Малярійні плазмодії, їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія
Малярійний плазмодій – збудник малярії, який паразитує у людини в кров'яних тільцях (еритроцитах) і в клітинах печінки, викликаючи важке трансмісивне захворювання – малярію. Найбільш поширені три види малярійних плазмодіїв:
-збудник триденної малярії Plasmodium vivax (tertiana) з нападами лихоманки через 48 годин,
-збудник чотириденної малярії - Plasmodium malaria (quartana) з нападами через 72 годин
-збудник тропічної малярії Plasmodium falciparum (tropica) з нападами через 24 або 48 годин.
-В Африці зустрічається збудник триденної малярії Plasmodium ovale.
1) відсутні органели руху;
2) життєві цикли включають статеву та безстатеву фази;
3) зміна хазяїв
Малярія є трансмісивним антропонозним природноопосеридкованим захворюванням,що визначається ареалом поширення комарів роду Anopheles.
Паразитна система двокомпонентна: комари роду Anopheles(кінцевий господар) – людина (проміжний).
Патогенез.
Малярія- антропозооноз на інф.(резервуаром збудників є людина), а передається комарами(роду Анофелес)
Збудники можуть передаватися через укус комара, від матері плоду та при переливанні інфікованої крові.
Тривілість інк. Періоду при 3д-10-11 міс., при 4д.-22-42 доби, при троп.- 9-16 діб.
Приступ малярії виникає як відповідь на вихід білковиї речевин у кров, що зумовлено розпадом еритроцитів та мерозоїтів. Повторні приступи призводять до сенсибілізації організмі і до розвитку тяжкої клінічної картини малярії.
Захворювання супроводжується типовою для кожної малярії гарячкою, патологічною картиною крові, збільшенням селезінки та розвитком анемії, а також різними ускладненнями (геморагічний синдром, нефропатія, меланоз вн. орг)
Мікробіологічна діагностика.
Охоплює мікроскопію товстої краплини і мазків крові, забарвлених за Романовського-Гімзою, і визначення виду збудника. Використовують серологічні методи – РНГА, РЗК, ІФА, РІФ, РІА.
Для визначення епідеміологічного стану населення в ендемічних щодо малярії районах застосовують імунодіагностику (виявлення IgM IgG )
Комбіноване лікування із застосуванням хінгаміну (хлорохіну, резохіну, хіноциду)
Проміжний хазяїн: людина
Кінцевий хазяїн: самка комара роду Anopheles
Шляхи зараження: 1. Трансмісійний:
а) через укус комара (спорозоїтна малярія);
б) через гемотрансфузії (шизонтна малярія);
2. Трансплацентарний (через ушкоджену плаценту)
Джерело інвазії: людина (хвора або паразитоносій)
Інвазійна стадія для людини: спорозоїт
Інвазійна стадія для комара: гаметоцити
Локалізація в організмі людини: печінка, кров
Профілактика :
• захист від укусів комарів (використання репелентів, сіток)
• знищення комарів
• лікування хворих на малярію
• хіміопрофілактика починається за тиждень до прибуття в ендемічну зону та закінчується через 4 тижні після загрози зараження (хінгамін або делагіл, хлорохін 0,5 г/тиждень, мефлохін 0,25 г/тиждень)
Цикл розвитку включає статеву(спорогонія) і безстатеву стадію(шизогонія). Спорогонія протікає однотипно для всіх видів плазмодії.Самка комара при кровосмоктанні заковтє трофозоїти і шизонти,що гинуть у шлунку комара.,а гагонти і гамети дозрівають і запліднюються переходячи в оокінету.,яка розвивається в ооцисту,що містить до 10000спорозоїтів. Спорозоїти током крові заносяться до слинних залоз комара,звідки при укусі потрапляють в організм людини,де проходить дві фази : екзоеротрицитарну шизогонію – тканинна фаза в гепатоцитах:тканинні спорозоїти – тканинні трофозоїти – тканинні шизонти – тканинні мерозоїти; та еротрицитарну – в еритроцитах: еритроцетарні трофозоїти,шизонти і гаметоцити.
Патогенез малярії. Патогенез залежить від механізму зараження.При трансмісивному зараж.проходть тк. І еритроцитарну фази шизогонії.При штучних способах зараження- лише еритроцитарна. На фазі тк.шизогонії клін.ознаки відсутні.Причиною нападів хвороби є розпад морул мерозоїтів, еритроцитів, гепатоцитів. Розрізняють чотири періоди хвороби: інкубаційний,первинних гострих проявів,вторинний латентний і період рецидив(ближні та віддалені).Клін. хвороба проявляється циклічною гарячкою(48год),що виникає при досягненні пірог енного порогу,анемією,спленомегалією.
Найпоширенішим медикаментом для лікування малярії зараз є хінін. На деякий час він був замінений хлорохіном, проте згодом Pasmidium falciparum набула резистентності до цього препарату.
З 2015р. почали застосуваня артемізиніну як препарату лікування малярії.