сприяють укороченню строків між клінічним і функціональним видужанням. Наприклад, хворий з переломом плечової кістки може вважатися клінічно видужалим після консолідації отломков, однак функціональне видужання (реабілітація) досягається лише при повнім відновленні порушеної функції кінцівки й, отже, працездатності. Ефективність використання трофічної дії фізичних вправ багато в чому залежить від оптимальності застосовуваних при цьому навантажень. При м'язовій діяльності підсилюється також трофічний вплив нервової системи на серце, що сприяє поліпшенню обмінних процесів у міокарді. У підсумку поліпшення кровопостачання й поліпшення обмінних процесів у міокарді серцевий м'яз поступово зміцнює, а її скорочувальна здатність - збільшується. Активізація й нормалізація загального обміну речовин як прояв загальної трофічної дії фізичних вправ створює оптимальне тло для протікання місцевих трофічних процесів.

Механізми формування компенсації.У процесі лікування й реабілітації хворих дія фізичних вправ проявляється у формуванні компенсацій, тобто тимчасового або постійного заміщення порушених функцій, коли змінюється або підсилюється функція або ушкоджений орган, або інших органів і систем. Формування компенсацій являє собою біологічну закономірність. При порушенні функції життєво важливого органа компенсаторні механізми включаються відразу. Наприклад, при ослабленні скорочувальної здатності серця й зменшенні у зв'язку із цим систолического обсягу крові частішають скорочення серця, у такий спосіб забезпечуючи необхідний хвилинний її обсяг. Регуляція процесів компенсації відбувається по рефлекторному механізмі. Шляхи формування компенсацій установлені П.К. Анохіним. Відповідно до його теорії сигнали про порушення функцій надходять у центральну нервову систему, що перебудовує роботу органів і систем таким чином, щоб компенсувати зміни. Спочатку формуються неадекватні компенсаторні реакцій і лише надалі, на підставі нових сигналів ступінь компенсації корригируется й відбувається її закріплення.

Фізичні вправи прискорюють формування компенсацій і роблять їх більше зробленими, вони сприяють появі нових моторно-вісцеральних зв'язків, які вдосконалюють компенсацію. Так, при порушенні функції подиху заняття ЛФК сприяють виробленню й закріпленню компенсацій за рахунок автоматично поглибленого подиху, тренування серця, удосконалювання вентиляції й кровообігу в легенів, збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові, більше ощадливого протікання окисних процесів у тканинах.

Компенсації підрозділяються на тимчасові й постійні. Тимчасові компенсації - це пристосування організму на якийсь невеликий період (під час хвороби або в період видужання), наприклад посилення диафрагмального подиху при операції на грудній клітці.

Постійні компенсації необхідні при безповоротній втраті або різкому перекрученні функції. Наприклад, підтягування й переставление прямій ноги (в ортопедичному апарату й без нього) за рахунок м'язів таза й тулуба при паралічі ніг внаслідок травматичного ушкодження спинного мозку.

Механізми нормалізації функцій.Нормалізація функцій полягає у відновленні функцій як окремого ушкодженого органа, так і всього організму під впливом фізичних вправ. Для повної реабілітації недостатньо відновити будова ушкодженого органа, необхідно також нормалізувати його функції й відновити правильну регуляцію всіх процесів в організмі. Фізичні вправи допомагають відновити моторно-вісцеральні зв'язки, роблячи дію, що нормалізує, на регуляцію функцій організму. При виконанні фізичних вправ у ЦНС підвищується збудливість рухових центрів, що мають зв'язок з вегетативними центрами. У момент порушення всі вони представляють домінуючу систему, що заглушає патологічні імпульси. Виникаючий при м'язовій діяльності потужний потік імпульсів із проприо- і ин-терорецепторов може істотно змінити співвідношення збуджувальних і гальмових процесів у корі головного мозку й сприяти вгасанню патологічних тимчасових зв'язків. Створення в корі головного мозку нової, більше сильної домінанти викликає ослаблення й зникнення раннє доминировавшего «застійного хворобливого вогнища» (А.Н. Крестовников і ін.).

Систематичне фізичне тренування відновлює провідне значення моторики в регуляції вегетативних функцій, приводить до зникнення рухових розладів. Наприклад, при паралічі м'язів внаслідок парабиотических станів при запаленні нерва пасивні рухи, вправи в посилці імпульсів до активного руху, идеомотор-ные вправи створюють порушення в патологічній ділянці й поліпшують його трофіку, що сприяє ліквідації пари-биотических явищ і відновленню рухів. Нормалізація функції здійснюється також шляхом рятування від тимчасових компенсацій, що стали непотрібними, які, наприклад, спотворюють нормальну ходу після травми нижньої кінцівки й ін.

Тривалий постільний режим викликає вгасання судинних рефлексів, пов'язаних зі зміною положення тіла. У результаті при уставанні у хворого виникає запаморочення, втрата рівноваги й навіть втрата свідомості - ортоста-тический непритомність. Вправи з поступовою зміною положення голови, тулуба, нижніх кінцівок тренують і відновлюють позно-судинні рефлекси. Клінічне видужання, тобто нормалізація температури, зникнення симптомів захворювання, не означає ще того, що відбулося повне відновлення функціонального стану організму і його працездатності. Відновлення рівня загальної тренованості й рухових якостей, знижених у період хвороби, досягається в результаті наступного систематичного тренування, що остаточно нормалізує вегетативні й рухові функції.

ЛФК показана при всіх захворюваннях: у клініці внутрішніх і нервових хвороб, у травматології, при хірургічній патології, гінекологічних і інших захворюваннях. Протипоказання вкрай обмежені й носять у більшості випадків тимчасовий характер. Це стосується захворювань, що супроводжуються загальним важким станом хворого внаслідок шоку, інфекції, великої втрати крові, важкого поранення й т.д. Протипоказаннями до застосування ЛФК також є: сильні болі, небезпека виникнення кровотечі, підвищення температури тіла вище. 37,5°С и консервативне лікування злоякісних пухлин.